شِفاءُ الإنسانِ ذي الرُّوح النَّجِس
1 وَأَتَوا إِلَى عِبرِ البَحْرِ إِلَى كُورَةِ الجِرْجِسِيِّين. 2 وَمَا إِنْ نَزَلَ مِنَ السَّفِينَةِ حَتَّى اسْتَقْبَلَهُ مِنَ القُبُورِ إِنْسانٌ فِيهِ رُوحٌ نَجِسٌ، 3 كَانَ يَسْكُنُ فِي القُبورِ وَلَمْ يَكُنْ أَحَدٌ يَقْدِرُ أَنْ يُوْثِقَهُ حَتَّى بِالسَّلاسِلِ، 4 لأنَّهُ كثِيرًا ما أُوثِق بِقُيودٍ وَسَلاسِلَ فَقَطَّعَ السَّلاسِلَ وكَسَّرَ القُيودَ ولَمْ يَسْتَطَيعْ أَحَدٌ أَنْ يَقْمَعَهُ، 5 وكَانَ دائِمًا لَيْلاً ونَهارًا فِي القُبُورِ وفِي الجِبالِ يَصيحُ ويُهَشِّمُ نَفْسَهُ بِالحِجارَةِ. 6 فَلَمَّا رَأَى يَسُوعَ عَنْ بُعْدٍ بادَرَ إِلَيهِ وسَجَدَ لَهُ 7 وصَاحَ بِصَوْتٍ عَظِيمٍ قائِلاً: "مَا لي وَلَكَ يَا يَسوعُ ابْنَ اللّهِ العَلِيِّ؟ أَسْتَحْلِفُكَ باللَّهِ لا تُعَذِّبْنِي". 8 لأنَّهُ كَانَ يَقولُ لَهُ: "أَيُّها الرُّوحُ النَّجِسُ، أُخْرُجْ مِنَ الإِنْسانِ". 9 وَسَألَهُ: "مَا اسْمُكَ؟" فَأَجَابَ قائِلاً: "اِسْمِي لَجَيونَ، لأنَّنا كَثِيرونَ". 10 وطَلَبَ إِلَيهِ مُلِحًّا أَلاَّ يُرْسِلَهُمْ إِلَى خَارِجِ الكُورَةِ. 11 وكَانَ هَناكَ عِنْدَ الجَبَلِ قَطِيعٌ عَظيمٌ مِنَ الخَنَازيرِ يَرْعَى، 12 فَطَلَبَ إِلَيْهِ الشَّياطِينُ كُلُّهُمْ قائِلين: "أَرْسِلْنا إِلَى الخَنازِيرِ لِنَدْخُلَ فِيهَا". 13 ففِي الحَالِ أَذِنَ لَهُمُ يَسوعُ. فَخَرَجَتِ الأَرْواحُ النَّجِسَةُ وَدَخَلَتْ فِي الخَنَازيرِ، فَوَثَبَ القَطيعُ عَنِ الجُرْفِ إِلَى البَحْرِ، وكَانَ نَحْوَ أَلفَيْنِ، فَاخْتَنَقَ فِي البَحْر. 14 أَمَّا رُعاةُ الخَنازِيرِ فَهَرَبُوا وأَخْبَرُوا فِي المَدينَةِ وفِي الحُقُولِ، فَخرَجَ النِّاسُ لِيَرَوْا مَا حَدَث. 15 وَجاؤُوا إِلَى يَسوعَ فَنَظَرُوا المَجْنُونَ الَّذِي كَانَ فِيهِ جَيْشٌ مِنَ الشَّياطِينِ جالِسًا لابِسًا صَحِيحَ العَقْلِ فَخَافُوا. 16 وَأَخْبَرَهُمُ الشُّهُودُ بِمَا جَرَى لِلمَجْنُونِ وَبِأَمْرِ الخَنازِيرِ. 17 فَجَعَلُوا يَطْلُبُونَ إِلَيْهِ يَنْصَرِفَ عَنْ تُخُومِهم. 18 وَلَمَّا دَخَلَ السَّفِينَةَ سَأَلَهُ الَّذِي كَانَ مَجْنونًا أَنْ يَكُونَ مَعَهُ. 19 فَلَم يَدَعْهُ يَسوعُ بَلْ قَالَ لَهُ: "اِذْهَبْ إِلَى بَيْتِكَ إِلَى ذَوِيكَ وَأَخْبِرْهُمْ بِمَا صَنَعَ الرَّبُّ إِلَيْكَ وَبِرَحْمَتِهِ لَكَ". 20 فَذَهَبَ وَطَفِقَ يُنادِي فِي المُدُنِ العَشْرِ بَمَا صَنَعَ يَسوعُ إِلَيْهِ، وكَانَ الجَميعُ يَتَعَجَّبونَ.
