التَّجَلِّي
1 وقَالَ لَهُمْ "ألحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ إِنَّ قَوْمًا مِنَ القائِمينَ هَهُنا لا يَذوقُونَ المَوْتَ حَتَّى يَرَوْا مَلَكُوتَ اللّهِ قِدْ أَتْى بِقُوَّةٍ".
2 وبَعْدَ سِتَّةِ أَيَّامٍ أَخَذَ يَسوعُ بُطرُسَ ويَعقوبَ ويُوحَنَّا فَأَصْعَدَهُم إِلَى جَبَلٍ عَالٍ مُنْفَرِدينَ وَحْدَهُم، وتَجَلَّى قُدَّامَهُم 3 وَصَارَتْ ثِيابُهُ تَلْمَعُ بَيْضاءَ جِدًّا كَالثَّلجِ حتَّى لا يَسْتَطِيعُ قَصَّارٌ عَلَى الأَرْضِ أنْ يُبَيِّضَ مِثْلَها. 4 وَتَرَاءَى لَهُمْ إِيليَّا وَمُوسَى وكَانَا يُخاطِبانِ يَسوعَ. فَأَجَابَ بُطرُسُ وقَالَ لِيسوعَ: 5 "رَابِّي، حَسَنٌ أَنْ نَكُونَ هَهُنا، فَلْنَصْنَعْ ثَلاثَ مَظَالَّ واحِدَةً لَكَ وَوَاحِدَةً لِمُوسَى وَوَاحِدَةً لإِيلِيَّا". 6 ولَمْ يَكُنْ يَدْرِي مَا يَتَكَلَّمُ بِهِ، لِمَا كَان بِهِمْ مِنَ الرُّعْب. 7 وَظَلَّلَتْهُم سَحابَةٌ وَجَاءَ صَوْتٌ مِنَ السَّحابَةِ يَقُولُ: هَذَا هُوَ ابْنِي الحَبِيبُ، فَلَهُ اسْمَعُوا". 8 ونَظَرُوا حَوْلَهُم بَغْتَةً فَلَمْ يَرَوا أَحَدًا بَعْدُ إِلاَّ يَسُوعَ وَحْدَهُ مَعْهُمْ. 9 وَفِيمَا هُمْ نَازِلُونَ مِنَ الجَبَلِ أَوْصَاهُمْ أَلاَّ يُخْبِرُوا أَحَدًا بِمَا رَأَوْا إِلاَّ مَتَى قَامَ ابْنُ البَشَرِ مِنْ بَيْنِ الأَمْوات. 10 فَكَتَمُوا هَذا الكَلامَ فِي أَنْفُسِهِمْ مُتَسائِلينَ فِيمَا بَيْنَهُم مَا مَعْنَى القِيَامَةِ مِنْ بَيْنِ الأَمْوات. 11 وسَأَلُوهُ قائِلينَ: "لمِاذَا يَقُولُ الكتَبَةُ إِنَّ إِيلِيَّا يَنبَغِي أَنْ يَأْتِي أَوَّلاً؟" 12 فَأَجابَ وقَالَ لَهُمْ: "إِنَّ إِيلِيَّا يَأْتِي أَوَّلاً ويَرُدُّ كُلَّ شَيْءٍ، وَكَيْفَ كُتِبَ عَنِ ابْنِ البَشَرِ أَنْ يَتَأَلَّمَ كَثيرًا ويُرْذَلَ؟ 13 لَكِنِّي أَقُولُ لَكُم، إِنَّ إِيلِيَّا قَدْ جَاءَ وَقَدْ صَنَعُوا بِهِ كُلَّ مَا أَرادُوا كَمَا كُتِبَ عَنْهُ".
