عَشَاءُ بَيْتَ عَنيَا وطِيبُ مَرْيَمَ
1 قَبْلَ الفِصْحِ بِسِتَّةِ أَيَّامٍ أَتَى يَسُوعُ إِلَى بَيْتَ عَنْيَا، حَيْثُ كَانَ لَعَازَرُ الَّذِي مَاتَ فَأَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأَمْواتِ. 2 فَصَنَعُوا لَهُ هُنَاكَ عَشَاءً وكَانَتْ مَرْتَا تَخْدُمُ، وكَانَ لِعَازَرُ أَحَدَ المُتَّكِئِينَ مَعَهُ. 3 أَمَّا مَرْيَمُ فأَخَذَتْ رَطْلَ طِيبٍ مِنْ نَارِدِينٍ خَالِصٍ كَثِيرِ الثَّمَنِ، ودَهَنَتْ قَدَمَيْ يَسُوعَ ومَسَحَتْهُمَا بِشَعْرِهَا، فَامْتَلأَ البَيْتُ مِنْ رائِحَةِ الطَّيبِ. 4 فَقَالَ أَحَدُ تَلامِيذِهِ يَهُوَذا بْنُ سِمْعَانَ الإِسْخَرْيُوطيّ، الَّذِي كَانَ مُزْمِعًا أَنْ يُسْلِمَهُ: 5 "لِمَ لَمْ يُبَعْ هَذَا الطِّيبُ بِثَلاثِ مِئَةِ دِينَارٍ فَتُعْطَى لِلمَسَاكِينِ؟" 6 وإِنَّمَا قَالَ هَذَا لا اهْتِمَامًا مِنْهُ بالمَسَاكِينِ، بَلْ لأَنَّهُ كَانَ سَارِقًا وكَانَ الصُّنْدُوقُ عِنْدَهُ، وكَانَ يَحْمِلُ مَا يُلقِى فِيهِ. 7 فَقَالَ يَسُوعُ: "دَعْهَا، إِنَّمَا حَفِظَتْهُ لِيَومِ دَفْنِي. 8 فإِنَّ المَسَاكِينَ هُمْ عِنْدَكُمْ فِي كُلِّ حِينٍ، وَأَمَّا أَنَا فَلَسْتُ عِنْدَكُم فِي كُلِّ حِينٍ". 9 وعَلِمَ جَمْعٌ كَثِيرٌ مِنَ اليَهُودِ أَنَّهُ هُنَاكَ، فَجَاؤُوا لا مِنْ أَجْلِ يَسُوعَ فَقَطْ، بَلْ لِيَرَوْا أَيْضًا لِعَازَرَ الَّذِي أَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأَمْواتِ. 10 فَائْتَمَرَ رُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ أَنْ يَقْتُلُوا لَعَازَرَ أَيْضًا، 11 لأَنَّ كَثِيرِينَ مِنَ اليَهُودِ كَانُوا بِسَبَبِهِ يَذْهَبُونَ فِيُؤْمِنُونَ بِيَسُوعَ.
يَسُوعُ يَدْخُلُ أورُشَلِيمَ
12 وَفِي الغَدِ لَمَّا سَمِعَ الجَمْعُ الكَثِيرُ الَّذِينَ جَاؤُوا إِلَى العِيدِ بِأَنَّ يَسُوعَ آتٍ إِلَى أُورَشَليم 13 أَخَذُوا سَعَفَ النَّخْلِ وخَرَجُوا لِلِقَائِهِ وهُمْ يَصْرُخُونَ: "أُوصَنَّا، مُبَارَكٌ الآتِي بِاسْمِ الرَّبِّ، مَلِكُ إِسْرَائِيلْ!" 14 وَوَجَدَ يَسُوعُ جَحْشًا فَرَكِبَهُ، كَمَا هُوَ مَكْتُوبٌ: 15 "لا تَخَافِي يَا ابْنَةَ صِهْيونَ، هَا إِنَّ مَلِكَكِ يَأْتِيكِ، رَاكِبًا عَلَى جَحْشٍ ابْنِ أَتَان". 16 وهَذِهِ الأَشْيَاءُ لَمْ يَفْهَمُهَا تَلامِيذُهُ أوَّلاً، ولَكِنْ، لَمَّا مُجِّدَ يَسُوعُ حِينَئِذٍ تَذَكَّرُوا، أَنَّ هَذِهِ إِنَّمَا كُتِبَتْ عَنْهُ، وَأَنَّهُمْ عَمِلُوهَا لَهُ. 17 كَانَ الجَمْعُ الَّذِي صَحِبَهُ، حِينَ نَادَى لَعَازَرَ مِنَ القَبْرِ وَأَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأَمْواتِ، يَشهَدُ لَهُ. 18 ومِنْ أَجْلِ هَذَا اسْتَقْبَلَهُ الجَمْعُ لأَنَّهُ سَمِعُ بِأَنَّهُ قَدْ صَنَعَ هَذِهِ الآيَةَ. 19 فَقَالَ الفَرِّيسِيُّونَ فِيمَا بَيْنَهُمْ: "أَتَنْظُرُونَ أَنَّكُمْ لا تَنْفَعُونَ شَيْئًا؟ هَا إِنَّ العَالَمَ قَدْ تَبِعَهُ".
