مَثَلُ الكَرَّامِين الأشرار
1 وَأَخَذَ يُكَلِّمُهُم بِأَمْثالٍ قائِلاً: "إِنْسانٌ غَرَسَ كَرْمًا وَحَوَّطَهُ بِسِيَاجٍ وَحَفَرَ مِعْصَرَةً وبَنَى بُرْجًا، وَسَلَّمَهُ إِلَى كَرَّامِينٍ وسَافَرَ. 2 وفِي الأَوَانِ أَرْسَلَ إِلى الكرَّامِينِ عَبْدًا لِيَأْخُذَ مِنْهُم نَصِيبَهُ مِنْ ثِمارِ الكَرْمِ. 3 فَأَخَذوهُ وَجَلَدُوهُ وَأَرْسَلُوهُ فَارِغًا. 4 فَعادَ وأَرْسَلَ إِلَيْهِم عَبْدًا آخَرَ، فَرَجَمُوهُ وشَجُّوا رَأْسَهُ وَأَرْسَلُوهُ مَهَانًا. 5 أَرْسَلَ أَيْضًا آخَرَ فَقَتَلُوهُ، ثُمَّ كَثِيرينَ آخَرينَ، فَجَلَدُوا بَعْضَهُم وَقَتَلُوا بَعْضَهُم. 6 وَبَقِيَ ابْنٌ لَهُ وَحِيدٌ مَحْبُوبٌ فَأَرْسَلَهُ إِلَيْهِمْ أَخيرًا قَائِلاً: "سَيَهابُونَ ابْنِيَ". 7 أَمَّا الكرَّامُون فَلَمَّا رَأَوْهُ قَادِمًا قَالُوا فِيمَا بَيْنَهُم: "هَذا هُوَ الوَارِثُ، هَلُمَّ نقَتُلْهُ فَيَصِيرَ المِيراثُ لَنَا". 8 فَأَخَذُوهُ وَقَتَلُوهُ وَطَرَحُوهُ خَارِجَ الكَرْمٍ. 9 فَماذا يَفَعَلُ رَبُّ الكَرْمِ؟ إِنَّهُ يَأْتِي فَيُهْلِكُ الكَرَّامِينَ وَيُسَلِّمُ الكَرْمُ إِلَى آخَرِينَ. 10 أَمَا قَرَأْتُم هَذَا المَكْتوبَ: "إنَّ الحَجَرَ الَّذِي رَذَلَهُ البنَّاؤُونَ هُوَ الَّذِي صَارَ رَأْسًا لِلزَّاوِيَة، 11 مِنْ قِبَلِ الرَّبِّ كَانَ ذَلِكَ وَهُوَ عَجِيبٌ فِي أَعْيُنِنا؟ 12 فَهَمُّوا أَنْ يُمْسِكُوهُ ولَكِنَّهُم خَافُوا مِنَ الجَمْعِ، لأَّنِهُم عَلِمُوا أنَّهُ قَالَ المَثَلُ عَلَيْهِم. فَتَرَكُوهُ ومَضُوا.
أَداءُ الجِزْيةِ لِقَيْصَرَ
13 وَأَرْسَلُوا إِلَيْهِ قَوْمًا مِنَ الفَرِّيسِيِّينَ وَالهِيرُودُسِيِّينَ لِكَيْ يَقْتَنِصُوهُ بِكَلِمةٍ. 14 فَأَتَوْا وقَالُوا لَهُ: يا مُعَلِّمُ، قَدْ عَلِمنَا أَنَّكَ صَادِقٌ ولا تُبالِي بِأَحَدٍ، لأَنَّكَ لا تَنْظُرُ إِلَى وُجُوهِ النَّاسِ بَلْ تُعَلِّمُ طَرِيقَ اللّهِ بِالحَقِّ. فَقُلْ لَنَا، هَلْ يَجُوزُ أَنْ تُعْطَى الجِزْيَةُ لِقَيْصَرَ أَمْ لا؟ أنُعطِي أَمْ لا نُعْطِي؟" 15 فَعَلِمَ رِيَاءَهُمْ فَقَالَ لَهُمْ: "لِمَاذَا تُجَرِّبُونِي؟ اِئْتُونِي بِدِينارٍ حَتَّى أَنْظُرَ". 16 فَأَتَوَهُ بِهِ. فَقَالَ لَهُمْ: "لِمَنْ هَذِهِ الصُّورَةُ والكِتابَة؟". قَالُوا: "لِقَيْصَر". 17 فَأَجابَ يَسوعُ وقَالَ لَهُم: "أَوْفُوا مَا لِقَيْصَرَ لِقَيصَرَ ومَا لِلَّهِ لله". فَتَعَجَّبوا مِنهُ.
