الخطيئةُ والصَّفحُ والإيمان
1 وَقالَ لِتَلامِيذِهِ: "لا بُدَّ مِنْ أَنْ تَقَعَ الشُّكُوك، وَلَكِنِ الوَيْلُ لِمَنْ تَقَعُ عَنْ يَدهِ. 2 إِنَّهُ خَيْرُ لَهُ لَوْ طُوِّقَ عُنُقُهُ بِالرَّحَى وَطُرِحَ فِي البَحْرِ مِنْ أَنْ يُشَكِّكَ أَحَدَ هَؤُلاءِ الصِّغار. 3 اِحْتِرَزُوا لأَنفُسِكُم. إِذا أَخْطَأَ إِلَيْكَ أَخُوكَ فَوَبِّخْهُ، وَإِنْ تَابَ فَاغْفِرْ لَهُ، 4 وَإِنْ أَخطَأَ إِلَيْكَ سَبْعَ مَرَّاتٍ فِي اليَومِ، ورَجِعَ إِليكَ سَبعَ مَرَّاتٍ فِي اليَومِ قائِلاً: أَنا تَائِبٌ، فاغفِرُ لَهُ". 5 وقالَ الرُّسُلُ لِلرَّبِّ: "زِذْنا إِيمانًا". 6 فَقالَ الرَّبُّ: "لَوْ كَانَ لَكُم إِيمانٌ مِثْلَ حَبَّةِ الخَرْدَلِ، لَكُنتُم تَقُولُونَ لِهَذِهِ التُّوتَةِ انْقَلِعي وَانْغَرِسِي فِي البَحْرِ فتُطِيعُكُمْ".
التَّواضعُ فِي الخِدمة
7 وَمَنْ مِنْكُمْ لَهُ عَبْدٌ يَحْرُثُ أَوْ يَرْعَى، إِذا رَجَعَ مِنَ الحَقلِ، يَقولُ لَهُ: أُدْخُلْ سَرِيعًا وَاتَّكِئ، 8 ألاَ يَقولُ لَهُ: أَعْدِدْ ما أَتَعَشَّى وَتَمنْطَقْ وَاخْدُمْني حَتَّى آكُلَ وَأَشْرَبَ، وَبَعْدَ ذَلِكَ تَأْكُلُ أنْتَ وَتَشرَبِ؟ 9 فهَلْ عَلَيْهِ أَنْ يَشْكُرَ ذَلِكَ العَبْدَ لأَنَّهُ فَعَلَ ما أُمِرَ بِهِ؟ لا أَظُنُّ. 10 كَذلِكَ أَنْتُمْ إِذا فَعَلْتُمْ جَمِيعَ ما أُمِرْتُمْ بِهِ فَقولُوا: إِنَّنا عَبِيدٌ بَطَّالُون، إِنَّما فَعَلْنا ما كانَ يَجِبُ عليْنا فِعْلَهُ".
شِفاءُ عَشْرَةُ بُرْصٍ
11 وَفِيمَا هُوَ مُنْطَلِقٌ إِلَى أُورُشَليمَ، اِجْتَازَ فِي وسَطِ السَّامِرة وَالجَليلِ. 12 وَعِنْدَ دُخولِه إِلَى إِحْدى القُرَى اسْتَقْبَلَهُ عَشَرَةُ رِجالٍ بُرْصٍ، وَوَقَفوا مِنْ بَعِيدٍ 13 وَرَفَعوا أَصْوَاتَهُمْ قائِلين: "يا يَسوعُ المُعَلِّمُ، اِرْحَمْنا". 14 فَلَمَّا رَآهُمْ قَالَ لَهُم: "أُمْضُوا وَأَرُوا الكَهنَةَ أَنْفُسكُمْ". وَفيما هُمْ مُنْطَلِقونَ طَهُرُوا. 15 وَإِنَّ وَاحِدًا مِنْهُمْ لمَّا رَأَى أَنَّه قَدْ بَرِئَ رَجَعَ يُمَجِّدُ اللّهَ بِصَوتٍ عَظيمٍ، 16 وَخَرَّ عَلَى وَجْهِهِ عِندَ قَدَمَيهِ شاكِرًا لَهُ، وَكانَ سَامِريًّا. 17 فَأجابَ يَسوعُ وَقَالْ: "أَلَيْسَ العَشَرَةُ قَدْ طَهُروا؟ فَأينَ التِّسْعَةَ؟ 18 أَلَمْ يُوْجَدْ مَنْ يَرْجِعُ لِيُمَجِّدَ اللّهَ هَذَا الأجنَبيُّ؟" 19 وَقَالَ لَهُ: "قُمْ وَامْضِ، إيمانُكَ قَدْ خلَّصَكَ".
