مَثَلُ الزَّارع
1 وابتَدَأَ أَيْضًا يُعَلِّمُ بِجانِبِ البَحْر، فاجَتَمَعَ إِلَيهِ جَمْعٌ كَثِيرٌ حتَّى إِنَّهُ دَخَلَ سَفينَةً فِي البَحْرِ وجَلَس فيها، وكَانَ الجَمْعُ كُلُّهُ بِجانِبِ البَحْرِ علَى الأَرْضِ. 2 فَعَلَّمَهُم أَشْياءَ كثيرةً بأَمثالٍ وقَالَ لَهُمْ فِي تعلِيمِهِ: 3 "اِسْمَعوا! هُوَذَا الزَّارِعُ خَرَجَ لِيَزْرَعَ. 4 وفِيمَا هُوَ يَزْرَعُ سَقَطَ البَعْضُ عَلى الطَّريقِ فَأَتَتِ الطُّيُورُ وَأَكَلَتْهُ، 5 وَالبَعْضُ سَقَطَ عَلَى أَرْضٍ حَجِرَةٍ حَيْثُ لَمْ يَكُنْ لَهُ تُرابٌ كَثِيرٌ، فَلِلْوَقْتِ نَبَتَ إِذْ لَيْسَ لَهُ عُمْقُ تُرابٍ، 6 فَلَمَّا أَشْرَقَتِ الشَّمْسُ احْتَرَقَ، وحَيْثُ لَمْ يَكُن لَهُ أَصْلٌ يَبِسَ، 7 وبَعضٌ سَقَطَ فِي الشَّوْكِ، فَطَلَعَ الشَّوْكُ وَخَنَقَهُ فلَمْ يُعْطِ ثَمَرًا. 8 وبَعْضٌ سَقَطَ فِي الأَرْضِ الجَيِّدَةِ، فارْتَفَعَ وَنَمَا وَأَتَى بِثَمَرٍ الوَاحِدُ بِثَلاثِينَ وَالآخَرُ بِسِتِّينَ والآخَرُ بِمِئَةٍ". 9 ثُمَّ قَالَ لَهُم: "مَنْ لَهُ أُذنَانِ لِلسَّمَعِ فَلْيَسْمَعُ!"
10 فَلَمَّا انْفَرَدَ سَأَلَهُ الَّذينَ حَوْلَهُ مَعَ الاثْنَيْ عَشَرَ عَنْ المَثَلِ. 11 فَقَالَ لَهُم: "لَكُمْ قَدْ أُعْطِيَ أَنْ تَعْرِفُوا أَسْرارَ مَلكوتِ اللّه، وَأَمَّا أُولِئَكَ الَّذِينَ مِنْ خارجٍ فَكُلُّ شَيْءٍ لَهُم بأَمْثالٍ، 12 لِكَيْ يَنْظُروا نَظَرًا ولا يُبْصِروا ويَسْمَعوا سَماعًا وَلا يَفْهَمُوا، لِئَلاَّ يَرْجِعُوا فَتُغفَرَ لَهُم خَطاياهُم". 13 ثُمَّ قَالَ لَهُم: "أَمَا تَعْرِفُونَ هَذَا المَثَل؟ فَكَيْفَ تَعلَمُونَ سَائِرَ الأَمْثالِ؟ 14 أَلزَّارِعُ يَزْرَعُ الكَلِمَةَ، 15 وَالَّذِينَ عَلَى الطَّريقِ حَيْثُ تُزْرَعُ الكَلِمَةُ، هُمُ الَّذِينَ فِي حَالِ سَماعِهِم يَجِيءُ الشَّيطانُ ويَنْزَعُ الكَلِمَةَ المَزْروعَةَ فِي قُلُوبِهِم. 16 وكَذلِكَ الَّذِينَ زُرِعُوا عَلى الأَرْضِ الحَجِرَةِ، هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعونَ الكَلِمَةَ ويَقْبَلُونَها مِنْ ساعَتِهِم بِفَرَحٍ، 17 ولَكِن لَيْسَ لَهُم أَصْلٌ فِي أَنْفُسِهِمْ وإِنَّما هُمْ إِلَى حِينٍ. ثُمَّ إِذا حَدَثَ ضِيقٌ أَوِ اضْطِهادٌ مِنْ أَجْلِ الكَلِمَةِ فلِلْوَقْتِ يَشُكُّونَ. 18 والَّذينَ زُرِعُوا فِي الشَّوْكِ، هَؤُلاءِ هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعونَ الكَلِمَةَ 19 وَهُمُومُ هَذَا الدَّهِر وَخِداعُ الغِنَى وسائِرُ الشَّهَواتِ الأُخَرِ تَدْخُلُ وَتَخْنُقُ الكَلِمَةَ فَتَصِيرُ بِلا ثَمَرَةٍ. 20 وَالَّذِينَ زُرِعوا فِي الأَرْضِ الجَيِّدَةِ، هُمُ الَّذِينَ يَسْمَعونَ الكَلِمَةَ وَيَقبَلُونَها فيُعْطُونَ ثَمَرَةً الواحِدُ ثَلاثِينَ والآخَرُ سِتِّينَ وَالآخرُ مِئَةً".
أَمثالٌ أُخرى
21 وقَالَ لَهُم: "هَلْ يُؤْتَى بِالسِّرَاجِ لِيُوضَعَ تَحْتَ المِكْيالِ أَوْ تَحْتَ السَّريرِ؟ أَلَيسَ لِيُوضَعَ عَلَى المَنَارَة؟ 22 فَإِنَّهُ لَيْسَ خفِيٌ إِلاَّ سَيُظْهَر، وَلا حَدَثٌ لِيُكْتَمَ بَلْ لِيُعْلَنَ. 23 إِنْ كَانَ لأَحَدٍ أُذُنانِ للسَّمَعِ فَليَسْمَعْ!".
