مَثَلُ الأرملة وقاضي الظُّلم
1 وضَرَبَ لَهُمْ مَثلاً فِي أَنَّهُ يَنبَغي أَنْ يُصَلُّوا كُلَّ حِينٍ وَلا يَمَلُّوا، 2 قَالْ: "كَانَ فِي مَدينَةٍ قَاضٍ لا يَخْشَى اللّه ولا يَهابُ إِنْسانًا. 3 وَكَانَ فِي تِلكَ المَدينَةِ أَرْمَلةٌ تَأْتي إِليهِ قَائِلةً: اِنتَقِمْ لِي مِنْ خَصْمِي. 4 فَبَقِيَ زَمَانًا يَرْفُضُ طَلَبَها، وَبَعْدَ ذَلِكَ قَالَ فِي نَفسِهِ، إِنِّي وإِنْ كُنتُ لا أَخشَى اللّهَ وَلا أَهَابُ إِنسانًا، 5 وَلَكِنْ لأَجلِ أَنَّ هَذِهِ الأَرمَلَةَ تُزْعِجُني، أَنتَقِمُ لها لِئَلاَّ تَأْتي أَخيرًا وَتُضَجِّرَني". 6 ثُمَّ قَالَ الرَّبُّ: "اسْمَعوا مَا قَالَ قَاضِي الظُّلْم، 7 أَفَلا يَنْصِفُ اللّهُ مُخْتَارِيهِ الَّذِينَ يَصْرُخونَ إِلَيهِ نَهارًا وَلَيلاً وَهُوَ مُتَمَهِّلٌ عَلَيْهِم؟ 8 أَقُولُ لِكُم: إِنَّهُ يُنْصِفُهُمْ سَريعًا. وَلَكِنْ إِذَا جَاءَ ابنُ البَشَر تُرى هَلْ يَجِدُ الإِيمَانَ عَلَى الأَرْضِ؟".
مَثَلُ الفَرِّسي والعشَّار
9 وَقالَ المَثَلَ التَّالِي لِقَوْمٍ كَانُوا يَثِقونَ بِأَنْفُسِهِمْ بِأَنَّهُمْ صِدِّيقونَ وَيَحْتَقِرونَ غَيْرَهُم: 10 "إِنسانانِ صَعِدا إِلَى الهَيْكَلِ لِيُصَلِّيا، أَحَدُهُما فَرِّيسيٌّ وَالآخَرُ عَشَّارٌ. 11 فَوَقَفَ الفَرِّيسيُّ يُصَلِّي فِي نَفْسِهِ هَكذا: "أللَّهُمَّ، إِني أَشكُرك لأَنِّي لَستُ كَسائِرِ النَّاسِ السَّرَّاقين الظَّالِمينَ الفاسِقين، ولا مِثْلَ هَذَا العَشَّار! 12 فإِنِّي أَصُومُ فِي الأُسبوعِ مَرَّتَيْنِ وأُقَدِّمُ عُشْرَ كلِّ ما أَجْنِيهِ". 13 أَمَّا العَشَّارُ فَوقَفَ عَنْ بُعدٍ وَلَمْ يُرِدْ أَنْ يَرفَعَ عَينَيهِ إِلَى السَّماء، بَلْ كَانَ يَقرَعُ صَدرَهُ قائِلاً: "اللَّهُمَّ ارْحَمني أَنا الخَاطِئ". 14 أَقُولُ لَكُم: إِنَّ هَذَا نَزَلَ إِلَى بَيْتِهِ مُبَرَّرًا دُونَ ذَاكَ، لأَنَّ كُلَّ مَنْ رَفَعَ نَفْسَهُ اتَّضَع وَمَنْ وَضَعَ نَفْسَهُ ارْتَفَع".
يَسوعُ يُبارِكُ الأطفال
15 وَقَدَّموا إِلَيْهِ الأَطْفالَ لِيَلْمُسَهُمْ، فَلَمَّا رآهُمُ التَّلاميذُ زَجَروهُمْ. 16 دَعَا يَسُوعُ الأَطْفَالَ إِلَيْهِ وَقَالَ: "دَعُوا الأَوْلادَ يَأْتونَ إِليَّ، وَلا تَمْنَعُوهُمْ، لأَنَّ لِمِثْلِ هَؤُلاءِ مَلَكوتَ اللّه. 17 أَلْحَقَّ أَقولُ لَكُم: إِنَّ مَنْ لا يَقْبَلُ مَلَكوتَ اللّهِ مِثْلَ وَلَدٍ لا يَدْخُلُهُ".