قِيامَةُ المَوْتَى
18 وَأَتَى إِلَيْهِ الصَّدُّوقِيُّونَ الَّذينَ يَقُولُونَ بِعَدَمِ القِيامَةِ وسَأَلُوهُ قائِلينَ: 19 "يا مُعَلِّمُ، كَتَبَ لَنا مُوسَى أَنَّهُ "إِنْ مَاتَ لأَحَدٍ أَخٌ وَتَرَكَ امْرَأَةً وَلَمْ يُخَلِّفْ أَوْلادًا فَلْيَأْخُذْ أَخُوهُ امْرَأتَهُ وَيُقِمْ نَسْلاً لأَخِيهِ". 20 وَكَانَ سَبْعَةُ إِخْوَةٍ أَخَذَ الأَوَّلُ امرَأَةً وَمَاتَ وَلَمْ يُخَلِّفْ نَسْلاً. 21 فَأَخَذَها الثَّانِي وَمَاتَ ولَمْ يُخَلِّفْ هُوَ أَيْضًا نَسْلاً. وَالثَّالِثُ كَذَلِكَ. 22 فَأَخَذَها السَّبْعَةُ وَلَمْ يُخَلِّفوا نَسْلاً. وَمَاتَتِ المَرْأَةُ أَيْضًا آخِرَ الجَميع. 23 ففِي القِيامَةِ مَتَى قَامُوا، اِمْرَأةَ مَنْ تَكونُ مِنهُمْ؟ لأَنَّ السَّبْعَةَ اتَّخَذُوهَا امْرَأَةً". 24 فَأَجابَ يَسوعُ وَقَالَ لَهُمْ: "أَلَسْتُمْ لِهَذَا تَضِلُّونَ لأنَّكُمُ لَمْ تَعْرِفُوا الكُتُبَ وَلاَ قُوَّةَ اللّه؟ 25 فَإِنَّهُمْ مَتَى قَامُوا مِنْ بَيْنِ الأَمْوَاتِ لا يُزَوِّجونَ وَلا يَتَزَوَّجُونَ وَلَكِنْ يَكُونُونَ كالمَلائِكَةِ الَّذِينَ فِي السَّمَوات. 26 وَأَمَّا مِنْ جِهَةِ الأَمْوَاتِ أَنَّهُم يَقُومونَ، أَفَمَا قَرَأْتُم فِي سِفْرِ مُوسَى كَيْفَ خَاطَبهُ اللّهُ عِنْدَ العُلَّيْقَةِ، قائِلاً: "أَنا إِلَهُ إِبْرَاهِيمَ وَإِلَهُ إِسْحَقَ وَإِلَهُ يَعْقُوبَ؟" 27 وَاللَّهُ لَيْسَ إِلَهَ أَمْواتٍ، وإِنَّما هُوَ إِلَهُ أَحْياءٍ، فَأَنْتُمْ إِذًا فِي ضَلالٍ كَبِيرٍ".