شِفاءُ النَّازِفَةِ وإِحِياءُ اِبنةِ يايِرُسَ
21 ولَمَّا جَازَ يَسوعُ أَيْضًا فِي السَّفِينةِ إِلَى العَبْرِ اجْتَمَعَ إِلَيْهِ جَمْعٌ كَثِيرٌ وَكَانَ بِجانِبِ البَحْرِ. 22 فَأَتَى إِلَيْهِ وَاحِدٌ مِنْ رُؤَسَاءِ المَجْمَعِ اسْمُهُ يَايِرُس، ولَمَّا رَآهُ خَرَّ عَلى قَدَمَيْهِ 23 وَطَلَبَ إِلَيْهِ كَثِيرًا قَائِلاً: "إِنَّ بُنيَّتِي مُشْرِفَةٌ عَلَى المَوْتِ، فَأْتِ وَضَعْ يَدَيْكَ عَلَيْها فتَنجُوَ وَتَحْيَا". 24 فَذَهَبَ مَعَهُ، وَتَبَعَهُ جَمْعٌ كَثِيرٌ وَكَانُوا يَزْحَمُونَهُ. 25 وإِنَّ امْرَأَةً بِها نَزْفُ دَمٍ مُنْذُ اثْنَتَيْ عَشْرَةَ سَنَةً، 26 قَدْ كَابَدَتْ كَثيرًا مِنْ أَطِبَّاءَ كَثِيرينَ وأَنْفَقَتْ كُلَّ مَا عِنْدَها ولَمْ تَسْتَفِدْ شَيْئًا، بَلْ صَارَتْ إِلَى حَالَةٍ أَسْوَأ. 27 فَلَمَّا سَمِعَتْ بِيَسُوعَ جَاءَتْ بَيْنَ الجَمْعِ مِنْ خَلْفِهِ وَمَسَّتْ ثَوْبَهُ 28 لأنَّها قَالَتْ: "إِنِّي إِنْ مَسَسْتُ وَلَوْ ثِيابَهُ بَرِئْتُ". 29 وَلِلوَقْتِ جَفَّ مَسِيلُ دَمِها وَشَعَرَتْ فِي جِسْمها أَنَّها بَرِئَتْ مِنْ دَائِهَا. 30 وفِي الحَالِ شَعَرَ يَسوعُ فِي نَفْسِهِ بِالقُوَّةِ الَّتِي خَرَجَتْ مِنهُ، فَالتَفَتَ إِلى الجَمْعِ وقَالَ: "مَنْ مَسَّ ثِيابِي؟" 31 فَقَالَ لَهُ تَلامِيذُهُ: "تَرَى الجَمْعَ يَزْحَمُكَ وَتَقُولُ مَنْ مَسَّنِي؟" 32 فَأَدَارَ نَظَرَهُ لِيرَى الَّتِي فَعَلَتْ ذَلِكَ. 33 فَخَافَتِ المَرْأَةُ وارْتَعَدَتْ لِعِلْمِهَا بَمِا حَدَثَ لَهَا، فَجَاءَتْ وَخَرَّتْ لَهُ وَاعْتَرَفَتْ بِالحَقِّ كُلِّهِ. 34 فَقَالَ لَهَا: "يا ابْنَةُ، إِيمَانُكِ أَبْرَأَكِ فَاذْهَبِي بِسَلامٍ وكُونِي مُعافَاةً مِنْ دَائِكِ". 35 وَفِيمَا هُوَ يَتَكَلَمُ جَاءَ ذَوُو رَئِيسِ المَجْمَعِ قائِلينَ: "إِنَّ ابْنَتَكَ قَدْ مَاتَتْ، فَلِمَاذا تُتْعِبُ المُعَلِّمَ بَعْدُ؟" 36 فَلَمَّا سَمِعَ يَسوعُ ما تَكَلَّمُوا بِهِ قَالَ لِرَئِيسِ المجمَعِ: "لا تَخَفْ، آمِنْ فَقَطْ". 37 وَلَمْ يَدَعْ أَحَدًا يَتْبَعُهُ إِلاَّ بُطرُسَ وَيَعْقُوبَ وَيُوحنَّا أَخَا يَعْقوبَ. 38 ثُمَّ جَاءَ إِلى بَيْتِ رَئِيسِ المَجْمَعِ فَرَأَى ضَجِيجًا وَقَوْمًا يَبْكُونَ وَيُوَلْوِلُونَ كَثيرًا 39 فَدَخَلَ وَقَالَ لَهُمْ: "لِماذا تَضِجُّونَ وَتَبْكُونَ؟ إِنَّ الصَّبِيَّةَ لَمْ تَمُتْ وَلَكِنَّها نائِمةٌ". 40 فَضَحِكُوا مِنْهُ. أَمَّا هُوَ فَأَخْرَجَ الجَمِيعَ وَأَخَذَ مَعَهُ أَبَا الصَّبيَّةِ وأُمَّها وَالَّذِينَ مَعَهُ وَدَخَلَ إِلَى حَيْثُ كَانَتِ الصَّبيَّةُ مُضْجَعَةً. 41 وأَمْسَكَ بِيَدِ الصَّبيَّةِ وقَالَ لَهَا: "طَلِيثَا قُومِي"، (الَّذِي تَفْسِيرُهُ: يَا صَبيَّةُ، لَكِ أَقُولُ قُومِي). 42 فَلِلْوَقْتِ قَامَتِ الصَّبيَّةُ ومَشَتْ، وَكَانَتِ ابْنَةَ اثْنَتَيْ عَشْرَةَ سَنَةً. فَدُهِشُوا دَهَشًا عَظيمًا. 43 فَأَوْصَاهُمْ كَثيرًا بِأَنْ لا يَعْلَمَ أَحَدٌ بِهَذَا الأَمْرِ، وأَمَرَ بِأَن تُطْعَمَ.
Зцілення гадаринського біснуватого
1 Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.
2 А як Він вийшов з човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.
3 Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,
4 бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
5 і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
6 Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.
7 І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8 Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!
9 Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон моє ім’я, – бо нас багато!
10 І дуже благав Його, щоб не виганяв їх з цієї околиці.
11 Паслося ж там на горі велике стадо свиней.
12 І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!
13 І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо – десь зо дві тисячі – з кручі в море та втопилося в морі.
14 А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.
15 І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий – той, хто мав легіон, – сидить одягнений і при своєму розумі; й вони злякалися.
16 Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
17 І почали благати Його покинути їхню околицю.
18 І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.
19 Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!
20 Тож пішов він та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
Жінка з кровотечею. Воскресіння дочки Яіра
21 А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.
22 Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг
23 і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!
24 І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.
25 А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років
26 та багато натерпілася від численних лікарів, – витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, –
27 почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
28 Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, – одужаю!
29 І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.
30 Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
31 А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?
32 І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.
33 А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
34 Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
35 Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?
36 Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!
37 І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана – брата Якового.
38 Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.
39 Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!
40 І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
41 І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум , – що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.
43 Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
