النِّساءُ اللَّوَاتي يَخْدُمْنَ يَسُوع
1 وَبَعْدَ ذَلِكَ كَانَ يَجُولُ فِي المُدُنِ والقُرَى يُكْرِزُ ويُبَشِّرُ بِمَلَكوتِ اللّهِ، ومَعَهُ الإِثْنا عَشَرَ 2 وبَعْضُ نِساءٍ كُنَّ قَدْ شُفِينَ مِنْ أدْوَاءٍ وَعَاهاتٍ وَأَرْواحٍ شِرِّيرَةٍ وَأَمْراضٍ، وَهُنَّ مَرْيمُ الَّتِي تُدْعَى المَجْدَلِيَّةَ، الَّتِي أَخْرَجَ مِنْها سَبْعَةَ شَيَاطينَ، 3 وَحَنَّةُ امُرَأَةُ خُوزَى خَازِنِ هِيرُودُسَ، وَسَوْسَنَّةُ وَأُخَرُ كَثِيراتٌ كُنَّ يَبْذُلْنَ مِنْ أَمْوَالِهِنَّ فِي خِدْمَتِهِ.
مَثَلُ الزَّارع
4 فَلَمَّا اجْتَمَعَ جَمْعٌ كَثِيرٌ وَأَتَوْا إِلَيْهِ مِنْ جَميعِ المُدُنِ تَكَلَّمَ بِمَثَلٍ: 5 "خَرَجَ الزَّارِعُ لِيَزْرَعَ زَرْعَهُ. وَفِيما هُوَ يَزْرَعُ سَقَطَ بَعْضٌ عَلَى جانِبِ الطَّرِيقِ فَوُطِئَ وَأَكَلَتْهُ طُيُورُ السَّماءِ، 6 وَبَعْضٌ سَقَطَ عَلَى الصَّخْرِ، فَلَمَّا نَبَتَ يَبِسَ لأَنَّهُ كانَ بِلاَ رُطُوبَةٍ، 7 وَبَعْضٌ سَقَطَ بَيْنَ الشَّوْكِ، فَنَبَتَ الشَّوْكُ مَعَهُ فَخَنَقَهُ. 8 وَبَعْضٌ سَقَطَ فِي الأَرْضِ الصَّالِحَة، فَلَمَّا نَبَتَ أَثْمَرَ مِئَةَ ضِعْفٍ". ولَمَّا قَالَ هَذا نَادَى: "مَنْ لَهُ أُذُنَانِ لِلسَّمَعِ فَليَسْمَعْ".
مَغْزى الأمثال
9 فَسَأَلَهُ تَلاميذُهُ قَائِلِين: "مَا هُوَ مَغْزَى هَذَا المَثَل؟" 10 فَقال: "لَكُمْ قَدْ أُعْطِيَ أَنْ تَعْرِفُوا أَسْرَارَ مَلكُوتِ اللّه، وَأَمَّا البَاقُونَ فَبِأَمْثالٍ لِكَيْ يَنْظُرُوا فَلاَ يَبْصِرُوا ويَسْمَعُوا فَلاَ يَفْهَمُوا. 11 وَهَذا مَغْزَى المَثَل: "أَلزَّرْعُ هُوَ كَلِمَةُ اللّه، 12 وَالَّذينَ عَلَى جانِبِ الطَّرِيقِ هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعُونَ، ثُمَّ يَأْتِي إِبْليسُ وَيَنْزَعُ الكَلِمَةَ مِنْ قُلُوبِهِمْ لِئَلاَّ يُؤْمِنُوا فَيَخْلُصُوا. 13 وَالَّذِينَ عَلَى الصَّخْرِ هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعُونَ الكَلِمَةَ وَيَقْبَلُونَها بِفَرَحٍ، وَهَؤُلاءِ لا أَصْلَ لَهُم فيُؤْمِنونَ إِلى حِينٍ وفِي وَقْتِ التَّجْرِبَةِ يَرْتَدُّونَ. 14 وَالَّذِي سَقَطَ فِي الشَّوْكِ هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعونَ ثُمَّ يَمْضُونَ فَتَخْنُقُهُمْ هُمُومُ الحَياةِ وَغِنَاهَا وَمَلَذَّاتِها فَلا يَأْتونَ بِثَمَرٍ. 15 وَأَمَّا الَّذِي سَقَطَ فِي الأَرْضِ الجَيِّدَةِ فَهُمُ الَّذِينَ يَسْمَعُونَ الكَلِمَةَ فَيَحْفَظُونَها فِي قَلْبٍ جَيِّدٍ صَالِحٍ ويُثْمِرُونَ بِالصَّبْرِ".
