دَعْوَى اليَهُودِ ضِدَّ بُولُس
1 وَبَعْدَ خَمْسَةِ أَيَّامٍ انْحَدَرَ حَنَانيَا رَئيسُ الكَهَنَةِ معَ الشُّيُوخِ وَمُحَامٍ اسْمُهُ تَرْتِلُّسُ وَعَرَضُوا لَدَى الوَالِي شَكْوَاهُمْ عَلَى بُولُسَ. 2 فَلَمَّا دُعِيَ هَذَا طَفِقَ تَرْتِلُّسُ يَشْكُوهُ قَائِلاً: 3 "قَدْ نِلْنَا بِكَ سَلاَمًا عَظِيمًا وبِعِنَايَتِكَ حَصَلَتْ مَصَالِحُ جَّمَةٌ لِهَذِهِ الأُمَّةِ فَنَتَقَبَّلُ ذَلِكَ فِي كُلِّ وَقْتٍ وكُلِّ مَكانٍ بِكُلِّ شُكْرٍ يا فِيلكْسُ العَزِيزُ. 4 وَلكِنْ لِكَيْ لا أُطِيلَ الكلامَ عَلَيْكَ أَسْأَلْكَ أَنْ تَسْمَعَ لَنَا بِحِلْمِكَ قَلِيلاً. 5 وَجَدْنَا هَذَا الرَّجُلَ مُفْسِدًا يُثِيرُ الفِتْنَةَ بَيْنَ جَمِيعِ اليَهُودِ الَّذِينَ فِي المَسْكُونَةِ وَهُوَ يَتَزَعَّمُ شِيعَةَ النَّصَارَى 6 وَقَدْ حَاوَلَ أيْضًا أَنْ يُنَّجِّسَ الهَيْكَلَ فَأمْسَكْنَاهُ وَأَرَدْنَا أَنْ نُحَاكِمَهُ بِحَسَبِ نَامُوسِنَا، 7 إلاَّ أَنَّ لِيسِيَاسَ قَائِدَ الألْفِ أقْبَلَ وَاْنتَزَعَهُ مِنْ أيْدِينَا بِعُنفٍ شَديدٍ 8 وَأَمَرَ خُصُومَهُ بِأَنْ يَأتُوا إلَيْكَ، ومِنْهُ تَسْتَطيعُ إذَا فَحَصْتَهُ أَنْ تَعْرِفَ جَمِيعَ مَا نَتَّهِمُهُ بِهِ". 9 ثُمَّ أَيَّدَ اليَهُودُ هذِهِ الشَّكْوَى بِقَوْلِهمْ إِنَّ هذِهِ الأُمُورَ هِيَ هَكَذَا.
دِفَاعُ بُولُسَ أَمَامَ فِيلكسَ
10 فَأَشارَ الوَالِي إِلَى بُولُسَ يَأذَنُ لَهُ بِالكَلاَمِ فَقَال: "بِمَا أَنِّي أَعْلَمُ بِأنَّكَ قَاضٍ لهَذِهِ الأُمَّةِ مُنْذُ سِنينَ كَثيرةٍ وَلِذَلِكَ أُدَافِع عَنْ نَفْسِي مُطْمَئِنًا: 11 يُمكِنُكَ أَنْ تَعْلَمَ أنْ لَيْسَ لي أكثَرُ مِنِ اثْنَيْ عَشَرَ يَوْمًا مُنْذُ صَعِدْتُ إِلَى أُورَشَلِيم لِلْعِبادَةِ 12 وَلَمْ يَجِدُونِي فِي الهَيْكَلِ أُفَاوِضُ أحَدًا وَلاَ أُهَيِّجُ الجَمْعَ لاَ فِي المَجَامِعِ وَلاَ فِي المَدينةِ، 13 وَلاَ يَسْتَطِيعُونَ أنْ يُبَرْهِنُوا عَلَى ما يَشْكُونَني بِهِ الآنَ. 14 وَلكِنِّي أُقِرُّ لَكَ أَني بِحَسَبِ الطَّريقَةِ الَّتِي يُسَمُّونَها شِيعَةً أَعْبُدُ إلَهُ آبائِي مُؤْمِنًا بِكُلِّ مَا كُتِبَ فِي النَّامُوسِ وَالأَنْبِياءِ 15 وَمُؤَمِّلاً مِنَ اللّهِ مَا يَنْتَظرُونَهُ هُمْ أيْضًا أنَّها سَوفَ تكُونُ قِيامَةٌ لِلأَمْواتِ الأَبْرَارِ مِنْهُمْ وَالأَثَمَةِ. 16 لِهذَا أُدَرِّبُ نَفِيس لِيَكونَ لِي دَائِمًا ضَمِيرٌ لاَ لَوْمَ عَلَيْه عِنْدَ اللّهِ والنَّاسِ. 17 وَبَعْدَ سِنينَ كثيرةٍ جِئْتُ لأصِنَعَ صَدَقَاتِ لأُمَّتِي وأُقَدِّمَ قَرَابينَ، 18 فَعَلَى هَذَا وَجَدَنِي قَوْمٌ مِنَ اليَهُودِ مِنْ آسِيَةَ مُتَطَهِّرًا فِي الهَيْكَلِ لاَ مَعَ جَمْعٍ وَلاَ فِي فِتْنَةٍ. 19 وَكَانَ يَجِبُ عَلَيْهِمُ أَنْ يَحْضُرُوا لَدَيكَ وَيَشكُوا إِنْ كَانَ لَهُمْ عَلَيَّ شَيءٌ 20 أوْ لِيَقُلْ هَؤُلاءِ مَاذَا وَجَدُوا فِيَّ مِنْ إِثْمٍ وأنَا قَائِمٌ أمَامَ المَحْفِلِ 21 سِوى هذا القَوْلِ وَحْدَهُ الَّذي صِحْتُ بِهِ لمَّا وَقَفْتُ بِهِمْ: إني عَلَى قِيَامَةِ الأَمْوَاتِ أُحَاكَمُ مِنْكُمُ اليَومَ".
