آلامُ يسوعَ وَمَوتُه وَقيامتُه. تآمرُ رؤساءُ الكَهنةِ عَلَى يسوع
1 وَلَمَّا أَتَمَّ يَسُوعُ هَذَا الكَلامَ كُلَّهُ، قَالَ لِتلاميذِهِ: 2 "تَعلَمُونَ أَنَّهُ بَعْدَ يَوْمَينِ يَكُونُ الفِصْحُ، وَابْنُ البَشَرِ يُسْلَمُ لِلصَّلْبِ". 3 حِينَئِذٍ اجْتَمَعَ رُؤَساءُ الكَهَنةِ وَالكَتَبَةُ وَشُيُوخُ الشَّعبِ فِي دَارِ رَئيسِ الكَهَنَةِ الَّذِي يُقالُ لهُ قَيافَا، 4 فَتَشاوَرُوا أَنْ يُمْسِكُوا يَسوعَ بِمَكْرٍ وَيَقتُلُوهُ. 5 وَلَكِنَّهُم قَالوا: "لا فِي العِيدِ، لِئَلاَّ يقَعَ بَلْبَالٌ فِي الشَّعْبِ".
دَهْنُ يسوعَ بالطِّيبِ فِي بَيْتَ عَنْيا
6 وَفَيمَا كَانَ يَسوعُ فِي بَيْتَ عَنْيَا فِي بَيْتِ سِمْعَانَ الأَبْرَصِ، 7 دَنَت إِلَيْهِ امْرَأَةٌ مَعَهَا قَارُورَةُ طِيْبٍ غَالِي الثَّمَن، فأَفاضَتْهُ عَلَى رَأْسِهِ وَهُوَ متكئٌ. 8 فَلمَّا رَأَى تَلامِيذُهُ ذِلِكَ، غَضِبوا وَقَالُوا: "لِمَ هَذَا الإِتْلافُ؟ 9 فَقَدْ كَانَ يُمْكِنُ أَنْ يُباعَ هَذَا بِكَثيرٍ، وَيُعْطَى لِلمَساكِين". 10 فَعَلِمَ يَسُوعُ وَقَالَ لَهُم: "لِماذا تُزعِجونَ المَرْأَة؟ فَإِنَّها قَدْ صَنَعَت بِي صَنِيعًا حَسَنًا. 11 فَإنَّ المَسَاكِينَ هُمْ عِندَكُم فِي كُلِّ حِينٍ، وَأَمَّا أَنَا فَلَسْتُ عِنْدَكُم فِي كُلِّ حِينٍ. 12 فَإِنَّ هَذِه إِذْ أَفَاضَت هَذَا الطِّيْبَ عَلَى جَسَدِي، إنَّمَا صَنَعَتْ ذلِكَ لِدَفْنِي. 13 أَلحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّهُ حَيْثُمَا كُرِزِ بِهذا الإِنْجِيلِ فِي العَالَمِ كُلِّهِ يُخبَرُ بِما صَنَعَتْهُ هَذِه تَذكَارًا لَهَا".
خِيانَةُ يَهوذا
14 حِينَئِذٍ مَضَى أَحَدُ الاثْنَيّ عَشَرَ، الَّذِي يُقَالُ لَهُ يَهُوَذَا الإِسْخَريُوطِيُّ، إِلَى رُؤَسَاءِ الكَهَنَةِ وَقَالَ لَهُمْ: 15 "مَاذَا تُريدُونَ أَنْ تُعْطُونِي فأُسْلِمَهُ إِلَيْكُمْ؟" فَجَعَلُوا لَهُ ثَلاثينَ مِنَ الفَضَّة. 16 وَمِنْ ذَلِكَ الوَقْتِ كَانَ يَطْلُبُ فُرْصَةً لِيُسْلِمَهُ.
عشاءُ الفِصحِ
17 وفِي أَوَّلِ أَيِّامِ الفَطِيرِ، دَنَا التَّلامِيذُ إِلَى يَسُوعَ قَائِلِينَ: "أَينَ تُرِيدُ أَنْ نُعِدَّ لِتأْكُلَ الفِصْحَ؟" 18 فَقَالَ: "اِذْهَبُوا إِلَى المَدِينَةِ إِلَى فُلانٍ وَقُولُوا لَهُ: "أَلمُعَلِّمُ يَقُولُ: إِنَّ زَمَاني قرَيِبٌ، وَعِنْدَكَ أَصْنَعُ الفِصْحَ مَعَ تَلاميذِي". 19 فَفَعَلَ التَّلامِيذُ كَمَا أَمَرَهُم يَسُوعُ وَأَعَدُّوا الفِصْحَ.
