بَليَّةُ الإِنْسَانِ مِنَ اللِّسَان
1 يَا إِخْوَتِي، لاَ يَكُنْ مِنْكُمْ مُعَلِّمُونَ كُثيرُونَ عَالِمِينَ أَنَّهُ يَنَالُنا بِذَلِكَ دَيْنُونَةٌ أَشَدُّ، 2 فَإنَّا جَمِيعَنا نَزِلُّ كثيرًا. إنْ كَانَ أَحَدٌ لاَ يَزلُّ فِي الكَلاَمِ فَهُوَ رَجُلٌ كَامِلٌ قَادِرٌ عَلَى ضَبْطِ الجَسَدِ كُلِّهِ أَيْضًا باللِّجَام. 3 فحين نَجْعَلُ اللُّجُمَ فِي أفواهِ الخَيْلِ لِتَنْقَادَ لَنَا نُديرُ بِهَا جِسْمَهَا كُلَّه. 4 وَهَا إنَّ السُّفُنَ العَظِيمَةَ الَّتِي تَدْفَعُهَا رَياحٌ عَاصِفَةٌ تُدِيرُهَا دَّفَةٌ صَغيرَةٌ إِلَى حَيْثُ يَشَاءُ الرُّبّان. 5 كَذَلِكَ اللِّسَانُ فَإنَّهُ عُضْوٌ صَغِيرٌ وَيَفْتَخِرُ مُتَعَظِّمًا. أَلاَ تَرَى النَّارَ اليَسِيرَةَ أَيَّ وُقُودٍ تُضْرِم! اللِّسَانُ نَارٌ وَهُوَ عَالَمُ إِثْم. 6 اللِّسَانُ بَيْنَ أعْضَائِنا يُدَنِّسُ الجِسْمَ كُلَّهُ وَيُلْهِبُ دَائِرَةَ الكَوْنِ وَتُلْهِبُهُ جَهَنَّم. 7 إِنَّ كُلَّ طَبيعَةٍ لِلوُحُوشِ وَالطُّيُورِ وَالدَّبَّابَاتِ وَذَوَاتِ البَحْرِ تُقْمَعُ، وَقَدْ قُمِعَتْ لِلطَّبِيعَةِ البَشَرِيَّةِ. 8 وَأَمَّا اللَّسانُ فَلاَ يَسْتَطيعُ أحدٌ مِنَ النَّاس أَنْ يَقْمَعَهُ، هُوَ شَرٌّ لاَ يُضْبَط، مِلْؤُهُ سمٌ قَاتِلٌ. 9 بِهِ نُبَارِكُ اللّهَ الآبَ وَبِهِ نَلْعَنُ النَّاسَ الَّذِينَ خُلقُوا عَلَى مِثَالِ اللّهِ، 10 مِنَ الفَمِ الوَاحِدِ تَخْرُجُ البَرَكَةُ وَاللَّعْنَة. فَلاَ يَنْبَغِي يَا إِخْوَتي، أَنْ يَكُونَ الأَمْرَ هَكَذَا. 11 أَلَعَلَّ يَنبُوعًا مِنْ مَخرَجٍ وَاحِدٍ يَفيضُ بالعَذْبِ وَالْمُرِ؟ 12 أَمْ يُمْكِنُ يَا إِخْوَتِي، أَنْ تُثْمِرَ شَجَرَةُ تِينٍ زَيتُونًا أَوْ كَرْمَةٌ تِينًا، كَذَلِكَ لاَ يَأتِي يَنْبُوعٌ بِمَاءٍ مَالِحٍ وَعَذْبٍ.
الحِكمةُ الصَّادِقةُ والحِكْمَةُ الكَاذِبة
13 هَلْ فِيكُمُ أَحَدٌ ذُو حِكْمَةٍ وَدِرَايَةٍ؟ فَلْيُبْدِ أَعْمَالَهُ مِنْ حُسْنِ تَصَرُّفِهِ بِوَدَاعَةِ الحِكْمَة. 14 أَمَّا إِذَا كَانَ فِي قُلُوبِكُم مَرَارَةُ الحَسَدِ والمُنَازَعَةِ فَلاَ تَفْتَخِرُوا وَلاَ تَكْذِبُوا عَلَى الحَقِّ. 15 لَيْسَتْ هَذِهِ الحِكْمَةُ نَازِلَةً مِنْ فَوْقُ بَلْ هِيَ دُنْيَويَّةٌ نَفْسَانِيَّةٌ شَيْطَانِيِّةٌ. 16 لأنَّهُ حَيْثُ تَكُونُ الغِيرَةُ وَالمُنَازَعَةُ فَهُنَاكَ التِّشْويِشُ وَكُلُّ أَمْرِ سُوءٍ. 17 أَمَّا الحِكْمَةُ الَّتِي مِنْ فَوْقُ فَإِنَّهَا أَوَّلاً نَقِيَّةٌ ثُمَّ مُسَالِمَةٌ حَليمَةٌ سَهْلَةُ الاِنْقِيَادِ مَمْلُوءَةٌ رَحمَةً وَأَعْمَالاً صَالِحَةً لاَ مُحَابَاةَ فِيهَا وَلاَ رِيَاء. 18 وَثَمَرُ البِرِّ يُزْرَعُ فِي سَلاَمٍ للَّذِينَ يَصْنَعُونَ السَّلام.
Приборкати свого язика
1 Брати мої, хай не буде багато таких, які стають вчителями, знаючи, що приймемо більший осуд.
2 Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, – то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло.
3 Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.
4 Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий.
5 Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс!
6 І язик – це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна.
7 Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, – вони освоєні людською природою.
8 А язика ніхто з людей не може приборкати; він – зло невгамовне, повний смертоносної отрути.
9 Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.
10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було!
11 Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода?
12 Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? І солончак не може давати солодкої води.
Мудрість, що від Бога
13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя.
14 Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду.
15 Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська.
16 Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.
17 А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.
18 Адже плід праведності сіється в мирі – й творцями миру.
