Ознаки апостольства
1 Доводиться хвалитися, однак це не корисно; тож перейду до Господніх видінь та об’явлень.
2 Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, – був підхоплений аж до третього неба.
3 І знаю, що той чоловік, – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, –
4 був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити.
5 Ось таким похвалюся, а собою – не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.
6 Адже коли захочу хвалитися, то не виявлюся безумним, бо говоритиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене.
7 І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло – посланця сатани, – аби бити мене в обличчя, щоб я не величався.
8 Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене,
9 та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа.
10 Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, – тоді я сильний.
11 [Хвалячись], став я нерозумним, – ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я нічим не поступаюся вищим апостолам, хоч я ніщо.
12 Адже ознаки апостольства виявилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і проявах сили.
13 Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в тому, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю «провину».
14 Оце втретє я готовий прийти до вас, та не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Адже не діти повинні батькам збирати маєток, а батьки – дітям.
15 Я ж охоче потрачуся на вас і пожертвую собою за ваші душі, – і хоч дуже люблю вас, я менш улюблений.
16 Припустимо, що я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, здобув вас підступом.
17 Хіба я коли‑небудь використав вас через тих, кого до вас посилав?
18 Я вмовив Тита й послав разом з ним брата, – чи використав вас Тит? Хіба не діяли ми в одному дусі? Хіба не ходили ми тими самими слідами?
19 Може, ви знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо , улюблені, для вашого збудування.
20 Та боюся, аби часом, коли прийду, не знайти вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не бажали. Щоб не було сварок, заздрощів, обурення, суперництва, обмов, пліток, пихи, безладдя;
21 щоби знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, в розпусті, в безсоромності, що їх вчинили.
بُولُسُ نَالَ مَوَاهِبَ خَاصَّةً وَإعْلاَنَاتٍ مِنْ لَدُنِ اللّه
1 وإنْ كَانَ لاَ بُدَّ لي مِن الاِفْتِخَارِ مَعْ أنَّهُ لاَ خَيْرَ فِيهِ فَأَنْتَقِلُ إِلَى الكَلاَمِ عَلَى رُؤَى الرَّبِّ وَإِعْلانَاتِهِ. 2 إِنِّي أَعْرِفُ إِنْسَانًا فِي المَسِيحِ مُنْذُ أَرْبَعَ عَشْرَةَ سَنَةً اخْتُطِفَ إِلَى السَّمَاءِ الثَّالِثَةِ، أَبِالجَسَدِ؟ لا أَعْلَمُ أَمْ بِغَيْرِ الجَسَدِ؟ لا أعْلَم، اللّهُ يَعْلَم، 3 وَإِنَّما أَعْرِفُ أَنَّ هَذَا الإِنْسَانَ اخْتُطِفَ إِلَى الفِرْدَوْسِ، أَبِالجَسَدِ أَمْ بِغَيْرِ الجَسَدِ لَسْتُ أَعْلَم، اللّهُ يَعْلَمُ، 4 وَهُنَاكَ سَمِعَ كَلِمَاتٍ سِرِّيَّةً لاَ يحِلُّ لإنْسَانٍ أَنْ يَنْطِقَ بها. 5 أمَّا هَذَا الرَّجلُ فأفْتَخِرُ بِهِ، وَأَمَّا مِنْ جِهَةِ نَفْسِي فَلاَ أَفْتَخِرُ إلاَّ بِأوْهَانِي. 6 فإِنِّي لَوْ أَرَدْتُ الاِفْتِخَارَ لَمَا كُنْتُ جَاهِلاً، لأنِّي أَقُولُ الحَقَّ، لَكِنِّي أَتَحَاشَى الاِفْتِخَارَ لِئَلاَّ يَظُنَّ بي أَحَدٌ فَوْقَ مَا يَرَاني عَلَيهِ أَوْ يَسْمَعُه مِنِّي. 7 وَلِئَلاَّ أَسْتَكْبِرَ بِفَرْطِ الإِعْلاَنَاتِ أُعْطِيتُ شَوْكَةً فِي الجَسَدِ مَلاَكَ الشَّيْطانِ ليَلْطِمَنِي لِئَلاَّ أَتَكَبَّرَ. 8 وَلِهَذَا طَلَبْتُ إِلَى الرَّبِّ ثَلاَثَ مَرَّاتٍ أَنْ تُفَارِقَنِي، 9 فَقَالَ لِي: "تَكْفِيكَ نِعْمَتِي، لأَنَّ قُوَّتِي فِي الضَّعْفِ تَكْمُل". فَبِكُلِّ سُرُورٍ أَفْتَخِرُ بالحَرِيِّ بِأَوْهَانِي، لِتَسْتَقِرَّ فِيَّ قُوَّةُ المَسِيح. 10 فَلِذَلِكَ أُسَرُّ بِالأَوْهَانِ وَالشَّتَائِمِ والمَشَقَّاتِ وَالاِضْطِهَادَاتِ وَالشَّدَائدِ مِنْ أَجْلِ المَسِيحِ، لأنِّي مَتَى ضَعُفْتُ فَحِينَئذٍ أَنَا قَوِيٌّ.