20 وَلَمَّا كَانَ المَسَاءُ اتَّكَأ مَعَ الاِِثنَيْ عَشَرَ. 21 وَفِيمَا هُمْ يأْكُلونَ، قَالَ: "أَلحَقَّ أَقولُ لَكُم: إِنَّ وَاحِدًا مِنْكُمْ سَيُسْلِمُني". 22 فَحَزِنُوا جِدًّا، وَجَعَلَ كُلُّ وَاحِدٍ مِنهمْ يَقولُ: "أَلَعَلِّي أَنا هُوَ يَا رَبُّ؟" 23 فَأَجابَ قائِلاً: "اَلَّذي يَغْمِسُ يَدَهُ مَعِي فِي الصَّحْفَةِ هُوَ سيُسْلِمُني. 24 وَابْنُ البَشَرِ مَاضٍ، كَمَا هُوَ مَكتوبٌ عَنهُ. وَلَكِنِ الوَيْلُ لِذلِكَ الإِنْسانِ الَّذِي عَلَى يَدِهِ يُسْلَمُ ابنُ البَشَر، قَدْ كَانَ خَيرًا لِذلِكَ الإِنْسَانِ لَوْ لَمْ يُولَد". 25 فَأَجَابَ يَهُوَذَا الَّذِي سَيُسْلِمُه قَائِلاً: "أَلَعَلِّي أَنا هُوَ، رابِّي؟" فَقَالَ لَهُ: "أَنْتَ قُلْتَ".
تَقديسُ الخُبْزِ وَالخَمر
26 وَفَيمَا هُمْ يَأْكُلُونَ، أَخَذَ يَسوعُ الخُبْزُ وَشَكَرَ وَكَسَرَ وَأَعْطَى تَلامِيذَهُ وَقَالَ: "خُذُوا كُلُوا، هَذَا هُوَ جَسَدِي"، 27 وَأَخَذَ الكَأْسَ وَشَكَرَ وَأَعْطَاهُمْ قَائِلاً: "اِشْرَبوا مِنْهَا كُلُّكُمْ، 28 لأَنَّ هَذَا هُوَ دَمِي، الَّذِي لِلعَهدِ الجَدِيدِ، الَّذِي يُهْرَاقُ عَنْ كَثِيرينَ لِمَغْفِرَةِ الخَطَايَا. 29 أَقُولُ لَكُمْ: إنِّي مِنَ الآنَ لا أَشَرَبُ مِن نِتَاجِ الكَرْمَةِ هَذَا إِلَى ذلِكَ اليَوْمِ الَّذِي فِيهِ أَشْرَبُهُ جَدِيدًا مَعْكُمْ فِي مَلَكُوتِ أَبِي".
يسوعُ يُنْبِئُ بِإنكارِ بُطرسَ له
30 ثُمَّ سَبَّحُوا وَخَرَجوا إِلَى جَبَلِ الزَّيْتون. حِينَئِذٍ قَالَ لَهُم يَسوعُ: 31 "كُلُّكُم تَشُكُّونَ فِيَّ هَذِهِ اللَّيْلَةِ، لأَّنِهُ مَكْتوبٌ: "أَضْرِبُ الرَّاعي فَتَتَبَدَّدُ خِرَافُ الرَّعِيّة"، 32 وَلِكن بَعْدَ أَنْ أَقُومَ أَسْبِقُكُم إِلَى الجَليل". 33 فَأَجَابَ بُطْرُسُ وَقَالَ لَهُ: "لَوْ شَكَّ فِيكَ جَمِيعُهم، فَأَنَا لَنْ أَشُكَّ أَبَدًا". 34 فَقَالَ لَهُ يَسوعُ: "أَلحقَّ أقولُ لَكَ: إِنَّكَ فِي هَذِهِ اللَّيْلَةِ، قَبْلَ أَنْ يَصِيحَ الدِّيْكُ، تُنْكِرُنِي ثَلاثَ مَرَّاتٍ". 35 قَالَ لَهُ بُطْرُسُ "لَو لَزِمَ أَنْ أَمُوتَ مَعَكَ مَا أَنْكَرتُكَ". وَهَكَذا قَالَ جَمِيعُ التَّلاميذِ أَيْضًا.
