مَثَلُ الزَّارِعِ
1 وفِي ذَلَكَ اليَوْمِ خَرَجَ يسوعُ مِنَ البَيْتِ وَجَلَسَ إِلَى جَانِبِ البَحْرِ، 2 فاجْتَمَعَ إِلَيْهِ جُمُوعٌ كَثِيرَةٌ، حَتَّى إِنَّهُ دَخَلَ السَّفِينَةَ وَجَلَسَ، وَكَانَ الجَمْعُ كلُّهُ وَاقِفًا علَى الشَاطِئِ. 3 فَكَلَّمَهُم كَثِيرًا بِأَمْثَالٍ قَائِلاً: 4 "هُوَذَا الزَّارِعُ خَرَجَ لِيَزْرَعَ. وَفِيمَا هُوَ يَزْرَعُ سَقَطَ البَعْضُ عَلَى الطَّرِيقِ، فَأَتَت الطُّيُورُ وَأَكَلتْهُ، 5 وَالبَعْضُ سَقَطَ عَلى أَرْضٍ حَجِرَةٍ حَيْثُ لَمْ يَكُنْ لَهُ تُرَابٌ كَثِيرٌ فلِلْوَقتِ نَبَتَ إذْ ليْسَ لَهُ عُمْقُ تُرَابٍ، 6 فَلَمَّا أَشْرَقَتِ الشَّمْسُ احْتَرَقَ وَحَيْثُ لَمْ يَكُنْ لَهُ أصْلٌ يَبِسَ، 7 وَبَعْضٌ سَقَطَ فِي الشَّوْكِ فَطَلَعَ الشَّوْكُ فَخَنَقَهُ، 8 وَبَعْضٌ سَقَطَ فِي الأَرْضِ الَجيِّدَةِ فأَعْطَى ثَمَرًا الوَاحِدْ مِئَةً وَالآخَرُ سِتِّينَ وَالآخَرُ ثَلاثِين. 9 مَنْ لَهُ أُذُنَانِ لِلْسَمَعِ فَلْيَسْمَعْ".
الغايَةُ مِنَ الأَمثَال
10 وَدَنَا إِلَيْهِ تَلامِيذُهُ وَقَالُوا لَهُ: "لِمَاذَا تُكَلِّمُهُم بِأَمْثَالٍ؟" 11 فَأَجَابَ وَقَالَ لَهُمْ: "لأنَّهُ لَكُمْ قَدْ أُعْطِيَ أَنْ تَعْرِفُوا أَسْرَارَ مَلَكْوتِ السَّمَاوَات، وَأَمَّا لَهُمْ فَلَمْ يُعْطَ. 12 فَإنَّ مَنْ لَهُ يُعْطَى وَيُزَدادُ، وَمَنْ لَيْسَ لَهُ فَالَّذِي لَهُ يُؤْخَذُ مِنْهُ. 13 فَلِهَذَا أُكلِّمُهُمْ بِأَمْثَالٍ لأنَّهُمْ مُبْصرُونَ لاَ يُبْصِرُونَ وَسَامِعُونَ لا يَسْمَعُونَ وَلا يَفْهَمُونَ، 14 وَقَدْ تَمَّتْ فِيهِمْ نُبُوَّةُ إشَعْيَاءَ القَائِلَةُ: "سَمْعًا تَسمَعُونَ وَلا تَفْهَمُون وَنَظَرًا تَنظُرُونَ وَلا تُبصِرُونَ، 15 لأنَّهُ قَدْ غَلُظَ قَلْبُ هَذَا الشَّعْبِ، وَثَقُلَتْ آذَانُهم عَنِ السَّماعِ، وَأَغمَضُوا عُيُونَهُمْ، لِئَلاَّ يُبصِرُوا بعُيُونِهِم وَيَسْمَعُوا بِآذَانِهِمْ وَيَفْهَمُوا بِقُلُوبِهِمْ وَيَرْجَعُوا فأَشْفِيَهُمْ". 16 أمَّا أَنْتُمْ، فطُوبَى لِعُيونِكُمْ لأنَّهَا تُبْصِرُ، وَلآذانِكُمْ لأنَّهَا تَسْمَعْ. 17 فَإنِّي ألحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّ أنْبِيَاءَ وَصِدِّيقِينَ كَثِيرِيِنَ اشْتَهوْا أَنْ يَرَوُا مَا أَنْتُمْ رَاؤُونَ فَلَمْ يَرَوْا، وَأَنْ يَسْمَعُوا مَا أَنْتُمْ سَامِعُونَ فَلَمْ يَسْمَعُوا.