أُولَى الوَصَايَا
28 فَدَنا أَحَدُ الكَتَبَةِ وَقَدْ سَمِعَهُم يُباحِثُونَهُ وَعَلِمَ أَنَّهُ قَدْ أَحْسَنَ فِي الجَوَابِ لَهُم فَسَأَلَهُ: "أَيَّةُ الوَصَايَا هِيَ أَوَّلُها كُلِّها؟" 29 أَجابَهُ يَسوعُ: "إِنَّ أَوَّلَ الوَصَايَا كُلِّها هِيَ اِسْمَعْ يا إِسْرائِيلَ، إِنَّ الرَّبَّ إِلَهَنا رَبٌّ وَاحِدٌ، 30 فَأَحْبِبِ الرَّبَّ إِلهَكَ مِنْ كُلِّ قَلبكَ وَمِنْ كُلِّ نَفْسِكَ ومِنْ كُلِّ ذِهْنِكَ ومِنْ كُلِّ قُدْرَتك". هَذِهِ هِيَ الوَصِيَّةُ الأُولَى. 31 وَالثَّانيَةُ الَّتِي تُشْبِهُها، "أَحْبِبْ قَرِيبَكَ كَنَفِسكَ. وَلاَ وَصِيَّةَ أُخْرَى أَعْظَمُ مِنْ هاتَين". 32 فقَالَ لَهُ الكَاتِبُ: "حَسَنٌ يا مُعَلِّم! بِالحَقِّ قُلْتَ إِنَّ اللّهَ واحِدٌ وَلَيْسَ سِوَاهُ، 33 وَمَحَبَّتُهُ مِنْ كُلِّ القَلْبِ ومِنْ كُلِّ العَقْلِ ومِنْ كُلِّ النَّفْسِ وَمِنْ كُلِّ القُدرَةِ وَمَحَبَّةُ القَرِيبِ كَالنَّفْسِ هُما أَفْضَلُ مِنْ جَمِيعِ المُحْرَقاتِ وَالذَّبائِح". 34 فَلَمَّا رَآهُ يَسوعُ قَدْ أَجَابَ بِحِكْمَةٍ قَالَ لَهُ: "لَسْتَ بَعِيدًا مِن مَلكوتِ اللّه". وَلَمْ يَجْسُرْ أَحَدٌ بَعْدَها أَن يَسْأَلَهُ.
35 وَأَجابَ يَسوعُ وَقَالَ وَهُوَ يُعَلِّمُ فِي الهَيْكَلِ: "كَيْفَ يقُولُ الكَتَبَةُ إِنَّ المَسيحَ هُوَ ابْنُ دَاوُدَ" 36 فَإِنَّ دَاوُدَ نَفسَهُ يَقُولُ بِالرُّوحِ القُدُسِ، "قَالَ الرَّبُّ لِرَبِّي، اِجْلِسْ عَن يَمِينِي حَتَّى أَجْعَلَ أَعْداءَكَ مَوْطِئًا لِقَدَمَيْكَ. 37 فَدَاوُدُ نَفسُهُ يَدْعُوهُ رَبُّهُ، فَأنَّى يَكونُ هُوَ ابنَهُ؟" وكَانَ الجَمْعُ الكَثيرُ يَسمَعُهُ بسُرُور.
38 وَقَالَ لَهُمْ فِي تَعْليمِه: "اِحْذَرُوا مِنَ الكَتَبَةِ الَّذِينَ يُحِبُّونَ المَشْيَ بِالحُلَلِ وَالتَّحِيَّاتِ فِي الأَسْواقِ 39 وصُدورَ المَجالِسِ فِي المَجامِعِ وأَوَّلَ المُتَّكآتِ فِي العَشاءِ. 40 الَّذِينَ يأْكُلُونَ بُيُوتَ الأرامِلِ وَبِعِلَّةٍ يُطِيلُونَ صَلَوَاتِهِم! فَهَؤُلاءِ ستَنَالُهُم دَيْنونَةٌ أَعْظَم".
