Звинувачення перед Феліксом
1 А через п’ять днів прибув первосвященик Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, котрі скаржилися намісникові на Павла.
2 Коли його закликали, Тертил почав звинувачувати, кажучи: Маємо тривалий мир – завдяки тобі, й завдяки твоїй дбайливості цей народ має добробут;
3 це ми, преславний Феліксе, завжди й усюди зі щирою вдячністю визнаємо.
4 Але щоби довго тебе не турбувати, прошу тебе з властивою тобі доброзичливістю коротко вислухати нас.
5 Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який провокує колотнечу між усіма юдеями в цілому світі, який є провідником назорейської єресі
6 та намагався збезчестити храм, ми схопили його [й хотіли судити за нашим Законом.
7 А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам з’явитися до тебе].
8 Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це довідатися, в чому ми його звинувачуємо.
9 Приєдналися і юдеї, стверджуючи, що так воно і є.
Захист Павла
10 А Павло, коли намісник дав йому знак говорити, відповів: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, відважно себе захищатиму,
11 бо ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів, як я прийшов у Єрусалим поклонитися.
12 І ні в храмі, ні в синагогах, ні в місті не знайшли мене, щоб я з кимсь сперечався або зчиняв колотнечу між людьми;
13 не можуть вони довести тобі й того, в чому тепер мене звинувачують.
14 Визнаю перед тобою, що згідно з цим напрямом вчення, який вони звуть єрессю, я служу Богові батьків, вірячи в усе, що написано в Законі та в Пророків.
15 І маю в Бозі надію на те, чого вони й самі очікують: що має бути воскресіння [мертвих] – праведних і неправедних.
16 І я пильно дбаю про те, щоби завжди мати незаплямовану совість перед Богом і людьми.
17 А по багатьох роках прийшов я, щоби принести моєму народові милостиню та пожертвування.
18 При цьому знайшли мене очищеного в храмі, а не з юрбою і не із заколотом.
19 Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати й говорити, коли мають щось проти мене.
20 Або хай вони самі скажуть, яку неправду знайшли [в мене], коли я стояв перед синедріоном;
21 хіба що цей єдиний вислів, який я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні ви мене судите за воскресіння мертвих!
Дворічне ув’язнення
22 [Почувши це], Фелікс, дуже добре обізнаний з цим напрямом вчення, відклав їхню справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас!
23 І він наказав сотникові охороняти його, але дати полегшення і нікому з близьких не забороняти йому прислуговувати [чи приходити] до нього.
24 А через декілька днів прийшов Фелікс зі своєю дружиною Друзилою, яка була юдейкою, покликав Павла, щоби почути від нього про віру в Ісуса Христа.
25 Коли він говорив про праведність, стриманість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу я покличу тебе!
26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому й часто його викликав та розмовляв з ним.
27 Коли минуло два роки, на зміну Феліксові прибув його наступник Порцій Фест. Та Фелікс, бажаючи догодити юдеям, залишив Павла ув’язненим.
Apărarea lui Pavel înaintea lui Felix, la Cezareea
1 După cinci zile au coborât marele preot Anania şi câţiva bătrâni împreună cu Tertul, un orator; ei s-au înfăţişat la procurator cu plângere împotriva lui Pavel. 2 După ce l-au chemat şi pe el, Tertul a început să-l acuze zicând: „Multă pace a venit peste noi prin tine, prea puternice Felix, şi multe îndreptări s-au adus neamului acestuia prin grija ta 3 şi noi le mărturisim în orice fel şi pretutindeni cu toată recunoştinţa. 4 Dar, ca să nu te obosesc prea mult, ascultă-ne, te rog, pe scurt, în bunăvoinţa ta. 5 Am descoperit că omul acesta este o pacoste şi stârneşte răzvrătiri printre toţi iudeii din Imperiu, fiind cap al ereziei nazarinenilor. 6 A încercat să pângărească şi Templul, dar noi l-am prins 8 şi poţi să-l judeci tu însuţi cu privire la toate acestea, ca să afli de ce îl acuzăm.” 9 Aici toţi iudeii l-au susţinut, spunând că aşa este.
10 Apoi, guvernatorul i-a făcut semn lui Pavel şi el a răspuns: „Ştiu că de mulţi ani eşti judecător peste neamul acesta şi de aceea mă voi apăra cu încredere. 11 Poţi vedea tu însuţi că nu sunt mai mult de douăsprezece zile de când am urcat la Ierusalim să mă închin 12 şi nu m-au găsit certându-mă cu cineva, nici răzvrătind mulţimea, nici în Templu, nici în sinagogi, nici în cetate. 13 Nici nu pot să-ţi dovedească acum lucrurile de care mă acuză. 14 Cât despre Calea pe care ei o numesc erezie, îţi mărturisesc că aşa mă închin eu Dumnezeului părinţilor mei, crezând toate cele scrise în Lege şi în profeţi 15 şi având nădejdea în Dumnezeu, pe care şi ei înşişi o aşteaptă, că va veni învierea celor drepţi şi a celor nedrepţi. 16 Pentru aceasta mă străduiesc şi eu să am întotdeauna conştiinţa curată înaintea lui Dumnezeu şi înaintea oamenilor. 17 După mai mulţi ani, am venit să aduc milostenii poporului meu şi daruri 18 şi aşa m-au găsit nişte iudei din Asia, în Templu, după curăţire, fără mulţime şi fără tulburare, 19 – ei înşişi ar fi trebuit să vină în faţa ta şi să mă acuze, dacă aveau ceva împotriva mea. 20 Şi chiar şi cei de aici să spună ei înşişi ce vină au găsit când am stat în faţa sinedriului, 21 afară de strigătul pe care l-am scos când am zis: Pentru învierea morţilor sunt judecat astăzi înaintea voastră!”
22 Dar Felix i-a amânat, cunoscând destul de multe despre Calea aceasta, şi le-a zis: „Când va coborî şi comandantul Lisias, atunci voi hotărî asupra acuzaţiilor voastre!” 23 I-a poruncit centurionului să-l ţină sub pază pe Pavel, dar să-i dea şi oarecare libertate şi să nu împiedice pe nimeni dintre ai lui să vină şi să-l slujească.
24 După câteva zile, Felix a venit cu Drusila, soţia lui, care era evreică, şi l-a chemat pe Pavel şi l-a ascultat despre credinţa în Hristos Iisus. 25 În timp ce vorbea el despre îndreptăţire, despre înfrânarea poftelor şi despre judecata viitoare, Felix i-a spus cuprins de frică: „Du-te acum şi, când voi mai avea prilej, te voi chema!” 26 În acelaşi timp, el spera că Pavel îi va da bani; de aceea îl chema des să-i vorbească.
27 Au trecut astfel doi ani şi în locul lui Felix a venit Porcius Festus; vrând să le facă o favoare iudeilor, Felix l-a lăsat pe Pavel în lanţuri.