تفْسِيرُ مَثَلِ الزَّارِعِ
18 فَاسْمَعوا أَنْتُمْ مَثَلَ الزَّارِع: 19 "كلُّ مَنْ يَسْمَعُ كَلِمَةَ المَلَكُوتِ وَلا يَفْهَمُها، يَأْتِي الشِّرِّيرُ وَيَخْتَطِفُ مَا قَدْ زُرِعَ فِي قَلْبِهِ، هَذَا الَّذِي زُرِعَ عَلَى الطَّرِيقِ. 20 وَالَّذِي زُرِعَ عَلَى الأَرْضِ الَحجِرَةِ، هُوَ الَّذِي يِسْمَعُ الكَلِمَةَ وَيَقْبَلُهَا مِنْ سَاعَتِهِ بِفَرحٍ، 21 وَلَكِنْ لَيْسَ لَهُ فِيهِ أَصْلٌ وَإِنَّمَا هُوَ إِلَى حِينٍ، فَإِذَا حَدَثَ ضِيْقٌ أوِ اضْطِهَادٌ مِنْ أَجْلِ الكَلِمَةِ فلِلْوَقتِ يَشُكُّ، 22 وَالَّذِي زُرِعَ فِي الشَّوكِ هُوَ الَّذِي يَسْمَعُ الكَلِمَةَ، وَهَمُّ هَذَا الدَّهْرِ وَخِدَاعُ الغِنَى يَخنُقَانِ الكَلِمَةَ فَيَصِيرُ بِلا ثَمَرْةٍ. 23 وَأمَّا الَّذِي زُرِعَ فِي الأَرْضِ الَجَيِّدَةِ، فَهُوَ الَّذِي يَسْمَعُ الكَلِمَةَ وَيَفهَمُ، فيُعْطِي ثَمْرَةً الوَاحِدُ مِئَةً، وَالآخَرُ سِتِّينَ، وَالآخَرُ ثَلاثِينَ".
مَثَلُ الزُّؤَان
24 وَضَرَبَ لَهُمْ مِثَلاً آخَرَ قَائِلاً: "يُشْبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ إنسانًا زرَعَ زَرعًا فِي حَقْلِه، 25 وَفِيمَا النَّاسُ نائِمُونَ، جَاءَ عَدُوُّهُ وَزَرَعَ فِي وَسَطِ القَمْحِ زُؤَانًا وَمَضى. 26 فَلَمَّا نَمَا النَّبْتُ وَأَخْرَجَ ثَمَرًا، حِينَئِذٍ ظَهَرَ الزّؤَانُ. 27 فجاءَ عَبيدُ رَبِّ البَيْتِ وَقَالُوا لَهُ: "يَا سَيِّدُ، أَلَمْ تَكُنْ زَرَعْتَ فِي حَقْلِكَ زَرْعًا جِيِّدًا؟ فَمِنْ أَيْنَ لَهُ الزُّؤَانَ؟" 28 فَقَالَ لَهُمَ: "إِنَّ إنْسَانًا عَدُوًّا فَعَلَ هَذَا". فَقَالَ لَهُ عَبِيدُهُ: أَتُريدُ أَنْ نَذْهَبَ وَنَجْمَعَهُ؟" 29 فَقَالَ لَهُمْ: "لا، لِئَلاَّ تَقْلَعُوا الِحِنطَةَ مَعَ الزّؤَانِ عِنْدَ جَمْعِكُمْ لَهُ، 30 دَعُوهُمَا يَنْبُتَانِ جَميَعًا إِلَى الَحصَادِ، وفِي أوَانِ الَحصَادِ أَقُولُ للحَصَّادِينَ: "اِجْمَعُوا أوَّلاً الزّؤَانَ وَارْبِطوهُ حُزَمًا لِيُحْرَق، وَأَمَّا القَمْحُ فاجْمَعُوهُ إِلَى أهْرَائِي".