مَثَلُ السِّراج
16 "لَيْسَ أَحَدٌ يُوقِدُ سِراجًا فَيُغَطِّيهِ بإِناءٍ أَوْ يَضَعُهُ تَحْتَ سَرِيرٍ بَلْ يَضَعُهُ عَلَى مَنَارَةٍ لِيَرَى الدَّاخِلُونَ النُّورَ. 17 فَإِنَّهُ لَيْسَ خفِيٌ إِلاَّ سَيُظْهَرُ وَلا مَكْتُومٌ إِلاَّ سَيُعْلَمُ ويُعْلَنُ. 18 فَتَبَصَّرُوا كَيْفَ تَسْمَعُون! لأَنَّ مَنْ لَهُ يُعْطَى، وَمَنْ لَيْسَ لَهُ، فَالَّذِي يَظُنُّهُ لَهُ يُنْزَعُ مِنْهُ".
أُمُّ يَسوعَ وإخوتُه
19 وَأَقْبَلَتْ إِلَيْهِ أُمُّهُ وَإِخْوَتُهُ، فَلَمْ يَقْدِرُوا عَلَى الوُصُولِ إِلَيْهِ بِسَبَبِ الجَمْع. 20 فَأُخْبِرَ وَقِيلَ لَهُ: "إِنَّ أُمَّكَ وَإِخْوَتَكَ وَاقِفُونَ خَارِجًا يُرِيدُونَ أَنْ يَرَوْكَ". 21 فأَجابَ وَقَالَ لَهم: "إِنَّ أُمِّي وَإِخْوَتِي هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعُونَ كَلِمَةَ اللّهِ وَيَعْمَلُونَ بِهَا".
يسوعُ يُهَدِّئ العَاصِفَة
22 وفِي أَحَدِ الأَيَّامِ دَخَلَ سَفِينَةً هُوَ وتَلامِيذُهُ وقَالَ لَهُمْ: "لِنَجْتَزْ إِلَى عِبْرِ البُحَيْرَةِ"، فَأَقْلَعُوا. 23 وَفَيمَا هُمْ مُبْحِرُونَ نَامَ. فَهَبَّتْ عَلَى البُحَيْرَةِ عَاصِفَةُ رِيحٍ فَأَخَذَ المَاءُ يَمْلأُ السَّفِينَةَ فَأَصْبَحُوا عَلَى خَطَرٍ. 24 فَدَنُوا مِنْهُ وأَيْقَظُوهُ قائِلين: "يا مُعَلِّمْ! يا مُعَلِّمْ! إِنَّنا نَهْلِك!" فَقَامَ وَانْتَهَرَ الرِّيحَ وَهَيَجَانَ المَاءِ فَسَكَنَا وَحَدَثَ هُدُوءٌ. 25 فقَالَ لَهُم: "أَيْنَ إِيَمانُكُم؟" فَخَافُوا وَتَعَجَّبُوا وَقَالَ بَعْضُهُم لِبَعْضٍ: "مَنْ تُرَى هَذَا، فَإِنَّهُ يَأْمُرُ أَيْضًا الرِّيَاحَ وَالمَاءَ فَتُطيعُهُ؟".
