مُشْكِلَةٌ فِي إنْطَاكِيَةَ وَالسَّفَرُ إِلَى أُورَشَلِيمَ
1 وَانْحَدَرَ مِنَ اليَهودِيَّةِ قُوْمٌ أَخَذُوا يُعَلِّمونَ الإِخوَةَ قائِلينَ: إِنَّكُمْ إنْ لم تَخْتَتِنُوا عَلَى سُنَّةِ مُوسَى فَلاَ تَسْتَطِيعُونَ أَنْ تَخْلُصُوا". 2 وَإذْ جَرَتْ لِبُولُسَ وبَرْنَابَا مَعَهُمْ مُنَازَعةٌ وَمُبَاحَثةٌ شَدِيدَةٌ عَزَمُوا عَلَى أَنْ يَصْعَدَ بُولُسُ وَبَرْنَابَا وَأُنَاسٌ آخَرُونَ مِنْهُمِ إِلَى أُورَشَلِيم حَيْثُ الرُّسُلِ وَالقُسُوسِ لِلنَّظَرِ فِي هَذِهِ المَسْأَلَة. 3 وَبَعْدَ أَنْ شَيَّعَيْتُهُم الكَنِيسَةُ اجْتَازُوا فِي فِينِيقيَةَ وَالسَّامِرَةَ يُخْبِرونَهُمْ بِاهْتِدَاءِ الأُمَمِ فَسَبَّبوا سُرُورًا عَظِيمًا لِجَمِيعِ الإِخْوَةِ 4 وَلَمَّا قَدِمُوا أُورَشَلِيم قَابَلتَهُمِ الكَنِيسَةُ وَالرُّسُلُ وَالقُسُوسُ بِالتَّرْحِيب فَأَخْبَروهُمْ بِجَمِيع مَا صَنَعَ اللّهُ مَعَهُمْ وَأَنَّهُ فَتَحَ بَابَ الإِيمَانِ لِلأُمَمِ.
5 وَقَامَ أُنَاسٌ مِنَ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْ مَذْهَبِ الفَرِّيسيِّينَ وَقَالُوا: "إنَّهُ يَجِبَ أَنْ يُخْتَنُوا وَيُوصُوا بِأَنْ يَحْفَظُوا نَامُوسَ مُوسَى.
مَجْمَعُ أُورَشَلِيم وقَرَارَهُ
6 فَاجْتَمَعَ الرُّسُلُ وَالقُسُوسُ لِيَنْظُرُوا فِي هَذَا الأَمْرِ 7 وَإِذْ جَرَتْ مُباحَثَةٌ كَثِيرَةٌ قَامَ بُطرُسُ وَقَالَ لَهُمْ: "أَيُّها الرِّجَالُ الإخْوَةُ أَنْتُمْ تَعْلَمُون أَنَّهُ مُنْذُ الأَيَّامِ القَدِيمَةِ اخْتَارَ اللّهُ بَيْنَنَا أَنْ تَسْمَعَ الأُمَمُ بِفَمِي كَلِمَةَ الإنْجِيلِ وَيُؤمِنُوا. 8 وَاللَّهُ العَارِفُ بِالقلُوبِ شَهِدَ لَهُمْ إذْ أَعْطَى الرُّوحَ القُدُسَ لَهُمْ كَمَا لَنَا، 9 وَلَمْ يُمَيِّزْ بَيْنَنَا وَبَيْنَهُمْ بِشَيءٍ إذْ طَهَّرَ بِالإِيَمانِ قُلُوبَهُم 10 فَالآنَ لِمَ تُجَرِّبُونَ اللّهَ لتَضَعُوا عَلَى رِقَابِ التَّلامِيذِ نِيرًا لَمْ يَسْتَطِعْ آباؤُنَا وَلاَ نَحْنُ أَنْ نَحْمِلَهُ؟ 11 وَلَكِنْ بِنِعْمَةِ الرَّبِّ يَسُوعَ نُؤْمِنُ أَنْ نَخْلُصَ نَحْنُ مِثْلَ أُولَئِكَ". 12 فَسَكَتَ الجُمْهُورُ كُلُّهُ وَأَخَذُوا يَسْتَمِعُونَ إِلَى بَرْنَابَا وَبُولُسَ يُحَدِّثَانِ بِجَمِيعِ مَا صَنَعَ اللّهُ عَلَى أَيْديِهِمَا فِي الأُمَمِ مِنَ الآياتِ والعَجائِبِ.