مَثَلُ حَبَّةِ الَخرْدَلِ
31 وَضَرَبَ لَهُمْ مَثَلاً آخَرَ قَائِلاً: "يُشبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ حَبَّةَ خَرْدَلٍ أَخَذَها إِنسَانٌ وَزَرَعَها فِي حَقْلِهِ، 32 هِيَ أَصْغَرُ الحُبوبِ كُلِّها، فَإِذَا نَمَتْ صَارَت أَكْبَرَ مِنْ جَمِيعِ البُقُولِ، ثمَّ تَصِيرُ شَجَرَةً حَتَّى إِنَّ طُيُورَ السَّمَاءِ تَأْتِي وَتَسْتَظلُّ فِي أَغْصَانِهَا".
مَثَلُ الَخميرَةِ
33 وَكلَّمَهُمْ بمَثَلٍ آخَرَ قَائِلاً: "يُشْبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ خَمِيرَةً، أَخَذَتْها امْرَأةٌ، وَخَبَّأَتْها فِي ثَلاثَةِ أَكْيَالِ دَقِيقٍ، حَتَّى اخْتَمَرْت كُلُّهَا".
يَسُوعُ وَالأَمثَال
34 هَذَا كُلُّهُ قَالَهُ يَسُوعُ لِلْجُمُوعِ بِأَمْثَالٍ، وَبِغَيْرِ مَثَلٍ لَمْ يَكُنْ يُكلِّمُهُمْ، 35 لِكَيْ يَتَمَّ مَا قِيْلَ بِالنَّبِيِّ القَائِلْ: "أَفْتَحُ فَمِي بِالأَمْثَالِ وَأَنْطِقُ بِالخَفيَّاتِ مُنْذُ إِنْشَاءِ العَالَمْ".
تَفسِيرُ مَثَلِ الزَّؤَان
36 حِينَئِذٍ تَرَكَ الجُمُوعَ وَجَاءَ إِلَى البَيْتِ. وَدَنَا إِلَيْهِ تَلاميذُهُ وَقالُوا لهُ: "فَسِّرْ لَنا مَثَلَ زُؤانِ الحَقل". 37 فَأَجابَ وَقَالَ لَهُمْ: "أَلَّذِي زَرَعَ الزَّرْعَ الَجيِّدَ هُوَ ابنُ البَشَرِ، 38 وَالحَقلُ هُوَ العَالَمْ، وَالزَّرْعُ الجَيِّدُ هُوَ بَنُو المَلَكُوتْ، وَالزُّؤانُ هُوَ بَنُو الشِّرِّير، 39 وَالعَدُوُّ الَّذِي زرَعَهُ هو إِبليس، وَالحَصَادُ هُوَ مُنتهَى الدَّهْرِ، وَالحَصَّادونَ هُمُ المَلائِكة. 40 وَكَمَا أَنَّ الزُّؤانَ يُجْمَعُ وَيُحرَقُ بِالنَّارِ هَكَذا يكونُ فِي مُنْتَهى هَذَا الدَّهْر. 41 يُرسِلُ ابْنُ البَشرِ ملائِكَتَهُ فيجْمَعونَ مِنْ مَمْلَكَتِهِ كُلَّ الشُّكُوكِ وَفَاعِلِي الإِثْم، 42 وَيُلقُونَهمُ فِي أَتُونِ النَّار، هُنَاكَ يَكُونُ البُكَاءُ وَصَرِيفُ الأَسْنَان. 43 حِينَئِذٍ يُضِيءُ الصِّدِّيقُونَ مِثْلَ الشِّمْسِ فِي مَلَكُوتِ أَبِيهِمْ. مَنْ لَهُ أُذُنَانِ لِلْسَّمَعِ فَلْيَسْمَعْ!".
مَثَلا الكَنْز وَاللُّؤْلُؤَةِ
44 أَيْضًا يُشْبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ كُنْزًا مُخفيً فِي حَقْلٍ وَجَدَهُ إِنْسانٌ فَخَبَّأَهُ، وَمِنْ فَرَحِهِ بِهِ مَضَى وَبَاعَ كُلَّ شيءٍ لَهُ وَاشْتَرَى ذَلِكَ الحَقْلَ.
45 وَأَيْضًا يُشْبِهُ مَلكُوتُ السَّمَاوَاتِ إِنْسانًا تَاجِرًا يَطْلُبُ لآلِئَ حَسَنَةً، 46 فَوَجَدَ لُؤلُؤةً كَثِيرَةَ الثَّمَن، فَمَضَى وَبَاعَ كُلَّ مَا يَمْلِكُ وَاشْتَرَاهَا.