مَلكوتً اللّه واجِبُنا الخاص
20 وَسَأَلَهُ الفَرِّيسِيُّونَ: "مَتَى يَأْتِي مَلَكوتُ اللّه؟". فأَجابَهُمْ وَقَالَ: "إنَّ مَلَكُوتَ اللّهِ لا يَأْتِي بِتَرَقُّبٍ، 21 وَلا يُقَالُ: هُوَذَا هُنَا أَوْ هُوَذَا هُنَاكَ، لأَنَّ مَلَكُوتَ اللّهِ فِي داخِلِكُم". 22 وَقَالَ لِلتَّلاميذِ: "سَتَأْتِي أَيَّامٌ تَشتَهُونَ فِيهَا أَنْ تَرَوا وَاحِدًا مِنْ أَيَّامِ ابْنِ البَشَرِ فلا تَرَوْن. 23 وسَيُقالُ لَكُم: هُوذا هُنا أَوْ هُوذا هُناكَ، فَلا تَذهَبوا ولا تَتْبَعُوا. 24 لأَنَّهُ كَمَا أَنَّ البَرْقَ البَارِقَ مِمَّا تَحْتَ السَّمَاءِ يَلْمَعُ، كَذَلِكَ يَكُونُ ابنُ البَشَرِ فِي يَومِهِ. 25 وَلَكِنْ يَنبَغي لَهُ أَوَّلاً أَنْ يَتَأَلَّمَ كَثيرًا وَيُرذَلَ مِنْ هَذَا الجِيل. 26 وَكَمَا حَدَثَ فِي أَيَّامِ نُوحٍ كَذَلِكَ يَحْدُثُ فِي أَيَّامِ ابْنِ البَشَرِ أَيْضًا، 27 فَإِنَّهُم كَانُوا يَأْكُلُونَ وَيَشْرَبُونَ وَيَتَزَوَّجُونَ وَيُزوِّجُونَ إِلَى يَوْمَ دَخَلَ نُوحٌ التَّابوتَ، فجاءَ الطُّوفانُ وَأَهلَكَ الجَميعَ. 28 وَهَكَذَا أَيْضًا كَمَا حَدَثَ فِي أَيَّامِ لُوطٍ، فَإِنَّهُم كَانُوا يَأْكُلُونَ وَيَشرَبُونَ وَيَشْتَرُونَ وَيَبِيعُونَ وَيَغرِسُونَ وَيَبنُونَ، 29 وَلِكِنْ يَوْمَ خَرَجَ لُوْطٌ مِنْ سَدُومَ أَمْطَرَ اللّهُ نَارًا وَكِبْريتًا مِنَ السَّماءِ فأَهلَكَ الجَمِيع. 30 كَذَلِكَ يَكُونُ فِي اليَومِ الَّذِي يَظهَرُ فِيهِ ابنُ البَشَرْ. 31 فَمَنْ كَانَ فِي ذَلِكَ اليَومِ عَلَى السَّطْحِ وأَمِتعَتُهُ فِي البَيتِ، فَلا يَنزِلْ ليَأْخُذَها، وَمَنْ كَانَ فِي الحَقلِ فَلا يَرجِعْ كذلِكَ إِلَى الوَرَاء. 32 تَذَكَروا امْرَأةَ لوطٍ! 33 مَنْ طَلَبَ أَنْ يُخَلِّصَ نَفْسَهُ يُهْلِكُها وَمَنْ أَهْلَكَ نَفْسَهُ يُحْيِيهَا. 34 أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّهُ سَيَكُونُ فِي تِلْكَ اللَّيْلَةِ اثْنَانِ فِي فِرَاشِ وَاحِدٍ، فَيُؤخَذُ الوَاحِدُ وَيُترَكُ الآخَر، 35 وَاثْنَتَانِ تَطحَنانِ مَعًا، فتُؤخَذُ الوَاحِدَةُ وَتُترَكُ الأُخْرَى، 36 وَيَكونُ اثْنَانِ فِي الحَقْلِ فيُؤْخَذُ الوَاحِدُ وَيُتْرَكُ الآخَر". 37 فأَجَابُوا وَقَالُوا لَهُ: "أَيْنَ يَا رَبُّ؟" فَقَالَ لَهُمْ: "حَيْثُ تَكُونُ الجُثَّةُ تَجْتَمِعُ النُّسُور".
Горе тому, через кого приходять спокуси
1 А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;
2 йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного з цих малих.
Учіться прощати
3 Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, – докори йому, а коли покається, – прости йому.
4 І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! – прости йому.
Про силу віри
5 І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!
6 А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! – то послухала б вас.
Ми – нікчемні раби
7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8 Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?
9 Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].
10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!
Оздоровлення десятьох прокажених
11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.
12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.
13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!
14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, – очистилися.
15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,
16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.
17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?
18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?
19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.
Царство Боже приходить непомітно
20 А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? – Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут воно , або там! Адже Боже Царство всередині вас!
Про Другий прихід Ісуса Христа
22 І сказав учням: Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, – та не побачите.
23 І скажуть вам: Ось тут! – або: Ось там! – не виходьте і не біжіть слідом.
24 Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, – так буде і Людський Син Свого дня.
25 Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом.
26 І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж – до дня, коли увійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.
28 Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували,
29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх.
30 Так буде в день, коли з’явиться Людський Син.
31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад.
32 Згадайте дружину Лота.
33 Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, – одного візьмуть, а другого залишать;
35 будуть дві разом молоти, – одну візьмуть, а другу залишать.
36 [Двоє будуть на полі, – одного візьмуть, а другого залишать].
37 І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.