13 وَبَعْدَ أَنْ سَكَتَا أَجَابَ يَعْقُوبُ قَائِلاً: "أَيُّهَا الرِّجَالُ الإِخْوَةُ، اِسْمَعوا لِي. 14 قَدْ شَرَحَ سِمْعَانُ كَيْفَ افْتَقَدَ اللّهُ الأُمَمَ مُنْذُ البِدَايَةِ لِيَتَّخِذَ مِنْهُمْ شَعْبًا لاسْمِهِ 15 وَتُوَافِقُ هَذَا أَقُوَالُ الأَنْبِيَاءِ كَمَا كُتِبَ: 16 إِنِّي مِن بَعْدِ هَذَا أَرْجِعُ فَأُقِيمُ مَسكِنَ دَاوُدَ الَّذِي سَقَطَ وَأَبْنِي مَا هُدِمَ مِنْهُ وَأَنْصُبُهُ ثَانِيَةً 17 حَتَّى يَطْلُبَ الرَّبَّ سَائِرُ النَّاسِ وَجَمِيعُ الأُمَمِ الَّتِي تَحْمِلُ اسْمِي، يَقُولُ الرَّبُّ الصَّانِعُ هَذَا كُلَّهُ 18 وَمَعْرُوفَةٌ لَدَى اللّهِ أَعمَالُهُ مُنذُ الدَّهْرِ. 19 فَلِذَلِكَ أَحْكُمُ بِأَلاَّ يُثَقَّلَ عَلَى مَنْ يَرْجِعُ إِلَى اللّهِ مِنَ الأُمَمِ 20 وَبِأَنْ نَكْتُبَ إلَيْهِمْ بِأَن يَمْتَنِعُوا عَنْ نَجَاسَةِ الأَصْنَامِ وَالزِّنَى وَالمَخْنُوقِ وَالدَّمِ. 21 فَإِنَّ لِمُوسَى مُنْذُ الأَجْيَالِ القَدِيمَةِ فِيَ كُلِّ مَدِينَةٍ مَنْ يُنَادِي بِهِ فِي المَجَامِعِ إذْ يُتْلَى فِي كُلِّ سَبتٍ" 22 حِينَئِذٍ رَأَى الرُّسُلُ والقُسُوسُ مَعَ جَمِيعِ الكَنيسَةِ أَنْ يَخْتَارُوا رَجُلَيْنِ مِنْهُم يَبْعَثُونَهُما إِلَى أَنْطَاكِيَةَ معَ بُولُسَ وبَرْنَابَا وَهُما يَهُوذَا المُسَمَّى بَرْسَابَا وَسِيلاَ وَهُمَا رَجُلاَنِ مُتَقَدِّمَانِ فِي الإخْوَةِ 23 وَسَلَّمُوا إلَيْهِم هَذِهِ الرِّسَالَة: "مِنْ إخْوَتِكُمْ الرُّسُلِ والقُسُوسِ إِلَى الإِخُوةِ الَّذِينَ مِنَ الأُمَمِ فِي إنْطَاكِيَةَ وَسُوريَةَ وَكِيلِيكيَةَ، سَلامٌ. 24 قَدْ سَمِعْنَا أَنَّ قَوْمًا خَرَجُوا مِنَّا أَثَارُوا بِكَلاَمِهِم الاضْطِرابَ بَيْنَكُمْ وَأَقْلقُوا نُفُوسَكُم قَائِلِينَ بِأَنْ تَخْتَتِنُوا وَتَحفَظُوا النَّامُوسَ بِدُونِ أَيِّ تَوْكيلٍ مِنَّا 25 فَلِذَلِكَ رَأَيْنَا نَحْنُ المُجْتَمِعِينَ بِنَفْسٍ واحِدةٍ أَنْ نَخْتَارَ رَجُلَيْنِ فَنَبْعَثَهُما إلَيْكُمْ مَعَ حَبِيبَيْنا بَرنَابَا وبُولُسَ 26 اللَّذَيْنِ قَدْ كَرَّسَا حَيَاتَهُمَا لأَجْلِ اسْمِ رَبِّنا يَسوعَ المَسِيحِ 27 فَبَعَثْنا يَهُوَذا وَسِيلاَ اللَّذَيْنِ يُخْبِرانُكُمْ بِهَذِهِ الأُمُورِ مُشَافَهَةً. 28 لأَنَّهُ قَدْ رَأَى الرُّوحُ القدُسُ وَنَحْنُ أَلاَّ نَضَعَ عَلَيْكُمْ ثِقَلاً فَوْقَ هَذِهِ الأَشْيَاءِ الَّتِي لاَ بُدَّ مِنْهَا، 29 وَهِيَ أَنْ تَمْتنِعُوا ممَّا ذُبِحَ لِلأَصْنَامٍ وَمِنَ الدَّمِ وَالمَخْنُوقِ وَالزِّنَى، فَإِذَا صُنْتُم أَنْفُسَكُمْ منْها أحْسَنْتُمْ عَمَلاً عَافَاكُمُ اللّه".
