اسْتِشْهَادُ يَعْقُوبَ
1 وَفِي ذَلِكَ الزَّمَانِ قَبَضَ هِيرَوْدُسُ المَلِكُ عَلَى قَوْمٍ مِنَ الكَنِيسَةِ ليُسِيءَ إِلَيْهِمْ. 2 وَقَتَلَ يَعْقُوبَ أَخَا يُوحنَّا بِالسَّيفِ 3 وَلمَّا رَأَى أَنَّ ذَلِكَ يُرْضِي اليَهُودَ عَادَ فَقَبَضَ عَلَى بُطْرُسَ أيْضًا، وَكَانَتْ أَيَّامُ الفَطِيرِ، 4 فَلَمَّا أَمْسَكَهُ جَعَلُه فِي السِّجنِ وَأَسْلَمَهُ إِلَى أَرْبعةِ أَرْهَاطٍ مِنَ الجُنْدِ لِيَحْرُسُوهُ وَفِي عَزْمِه أَنْ يُقَدِّمَهُ إِلَى الشَّعبِ بَعدَ الفِصْح. 5 فَكَانَ بُطرُسُ مَحْبُوُسًا فِي السِّجْنِ، وَكَانَتِ الكَنِيسَةُ تُصَلِّي إِلَى اللّهِ من أَجْلِه بِلاَ انْقِطَاعٍ.
بُطْرُسُ فِي السِّجْنِ وَإنْقَاذُهُ العَجِيبِ
6 وَلمَّا أزمَعَ هِيرودُسُ أنْ يُقدِّمهُ كَانَ بُطْرُسُ فِي تِلْكَ اللَّيْلَةِ نَائِمًا بَيْنَ جُنْدِيِّينِ مُقيَّدًا بِسِلْسِلَتَيْنِ وَكَانَ الحُرَّاسُ أَمَامَ البَابِ يَحْفَظُونَ السِّجْن. 7 وَإِذَا مَلاَكُ الرِّبِّ قَدْ وَقَفَ بِهِ وَنُورٌ قَدْ أَشْرَقَ فِي الزَّنْزَانَةِ، فَضَرَبَ جَنْبَ بطرُسَ وأيقَظَهُ قَائِلاً: "قُمْ سَرِيعًا"، فَسَقَطَتِ السِّلْسِلَتَانِ مِنْ يَدَيْه. 8 وَقَالَ لَهُ المَلاَكُ: "تَمَنْطَقْ وَاشْدُدْ نَعْلَيْكَ فَفَعَلَ كَذَلِكَ، ثُمَّ قَالَ لَهُ: إِلبَسْ ثَوْبَكَ وَاتْبَعْنِي". 9 فَخَرَجَ يَتْبَعُهُ وَهُوَ لاَ يَعْلمُ أنَّ مَا فَعَلَهُ المَلاَكُ أمْرٌ حَقيقيٌّ بَلَ كَانَ يَظُنُّ أَنَّهُ يَرَى رُؤْيَا. 10 فَلَمَّا جَازَا نُقْطَةَ الحَرَاسَةِ الأُولَى وَالثَّانِيَة إِنتَهَيَا إِلَى بَابِ الحَدِيدِ الَّذِي يُؤدِّي إِلَى المَدِينَةِ فَانْفَتَحَ لَهُمَا من ذاتِه، فَخَرَجا وَتَقَدَّما زُقاقًا واحِدًا ولِلْوَقْتِ فَارَقَهُ المَلاَكُ. 11 فَرَجَعَ بُطرُسُ إِلَى نَفسِه وَقَالَ: الآنَ عَلِمْتُ يَقِينًا أنَّ الرَّبَّ أَرْسَلَ مَلاَكَهُ وَأَنْقَذَنِي مِنْ يَدِ هِيرُودُسَ وَمِنْ كُلِّ مَا تَرَبَّصَهُ بِي شَعْبُ اليَهُودِ".
12 ثُمَّ تَحَقَّقَ أَمْرَهُ وَتَوَجَّه إِلَى بَيْتِ مَرْيَمَ أُمِّ يُوحَنَّا المُلَقَّبِ مَرْقُسَ حَيْثُ كَانَ كَثِيرُونَ مُجْتَمِعِينَ يُصَلُّون. 13 فَقَرَعَ بَابَ الدِّهْلِيزِ، فَدَنَتْ جَارِيَةٌ اسْمُهَا رَوْدِي لِتَتَسَمَّع، 14 فَلَمَّا عَرَفَتْ صَوْتَ بُطْرُسَ لَمْ تَفْتَحِ البَابَ مِنْ فَرَحِها بَلْ أَسْرَعَتْ إِلَى دَاخِلٍ فَأَخْبَرَتْ أَنَّ بطرُسَ وَاقِفٌ عَلَى البَابِ. 15 فَقَالُوا لَهَا: "إِنَّكِ تَهْذِين". فَأَصَرَّتْ تُؤكِّدُ أنَّ الأَمْرَ كَمَا ذَكَرَتْ. فَقَالُوا "إِنَّه مَلاكُه". 16 أَمَّا بُطرُسُ فَلَبِثَ يَقْرَع. فَلَمَّا فَتَحُوا رَأَوْهُ فَدْهِشُوا. 17 فَأَشَارُ إِلَيْهم بيدِهِ أَنْ يَسْكُتُوا وَقَصَّ عَلَيْهِمْ كَيْفَ أَخْرَجَهُ الرَّبُّ مِنَ السِّجْنِ، وَقَالْ: "أَخْبِرُوا يَعْقُوبَ وَالإخْوَةَ بِهَذَا". ثُمَّ خَرَجَ وَمَضَى إِلَى مَوْضِعٍ آخَر.