فِي بُسْتَانِ الزَّيْتُون
36 حِينَئِذٍ جَاءَ مَعَهُمْ يَسوعُ إِلَى ضَيْعَةٍ تُدْعَى جَثسِمَانِي، وَقَالَ لِتَلامِيذِهِ: "امْكُثُوا هَهُنا، حَتَّى أَمْضِيَ وَأُصلِّيَ هُنَاكَ". 37 وَأَخَذَ مَعَهُ بُطرسَ وَابْنَيْ زَبَدي، وَطَفِقَ يَحْزَنُ وَيَكْتئِب. 38 حِينَئِذٍ قَالَ لَهُمْ يَسُوع: "إِنَّ نَفْسِي حَزِينَةٌ حتَّى المَوْت، فَامْكُثُوا هُنَا وَاسْهَرُوا مَعِي". 39 ثُمَّ تَقَدَّمَ قَلِيلاً وَخَرَّ عَلَى وَجْهِهِ يُصَلِّي وَيَقُولُ: "يا أَبَتِ، إِنْ كانَ يُسْتَطَاعُ فَلتَعْبُرْ عَنِّي هَذِهِ الكَأْسُ، لِكِنْ لا كَمَشِيئَتَي أَنا بَلْ كَمَشِيئَتُكَ أَنْتَ". 40 وَجَاءَ إِلَى تَلامِيذِهِ فَوَجَدَهُمْ نِيَامًا، فَقَالَ لِبُطرُسَ: "أَهَكَذَا لَمْ تَقْدِرُوا أَنْ تَسْهَروا مَعِي سَاعَةً واحِدة؟ 41 اِسْهَرُوا وَصَلُّوا لِئَلاَّ تَدْخُلوا فِي تجرِبةٍ، أَمَّا الرُّوحُ فنَشِيطٌ وَأَمَّا الجَسَدُ فَضَعيفٌ". 42 ثُمَّ مَضَى ثانِيَةً وَصَلَّى قَائِلاً: يا أَبَتِ، إِنْ كَانَ لا يُسْتَطاعُ أَنْ تَعبُرَ عَنِّي هَذِه الكَأْسُ إِلاَّ أَنْ أَشرَبَها، فَلْتَكُنْ مَشيئَتُكَ". 43 ثُمَّ أَتَى فَوَجَدَهم نِيامًا أَيْضًا، لأِنَّ أَعْيُنَهم كَانَتْ ثَقِيلَةً. 44 فتَرَكَهُمْ أَيْضًا وَمَضَى فَصَلَّى ثالِثةً قَائِلاً الكَلامَ الأَوَّلَ بِعَيْنِهِ. 45 حِينَئِذٍ جَاءَ إِلَى تَلامِيذِه وَقَالَ لَهُم: "تَنَامونَ بَعدُ وَتَسْتَريحون! لَقَدِ اقْتَرَبْتِ السَّاعَةُ، وَابْنُ البَشَرِ يُسْلَمُ إِلَى أَيْدِي الخَطَأَة. 46 قُومُوا نَنْطَلِقْ. فَهُوذَا قَدْ قَرُبَ الَّذِي يُسْلِمُني".