بُولُسُ فِي سِجْنِ قَيْصَرِيَّة
22 أمَّا فِيكْسُ الَّذِي كَانَ مُطَّلِعًا عَلَى أَمْرِ الطَّريقَةِ حَقَّ الإِطَّلاعِ فَأمْهَلَهُمْ قَائِلاً: "مَتَى انْحَدَرَ لِيسِيَاسُ قَائِدُ الألْفِ أَتَحَقَّقُ دَعْوَاكُمْ". 23 وَأَمَرَ قَائِدَ المِئةِ بِأَنْ يَحرُسَ بولُسَ عَلَى أَنْ يَتْرُكَ لَهُ بَعْضَ الحُرِّيَّة، وَلاَ يَمْنَعَ أَحَدًا من أَصْحَابِهِ القِيَامِ بِخِدْمَتِهِ. 24 وَبَعْدَ أَيَّامٍ أَقْبَلَ فيلِكْسُ مَعَ دُرُوسِلَّةَ امْرَأتِهِ الَّتِي كَانَتْ يَهُودِيَّةً فَاستَدْعَى بُولُسَ واسْتَمَعَ إِلَى كَلاَمه عَلَى الإِيمَان بِالمَسِيح يَسُوعِ. 25 وَبَيْنَمَا كَانَ يَتَكَلَّمُ عَلَى البِرِّ والعَفَافِ والدَّيْنُونةِ الآتِيَةِ ارْتَاعَ فِيلِكْسُ وأجَابَ: "إِذْهَبِ الآنَ وَمَتَى تَوَفَّرَ لِيَ الوَقْتُ استَدْعَيْتُكَ". 26 وَكَانَ يَأَمُلُ أيْضًا أَنْ يُعطيَهُ بُولُسُ رَشْوَةً لِكَيْ يُطلِقَ سَراحَه، فَلِذلِكَ رَاحَ يُكْثِرُ مِنَ اسْتِدْعَائِهِ وَمُحَادَثَتِهِ. 27 وَلمَّا انْقَضَتْ سَنَتَانِ خَلَفَ بُرْكِيُوسُ فَسْتُسُ فِيلِكْسَ وَإذْ أرَادَ فِيلِكْسُ أنْ يُرضِيَ اليَهودَ تَرَكَ بُولُسَ فِي السِّجنِ.
Звинувачення перед Феліксом
1 А через п’ять днів прибув первосвященик Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, котрі скаржилися намісникові на Павла.
2 Коли його закликали, Тертил почав звинувачувати, кажучи: Маємо тривалий мир – завдяки тобі, й завдяки твоїй дбайливості цей народ має добробут;
3 це ми, преславний Феліксе, завжди й усюди зі щирою вдячністю визнаємо.
4 Але щоби довго тебе не турбувати, прошу тебе з властивою тобі доброзичливістю коротко вислухати нас.
5 Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який провокує колотнечу між усіма юдеями в цілому світі, який є провідником назорейської єресі
6 та намагався збезчестити храм, ми схопили його [й хотіли судити за нашим Законом.
7 А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам з’явитися до тебе].
8 Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це довідатися, в чому ми його звинувачуємо.
9 Приєдналися і юдеї, стверджуючи, що так воно і є.
Захист Павла
10 А Павло, коли намісник дав йому знак говорити, відповів: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, відважно себе захищатиму,
11 бо ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів, як я прийшов у Єрусалим поклонитися.
12 І ні в храмі, ні в синагогах, ні в місті не знайшли мене, щоб я з кимсь сперечався або зчиняв колотнечу між людьми;
13 не можуть вони довести тобі й того, в чому тепер мене звинувачують.
14 Визнаю перед тобою, що згідно з цим напрямом вчення, який вони звуть єрессю, я служу Богові батьків, вірячи в усе, що написано в Законі та в Пророків.
15 І маю в Бозі надію на те, чого вони й самі очікують: що має бути воскресіння [мертвих] – праведних і неправедних.
16 І я пильно дбаю про те, щоби завжди мати незаплямовану совість перед Богом і людьми.
17 А по багатьох роках прийшов я, щоби принести моєму народові милостиню та пожертвування.
18 При цьому знайшли мене очищеного в храмі, а не з юрбою і не із заколотом.
19 Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати й говорити, коли мають щось проти мене.
20 Або хай вони самі скажуть, яку неправду знайшли [в мене], коли я стояв перед синедріоном;
21 хіба що цей єдиний вислів, який я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні ви мене судите за воскресіння мертвих!
Дворічне ув’язнення
22 [Почувши це], Фелікс, дуже добре обізнаний з цим напрямом вчення, відклав їхню справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас!
23 І він наказав сотникові охороняти його, але дати полегшення і нікому з близьких не забороняти йому прислуговувати [чи приходити] до нього.
24 А через декілька днів прийшов Фелікс зі своєю дружиною Друзилою, яка була юдейкою, покликав Павла, щоби почути від нього про віру в Ісуса Христа.
25 Коли він говорив про праведність, стриманість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу я покличу тебе!
26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому й часто його викликав та розмовляв з ним.
27 Коли минуло два роки, на зміну Феліксові прибув його наступник Порцій Фест. Та Фелікс, бажаючи догодити юдеям, залишив Павла ув’язненим.