24 وقَالَ لَهُم: "تَبَصَّرُوا فِيمَا تَسْمَعون! فَإِنَّهُ بِالكَيْلِ الَّذِي تَكِيلونَ بِهِ يُكالُ لَكُمُ ويُزادُ لَكُمُ. 25 لأَنَّ مَنْ لَهُ يُعْطَى، وَمَنْ لَيْسَ لَهُ فَالَّذِي لَهُ يُؤْخَذُ مِنهُ". 26 وَقَال: "مَثَلُ مَلَكُوتِ اللّهِ كَمَثَلِ إِنْسَانٍ يَبذُرُ الزَّرْعَ فِي الأَرْضِ 27 ويَنَامُ وَيَقُومُ لَئْلاً وَنَهارًا وَالزَّرْعُ يَنْبُتُ وَيَطولُ وَهُوَ لا يَشْعُرُ. 28 لأَنَّ الأَرْضِ مِنْ نَفْسِها تُخْرِجُ أَوَّلاً العُشبَ ثُمَّ السُّنْبُلَ ثُمَّ الحِنْطَةَ مُمْتَلِئَةً فِي السًّنْبُل. 29 فإِذَا أَدْرَكَ الثَّمَرُ فَلِلْوَقْتِ يُعْمِلُ المِنْجَلَ لأَنَّ الحَصَادَ قَدْ حَانَ".
30 وَقَالَ: "بِماذَا نُشَبِّهُ مَلَكُوتَ اللّهِ؟ أَمْ بأَيِّ مَثَلٍ نُمَثِّلُهُ؟ 31 إِنَّهُ مِثْلُ حَبَّةِ الخَرْدَلِ الَّتِي حِينَ تُزرَعُ فِي الأَرْضِ تَكونُ أَصْغَرَ جَميعِ الحُبوبِ الَّتِي عَلَى الأَرْضِ، 32 فَإِذَا زُرِعتْ، ارْتَفَعَتْ فَصَارَتْ أَكْبرَ مِنْ جَميعِ البُقولِ، ثُمَّ تُخْرِجُ أَغْصانًا كَبِيرَةً حَتَّى إِنَّ طُيورَ السَّماءِ تَسْتَطيعُ أَنْ تَسْتَظِلَّ فِي ظِلِّها".
33 وَبِأَمْثالٍ كَثيرَةٍ مِثَلَ هَذهِ كَانَ يُخاطِبُهُم بِالكلِمَةِ عَلى حَسَبِ مَا كَانُوا يَسْتَطِيعونَ أَنْ يَسْمَعُوا، 34 وَبِغَيْرِ مَثَلٍ لَمْ يَكُنْ يُكَلِّمُهُم، وَكَانَ يُفَسِّرُ لِتَلامِيذِهِ كُلَّ شَيءٍ عَلَى انْفِرادٍ.
يسوعُ يُسَكِّنُ العاصِفَة
35 وفِي ذَلِكَ اليَوْمِ لَمَّا كَانَ المَساءُ قَالَ لَهُم: "لنَجْتَزْ إِلَى العِبْرِ". 36 فَصَرَفوا الجَمْعَ وَسَارُوا بِهِ وَهُوَ فِي السَّفينَةِ، وكَانَتْ مَعَهُ سُفنٌ أُخَرُ. 37 فَحَدَثَتْ عَاصِفَةُ رِيحٍ شَدِيدَةٍ، فَصَارَتِ الأَمْوَاجُ تَضْرِبُ السَّفِينَةَ حَتَّى أَوْشَكَتْ أَنْ تَغْرِقَ. 38 وكَانَ هُوَ فِي مُؤَخَّرِها نائِمًا عَلى وِسَادَةٍ، فَأَيْقَظوهُ وقَالُوا لَهُ: "يا مُعَلِّمُ أَمَا تُبالي أَنَّنا نَهْلِكْ؟" 39 فَنَهَضَ وَانْتَهَرَ الرِّيحَ وقَالَ لِلبَحْرِ: "أُسْكُتْ، اِخْرَسْ". فَسَكَنَتِ الرِّيُح وَحَدَثَ هُدُوءٌ عَظِيمٌ. 40 ثُمَّ قَالَ لَهُمْ: "ما بَالُكُمُ خائِفِينَ؟ كَيْفَ لا إِيمانَ لَكُمْ؟" 41 فَخَافُوا خَوْفًا شَدِيدًا وَقَالَ بَعْضُهمُ لِبَعْضٍ: "مَن تُرَى هَذَا، فَإِنَّ الرِّيحَ أَيْضًا وَالبَحْرَ يُطيعانِهِ؟".
Притча про сіяча
1 І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.
2 І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:
3 Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти.
4 І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.
5 А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока.
6 А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7 А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.
8 Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів.
9 І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
10 А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.
11 І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,
12 щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!
13 І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
14 Сіяч сіє слово.
15 Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
16 А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,
17 але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.
18 А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,
19 але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно залишається без плоду.
20 А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!
Не закривайте світла
21 І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?
22 Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.
23 Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!
24 І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.
25 Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!
Притча про ріст пшениці
26 І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;
27 і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає.
28 Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі.
29 Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!
Притча про гірчичне зерно
30 І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?
31 Воно – як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,
32 та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.
33 І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;
34 без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.
Вітер і море підкоряються Ісусові
35 А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.
36 Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.
37 Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою .
38 А Він був Сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?
39 Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.
40 І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
41 А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?