الرَّجلُ الغَنِي
18 وَسَأَلَهُ أَحَدُ الرُّؤَساءِ قائِلاً: "أَيُّها المُعَلِّمُ الصَّالِحُ، مَاذَا أَعْمَلُ لأَرِثَ الحَياةَ الأَبَدِيَّةَ؟" 19 فَقالَ لَهُ يَسوعُ: "لَمِاذا تَدعُونِي صَالِحًا؟ وَمَا صَالِحٌ إِلاَّ وَاحِدٌ وَهُوَ اللّه. 20 إِنَّكَ تَعرِفُ الوَصَايَا، لا تَزْنِ، لا تَقتُلْ، لا تَسْرِقْ، لا تَشْهَدْ بِالزُّور، أَكرِمْ أَبَاكَ وَأُمَّكَ". 21 فَقَالَ: "كُلُّ هَذَا قَدْ حَفِظْتُهُ مُنْذُ صِبَاي!" 22 فَلَمَّا سَمِعَ يَسوعُ ذَلِكَ قَالَ لَهُ: "وَاحِدةٌ تَنْقُصُكَ بَعْدُ، بِعْ كُلَّ شَيْءٍ لكَ وَوَزِّعْهُ عَلَى المَسَاكِينِ، فَيَكونُ لَكَ كَنْزٌ فِي السَّماءِ، وَتَعالَ اتْبَعْنِي". 23 فَلَمَّا سَمِعَ ذَلِكَ حَزِنَ، لأَنَّهُ كَانَ غَنِيًّا جِدًّا. 24 فَلَمَّا رَآهُ يَسوعُ قد حَزِنَ قالَ: "ما أَعْسَرَ عَلَى ذَوِي الأَمْوَالِ أَنْ يَدْخُلوا مَلَكوتَ اللّهِ. 25 إِنَّهُ لأَسْهَلُ أَنْ يَدْخُلَ الجَمَلُ فِي ثَقْبِ الإِبْرَةِ مِنْ أَنْ يَدْخُلَ غَنِيٌّ مَلَكوتَ اللّهِ". 26 فَقالَ السَّامِعونَ: "فَمَنْ يَسْتَطِيعُ أَنْ يَخْلُصَ؟" 27 فَقالَ: "إِنَّ المُستَحيلَ عِنْدَ النَّاسِ مُسْتَطَاعٌ عِنْدَ اللّهِ".
جَزَاءُ مَنْ تَرَكَ كُلَّ شَيْءٍ وَتَبِعَ المسيح
28 فَقالَ بُطْرُسُ: "هُوَذا نَحْنُ قَدْ تَرَكنا كُلَّ شَيْءٍ وَتَبِعْنَاكَ". 29 فَقَالَ لَهُمْ: "أَلْحَقَّ أَقُولُ لَكُم: مَا مِنْ أَحَدٍ يَترُكُ بَيتًا أَوْ وَالِدَيْنِ أَوْ إِخْوَةً أَوِ امْرَأَةً أَوْ أَولادًا لأَجْلِ مَلَكوتِ اللّهِ، 30 إِلاَّ يَنَالُ فِي هَذَا الزَّمانِ أَضْعافًا كَثِيرةً وفِي الدَّهْرِ الآتِي الحَيَاةَ الأَبَدِيَّة".
يَسوعُ يَنْبِئُ ثَالثَةً بَمِوتِهِ وَقِيامَتِه
31 ثُمَّ مَضَى بِالاِِثْنَيْ عَشَرَ وقالَ لَهُم: "هُوذَا نَحْنُ صَاعِدونَ إِلَى أُورَشَليمَ، وسَيَتِمُّ كُلُّ مَا كُتِبَ بِالأَنْبِيَاءِ عَنِ ابْنِ البَشَرْ. 32 فَإِنَّهُ سَيُسَلَّمُ إِلَى الأُمَمِ وَيُهْزَأُ بِهِ ويُشْتَمُ وَيُبْصَقُ عَلَيْهِ، 33 وبَعدَ أَنْ يَجْلِدُوهُ يَقْتُلونَهُ، وفِي اليَوْمِ الثَّالِثِ يَقومُ". 34 أَمَّا هُمْ فَلَم يَفهَمُوا مِنْ هَذَا شَيْئًا، وَكَانَ هَذَا الكَلامُ مُغْلَقًا عَلَيهِم، وَلَمْ يُدْرِكوا مَا قِيلَ.
يَسوعُ يَشفِي أَعمَى فِي أرِيحا
35 وَلَمَّا اقْتَرَبَ يَسُوعُ مِنْ أَريحا، كَانَ أَعْمَى جَالِسًا عَلَى جانِبِ الطَّريقِ يَسْتَعْطِي. 36 فَلَمَّا سَمِعَ الجَمْعَ مُجْتازًا، اسْتَخْبَرَ عَنْ ذَلِكَ ما عَسَى أَنْ يَكونَ. 37 فأُخْبِرَ بِأَنَّ يَسوعَ النَّاصِريَّ عَابِرٌ. 38 فَصَرَخَ قائِلاً: "يا يَسوعُ ابْنَ دَاوُدَ ارْحَمني". 39 فَزَجَرَهُ المُتَقَدِّمونَ لِيَسْكُتَ، فَأزْدادَ صُراخًا: "يا ابنَ دَاوُدَ، ارْحَمني!" 40 فَوَقَفَ يَسوعُ وَأَمَرَ أَنْ يُقَدَّمَ إِلَيْهِ. فَلَمَّا قَرُبَ سَأَلَهُ 41 قَائِلاً: "مَاذَا تُريدُ أَنْ أَصنَعَ لَكَ؟" فَقَال: "يَا رَبُّ أَنْ أُبْصِر". 42 فَقَال لَهُ يَسوع: "أَبْصِرْ، إِيمانُكَ قَدْ خَلَّصَك!" 43 وفِي الحَال أَبْصَرَ وَتَبِعَهُ وَهُوَ يُمَجِّدُ اللّهَ، وَجَمِيعُ الشَّعْبِ إِذْ رَأَوْا سَبَّحُوا اللّه.
Притча про неправедного суддю
1 Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,
2 кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3 Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!
4 А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!
6 І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
7 То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?
8 Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?
Притча про фарисея й митника
9 А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:
10 Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
12 я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!
14 Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!
Ісус благословляє немовлят
15 Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
16 А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
17 Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
Багатим тяжко ввійти до Божого Царства
18 І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
19 Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?
21 Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.
22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним – і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.
23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
24 Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!‥
25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
26 А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?
27 Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.
Нагорода вірним
28 І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.
29 Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,
30 не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці – вічне життя!
Ісус провіщає про Свою смерть
31 Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32 бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;
33 після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, – і вони не розуміли сказаного.
Зцілення сліпого біля Єрихона
35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.
36 Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.
37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!
39 А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40 Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:
41 Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!
42 Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!
43 І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.