طَردُ الشَّياطينِ وغَرَق الخنازير
26 ثُمَّ أَرْسَوْا عِنْدَ كُورَةِ الجَدَرِيِّينَ، الَّتِي تُقابِلُ عَبْرَ الجَليل. 27 فَلمَّا خَرَجَ إِلَى البَرِّ اسْتَقْبَلَهُ رَجُلٌ مِنَ المَدينَةِ بِهِ شَياطينُ مَنذُ زَمانٍ طَويلٍ، وَلَمْ يَكُنْ يَلْبَسُ ثَوْبًا وَلا يَأْوي إِلَى بَيْتٍ بَلْ إِلَى القُبُور. 28 فَلَمَّا رَأَى يَسوعَ صَاحَ وخَرَّ لَهُ وقَالَ بِصَوتٍ عَظيمٍ: "مَا لِي وَلَكَ يَا يَسوعَ ابْنَ اللّهِ العَلِيّ؟ أَطْلُبُ إِلَيْكَ أَلاَّ تُعَذِّبَنِي". 29 فَإِنَّهُ أَمَرَ الرُّوحَ النَّجِسَ أَنْ يَخْرُجَ مِنَ الإِنْسانِ. لأَنَّه كَان قَدِ اخْتَطَفَهُ مُنْذُ زَمانٍ طَوِيلٍ، وَكَانَ يُرْبَطُ بِسَلاسِلَ ويُحْبَسُ بِقُيُودٍ، فَيُقَطِّعَ الرُّبُطَ وَيُسَاقُ مِنَ الشَّيْطانِ إِلَى البرَارِي. 30 فَسَأَلَهُ يَسوعُ قائِلاً: "مَا اسْمُكْ؟" فقَال: "لَجِيُونُ"، لأَنَّ شَياطينَ كَثِيرِينَ كَانُوا قَدْ دَخَلُوا فِيه، 31 وَطَلَبَ إِلَيْهِ أَنْ لاَ يَأْمُرَهُمْ بِالذَّهَابِ إِلى الهَاوِيَة. 32 وَكَانَ هُناكَ قَطيعٌ خَنازِيرَ كَثيرةٍ تَرْعَى فِي الجَبَل، فَطَلَبُوا إِلَيْهِ أَنْ يَأْذَنَ لَهُم بِالدُّخُولِ فِيها، فَأَذِن لَهُم. 33 فَخَرَجَ الشَيَّاطينُ مِنَ الإِنْسانِ وَدَخَلوُا فِي الخَنَازِيرِ، فَوَثَبَ القَطيعُ عَنِ الجُرُفِ إِلَى البُحَيْرَةِ فَاخْتنَقَ. 34 فَلَمَّا رَأَى الرُّعاةُ ما حَدَثَ هَرَبُوا فَأَخْبَرُوا فِي المَدينَةِ وفِي الحُقُولِ. 35 فَخَرَجُوا لِيَرَوْا ما حَدَث، وَأَتَوْا إِلَى يَسوعَ فَوَجَدُوا الإِنْسانَ الَّذِي خَرَجَتْ مِنْهُ الشَيَّاطِينُ جَالِسًا عِندَ قَدَمَيْ يَسوع، لابِسًا صَحِيحَ العَقْلِ، فَخَافُوا. 36 وَأَخْبَرَهُمْ أَيْضًا الَّذِينَ شاهَدُوا كَيْفَ أُبْرِئَ المَجْنُونُ. 37 فَسَأَلَهُ جَمِيعُ جُمْهورِ كُورَةِ الجَدَرِيِّينَ أَنْ يَنْصَرِفَ عَنْهُم، لأَنَّهُ اعْتَرَاهُم خَوْفٌ عَظيمٌ، فَدَخَلَ السَّفِينَةَ وَرَجَعَ. 38 فَسَأَلَهُ الرَّجُلُ الَّذِي خَرَجَتْ مِنْهُ الشَّيَاطِينُ أَنْ يَكونَ مَعَهُ، فَصَرَفَهُ يَسوعُ قائِلاً: 39 "إِرْجِعْ إِلَى بَيْتِكَ وَحَدِّثْ بِما صَنَعَ اللّهُ إِلَيْكَ". فَذَهَبَ وَهُوَ يُنَادِي فِي المَدِينَةِ بِمَا صَنَعَ إِلَيْهِ يَسُوع.
إحياءُ اِبنَةِ يَايْروسَ وشِفاءُ امرأةٍ لَمَسَتْ ثَوْبَ يَسوع
40 فَلَمَّا رَجَعَ يَسوعُ رَحَّبَ بِهِ الجَمْعُ، لأَنَّهُمْ كَانُوا كُلًّهُم يَنْتَظِرونَه. 41 وَإِذا بِإنْسانٍ اسْمُهُ يايْرُسُ، وَهُوَ رَئِيسُ المَجْمَعِ، دَنَا وَخَرَّ عِنْدَ قَدَمَيْ يَسوعَ وَطَلَبَ إِلَيْهِ أَنْ يَدْخُلَ إِلَى بَيْتِه، 42 لأَنَّ لَهُ ابْنَةً وَحِيدَةً لَها نَحْوُ اثْنَتَيْ عَشْرَةَ سَنَةً قَدْ أَشْرَفَتُ عَلَى المَوْت. وَبَيْنَمَا هُوَ مُنْطَلِقٌ كَانَ الجُموعُ يَزْحَمُونَه.
