Божі заповіді та перекази старших
1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають:
2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?
3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.
5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,
6 то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви – задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.
7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
Що опоганює людину
10 Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:
11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
12 Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
13 А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.
14 Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
16 [Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?
17 Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
18 А те, що виходить з уст, виходить із серця – воно опоганює людину.
19 Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.
20 Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
Віра жінки‑ханаанки
21 І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.
22 Жінка‑ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!
23 Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
24 У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
25 Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!
26 А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.
27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.
28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.
29 Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.
30 І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
31 Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, – прославляли Бога Ізраїлевого.
Нагодування чотирьох тисяч
32 А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.
33 Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?
34 А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.
35 Звелівши людям сісти на землі,
36 Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні – людям.
37 Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.
38 А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.
Fariseii, cărturarii, şi vechile obiceiuri
1 Atunci nişte farisei şi nişte cărturari din Ierusalim au venit la Iisus şi I-au zis: 2 „Pentru ce calcă ucenicii Tăi datina bătrânilor şi nu-şi spală mâinile când mănâncă?” 3 El le-a răspuns: „Dar voi de ce călcaţi porunca lui Dumnezeu în folosul tradiţiei voastre? 4 Pentru că Dumnezeu a zis: Cinsteşte pe tatăl tău şi pe mama ta, şi: Cine va vorbi de rău pe tatăl său sau pe mama sa să fie pedepsit cu moartea. 5 Dar voi ziceţi: Cine va spune tatălui său sau mamei sale, Orice lucru cu care te-aş putea ajuta I l-am închinat lui Dumnezeu, 6 nu mai este ţinut să cinstească pe tatăl său sau pe mama sa şi aţi desfiinţat astfel cuvântul lui Dumnezeu în folosul datinii voastre. 7 Făţarnicilor, bine a profeţit Isaia despre voi, când a zis:
8 Poporul acesta se apropie de Mine cu gura
şi Mă cinsteşte cu buzele,
dar inima lui este departe de Mine.
9 Degeaba Mă cinstesc ei,
dând ca învăţătură nişte porunci omeneşti. ”
10 Iisus a chemat mulţimea la El şi a zis: „Ascultaţi şi înţelegeţi: 11 Nu ce intră în gură spurcă pe om, ci ce iese din gură, aceea spurcă pe om.” 12 Atunci ucenicii Lui s-au apropiat şi I-au zis: „Ştii că fariseii s-au scandalizat de cuvintele pe care le-au auzit?” 13 El le-a răspuns: „Orice răsad pe care nu l-a sădit Tatăl Meu cel ceresc va fi smuls din rădăcină. 14 Lăsaţi-i, sunt nişte călăuze oarbe! Şi când un orb conduce un alt orb, vor cădea amândoi în groapă.” 15 Petru a luat cuvântul şi I-a zis: „Explică-ne parabola aceasta.” 16 Iisus a zis: „Şi voi tot fără pricepere sunteţi? 17 Nu înţelegeţi că orice intră în gură merge în pântece şi apoi se duce afară, în hazna. 18 Dar ce iese din gură vine din inimă şi aceea îl spurcă pe om. 19 Căci din inimă ies gândurile rele, uciderile, adulterul, desfrâul, furtul, mărturiile mincinoase, defăimările. 20 Iată lucrurile care îl spurcă pe om, dar a mânca cu mâinile nespălate nu îl spurcă.”
Vindecarea fiicei unei femei cananeence
21 Iisus, după ce a plecat de acolo, s-a dus în părţile Tirului şi ale Sidonului. 22 Şi iată că o femeie cananeancă a venit din ţinuturile acelea şi a început să strige către El: „Ai milă de mine, Doamne, Fiul lui David! Fiica mea este chinuită rău de un demon!” 23 El nu i-a răspuns nici un cuvânt. Şi ucenicii Lui s-au apropiat şi L-au rugat stăruitor: „Dă-i drumul, fiindcă strigă după noi.” 24 El a răspuns: „Eu nu sunt trimis decât la oile pierdute ale casei lui Israel.” 25 Dar ea a venit şi I s-a închinat, zicând: „Doamne, ajută-mă!” 26 El i-a răspuns: „Nu este bine să iei pâinea copiilor şi s-o arunci la căţei!” 27 „Da, Doamne”, a zis ea, „dar şi căţeii mănâncă bucăţile care cad de la masa stăpânilor lor.” 28 Atunci Iisus i-a zis: „Femeie, mare este credinţa ta. Facă-ţi-se cum voieşti!” Şi fiica ei s-a vindecat chiar în ceasul acela.
29 Iisus a plecat din locurile acelea şi a venit lângă marea Galileii. S-a suit pe munte şi a şezut acolo. 30 Atunci au venit la El multe mulţimi, având cu ele şchiopi, orbi, muţi, ciungi şi mulţi alţi bolnavi pe care i-au pus la picioarele Lui şi El i-a vindecat. 31 Iar mulţimile se mirau văzând că muţii vorbesc, ciungii se vindecă, şchiopii umblă şi orbii văd. Şi slăveau pe Dumnezeul lui Israel.
A doua înmulţire a pâinilor
32 Iisus i-a chemat pe ucenicii Săi şi le-a zis: „Mi-e milă de mulţimea aceasta, fiindcă iată că de trei zile aşteaptă lângă Mine şi n-au ce mânca. Nu vreau să le dau drumul flămânzi, ca nu cumva să leşine de foame pe drum.” 33 Ucenicii I-au zis: „De unde să luăm în pustia aceasta atâtea pâini ca să săturăm aşa o mulţime?” 34 „Câte pâini aveţi?” i-a întrebat Iisus. „Şapte”, I-au răspuns ei, „şi puţini peştişori”. 35 Atunci Iisus a poruncit poporului să se aşeze pe pământ. 36 A luat cele şapte pâini şi peştişorii şi, după ce I-a mulţumit lui Dumnezeu, a frânt şi a dat ucenicilor, iar ucenicii au împărţit poporului. 37 Au mâncat toţi şi s-au săturat şi au fost ridicate şapte coşuri pline cu fărâmiturile rămase. 38 Cei ce mâncaseră erau patru mii de bărbaţi, în afară de femei şi de copii. 39 În cele din urmă Iisus a dat drumul mulţimilor, s-a suit în corabie şi a trecut în ţinutul Magdalei.
