Ув’язнення і смерть Івана Хрестителя
1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!
3 Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа,
4 бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!
5 За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.
6 Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;
7 він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.
8 Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!
9 Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,
10 тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.
11 Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
12 І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.
13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.
14 Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.
Нагодування п’яти тисяч
15 А як звечоріло, підійшли до Нього учні та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.
16 Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!
17 Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.
18 А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19 І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні – людям.
20 І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.
21 А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
Ісус іде по воді
22 І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.
23 Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.
24 Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
25 У четверту сторожу ночі [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.
26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
27 Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!
29 Він же сказав: Іди! І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.
30 Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!
31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?
32 Коли вони увійшли до човна, вітер стих.
33 А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!
Великі зцілення у Генісаретському краї
34 Перепливши, ступили на землю Генісаретську.
35 Впізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих
36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, – одужували.
اِستِشهادُ يوحنّا المَعمَدان
1 فِي ذَلِكَ الزَّمَانِ سَمِعَ هِيرَوْدُسُ رَئِيسُ الرُّبْعِ بِخَبَرِ يَسُوع. 2 فَقالَ لِغلْمَاِنِه: "إِنَّ هَذَا هُوَ يَوحنَّا المَعْمَدان، قَدْ قَامَ مِنْ الأَمْوَاتِ، وَلِذَلِكَ تُعْمَلُ بِهِ المُعْجِزَات". 3 فَإِنَّ هِيرَودُسَ كَانَ قَدْ أَمْسَكَ يُوحنَّا، وَأَوْثَقَهُ وَأَلقَاهُ فِي السِّجْنِ مِن أَجْلِ هيرودِيَّا امْرأَةِ فِيلِبُّسَ أَخِيِه. 4 لأَنَّ يُوحَنَّا كَانَ يَقُولُ لَهُ: "لا يَحِلُّ لَكَ أَنْ تَكُونَ لَكَ". 5 وَكَانَ يُريدُ قَتَلَهُ فَخَافَ مِنَ الجَمْعِ، لأَنَّ يُوحَنَّا كَانَ عِندَهم مِثلَ نَبِيٍّ. 6 فَلَمَّا كَانَ مَوْلِدُ هِيرَودُسَ رقَصَتِ ابْنَةُ هِيرُودِيا فِي الوَسْطِ، فأَعْجَبتْ هِيرَودُسَ، 7 وَلِذَلِكَ وَعَدَها بِقَسَمٍ أَنَّهُ يُعْطِيهَا مَهْمَا طَلَبَتَ. 8 فَتَلقَّنَت مِن أُمِّهَا وَقَالَتْ: "أَعْطِني هَهُنَا رَأْسَ يُوحَنَّا المَعْمَدانِ عَلَى طَبَقٍ". 9 فَحَزِنَ المَلِكُ وَلكِنْ مِن أَجْلِ اليَمِينِ وَالمُتَّكِئِينَ مَعَهُ أَمَرَ أَنْ تُعْطَاهُ، 10 وَأَرْسَلَ فَقَطَعَ رَأْسَ يُوحَنَّا فِي السِّجْن. 11 وَأْتِيَ بِالرَّأْسِ عَلَى طَبَقٍ وَدُفِعَ إِلَى الصَّبِيَّةِ، فَجَاءَت بِهِ إِلَى أُمِّها. 12 فتَقَدَّمَ تَلامِيذُهُ وَرَفَعُوا الجَسَدَ وَدَفَنُوهُ وَأَتَوْا وَأَخْبَرُوا يَسُوعَ.
مُعجِزَةُ الخُبْزِ وَالسَّمَكِ الأولى
13 فَلَمَّا سَمِعَ يَسوعُ مَضَى مِن هُنَاكَ فِي سَفِينَةٍ إِلَى مَوْضِعٍ خَلاءٍ مُنفَرِدًا، فَسَمِعَ الجُمُوعُ فتَبِعُوهُ مِنَ المُدُنِ سَيْرًا عَلَى الأَقْدَامِ.
