Prolog şi dedicaţie către Teofil
1 De vreme ce mulţi s-au apucat să alcătuiască o istorisire despre faptele adevărate ce s-au petrecut între noi, 2 după cum ni le-au încredinţat cei care le-au văzut ei înşişi de la început şi au ajuns slujitori ai cuvântului, 3 am crezut şi eu de cuviinţă, preaputernice Teofile, ca după ce am cercetat toate cu sârguinţă, să ţi le scriu pe rând, 4 ca să te încredinţezi de temeinicia învăţăturilor pe care le-ai primit.
Anunţarea naşterii lui Ioan Botezătorul
5 Era în zilele lui Irod, regele Iudeii, un preot pe nume Zaharia, din ceata preoţească a lui Abia. Iar soţia lui era dintre fiicele lui Aaron şi se numea Elisabeta. 6 Amândoi erau drepţi înaintea lui Dumnezeu, umblând fără prihană după toate poruncile şi rânduielile Domnului. 7 Dar nu aveau copii pentru că Elisabeta era stearpă, şi amândoi erau înaintaţi în vârstă. 8 Pe când slujea el în rândul cetei lui, înaintea lui Dumnezeu, 9 a ieşit la sorţi, după obiceiul preoţiei, să intre în Templul Domnului ca să tămâieze; 10 şi toată mulţimea poporului era afară şi se ruga în ceasul tămâierii. 11 Atunci un înger al Domnului i s-a arătat, stând la dreapta altarului tămâierii. 12 Şi Zaharia s-a tulburat văzându-l şi a fost cuprins de frică. 13 Dar îngerul i-a zis: „Nu te teme, Zaharia, căci rugăciunea ta a fost ascultată, şi soţia ta Elisabeta îţi va naşte un fiu şi-i vei pune numele Ioan. 14 El va fi bucuria şi veselia ta şi mulţi se vor bucura de naşterea lui, 15 fiindcă va fi mare înaintea Domnului. Nu va bea vin, nici altă băutură şi se va umple de Duh Sfânt încă din pântecele mamei sale. 16 Şi pe mulţi dintre fiii lui Israel îi va întoarce la Domnul Dumnezeul lor. 17 El va merge înaintea lui cu duhul şi puterea lui Ilie, ca să întoarcă inimile părinţilor spre copiii lor, iar pe cei neascultători la înţelepciunea celor drepţi, ca să-I întocmească Domnului un popor pregătit.” 18 Iar Zaharia i-a spus îngerului: „Cum voi şti că va fi aşa? Pentru că eu sunt bătrân, iar soţia mea este înaintată în vârstă.” 19 Dar îngerul i-a răspuns: „Eu sunt Gabriel, cel care stă înaintea lui Dumnezeu, şi am fost trimis să-ţi vorbesc şi să-ţi aduc această veste bună. 20 Iată, vei fi mut şi nu vei mai putea vorbi până în ziua în care se vor întâmpla acestea pentru că n-ai crezut cuvintele Mele, care se vor împlini la vremea lor.”
21 Şi poporul îl aştepta pe Zaharia şi se mira că întârzie atât în Templu. 22 Dar când a ieşit, nu putea să le vorbească, iar ei şi-au dat seama că avusese o vedenie în Templu. Şi el le făcea semne şi a rămas mut. 23 Când s-au încheiat zilele slujirii sale, a plecat acasă. 24 După acele zile, Elisabeta, soţia lui, a zămislit şi timp de cinci luni a stat ascunsă, spunând: 25 „Aşa a făcut Domnul în ziua în care s-a îndurat de mine ca să ridice ocara mea dintre oameni.”
Anunţarea naşterii lui Iisus
26 În luna a şasea, îngerul Gabriel a fost trimis de Dumnezeu într-o cetate din Galileea numită Nazaret, 27 la o fecioară logodită cu un bărbat pe nume Iosif, din casa lui David. Numele fecioarei era Maria. 28 A intrat la ea şi i-a spus: „Bucură-te, cea plină de har, Domnul este cu tine ”. 29 Ea s-a tulburat la acest cuvânt şi se întreba ce fel de salut este acesta. 30 Iar îngerul i-a spus: „Nu te teme, Marie, căci ai aflat har la Dumnezeu! 31 Iată, vei zămisli şi vei naşte un fiu şi-I vei pune numele Iisus. 32 Acesta va fi mare şi Fiul Celui Preaînalt se va numi şi Domnul Dumnezeu îi va da tronul lui David, părintele lui, 33 şi va domni peste casa lui Iacov în veci, iar Împărăţia Lui nu va avea sfârşit.” 34 Iar Maria i-a spus îngerului: „Cum se va întâmpla aceasta de vreme ce eu nu cunosc bărbat?” 35 Şi îngerul i-a răspuns: „Duhul Sfânt se va coborî peste tine şi puterea Celui Preaînalt te va umbri. De aceea şi Sfântul care se va naşte din tine, se va numi Fiul lui Dumnezeu. 36 Iată, Elisabeta, ruda ta, a zămislit un fiu la bătrâneţe şi este acum în luna a şasea, ea, cea care era numită stearpă. 37 Fiindcă la Dumnezeu nimic nu este cu neputinţă.” 38 Iar Maria a spus: „Iată slujitoarea Domnului, fie mie după cuvântul tău!” Şi îngerul a plecat de la ea.