فِلْسُ الأرْمَلَة
41 وجَلَسَ يَسوعُ قُبالَةَ الخِزَانَةِ وَرَأى كَيْفَ يُلْقِي الجَمْعُ نُقُودًا مِنْ نُحَاسٍ فِي الخِزَانَةِ. فَأَلَقى كَثيرونَ مِنَ الأَغْنِياءِ مَالاً كَثِيرًا، 42 وَجاءَتْ أَرْمَلةٌ فَقِيرَةٌ وَأَلْقَتْ فِلْسَيْنِ، قِيمَتُهُا رُبْعٌ. 43 فدَعَا تَلامِيذَهُ وَقَالَ لَهُم: "أَلحَقَّ أَقولُ لَكُمْ، إِنَّ هَذِهِ الأَرْمَلَةَ الفَقيرَةَ قَدْ أَلقَتْ أَكْثَرَ مِنْ كُلِّ الَّذينَ أَلْقَوْا فِي الخِزَانَة، 44 لأَنَّ الجَمِيعَ أَلْقَوْا مِمَّا فَضَلَ عِنْدَهُم، وَأَمَّا هَذِهِ فَمِنْ عَوزَهِا أَلْقَتْ كُلَّ مَا تَمْلِك، كُلَّ مَعِيشَتِها".
Притча про злочинних винарів
1 Ісус почав промовляти до них у притчах. Один чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав давильню , збудував башту і, передавши все винарям, від’їхав.
2 У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника.
3 А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим.
4 І він знову послав до них іншого раба, – і цьому побили голову та зневажили.
5 І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких били, інших убивали.
6 Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують!
7 Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо – і спадщина буде наша!
8 І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника.
9 Отже, що зробить господар виноградника? Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.
10 Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним каменем став!
11 Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!
12 І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли.
Кесареве – кесареві, а Боже – Богові
13 І вони послали до Нього деяких з фарисеїв та іродіян, щоб ті впіймали Його на слові.
14 Ті підійшли та й кажуть Йому: Вчителю, знаємо, що Ти справедливий, ні на кого не зважаєш, на людське обличчя не дивишся, а правдиво навчаєш доріг Божих. Чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15 Він же, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чому ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я його побачив.
16 І вони принесли. А Він каже їм: Чий це образ і напис? І вони відповіли Йому: Кесаря.
17 Тоді Ісус сказав їм: Кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові! І вони дивувалися з Нього.
Питання про воскресіння з мертвих
18 І прийшли до Нього садукеї , – ті, які кажуть, нібито немає воскресіння, – і запитують Його, кажучи:
19 Учителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то нехай візьме брат дружину померлого та й відновить потомство своєму братові.
20 Було сім братів. Перший узяв дружину, але помер, не залишивши дітей.
21 Другий узяв її, і він помер, не залишивши дітей; і третій також.
22 І [взяли її] так семеро, – і не залишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.
23 У воскресінні, коли вони воскреснуть, кому з них буде вона дружиною? Адже семеро її мали за дружину!
24 Ісус сказав їм: Хіба не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?
25 Адже коли воскреснуть із мертвих, то не одружуються і не виходять заміж, але є такими, як ангели на небі.
26 А про мертвих, які воскресають, хіба ви не читали в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я – Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27 Він – Бог не мертвих, а живих! [Отже], ви дуже помиляєтеся!
Дві найбільші заповіді
28 А один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре Він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є першою з усіх?
29 Ісус відповів: Перша є: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – єдиний Господь.
30 І ще: Любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь].
31 [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає.
32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю, по правді відповів Ти, що Бог є один і немає іншого, крім Нього,
33 і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею], усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, – це більше за всякі всепалення та жертви.
34 А Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не наважувався Його більше запитувати.
Чий Син Христос?
35 І у відповідь Ісус, навчаючи в храмі, сказав: Як можуть книжники говорити, що Христос є Син Давидів?
36 Сам Давид промовив під впливом Святого Духа: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги.
37 Сам Давид називає Його Господом, то як же Він може бути його сином? І багато людей слухали Його з насолодою.
Стережіться книжників
38 І Він казав у навчанні Своєму: Стережіться книжників, які люблять проходжуватися в довгих шатах, приймати вітання на майданах,
39 перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах;
40 які поглинають доми вдовиць, але довго напоказ моляться, – вони дістануть найсуворіший присуд!
Дар вдови – найбільший
41 Сівши напроти скарбниці, Він дивився, як люди кидають мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало.
42 І підійшла одна бідна вдова, і вкинула дві лепти, тобто кодрант .
43 І, покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, які кидали тут до скарбниці,
44 бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток.