الوَفْدُ إِلَى إنْطَاكِيَةَ
30 فَلَمَّا صُرِفُوا أَتَوْا إِلَى إنْطَاكِيَةَ وَجَمَعُوا الجُمْهُورَ وسَلَّمُوا إليَهِمِ الرِّسَالَةَ 31 فَقَرَأُوها وَفَرِحُوا بِالعَزَاءِ. 32 ويَهُوذَا وَسيلاَ إِذْ كَانَا هُمَا أيْضًا نَبِيَّيْنِ وَعَظَا الإِخْوْةَ بِكَلاَمٍ كَثِيرٍ وَثَبَّتَاهُمْ. 33 وَبَعْدَ أَنْ مَكَثَا هُنَاكَ مُدَّةً صَرَفُهُمَا الإِخْوَةُ بِسَلاَمٍ إِلَى الَّذِينَ أَرْسَلُوهُمَا. 34 وَرَأَى سِيلاَ أَنْ يَلْبَثَ هُنَاكَ. 35 وَكَانَ بُولُسُ وَبَرْنَابَا مُقِيمَيْنِ بِأَنْطَاكِيةَ يُعلِّمَانِ وَيُبشِّرَانِ مَعَ آخَرِينَ كَثِيرينَ بكَلِمةِ الرَّبِّ.
بُولُسُ وَبَرْنَابَا يَفْتَرِقَان
36 وَبَعْدَ أَيَّامٍ قَالَ بُولُسُ لِبَرْنَابَا: "لِنَرْجِعْ وَنَتَفَقَّدْ إِخْوَتَنَا فِي كُلِّ مَدِينَةٍ بَشَّرْنَا فِيها بِكَلِمَةِ الرَّبِّ وَنَضْطَّلِعْ عَلَى أَحْوَالِهِمْ". 37 فَارْتَأَى بَرْنَابَا أَنْ يَأْخُذَا مَعَهُمَا يُوحَنَّا المُسَمَّى مَرْقُس، 38 أَمَّا بُولُسُ فَكَانَ يَسْتَحْسِنُ أَنْ لاَ يَأخُذا مَعَهما الَّذِي كَانَ فَارَقَهُمَا مِنْ بَمْفِيلِيَةَ وَلَمْ يَذْهَبْ مَعَهُمَا لِلعَمَل. 39 فَوَقَعَ بَينَهُما نِزَاعٌ حَتَّى فَارَقَ أَحَدُهُما الآَخَر، فَأَخَذَ بَرْنَابَا مَرْقُسَ وأَبْحَرَ إِلَى قُبرُسَ 40 وَاخْتَارَ بُولُسُ سِيلاَ وَخَرَجَ بَعْدَ أَنِ اسْتَوْدَعَهُ الإخْوَةُ نِعْمَةَ الرَّبِّ، 41 فَطافَ سُورِيَّةَ وَكِيلِيكِيَةَ يُثَبِّتُ الكَنائِس.
Собор в Єрусалимі
1 Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!
2 Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.
3 Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.
4 Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.
5 Та піднялися деякі з партії фарисеїв , які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали закон Мойсея.
6 Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7 Після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав їм: Мужі‑брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелії і повірили.
8 І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;
9 жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.
10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?
11 Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.
12 Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.
13 Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі‑брати, послухайте мене.
14 Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.
15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,
17 щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, – говорить Господь, Який чинить це [все];
18 відомі від віку [Богові всі Його діла]!
19 Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,
20 але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.
21 Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.
Постанова апостолів і пресвітерів
22 Тоді апостоли, старші й вся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з‑поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, – провідних мужів між братами.
23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, – вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!
24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];
25 ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом –
26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.
27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.
28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:
29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!
30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.
31 Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.
32 Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.
33 А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.
34 [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].
35 Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.
Друга подорож Павла. Павло залишає Варнаву
36 А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити , як поживають.
37 Варнава забажав узяти з собою і Івана, прозваного Марком,
38 а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.
39 І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,
40 а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.
41 І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.