الصَّبِيُّ المُصابُ بالصَّرَعِ
14 ولَمَّا جَاءَ إِلَى التَّلامِيذِ رَأَى جَمْعًا كَثيرًا حَوْلَهُم وَكَتَبَةً يُباحِثُونَهُم. 15 وَلِلوَقْتِ لَمَّا رَآهُ الجَمْعُ كُلُّهُ انْذَهَلُوا وَأَسْرَعُوا وَسَلَّمُوا عَلَيْهِ. 16 فَسَأَلَ الكَتَبَةَ: "فِيمَ تَتَباحَثُون؟" 17 فَأَجَابَ وَاحِدٌ مِنَ الجَمْعِ قائِلاً: "يَا مُعَلِّمُ، قَدْ أَتَيْتُكَ بِابْنِي بِهِ رُوحٌ أَبْكَمُ 18 وَحَيْثُما أَخَذَهُ يَصْرَعُهُ فيُزْبِدُ ويَصْرِفُ بِأَسْنانِهِ وَيَيْبَسُ، وَقَدْ سَأَلْتُ تَلامِيذَكَ أَنْ يُخْرِجوهُ فَلَمْ يَقْدِروا". 19 فَأَجابَهُ قائِلاً: "أَيُّها الجِيلُ غَيْرُ المُؤْمِن، إِلَى مَتَى أَكُونُ عِنْدَكُم؟ حتَّى مَتَى أَحْتَمِلُكُم؟ هَلُمَّ بِهِ إِلَيَّ!" 20 فَأَتَوْهُ بِهِ. فَلَمَّا رَآهُ، لِلْوَقتِ صَرَعَهُ الرُّوحُ فَسَقَطَ عَلَى الأَرْضِ يَتَمَرَّغُ ويُزْبِدُ. 21 فَسَأَلَ أَباهُ: "مُنْذُ كَمْ مِنَ الزَّمانِ أَصابَهُ هَذَا؟" فَقَالَ: "مُنْذُ صِباهُ 22 وَكَثِيرًا ما أَلْقَاهُ فِي النَّارِ وفِي المِيَاهِ لِيُهْلِكَهُ، لَكِنْ إِنِ اسْتَطَعْتَ شَيْئًا فَتَحَنَّنْ عَلَيْنَا وَأَغِثْنا". 23 فَقَالَ لَهُ يَسوعُ: "إِنِ اسْتَطَعْتَ أَنْ تُؤْمِنَ فَكُلُّ شَيْءٍ مُسْتَطاعٌ لِلْمُؤْمنِ". 24 فَصَاحَ أَبُو الصَّبِيَّ مِنْ ساعَتِهِ بِدُموعٍ وقَالَ: "إِنِّي أُوْمِنُ يَا سَيِّد، فَأَغِثْ عَدَمَ إِيمَاني". 25 فَلَمَّا رَأَى يَسوعُ أَنَّ الجَمعَ يَتَبادَرُون إِلَيْهِ انْتَهَرَ الرُّوحَ النَّجِسَ قائِلاً لَهُ: "أيُّها الرُّوحُ الأَبْكَمُ الأَصَمُ أَنَا آمُرُكَ أَنِ اخْرُجْ مِنْهُ ولا تَعُدْ تَدْخُلُ فيهِ". 26 فَصَرَخَ وَخَبَطَهُ كَثيرًا وَخَرَجَ مِنْهُ فَصَارَ كالمَيْتِ حتّى قَالَ كَثيرونَ إِنَّهُ قَدْ مَاتَ. 27 فَـأَخَذَ يَسوعُ بِيَدِهِ وأَنْهَضَهُ فَقَامَ. 28 ولَمَّا دَخَلَ بَيْتًا سَأَلَهُ تَلامِيذُهُ عَلَى انْفِرادٍ: "لمِاذَا لَمْ نَسْتَطِعْ نَحْنُ أَنْ نُخْرِجَهُ؟" 29 فَقَالَ لَهُمْ: "إِنَّ هَذَا الجِنْسَ لا يُمْكِنُ أَنْ يُخْرَجَ بِشَيْءٍ إِلا بالصَّلاةِ وَالصَّوْمِ".