18 وَلمَّا طَلَعَ النَّهَارُ حَدَثَتْ بَلْبَلَةٌ عَظِيمَةٌ بَيْنَ الجُنُودِ عَلَى مَا جَرَى لِبُطرُسَ. 19 وَلمَّا طَلَبَهُ هِيرُودُسُ وَلمَ يَجِدْهُ اسْتَجْوَبَ الحُرَّاسَ وَأَمَرَ أَنْ يُسَاقُوا إِلَى المَوْتِ ثُمَّ انْحَدَرَ مِنَ اليَهُودِيَّةِ إِلَى قَيْصَرِيَّةَ وَأَقَامَ هُنَاكَ.
مَوْتُ هِيرودُوسَ
20 وَكَانَ هِيرودُسَ نَاقِمًا على أَهْلِ صُورَ وَصَيْدا، فَاْتَّفَقُوا فِي مَا بَيْنَهُمْ وَمَثَلُوا بَينَ يَدَيْهِ، بَعْدَمَا اسْتَمَالُوا بَلاَستُسْ حَاجِبَ المَلِكِ، وَالْتَمَسُوا الصُّلْحَ لأَنَّ بِلاَدَهُم تَعْتَمِدُ فِي رِزْقِهَا عَلَى مَمْلَكَتِهِ. 21 وَفِي يَوْمٍ مُعيَّنٍ لَبِسَ هِيرُودُسُ الحُلَّةَ المَلَكِيَّةَ وَجَلَسَ عَلَى المِنْبَرِ وَخَطَبَ فِيهِمْ. 22 وَكَانَ الشَّعْبُ يَصِيحُونَ: "إِنَّ صَوْتَهُ صَوْتُ إِلَهٍ لاَ صَوْتُ إنْسَان". 23 وَفِي الحَالِ ضَرَبَهُ مَلاكُ الرَّبِّ لأنَّهُ لَمْ يُعطِ المَجْدَ للَّهِ فَأَكَلَهُ الدُّودُ وَمَاتَ. 24 وَكَانَتْ كَلِمَةُ اللّه تَنْمُو وَتَكْثُر.
25 وَرَجَعَ بَرْنَابَا وَشَاوُلُ مِنْ أُورَشَلِيم بَعدْ أَنْ قَضَيَا الخِدْمَةَ، وَاسْتَصْحَبَا مَعَهُمَا يُوحَنَّا المُلَقَّبَ مَرْقُس.
Ірод убиває Якова й ув’язнює Петра
1 На той час цар Ірод простягнув руки, щоби декому з Церкви заподіяти зло.
2 Він убив мечем Якова, брата Івана.
3 А коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків.
4 Він схопив його і посадив до в’язниці, передав чотирьом четвіркам воїнів, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи.
5 Отже, Петра стерегли у в’язниці. А ревна молитва за нього підіймалася від Церкви до Бога.
6 Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцюгами, і вартові перед дверима стерегли в’язницю.
Дивовижне звільнення Петра
7 І ось Господній ангел став перед ним , і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра в бік, він підвів його, кажучи: Швидко вставай! І залізні кайдани поспадали з його рук.
8 Ангел же сказав йому: Підпережися і надінь своє взуття! Тож він зробив це. І каже йому: Одягнися у свій одяг і йди за мною!
9 Вийшовши, він попрямував за ним, не знаючи, чи те, що відбувається через ангела, є дійсністю, бо думав, що бачить видіння.
10 Минувши першу й другу сторожі, вони прийшли до залізної брами, яка вела до міста, – вона сама собою їм відчинилася. Вийшовши, проминули одну вулицю, – і раптом ангел відступив від нього.
11 Отямившись, Петро сказав: Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з рук Ірода та від усього, чого сподівався юдейський народ!
Петро приходить до дому Марії
12 Поміркувавши, він прийшов до дому Марії, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралося багато людей ; вони молилися.
13 Як постукав він у ворота двору, вийшла служниця на ім’я Рода, щоби довідатися.
14 Впізнавши голос Петра, з радості не відчинила дверей, а прибігла і повідомила, що Петро стоїть біля воріт.
15 Вони їй сказали: Ти не в собі! Вона ж наполягала, що так воно є. А вони говорили: Це його ангел!
16 Петро ж стукав далі. Відчинивши, побачили його й жахнулися.
17 Давши їм знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його із в’язниці. Сказав: Сповістіть це Якову й братам! І, вийшовши, він вирушив до іншого місця.
18 Коли настав день, поміж воїнами зчинилася велика тривога: Що сталося з Петром?
19 Ірод, пошукавши його і не знайшовши, допитав вартових і наказав їх відвести. Потім пішов з Юдеї до Кесарії і перебував [там].
Раптова смерть Ірода
20 Ірод був розлючений на тирців і сидонців. Вони прийшли до нього й однодушно благали Власта, царського постельника, просили примирення, бо їхні території забезпечувалися з царської.
21 Призначеного дня Ірод, зодягнений у царські шати, сівши на судилищі, красномовно виступив перед ними.
22 А юрба почала кричати: Це голос Бога, а не людини!
23 Та раптово вразив його Господній ангел, бо не віддав славу Богові. І з’їли [його] черви, і він помер.
Боже Слово поширюється
24 А Боже Слово зростало і множилося.
25 Варнава й Савло, закінчивши служіння, повернулися в Єрусалим, взявши Івана, якого прозвали Марком.