قَلَقُ بُولُسَ عَلَى الكُورَنْثِيِّين
11 وَقَدْ صِرْتُ جَاهِلاً فَأَفتَخِر! وَأَنْتُمْ اضْطَرَرْتُمُوني إِلَى ذَلِكَ. فَكَانَ الوَاجبُ أَنْ تُوَصُّوا بِي أَنْتُمْ، لأنِّي لَمْ أكنْ أقلَّ شَأنًا مِنْ أَكَابِرِ الرُّسُلِ وَإنْ كُنْتُ لَسْتُ بِشَيْء. 12 فَإنَّها قَدْ تَحَصَّلَتْ فِيمَا بَيْنَكُمْ عَلاَمَاتُ الرَّسُولِ فِي كُلِّ صَبْرٍ بآيَاتٍ وَعَجَائبَ ومعجزاتٍ. 13 لأنَّكُمْ فِي أَيِّ شَيْءٍ نَقَصْتُمْ عَنْ سَائرِ الكَنَائسِ إلاَّ فِي أنِّي لَمْ أُثْقِّلْ عَلَيْكُمْ؟ سَامِحُوني بهَذَا الظُّلم. 14 فَهذِهِ مَرَّةٌ ثَالِثَةٌ تَأهَّبْتُ فِيهَا للقُدُومِ إِلَيْكُمْ وَلَمْ أُثْقِّلْ عَلَيْكُمْ، لأنِّي لاَ أَطْلُبُ مَا هُوَ لَكُمْ بَلْ إيَّاكُمْ أطْلُبْ. فَلَيْسَ عَلَى الأوْلاَدِ أَنْ يدَّخِرُوا للوَالِدِينَ بَلْ عَلَى الوَالِدِينَ أَنْ يَدَّخِرُوا للأَوْلاد. 15 وأنا بِكُلِّ سُرُورٍ أبذُلُ كُلُّ مَا لي مِنْ جَهْدٍ، لا بَلْ أبذُلُ نَفْسِي فِي سَبِيلِكُم. أَيَكُونُ أَنَّ حُبَّكُمْ لِي قَليلٌ لأنَّ حُبِّي لَكُم كَثيرُ؟ 16 فَلْيَكُنْ، أَنَا لَمْ أُثْقِّلْ عَلَيْكُمْ غَيْرَ أنِّي لِكَوْنِي ذا احْتِيالٍ أخَذْتُكُمْ بالمَكْرِ. 17 فَهَلْ غَنِمْتُ مِنْكُم عَلَى يَدِ أَحَدٍ مِمَّن قَدْ بَعَثتُهُ إِلَيْكُمْ؟ 18 قَدْ طَلبْتُ إِلَى تيطُسُ وَبَعَثْتُ مَعَهُ الأَخَ، فَهَلْ غَنِم تيطُسَ مِنْكُم شيئًا؟ ألَمْ نتصرَّفْ كِلاَنَا بِرُوحٍ وَاحِدٍ؟ أَلَمْ نَسِرْ عَلَى آثارٍ وَاحِدَة؟ 19 أَتَظُنُّونَ أَيْضًا أنَّنا نَحْتَجُّ لَكُمْ؟ وَنَحْنُ إنَّما نَنْطِقُ فِي المَسِيحِ أَمَامَ اللّهِ، وَكُلُّ شَيْءٍ أيُّهَا الأَحبَّاءُ، لبُنْيَانِكُمْ.
20 فَإِنِّي أَخْشَى إِذَا أَتَيْتُكُمْ أَلاَّ أَجِدَكُمْ عَلَى مَا أُرِيدُ وَأَنْ تَجدُوني عَلَى مَا لاَ تُرِيدُون. أَخَافُ أَنْ تَكُونَ بَيْنَكُمْ خُصُومَاتٌ وَحَسدٌ وغضبٌ وَمُنَازَعَاتٌ وَاغْتيَابَاتٌ وَنَمَائِمُ وَانتِفاخاتٌ وَاضْطِرَابَاتٌ، 21 أَخَافُ أَنْ يُذِلَّني إِلَهي فِيكُمْ إِذَا قَدِمْتُ إِلَيْكُمْ مَرَّةً أُخْرَى وَأَنُوحُ عَلَى كَثِيرينَ مِنَ الَّذِينَ خَطِئوا آنِفًا وَلَمْ يَتُوبُوا ممَّا صَنَعُوا مِنَ النَّجَاسَةِ وَالزِّنَى وَالفِسْق.