30 وَلَمَّا خَرَجوا مِنْ هُناكَ اجْتازُوا فِي الجَليلِ وَلَمْ يُرِدْ أَنْ يَدْرِيَ أَحَدٌ، 31 فَإِنَّهُ كَانَ يُعَلِّمُ تَلامِيذَهُ وَيَقُولُ لَهُم: "إِنَّ ابْنَ البَشَرِ يُسْلَمُ إِلَى أيْدِي النَّاسِ فَيَقْتُلونَهُ وَبَعْدَ أَنْ يُقْتَلَ يَقُومُ فِي اليَوْمِ الثَّالِث". 32 فَلَم يَفْهَمُوا هَذَا الكَلامَ وخَافُوا أَنْ يَسْأَلُوه.
مَنِ الأكبر
33 وجَاءَ إِلَى كَفَرْنَاحومَ، وَلَمَّا صَارَ إِلَى البَيْتِ سَأَلَهُم: "فِيمَ كُنْتُم تَتَباحَثُون فِي الطَّرِيقِ؟" 34 فَصَمَتُوا، لأَّنِهُم كانُوا يَتَباحَثُونَ فِي الطَرِيقِ فِي مَنْ هُوَ الأَعْظَم. 35 فَجَلسَ ودَعا الاثْنَيْ عَشَرَ وقَالَ لَهُمْ: "مَنْ أَرادَ أَنْ يكُونَ الأَوَّلَ فَلْيَكُنْ آخِرَ الكُلِّ وَخَادِمًا لِلكُلِّ". 36 ثُمَّ أَخَذَ صَبِيًّا وأَقَامَهُ فِي وَسْطِهِم واحْتَضَنَهُ وقالَ لَهُم: 37 "مَن قَبِلَ واحِدًا مِنْ هَؤُلاءِ الصِّبْيانِ بِاسْمِي، فَإِيَّايَ يَقْبَل، وَمَنْ قَبِلَني فَلا يَقْبَلُني أَنا بَلِ الَّذِي أَرْسَلَنِي". 38 وَأَجابَهُ يُوحَنَّا قائِلاً: "يا مُعَلِّمُ، إِنّا رَأَيْنَا واحِدًا لا يَتْبَعُنا يُخْرِجُ الشَّياطِينَ باسْمِكَ فَمَنَعنَاهُ لأَنَّهُ لا يَتبَعُنا". 39 فَقَالَ يَسوعُ: "لا تَمْنَعُوهُ، لأَّنِهُ لَيْسَ أَحَدٌ يَصْنَعُ مُعْجِزَةً بِاسْمِي ويَقْدِرُ لِلحالِ أَنْ يَقُولَ عَلَيَّ سُوءًا، 40 لأَّنهُ مَنْ لَيْسَ عَلَيْنَا فَهُوَ مَعَنا. 41 وَمَنْ سَقَاكُم كَأْسَ مَاءٍ باسْمِي بَمِا أَنَّكُم لِلمَسيحِ فَالحَقَّ أَقُولُ لَكُم إِنَّهُ لا يَضِيعُ أَجْرُهُ.