حَبَّةُ الحِنْطَةِ
20 وكَانَ أُنَاسٌ يُونَانِيُّونَ مِنَ الَّذِينَ صَعِدُوا لِيَسْجُدُوا فِي يَومِ العِيدِ. 21 فتَقَدَّمَ هُؤُلاءُ إِلَى فِيلِبُّسَ الَّذِي مِنْ بَيْتَ صَيْدَا الجَلِيلِ وسَأَلُوهُ قَائِلِينَ: "يَا سَيِّدُ، نُرِيدُ أَنْ نَرَى يَسُوعَ". 22 فَجَاءَ فِيلِبُّسُ وَقَالَ لأَنْدَرَاوُسَ، وَأَنْدَرَاوُسُ وفِيلِبُّسُ قَالا لِيسُوعَ، 23 فأَجَابَهُمَا يَسُوعُ قَائِلاً: "قَدْ أَتَتِ السَّاعَةُ لِيَتَمَجَّدَ ابْنُ البَشَرِ. 24 ألْحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنْ لَمْ تَقَعْ حَبَّةُ الحِنْطَةِ فِي الأَرْضِ، وتَمُتْ فَإِنَّهَا تَبْقَى وحْدَهَا، وإِنْ مَاتَتْ أَتَتْ بِثَمَرٍ كَثِيرٍ. 25 مَنْ أَحَبَّ نَفْسَهُ فَإِنَّهُ يُهْلِكُهَا ومَنْ أَبْغَضَ نَفْسَهُ فِي هَذَا العَالَمِ فَإِنَّهُ يَحْفَظُهَا لِحَيَاةٍ أَبَدِيَّةٍ. 26 إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَخْدُمُنِي، فَليَتْبَعْنِي وحَيْثُ أَكُونُ أَنَا فَهُنَاكَ يَكُونُ خَادِمِي، وإِنْ كَانَ أَحَدٌ يَخْدُمُني يُكَرِّمُهُ الآبُ. 27 الآنَ نَفْسِي قَدِ اضْطَرَبَتْ، فمَاذَا أَقُولُ: يَا أَبَتِ، نَجِّنِي مِنْ هَذِهِ السَّاعَةِ؟ ولَكِنْ لأَجْلِ هَذَا أَتَيْتُ إِلَى هَذِهِ السَّاعَةِ. 28 يَا أَبَتِ، مَجِّدِ اسْمَكَ". فَجَاءَ صَوتٌ مِنَ السَّمَاءِ: "أَنْ قَدْ مَجَّدْتُ وسَأُمَجِّدُ أَيْضًا". 29 فَالجَمْعُ الَّذِي كَانَ واقِفًا وسَمِعَ قَالَ: "إِنَّمَا كَانَ رَعْدٌ". وَقَالَ آخَرُونَ: "قَدْ كَلَّمَةُ مَلاكٌ". 30 أَجَابَ يَسُوعُ وَقَالَ: "لَيْسَ مِنْ أَجْلي كَانَ هَذَا الصَّوتُ، ولَكِنْ مِنْ أَجْلِكُم. 31 قَدْ حَضَرَتْ دَينونَةُ هَذَا العَالَم، الآنَ يُلقَى رَئيسُ هَذَا العَالَمِ خارِجًا، 32 وَأَنَا إِذا ارتَفَعْتُ عَنِ الأَرضِ، جَذَبتُ إِلَيَّ الجَميع". 33 وإِنَّمَا قَالَ هَذَا لِيدُلَّ عَلَى أَيَّةِ مِيتَةٍ كَانَ مُزْمِعًا أَنْ يَمُوتَها. 34 فأَجَابَهُ الجَمْعُ: "سَمِعْنَا مِنَ النَّامُوسِ أَنَّ المَسِيح يَدُومُ إِلَى الأَبَدِ، فَكَيْفَ تَقُولُ أَنْتَ إِنَّهُ يَنْبَغِي أَنْ يَرْتَفِعَ ابْنُ البَشَر؟ مَنْ هُوَ هَذَا ابْنُ البَشَر". 35 فَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "إِنَّ النُّورَ باقٍ مَعَكُم زَمانًا يَسِيرًا بَعْدُ، فَسِيرُوا مَا دَامَ لَكُمُ النُّور، لِئَلاَّ يُدرِكَكُمُ الظَّلامُ، لأَنَّ الَّذِي يَمْشِي فِي الظَّلامِ لا يَدْري أَيْنَ يَتَوجَّهُ. 36 ما دامَ لَكُمُ النُّورُ، فَآمِنوا بِالنُّورِ لِتَكونُوا أَبْنَاءَ النُّور". تَكَلَّمَ يَسُوعُ بِهَذَا ثُمَّ مَضَى وتَوارَى عَنْهُمْ.