43 وإِنَّ امْرَأَةً بِها نَزْفُ دَمٍ مُنْذُ اثْنَتَيْ عَشْرَةَ سَنَةً، وَكَانَتْ قَدْ أَنْفَقَتْ مَعِيشَتَها كُلَّها عَلَى الأَطِّباءِ وَلَمْ يَسْتَطِعْ أَحَدٌ أَنْ يَشْفِيَها، 44 دَنَتْ مِنْ خَلْفِهِ وَمَسَّتْ هُدْبَ ثَوْبِهِ، وَلِلْوَقْتِ وَقَفَ نَزْفُ دَمِها. 45 فقَال يَسُوع: "مَنْ لَمَسَنِي؟" وَإِذْ أَنْكَرَ جَمِيعُهُمْ قَالَ بُطْرُسُ وَالَّذِينَ مَعَهُ: "يا مُعَلِّم، إِنَّ الجُمُوعَ تُضَايِقُكَ وَتَزْحَمُكَ، وَتَقولُ: "مَنْ لَمَسَنِي؟" 46 فقَالَ يَسوع: "إِنَّهُ قَدْ لَمَسَنِي وَاحِدٌ، لأَنِّي عَلِمْتُ أَنَّ قُوَّةً قَدْ خَرَجَتْ مِنِّي". 47 فَلَمَّا رَأَتِ المَرْأَةُ أَنَّها لَمْ تَخْفَ جَاءَتْ مُرْتَعِدَةً وَخَرَّتْ لَهُ وأَخْبَرَتْهُ أَمَامَ كُلِّ الشَّعْبِ لأَيَّةِ عِلَّةٍ لَمَسَتْهُ وَكَيْفَ بَرِئَتْ لِلوَقْتِ. 48 فَقَالَ لَها: "ثِقِي يا ابْنَةُ، إِيمانُكِ أَبْرَأَكِ، فَاذْهَبِي بِسَلام".
49 وَفِيما هُوَ يَتَكَلَّمُ جَاءَ واحِدٌ مِنْ ذَوِي رَئِيسِ المَجْمَعِ وقَالَ لَهُ: "إِنَّ ابْنَتَكَ قَدْ مَاتَتْ، فَلا تُتْعِبِ المُعَلِّم". 50 فَسَمِعَ يَسوعُ فَأَجابَهُ قَائِلاً: "لا تَخَفْ، آمِنْ فَقَطْ فَتَبْرَأْ هِيَ". 51 وَلَمَّا دَخَلَ البَيْتَ، لَمْ يَدَعْ أَحَدًا يَدْخُلُ إِلاَّ بُطرُسَ وَيُوحَنَّا وَيَعْقوبَ وَأَبَا الصَّبِيَّةِ وَأُمَّها. 52 وَكَانَ الجَميعُ يَبْكُونَ ويَنْدُبُونَها. فَقَالَ لَهُم: "لا تَبْكُوا، إِنَّها لمْ تَمُتْ، وَلَكِنَّها نائِمَة". 53 فَضَحِكُوا مِنْهُ، لِعِلْمِهِم بِأَنَّها قَدْ مَاتَتْ. 54 أَمَّا هُوَ فَأَخْرَجَهُم جَميعًا وَأَمْسَكَ بِيَدِها وَنَادَى قَائِلاً: "يا صَبِيَّةُ، قُومِي!" 55 فَرَجِعَتُ رُوحُها وَقَامَتْ فِي الحَالِ، فَأَمَرَ أَنْ تُعْطَى لِتَأْكُلَ. 56 فَدُهِشَ أَبَوَاهَا. فَأَوْصَاهُمَا أَنْ لا يُخْبِرا أَحَدًا بِما جَرَى.
Жінки прислуговують Ісусові
1 І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять
2 та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3 Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.
Притча про сіяча
4 Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:
5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.
6 А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7 Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.
8 Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає!
9 Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?
10 А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим – у притчах, щоби дивилися – і не бачили, щоби слухали – і не розуміли.
11 Ось що означає ця притча: Зерно – то Слово Боже.
12 А що при дорозі, – це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
13 А що на камені, – це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.
14 А що в терня впало, – це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.
15 А те, що на добрій землі, – це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
Притча про світильник
16 Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.
17 Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.
18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!
Мати та брати Ісуса
19 Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.
20 І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.
21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати – це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.
Втихомирення бурі на морі
22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.
23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.
24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, – і вони стихли, і настала тиша.
25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?
Герасинський біснуватий
26 І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.
27 А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.
28 Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!
29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, – його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.
30 Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.
31 І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.
32 А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.
33 Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, й утопилося.
34 А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.
35 І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса – і налякалися,
36 бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37 І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.
38 Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:
39 Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.
Дочка Яіра і жінка з кровотечею
40 Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.
41 І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
42 бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.
43 А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,
44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.
45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]
46 Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47 А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.
48 Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!
49 Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!
50 А Ісус, почувши це , відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде врятована!
51 Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.
52 Всі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!
53 Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.
54 А Він, [вигнавши усіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!
55 І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.
56 Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.