39 În zilele acelea, Maria s-a ridicat şi a mers în grabă în ţinutul muntos, într-o cetate din Iuda. 40 A intrat în casa lui Zaharia şi a salutat-o pe Elisabeta. 41 Când a auzit Elisabeta salutul Mariei, pruncul a săltat în pântecele ei, iar ea s-a umplut de Duh Sfânt 42 şi a strigat cu glas puternic: „Binecuvântată eşti tu între femei şi binecuvântat este rodul pântecelui tău! 43 Cum de mi-a fost dat să vină mama Domnului meu la mine? 44 Căci iată, cum a ajuns glasul salutării tale la urechile mele, a săltat de bucurie pruncul în pântecele meu. 45 Fericită este cea care a crezut că i se vor împlini cele spuse ei de Domnul.”
46 Şi Maria a spus:
47 Măreşte sufletul meu pe Domnul
şi duhul meu se bucură în Dumnezeu, Mântuitorul meu,
48 căci a privit la smerenia slujitoarei Sale.
Iată, de acum mă vor lăuda toate neamurile,
49 căci mi-a făcut lucruri mari Cel Puternic
şi sfânt este Numele Lui,
50 şi mila Lui din neam în neam se arată
celor ce se tem de El.
51 A arătat puterea braţului Său,
i-a risipit pe cei mândri şi gândurile inimilor lor;
52 i-a dat jos pe cei puternici de pe tronuri
şi i-a înălţat pe cei smeriţi,
53 pe cei flămânzi i-a umplut de bunătăţi,
iar pe cei bogaţi i-a scos afară cu mâinile goale.
54 A stat alături de Israel, slujitorul Său,
căci şi-a adus aminte de milostivirea Sa,
55 după cum a grăit părinţilor noştri,
lui Avraam şi seminţiei lui în veac.
56 Şi Maria a rămas cu ea cam trei luni, apoi s-a întors acasă.
Naşterea lui Ioan Botezătorul
57 Şi i s-a împlinit Elisabetei timpul să nască şi a născut un fiu. 58 Au auzit vecinii şi rudele ei că Domnul şi-a revărsat milostivirea asupra ei şi s-au bucurat împreună cu ea. 59 În ziua a opta au venit să circumcidă pruncul şi voiau să-i pună numele Zaharia, după tatăl său. 60 Dar mama lui a spus: „Nu, ci se va numi Ioan.” 61 Ei au zis: „Nu este nimeni între rudele tale care să aibă acest nume.” 62 Şi l-au întrebat prin semne pe tatăl lui cum ar vrea să fie numit. 63 El a cerut o tăbliţă şi a scris: „Numele lui este Ioan.” Şi toţi s-au mirat. 64 Şi îndată i s-a deschis gura, i s-a dezlegat limba şi a început să-L binecuvânteze pe Dumnezeu. 65 Pe toţi vecinii lor i-a cuprins teama şi se vorbea despre toate lucrurile acestea în tot ţinutul muntos al Iudeii. 66 Toţi cei care auzeau, le păstrau în inima lor şi ziceau: „Oare ce va fi copilul acesta? Căci mâna Domnului este cu el.”
67 Şi Zaharia, tatăl lui, s-a umplut de Duh Sfânt şi a început să profeţească:
68 Binecuvântat fie Domnul Dumnezeul lui Israel
pentru că a cercetat şi a răscumpărat poporul Său
69 şi ne-a înălţat putere de mântuire
în casa lui David, slujitorul Său,
70 precum a grăit prin gura sfinţilor Săi,
a profeţilor din vechime,
71 izbăvire de vrăjmaşii noştri
şi din mâna tuturor celor care ne urăsc,
72 ca să-şi arate îndurarea faţă de părinţii noştri
şi să-şi aducă aminte de legământul Său cel sfânt,
73 de jurământul făcut lui Avraam, părintele nostru,
că ne va da
74 să-I slujim fără teamă,
izbăviţi din mâna vrăjmaşilor noştri,
75 în sfinţenie şi dreptate,
înaintea feţei Lui, în toate zilele vieţii noastre.
76 Iar tu, copile, profet al Celui Preaînalt te vei numi,
căci vei merge înaintea Domnului
ca să pregăteşti căile Sale
77 pentru a face cunoscută poporului Său mântuirea,
spre iertarea păcatelor,
78 prin iubirea milostivă a Dumnezeului nostru,
cu care ne-a cercetat Răsăritul cel de sus,
79 ca să-i lumineze pe cei ce stăteau
în întuneric şi în umbra morţii
şi să ne îndrepte paşii pe calea păcii.
80 Iar copilul creştea şi se întărea în duh şi a rămas în pustiu până în ziua în care s-a arătat înaintea lui Israel.
Передмова
1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
2 і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова,
3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
Видіння Захарії
5 В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її – Єлизавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
10 А весь народ під час кадіння молився знадвору.
11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних – до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
18 І промовив Захарія до ангела: З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, – той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався в храмі.
22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
Ангел сповіщає діві Марії про народження Сина
26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
27 до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давида, а ім’я діви – Марія.
28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
34 І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!
38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
Марія відвідує Єлизавету
39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
Марія величає Господа
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
50 і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.
51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
52 скинув сильних з престолів і підняв покірних,
53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
55 як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!
56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Народження Івана Хрестителя
57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарією.
60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я – Іван! І всі здивувалися.
64 В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
66 Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
Пророцтво Захарії
67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,
70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, й спрямувати наші ноги на дорогу миру!
80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.