الوَيْلُ لِمَن يُشَكِّك
42 مَنْ شَكَّكَ أَحَدَ هَؤْلاءِ الصِّغَارِ المُؤْمِنينَ بِي فَخَيْرٌ لَهُ لَوْ طُوِّقَ عُنُقُهُ بِالرَّحَى وأُلِقَي فِي البَحْرِ. 43 وإِنْ كَانَتْ يَدُكَ تُشَكِّكُكَ فَاقْطَعْها، فَخَيْرٌ لَكَ أَنْ تَدْخُلَ الحَياةَ وأَنْتَ أَقْطَعُ اليَدِ مِنْ أَنْ يَكُونَ لَكَ يَدَانِ وتَذْهَبَ إِلَى جَهَنَّمَ إِلَى النَّارِ الَّتِي لا تُطفَأ 44 حَيْثُ دُودُهُم لا يَمُوتُ والنَّارُ لا تُطْفأ. 45 وإِنْ كانَتْ رِجْلُكَ تُشَكِّكُكَ فَاقْطَعْها، فَخَيْرٌ لَكَ أَنْ تَدْخُلَ الحَياةَ وأَنْتَ أَعْرَجُ مِنْ أَنْ يَكونَ لَكَ رجْلانِ وَتُلْقَى فِي جَهَنَّمَ فِي النَّارِ الَّتِي لا تُطْفَأ 46 حَيْثُ دُودُهُم لا يَمُوتُ وَالنَّارُ لا تُطفأ. 47 وإِنْ كانَت عَيْنُكَ تُشَكِّكُكَ فَاقْلَعْها، فَخَيْرٌ لَكَ أَنْ تَدْخُلَ مَلَكُوتَ اللّهِ وأَنْتَ أَعْوَرُ مِنْ أَنْ يَكُونَ لَكَ عَيْنَانِ وتُلْقَى فِي جَهَنَّمَ النَّار، 48 حَيْثُ دُودُهُم لا يَمُوتُ والنَّارُ لا تُطْفَأ. 49 كُلُّ واحِدٍ يُمَلَّحُ بِالنَّارِ وَكُلُّ ذَبِيحَةٍ تُمَلَّحُ بِالمِلْح. 50 المِلْحُ جَيِّدٌ، ولَكِن إِذَا صَارَ المِلْحُ بِلا مُلُوحَةٍ، فَبِمَاذَا تُصْلِحُونَهُ؟ فَليَكُنْ فِيكُمْ مِلحٌ وَلْيُسالِمْ بَعضُكم بَعضًا".
Преображення Господнє
1 Ісус промовив до них: Запевняю вас: деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності.
2 А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.
3 Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.
4 І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!
6 Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.
7 І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8 І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.
9 А коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 І вони зберегли те слово для себе, допитуючись: Що то значить – з мертвих воскреснути?
11 І запитували Його, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спершу потрібно прийти Іллі?
12 Він же пояснив їм: Ілля прийде раніше і приготує все. Тож написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.
13 Та кажу вам, що Ілля прийшов, але зробили з ним те, що хотіли, як написано про нього.
Вигнання німого духа. Сила молитви й посту
14 Повернувшись до учнів, вони побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.
15 Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його.
16 А Він запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?
17 І відповів Йому один із натовпу: Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа.
18 Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!
19 А Він у відповідь каже їм: О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!
20 І його привели до Нього. Дух, побачивши Його, відразу затряс хлопцем . Упавши на землю, той качався, пускаючи піну.
21 Ісус запитав його батька: Скільки часу, як це сталося з ним? Той відповів: З дитинства.
22 Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!
23 А Ісус сказав йому: Щодо «якщо можеш», то все можливе віруючому!
24 Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!
25 Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!
26 Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер.
27 А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той встав.
28 Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: Чому ми не змогли його вигнати?
29 А Він сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою [і постом].
Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння
30 Вийшовши звідти, вони пішли через Галилею. Та Ісус не бажав, щоби хтось довідався.
31 Він навчав Своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне.
32 Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати.
Найбільший у Царстві Небесному
33 Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: Що це дорогою ви обговорювали?
34 Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший.
35 Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою.
36 І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм:
37 Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто Мене послав.
Хто не проти нас, той за нас
38 Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами.
39 А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити;
40 бо хто не проти нас, той за нас.
41 І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, – адже ви Христові, – то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.
Спокуси треба побороти
42 А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море.
43 І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни , в невгасимий вогонь,
44 [де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
45 І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни,
46 [у вогонь невгасимий, де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
47 І якщо твоє око спокушає тебе, вибери його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,
48 де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.
49 Бо кожний вогнем буде посолений, [і всяка жертва посолиться сіллю].
50 Сіль – добра річ; якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолите її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою.