14 فَلَمَّا خَرَجَ يَسُوعُ أَبْصَرَ جَمْعًا كَثِيرًا، فَتَحَنَّنَ عَلَيهِمْ، وَأَبْرَأَ مَرْضَاهُمْ. 15 وَلَمَّا كَانَ المَسَاءُ، دَنَا إِلَيْهِ تَلامِيذُهُ، وَقَالُوا: "إِنَّ المَكَانَ قَفْرٌ، وَالسَّاعَةُ قَدْ فَاتَتْ، فَاصْرِفِ الجُمُوعَ، لِيذْهَبُوا إِلَى القُرَى وَيَبْتَاعُوا لَهُمْ طَعَامًا". 16 فَقَالَ لَهُمْ يَسوع: "لا حَاجَةَ بِهِمْ إِلَى الذَّهابِ، أَعْطوهُم أَنْتُمْ لِيَأْكُلوا" 17 فَقَالُوا لَهُ: "مَا عِنْدَنا هَهُنا إِلاَّ خَمْسَةُ أَرْغفَةٍ وَسَمَكَتَان". 18 فَقَالَ لَهُمْ: "هَلْمَّ بِهَا إِليَّ إِلَى هَهُنَا". 19 وَأَمَرَ بِجُلُوسِ الجُمُوعِ عَلَى العُشْبِ، ثمّ أَخَذَ الأَرْغِفَةَ الخَمْسَةَ وَالسَّمَكتَينِ، وَنَظَر إِلَى السَّمَاءِ، وَبَارَكَ وَكَسَرَ، وَأَعْطَى الأَرغِفَةَ لِتَلامِيذِهِ، وَالتَّلاَمِيذُ للجُمُوعِ. 20 فَأَكَلُوا جَمِيعُهُم وَشَبِعُوا، وَرَفَعُوا مَا فَضِلَ مِنَ الكِسَرِ اثْنَتَيْ عَشْرَةَ قُفَّةَ مَمْلُوءَةً. 21 وَكَانَ الآكِلُونَ خَمْسَةَ آلافِ رَجُلٍ، سِوَى النِّسَاءِ وَالأَوْلاَدِ.
يَسُوعُ يَمشي عَلَى الماء
22 وَلِلْوَقْتِ أَلزَمَ يَسُوعُ تَلامِيذَهُ أَنْ يَدْخُلوا السَّفِينَةَ وَيَسبِقُوهُ إِلَى العَبْرِ حَتَّى يَصْرِفَ الجُمُوع. 23 وَلَمَّا صَرَفَهُمْ صَعِدَ وَحْدَهُ إِلَى الجَبَلِ لِيُصَلّي. وَكَانَ فِي المَساءِ وَحْدَهُ هُنَاكَ. 24 وَكَانَتِ السَّفِينَةُ فِي وَسَطِ البَحْرِ تَكُدُّهَا الأَمْوَاج، لأَنَّ الرِّيحَ كَانت مُضادّةً لَها. 25 وَعِندَ الهَجْعةِ الرَّابعةِ مِنَ اللَّيْل، مَضَى يَسُوعُ إِليْهِم مَاشيًا عَلَى البَحْرِ، 26 فَلَمَّا رَآهُ التَّلاميذُ ماشِيًا عَلى البَحْرِ، اضْطَرَبُوا وَقَالوا: "إِنَّهُ خَيالٌ"، وَمِنَ الخَوْفِ صَرَخُوا. 27 فلِلْوَقْتِ كَلَّمَهُمْ يَسُوعُ قَائِلاً: "ثِقُوا، أَنَا هُو، لا تَخَافُوا". 28 فَأَجَابَهُ بُطْرُسُ قَائِلاً: "يَا رَبُّ، إِنْ كُنْتَ أَنْتَ هُو، فَمُرْنِي أَنْ آتيَ إِلَيْكَ عَلَى المِيَاهِ". 29 فَقَالَ: "تَعَال". فَنَزَلَ بُطرسُ مِنَ السَّفِينَةِ وَمَشَى عَلَى المِيَاه آتِيًا إِلَى يَسُوعِ. 30 فَلَمَّا رَأَى شِدَّةَ الرِّيْحِ خَافَ، وَإِذْ بَدَأَ يَغْرَق، صَاحَ قائِلاً: "يَا رَبُّ نَجِّنِي!" 31 وَلِلوقتِ مَدَّ يَسوعُ يَدَهُ وَأَمْسَكَ بِهِ وَقَالَ لَهُ: يا قَليلَ الإِيمَان! لِمَاذَا شَكَكْتَ؟" 32 وَلَمَّا دَخَلا السَّفِينَةَ، سَكَنَتِ الرِّيحُ. 33 فَجَاءَ الَّذِين كَانُوا فِي السَّفِينَةِ وَسَجَدُوا لَهُ قَائِلِين: "بِالحَقِيقَةِ أَنْتَ ابْنُ اللّهِ".
شِفاءُ المرضى فِي جِنّيسارَت
34 وَلَمَّا عَبَرُوا جَاؤُوا إِلَى أَرِض جَنّيسارَت. 35 وَلَمَّا عَرَفَه رِجالُ ذَلِكَ المَكان، أَرْسَلوا إِلَى كُلِّ تِلكَ الكْورَةِ المُحِيطَةِ، فَأَتَوْا إِلَيْهِ بِكُلِّ مَنْ كَانَ بِهِ سوءٌ، 36 وَطَلَبوا إِلَيْهِ أَنْ يَلْمِسُوا طَرَفَ ثَوْبِهِ فَقَطْ، فَكُلُّ مَنْ لَمَسَةُ بَرِئَ.