إعتِقَالُ يَسوعَ
47 وَفَيمَا هُوَ يَتَكَلَّمُ، إِذْ جَاءَ يَهُوَذا، أَحَدُ الاِثَنيّ عَشَرَ، وَمَعَهُ جَمْعٌ كَثِيرٌ بِسُيُوفٍ وَعِصِيٍّ، مِنْ قِبَلِ رُؤَسَاءِ الكَهنَةِ وَشُيُوخِ الشَّعْبِ. 48 وَالَّذِي أَسْلَمَهُ أَعْطَاهُم عَلامَةً قَائِلاً: "الَّذي أُقَبِّلُهُ هُوَ هُو، فَأَمْسِكوهُ". 49 وَلِلوَقْتِ دَنَا إِلى يَسوعَ وَقَالَ: "أَلسَلامُ رابِّي"، وقَبَلَهُ. 50 فقَالَ لَهُ يَسوعُ: "يا صَاحِبُ، لأِيَّ شَيْءٍ جِئْتَ!". حِينَئِذٍ جُاؤُوا وَأَلْقَوا أَيْدِيَهُمْ عَلَى يَسوعَ وَأَمْسَكُوهُ. 51 وَإِذَا وَاحِدٌ مِمَّن كَانُوا مَعَ يَسوعَ مَدَّ يَدَهُ وَاسْتَلَّ سَيْفَهُ وَضَرَبَ عَبْدَ رَئِيسِ الكَهَنةِ، فَقَطَعَ أُذُنَهُ. 52 فَقَال لَهُ يَسوعُ: "أُرْدُدْ سَيَفَكَ إِلَى مَوْضِعِهِ، لأنَّ كُلَّ الَّذِينَ يَأْخُذُونَ بِالسَّيْفِ، بِالسَّيفِ يَهْلِكون 53 أَتَظُنُّ أنِّي لا أَستَطيعُ أَنْ أَطُلبَ الآنَ إِلَى أبِي، فَيُقِيمَ لي أَكثَرَ مِن اثْنَيْ عَشَرَ جَوْقًا مِنَ المَلائِكَة؟ 54 فَكَيْفَ تَتِمُّ الكُتُبُ أَنَّ هَذَا يَنبغِي أَن يَكُونَ؟".
55 وفِي تِلْكَ السَّاعَةِ قَالَ يَسوعُ لِلجُمُوعِ: "كَأنَّمَا خَرَجتُم إِلَى لِصٍّ بِسُيُوفٍ وَعِصِيٍّ لِتَقْبِضُوا عَلَيَّ. إِنّي كُلَّ يَوْمٍ كُنْتُ أَجْلِسُ عِنْدَكُم فِي الهَيْكَلِ أُعَلِّمُ، وَلَمْ تُمسِكُوني. 56 وَإِنَّما كَانَ هَذَا كُلُّهُ لِتَتِمَّ كُتُبُ الأَنْبِياءِ". حِينَئِذٍ تَرَكهُ التَّلامِيذُ كُلُّهم وَهَرَبوا.
يَسوعُ عِندَ قَيافا
57 وَالَّذِينَ أَمسَكُوا يَسوعَ، ذَهَبُوا بِهِ إِلَى قَيَافَا رَئِيسِ الكَهَنَةِ، حَيْثُ اجْتَمَعَ الكَتَبَةُ وَالشُّيوخُ. 58 وَتَبِعَهُ بُطْرُسُ مِن بَعِيدٍ إِلَى دَارِ رَئِيسِ الكَهَنَةِ، وَدَخَلَ إِلَى دَاخِلٍ وَجَلَسَ مَعَ الخُدَّامِ لِيَنْظُرَ النِّهَايَةَ. 59 وَكَانَ رُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ وَالشُّيوخُ وَكُلُّ المَحْفِلِ يَطْلبُونَ عَلَى يَسوعَ شهادَةَ زُورٍ لِيَمِيتُوه 60 فَلَمْ يَجِدُوا، وَمَعَ أَنَّهُ تَقَدَّمَ شُهُودُ زُورٍ كَثِيرُونَ فَلَمْ يَجِدُوا.