أسْبَابُ رَفْضِ اليَهُود بالإِيَمانِ بالمَسِيح
37 ومَعَ أَنَّهُ كَانَ قَدْ صَنَعَ أَمَامَهُمْ آيَاتٍ عَديدَةً، فَلَمْ يُؤْمِنُوا بِهِ، 38 لِيتِمَّ قَوْلُ أَشَعْيَاءَ النَّبيِّ الَّذِي قَالَهُ: "يَا رَبُّ، مَنْ يُصَدِّقُ مَا سُمِعَ مِنَّا؟ لِمَنْ أُعْلِنَتْ ذِراعُ الرَّبِّ؟" 39 ومِنْ أَجْلِ هَذَا، لَمْ يَقْدِرُوا أَنْ يُؤْمِنُوا، لأَنَّ أَشَعْيَاءَ قَالَ أَيْضًا، 40 "أَعْمَى عُيُونَهُمْ وَأَغْلَظَ قُلَوبَهُمْ، لِئَلاَّ يُبصِرُوا بِعُيُونِهِمْ وَيَفَهَموا بِقُلُوبِهم ويَرجِعُوا فأَشْفِيَهُمْ". 41 قَالَ أَشَعْيَاءُ هَذَا لَمَّا رأَى مَجْدَهُ وتَكَلَّمَ عَنْهُ. 42 ومَعَ ذلِكَ فَإِنَّ كَثيرينَ مِنَ الرُّؤساءِ أَيْضًا آمَنُوا بِهِ ولَكِنَّهُمْ مِنْ أَجْلِ الفَرِّيسِيِّينَ لَمْ يَعْتَرِفُوا بِهِ، لِئَلاَّ يُخْرَجوا مِنَ المَجْمَع، 43 لأَنَّهُمْ أَحَبُّوا مَجْدَ النَّاسِ عَلَى مَجْدِ اللّهِ.
النَّتَائِجُ مِنَ الإِيمَانِ بِالمَسِيحِ أَوْ عَدَمِه
44 فصاحَ يَسُوعُ وَقَالَ: "مَنْ آمَنَ بِي لَمْ يُؤْمِنْ بِي أَنا بَلْ بِالَّذِي أَرْسَلَنِي، 45 ومَنْ رَآنِي فَقَدْ رَأَى الَّذِي أَرْسَلَنِي. 46 أَتَيْتُ أَنَا إِلَى العَالَمِ نُورًا حَتَّى إِنَّ كُلَّ مَنْ يُؤْمِنُ بِي لا يَمْكُثُ فِي الظَّلامِ. 47 وإِنْ كَانَ أَحَدٌ يَسْمَعُ أَقْوالِي ولا يُؤْمِنُ بِها فَأَنَا لا أَدِينُهُ، لأَنِّي لَمْ آتِ لأَدِينَ العَالَمَ، بَلْ لأُخَلِّصَ العَالم. 48 مَنْ رَذَلَنِي ولَمْ يَقْبَلْ أَقُوَالِي، فَإِنَّ لَهُ مَنْ يَديِنُهُ، الكَلامُ الَّذِي نَطَقْتُ بِهِ، هُوَ يَدِينُهُ فِي اليَومِ الأَخِيرِ، 49 لأَنِّي لَمْ أَتَكَلَّمْ مِنْ نَفْسِي لَكِنَّ الآبَ الَّذِي أَرْسَلَنِي هُوَ أَعْطاني الوَصِيَّةَ بِمَا أَقُولُ وبِما أَنْطِقُ، 50 وَأَعلَمُ أَنَّ وصِيَّتَهُ هِيَ حَيَاةٌ أَبَدِيَّةٌ. والَّذِي أَتَكَلَمُ بِهِ فَكَما قَالَهُ لِي الآبُ هَكَذا أَتَكَلَّمُ بِهِ".
Помазання Ісуса дорогоцінним миром
1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
3 Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?
6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
8 бідних ви завжди з собою маєте, Мене ж – не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12 Наступного дня велика кількість людей, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, – згідно з написаним:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Греки шукають Ісуса
20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
21 Вони підійшли до Пилипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
22 Пилип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Пилипом ідуть та й повідомляють Ісуса.
Отець з неба прославляє Сина
23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
24 Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай.
25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Ісус говорить про Свій відхід
27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину.
28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
29 А люди, які стояли й чули це , говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Зневіра народу
37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
42 Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Заповідь Божа – це вічне життя
44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 Я – Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його останнього дня.
49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50 І Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!