مَثَلُ الشَّبَكَةِ
47 وَأَيْضًا يُشْبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ شَبَكَةً أُلقِيَتْ فِي البَحْرِ فَجَمَعَت مِن كُلِّ جِنْسٍ، 48 فَلَمَّا امْتَلأتْ، أَصْعَدوها إِلَى الشَّاطِئِ وَجَلَسُوا وَجَمَعُوا الجَيِّدَ فِي الأَوْعِيَةِ وَالرَّدِيءَ رَمَوا بِهِ خَارِجًا. 49 هَكَذَا يَكُونُ فِي مُنْتَهَى الدَّهْرِ. يَخْرُجُ المَلائِكَةُ وَيَفرِزُونَ الأَشْرَارَ مِنْ بَيْنِ الأَخْيَارِ، 50 وَيُلقُونَهُمْ فِي أَتُّونِ النَّارِ، هُنَاكَ يُكُونُ البُكَاءُ وَصَرِيفُ الأَسْنَانِ".
الَجديدُ وَالقَدِيم
51 ثُمَّ قَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "أَفَهِمْتُم هَذَا كُلَّهُ؟" قَالُوا لَهُ: "نَعَمْ". 52 فَقَالَ لَهُمْ: "مِنْ أَجْلِ هَذَا كُلُّ كَاتِبٍ تَتَلْمَذَ فِي مَلَكوتِ السَّمَاوَاتِ يُشبِهُ إِنْسانًا رَبَّ بَيْتٍ يُخرِجُ مِن كَنْزِهِ كُلَّ جَدِيدٍ وَعَتِيقٍ".
يَسُوعُ فِي وَطَنِهِ النَّاصِرَة
53 وَلَمَّا أَتَمَّ يَسوعُ هَذِه الأَمْثالَ انْتقَلَ مِن هُنَاكَ، 54 وَجَاءَ إِلَى وَطَنِهِ، وَكانَ يُعَلِّمُهُم فِي مَجْمَعِهم، حتَّى بُهِتُوا وَقَالُوا: "مِنْ أَيْنَ لِهَذا هَذِهِ الَحِكْمَةُ وَالمُعْجِزَات؟ 55 أَلَيْسَ هَذَا ابْنَ النّجَّارِ؟ أَلَيْسَت أُمُّهُ تُسَمَّى مَريَمَ، وَإِخْوَتُهُ يَعقوبَ وَيُوسِي وَسِمعانَ وَيَهوذا؟ 56 أَوَلَيسَتْ أَخَواتُهُ كُلُّهُنَّ عِنْدَنا؟ فَمِنْ أَيْنَ لهُ هَذَا كُلُّهُ؟" 57 وَكَانوا يَشُكُّونَ فيهِ. فَقالَ لَهُم يَسوعُ: "لا يَكونُ نَبِيٌّ بِلا كَرامةٍ إِلاَّ فِي وَطنِهِ وَبَيتِهِ". 58 وَلَمْ يَصنَعْ هُنَاكَ كَثِيرًا مِنَ القُوَّاتِ مِن أَجْلِ عَدَمِ إِيمانِهِم.
Притча про сіяча
1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та визбирали його.
5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,
6 а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло.
7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!
Чому Ісус говорив притчами?
10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?
11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.
13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, – не чують і не розуміють;
14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.
17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
Пояснення притчі про сіяча
18 Отже, послухайте притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.
20 А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,
21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.
22 Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти цього віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.
23 А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід – один родить у сто разів, інший – у шістдесят, а ще інший – у тридцять.
Притча про кукіль
24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.
25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов.
26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.
27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він сказав їм: Людина‑ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.
30 Залиште, щоб і те, й друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.
Притча про гірчичне зерно і про закваску
31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своєму полі;
32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та, коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.
33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло.
34 Все це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,
35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!
Пояснення притчі про кукіль
36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, – це Син Людський,
38 а поле – це світ; добірне ж насіння – це сини Царства; кукіль – це сини лукавого;
39 ворог, що його посіяв, – це диявол; жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.
40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:
41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,
42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
Притчі про скарб, перлину та невід
44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, й купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до людини, – до купця, який шукає гарних перлин;
46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,
48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.
49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з‑поміж праведних,
50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
52 Він же сказав їм: Тому‑то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини‑господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове й старе.
Ісуса не приймають на батьківщині
53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.
54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?
55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його – Яків, Йосип, Симон і Юда?
56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, – хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.
58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.
