Питання про Ісусову владу
1 І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими
2 і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3 У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:
4 хрещення Івана було з неба чи від людей?
5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, – відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
6 Якщо ж скажемо: Від людей, – увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван – пророк.
7 І вони відповіли, що не знають звідкіля.
8 А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!
Притча про робітників у винограднику
9 І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довгий час.
10 У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.
12 І знову послав – третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.
13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, – може, [побачивши] його, посоромляться?
14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!
15 І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!
17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?
18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.
19 Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.
Кесареве – кесареві, а Боже – Богові
20 Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.
21 Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
22 Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?
23 Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]
24 Покажіть Мені динарій . Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.
25 А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові!
26 І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.
Про воскресіння мертвих
27 Підійшли деякі з садукеїв , які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,
28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.
29 Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.
30 І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].
31 І третій узяв, – і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.
32 Останньою померла й жінка.
33 У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.
34 Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,
35 а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,
36 адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!
39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!
40 Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.
Чий Син Христос?
41 А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?
42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,
43 поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!
44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?
Стережіться книжників
45 Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:
46 Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,
47 які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!
Autoritatea lui Iisus şi botezul lui Ioan
1 Într-una din zile, pe când Iisus învăţa poporul în Templu, predicând vestea cea bună, au venit marii preoţi şi cărturarii împreună cu bătrânii 2 şi au spus: „Spune-ne cu ce autoritate faci acestea? Sau cine este cel care Ţi-a dat această autoritate?” 3 El le-a răspuns: „Vă voi întreba şi Eu un lucru. Spuneţi-Mi: 4 Botezul lui Ioan era din cer sau de la oameni?” 5 Se sfătuiau, zicând: „Dacă spunem: Din cer, va spune: Atunci de ce nu l-aţi crezut? 6 Iar dacă spunem: De la oameni, tot poporul ne va ucide cu pietre fiindcă ei sunt convinşi că Ioan este profet.” 7 Şi au răspuns că nu ştiu de unde. 8 Iar Iisus le-a zis: „Nici Eu nu vă spun cu ce autoritate fac aceste lucruri.”
Parabola viticultorilor
9 Atunci a început să spună mulţimii o parabolă: „Un om a sădit o vie, a dat-o în arendă unor lucrători şi a plecat în călătorie pentru mult timp. 10 La vremea cuvenită, a trimis un slujitor la lucrători ca să-i dea din rodul viei. Dar lucrătorii, după ce l-au bătut, l-au trimis cu mâinile goale. 11 A mai trimis alt slujitor, dar ei, după ce l-au bătut şi batjocorit şi pe acela, l-au trimis cu mâinile goale. 12 Şi a mai trimis şi un al treilea, dar şi pe acesta l-au rănit şi l-au alungat. 13 Atunci stăpânul viei a spus: Ce să fac? Îl voi trimite pe fiul meu iubit; poate pe el îl vor respecta. 14 Dar văzându-l, lucrătorii s-au sfătuit între ei: Iată moştenitorul! Să-l ucidem ca moştenirea să fie a noastră! 15 L-au scos din vie şi l-au ucis. Ce le va face deci stăpânul viei? 16 Va veni şi îi va ucide pe lucrătorii aceia, iar via o va da altora.” Ei, auzind, au spus: „Să nu se întâmple niciodată aşa ceva!” 17 Dar el, privindu-i ţintă, le-a zis: „Dar, atunci, ce înseamnă ce este scris:
Piatra pe care au aruncat-o zidarii,
aceasta a ajuns în capul unghiului?
18 Oricine va cădea peste piatra aceasta va fi zdrobit şi cel peste care va cădea va fi strivit.” 19 Cărturarii şi marii preoţi au încercat să pună mâna pe El chiar în ceasul acela, fiindcă înţeleseseră că pentru ei spusese parabola. Se temeau însă de popor.
Despre tributul cuvenit Cezarului
20 Şi, pândindu-L, au trimis iscoade care se prefăceau că sunt drepţi, ca să-L prindă cu vreun cuvânt şi să-L dea pe mâna stăpânirii şi a autorităţii guvernatorului. 21 L-au întrebat: „Învăţătorule, ştim că vorbeşti şi înveţi cu dreptate şi că nu eşti părtinitor, ci înveţi cu adevărat calea lui Dumnezeu. 22 Ne este îngăduit să dăm tribut Cezarului, sau nu?” 23 Dându-şi seama de viclenia lor, El le-a zis: 24 „Arătaţi-mi un dinar. Ale cui sunt chipul şi inscripţia?” Ei au răspuns: „Ale Cezarului.” 25 Iisus le-a zis: „Atunci daţi Cezarului ce e al Cezarului şi lui Dumnezeu ce e al lui Dumnezeu.” 26 Şi nu au putut să-L prindă cu vreun cuvânt în faţa poporului şi, uimiţi de răspunsul Său, au tăcut.
Confruntări şi capcane din partea conducătorilor iudei
27 Au venit apoi unii saduchei, care spun că nu există înviere, şi L-au întrebat: 28 „Învăţătorule, Moise a scris pentru noi: dacă cineva este căsătorit şi moare fără copii, atunci fratele lui să-i ia soţia şi să ridice urmaşi fratelui său. 29 Erau deci şapte fraţi. Primul, după ce şi-a luat soţie, a murit fără copii. 30 Şi al doilea 31 şi al treilea au luat-o şi la fel toţi şapte n-au lăsat copii şi au murit. 32 În cele din urmă a murit şi femeia. 33 Aşadar, a cui soţie va fi la înviere femeia? Căci toţi şapte au avut-o de soţie.” 34 Iisus le-a spus: „Fiii acestui veac se însoară şi se mărită, 35 dar cei aflaţi vrednici să ajungă în veacul acela şi la învierea din morţi nu se vor mai însura, nici nu se vor mărita, 36 pentru că nu mai pot muri, fiindcă sunt ca îngerii şi sunt fii ai lui Dumnezeu, fiind fii ai învierii. 37 Iar că morţii învie, a arătat-o şi Moise la rug, când Îl numeşte pe Domnul Dumnezeul lui Avraam şi Dumnezeul lui Isaac şi Dumnezeul lui Iacov. 38 Dar Dumnezeu nu este al celor morţi, ci al celor vii, fiindcă toţi trăiesc pentru El.” 39 Unii dintre cărturari I-au răspuns: „Învăţătorule, bine ai vorbit!” 40 Şi nu mai îndrăzneau să-L întrebe nimic.
41 El le-a spus: „Cum de spun ei că Hristos este fiul lui David? 42 Pentru că însuşi David spune în cartea Psalmilor:
Domnul a spus Domnului meu:
Şezi la dreapta Mea
43 până ce-i voi pune pe duşmanii Tăi
aşternut sub picioarele Tale.
44 Aşadar David Îl numeşte Domn. Atunci cum este fiul lui?”
45 În timp ce poporul Îl asculta, le-a spus ucenicilor: 46 „Feriţi-vă de cărturarii cărora le place să umble în haine lungi, să fie salutaţi în pieţe şi să ocupe primele locuri în sinagogi şi locurile de onoare la ospeţe. 47 Ei mănâncă avutul văduvelor şi se prefac că se roagă îndelung. Aceştia vor primi o pedeapsă mai mare.”
