1 Şi al cincilea înger a trâmbiţat şi am văzut o stea căzută din ceruri pe pământ. Şi i s-a dat cheia fântânii Adâncului. 2 Şi a deschis fântâna Adâncului şi s-a ridicat din fântână fum ca fumul unui cuptor mare şi s-au întunecat soarele şi văzduhul din cauza fumului fântânii. 3 Şi din fum au ieşit pe pământ lăcuste şi li s-a dat putere precum au putere scorpionii pământului. 4 Şi li s-a spus să nu vatăme nici iarba pământului, nici vreo plantă, nici vreun copac, ci numai pe oamenii care nu au pecetea lui Dumnezeu pe frunţile lor. 5 Şi li s-a dat putere, nu să-I ucidă, ci să-I chinuie timp de cinci luni, iar chinul lor este ca atunci când un scorpion înţeapă un om. 6 Iar în acele zile oamenii vor căuta moartea şi nu o vor găsi; şi vor dori să moară, dar moartea va fugi de la ei.
7 Iar înfăţişarea scorpionilor era asemenea cailor pregătiţi de luptă. Pe capetele lor erau ca nişte cununi de aur, iar feţele lor erau ca nişte feţe de oameni; 8 părul lor era ca părul femeilor, iar dinţii lor erau ca ai leilor; 9 aveau platoşe ca nişte platoşe de fier, iar sunetul aripilor lor era asemenea sunetului carelor de luptă trase de cai mulţi care aleargă în bătălie. 10 Aveau cozi asemenea scorpionilor cu ace, iar puterea lor de a-i vătăma pe oameni cinci luni era în cozile lor. 11 Ca stăpân peste ei îl aveau pe îngerul Abisului, al cărui nume în limba ebraică este Abaddon, iar în limba greacă este Apollion .
12 Primul „vai” a trecut; iată, încă două „vaiuri” vin după toate aceste lucruri.
13 Şi a trâmbiţat al şaselea înger. Am auzit atunci un glas dinspre cele patru coarne ale altarului de aur care este înaintea lui Dumnezeu, 14 spunând celui de al şaselea înger care avea trâmbiţa: „Dezleagă-i pe cei patru îngeri care sunt legaţi la râul cel mare, Eufrat!” 15 Şi au fost dezlegaţi cei patru îngeri care fuseseră pregătiţi pentru ceasul şi ziua şi luna şi anul acela ca să ucidă o treime din oameni. 16 Numărul soldaţilor din cavaleria lor era de douăzeci de mii de ori câte zece mii; am auzit numărul lor. 17 Şi astfel am văzut în vedenie caii şi călăreţii: aveau platoşe de foc, de topaz şi de sulf, iar capetele cailor erau asemenea capetelor leilor, iar din gurile lor ieşeau foc, fum şi sulf. 18 Din cauza acestor trei plăgi, a focului, a fumului şi a sulfului care ieşeau din gurile lor au fost ucişi o treime dintre oameni, 19 pentru că puterea cailor este în gurile lor şi în cozile lor, căci cozile lor sunt asemenea şerpilor.
20 Însă ceilalţi oameni, care nu au fost ucişi de aceste plăgi, nu s-au pocăit de faptele lor: nu au încetat să se închine demonilor şi idolilor de aur, de argint, de bronz, de piatră şi de lemn care nu sunt în stare nici să vadă, nici să audă şi nici să umble. 21 Şi nu s-au pocăit nici de crimele lor, nici de vrăjitoriile lor, nici de desfrânarea lor şi nici de hoţiile lor.
П’ята сурма
1 І п’ятий ангел засурмив, – і я побачив зорю, що з неба впала на землю. І дано їй ключ від колодязя безодні.
2 І вона відкрила колодязь безодні, й піднявся дим із колодязя, наче дим з великої печі, й померкло сонце та повітря від диму з колодязя.
3 І з диму на землю вийшла сарана, і дано їй владу, – таку владу, яку мають земні скорпіони.
4 І сказано їй, щоб не шкодила земній траві, ані жодному зіллю, ані жодному дереву, але тільки людям, які не мають Божої печаті на чолах.
5 І дано їй не вбивати їх, але щоб мучилися п’ять місяців, а мука від неї – наче мука від скорпіона, коли вжалить людину.
6 І в ті дні люди шукатимуть смерті, але не знайдуть її; і забажають померти, та смерть втече від них.
7 А сарана та подібна була до коней, готових до бою. На головах у неї, наче вінці, подібні до золота, а обличчя її – наче обличчя людини.
8 І вона мала волосся, наче волосся в жінок, а зуби такі, як у левів;
9 і мала панцери, подібні до залізної броні, а шум її крил – як від колісниць з великою кількістю коней, які біжать до бою.
10 І має хвости та жала, такі як у скорпіонів, а в тих хвостах – її влада, аби шкодити людям п’ять місяців.
11 Мала вона над собою царя – ангела безодні. Ім’я його по‑єврейськи Аваддон , а по‑грецьки – Аполліон.
12 Одне горе минуло, та йдуть за ним ще два горя.
Шоста сурма
13 І шостий ангел засурмив, – і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, що перед Богом,
14 який говорив до шостого ангела, який мав сурму: Звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої ріки Євфрат!
15 І звільнені були чотири ангели, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб вигубити третину людей.
16 А кількість кінного війська – двадцять тисяч разів по десять тисяч, я почув їхнє число.
17 Тож таким чином я у видінні побачив коней, а ті, хто сидить на них, мають броню вогненну, і гіацинтову, і сірчану. І голови коней – наче голови левів, а з їхніх уст виходить вогонь, дим і сірка.
18 Від цих трьох кар: від вогню, від диму і від сірки, що виходять з їхніх уст, загинула третина людей,
19 бо влада коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Хвости ж були подібні до зміїв, які мають голови і ними завдають шкоду.
20 А решта людей, які не загинули від цих кар, не покаялися у вчинках своїх рук, щоб не поклонятися демонам, ні золотим ідолам, ні срібним, ні мідним, ні кам’яним, котрі ні бачити не можуть, ні чути, ні ходити.
21 І вони не покаялися ні за свої вбивства, ні за свої чари, ні за свою розпусту, ні за свої крадіжки.