أَخيرًا تَقَدَّمَ شاهِدَا زُورٍ 61 وَقالا: "إِنَّ هَذَا قَدْ قالَ: "إِنّي أَقْدِرُ أَنْ أَنْقُضَ هَيْكَلَ اللّهِ وَأَبْنيَهُ فِي ثَلاثَة أَيَّامٍ". 62 فَقَامَ رَئِيسُ الكَهَنةِ وَقَالَ لَهُ: "أَمَا تَجِيْبُ بِشَيْءٍ؟ مَاذَا يَشْهَدُ هَذَانِ عَلَيْك؟" 63 أَمَّا يَسوعُ فَكَانَ صَامِتًا، فَأَجابَ رَئيسُ الكَهَنَةِ وَقَالَ لَهُ: "أُقسِمُ عَلَيكَ بِاللَّهِ الحَيِّ أَنْ تَقُولَ لَنَا هَلْ أَنْتَ المَسِيحُ ابْنُ اللّه؟" 64 فَقَالَ لَهُ يَسوعُ: "أَنْتَ قُلْت، وَأَيْضًا أَقُولُ لَكُمْ: "إنَّكُمْ مِنَ الآنَ تَرَونَ ابْنَ البَشَرِ جالِسًا عَنْ يَمينِ القُدرَةِ وَآتيًا عَلَى سَحَابِ السَّمَاءِ". 65 حِينَئِذٍ شَقَّ رئيسُ الكَهَنَةِ ثِيابَه قائلاً: "لَقَد جَدَّف، فَمَا حَاجَتُنا بَعْدُ إِلَى شُهُوِدٍ؟ هَا إِنَّكُمْ قَدْ سَمِعْتُمُ الآنَ تَجْدِيفَهُ. 66 فَمَاذَا تَرَوْنَ؟" فأَجَابُوا وَقَالُوا: "إِنَّهُ مُسْتَوجِبُ المَوْتِ". 67 حِينَئِذٍ بَصَقُوا فِي وَجْهِهِ وَلَكَمُوهُ، وَآخرُونَ لَطَمُوهُ 68 قائِلينَ: "تَنَبَّأْ لَنَا أيُّهَا المَسِيحُ مَنِ الَّذِي ضَرَبَكَ؟".
إِنكارُ بطرُسَ لِيَسُوعَ
69 أَمّا بُطرُسُ فَكانَ جالِسًا فِي الدَّارِ خارِجًا، فَدَنَتْ إِلَيْهِ جَارِيةٌ وَقالَتْ لَهُ: "وَأَنْتَ كُنتَ مَعَ يَسوعَ الجَلِيلِيّ". 70 فَأَنْكَرَ قُدَّامَ الجَمِيعِ قائِلاً: "لَسْتُ أَدْري مَا تَقُولِين". 71 ثُمَّ خَرَجَ إِلَى البَوَّابَةِ، فَرَأتْهُ جَارِيَةٌ أُخْرَى فَقَالَتْ لِلَّذِينَ هُنَاكَ: "هَذَا أَيْضًا كَانَ مَعَ يَسُوعَ النَّاصِريِّ!" 72 فأَنْكَرَ ثَانِيَةً بِقَسَمٍ "إِنِّي لا أَعْرِفُ الرَّجُلَ". 73 وَبَعْدَ قَلِيلٍ دَنا الحاضِرونَ وَقالُوا لبُطرُسَ: "فِي الحَقيقَةِ أَنْتَ أَيْضًا مِنهُمْ، فإِنَّ لُغَتَكَ تَدُلُّ عَلَيْكَ". 74 حِينَئِذٍ جَعَل يَلْعَنُ وَيَحْلِفُ: "إِنِّي لا أَعْرِفُ الرَّجُلَ"، وَلِلْوقْتِ صَاحَ الدِّيكُ. 75 فَتَذَكَّرَ بُطْرُسُ كَلامَ يَسُوعَ الَّذِي قَالَهُ لَهُ: "إِنَّكَ قَبْلَ أَنْ يَصِيحَ الدِّيكُ تُنْكِرُنِي ثَلاثَ مَرَّاتٍ"، فَخَرَجَ إِلَى خَارجٍ وَبَكى بُكاءً مُرًّا.
Ісус нагадує про Свою смерть
1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Змова вбити Ісуса
3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа
4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Дорогоцінне миро для Ісуса
6 І ось, коли Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого,
7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися ця Євангелія в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї.
Юда погоджується видати Ісуса
14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Вечеря Господня
17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, – Мене видасть.
24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це – тіло Моє.
27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Ісус говорить про відречення учнів
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці отари.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Ісусова молитва в Гетсиманії
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
39 І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46 Встаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Юдина зрада
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій , Учителю! – та й поцілував Його.
50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
55 В той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Суд у первосвященика Каяфи
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
62 Первосвященик встав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос – Син Божий?
64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
66 Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Знущання над Ісусом
67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро тричі відрікається від Ісуса
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
