Зцілення в суботу
1 І сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним.
2 І ось, перед Ним був один чоловік, хворий на водянку.
3 Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: У суботу годиться оздоровляти чи ні?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.
5 І сказав Він їм: Коли в когось із вас син або віл упаде в криницю, хіба не витягнете відразу ж – у день суботній?
6 Та вони не могли дати відповіді на це.
Хто підноситься, буде понижений
7 А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм:
8 Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними,
9 і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце.
10 Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.
11 Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!
Про благодійність
12 Говорив же Він і до того, хто запросив Його: Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, – і в цьому буде тобі винагорода.
13 Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, –
14 і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних!
15 Почувши це, один з тих, які сиділи при столі, сказав Йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві!
Притча про велику гостину
16 Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох;
17 і послав свого раба в час гостини, щоби сказав запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове!
18 І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вибач мені.
19 А другий сказав: Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вибач мені.
20 Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.
21 Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі та вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих!
22 І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.
23 Та пан рабові сказав: Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.
24 Кажу вам, що жодний з тих раніше запрошених мужів не скуштує Моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].
Вимоги до учнів Христа
25 Ішло за Ним багато людей. Обернувшись, Він сказав їм:
26 Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.
27 Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.
28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення,
29 щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього,
30 кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.
31 Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення.
33 Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем.
Притча про сіль
34 Отже, сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?
35 Ні на землю, ні на добриво вона не придатна – її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
شِفاءُ رَجُلٍ به اسْتِسْقاء
1 وَدَخَلَ بَيْتَ وَاحِدٍ مِنْ رُؤَساءِ الفِرِّيسِيِّينَ ذَاتَ سَبْتٍ لِيَتَنَاوَلَ الطَّعَامَ وَكَانُوا يَتَرَصَّدُونَهُ. 2 وَإِذَا أَمَامَهُ رَجَلٌ بِهِ اِسْتِسْقاءٌ. 3 وخَاطَبَ يسوعُ النَّامُوسِيِّينَ وَالفِرِّيسِيِّينَ قائِلاً: "أَيَجُوزُ الشِّفَاءُ فِي السِّبْتِ؟" 4 فَصَمَتوا. فَأَخَذَهُ وَأَبْرَأَهُ وَصَرَفَهُ. 5 ثُمَّ قالَ لَهُم: "مَنْ مِنْكُم يَقَعُ ابْنُهُ أَوْ ثَوْرُهُ فِي بِئْرٍ فَلا يَنشُلُهُ لِلْوَقْتِ يَوْمَ السَّبْت؟" 6 فَلَمْ يَسْتَطِيعُوا أَنْ يُجِيبُوهُ عَنْ هَذَا.
الضِّيافَةُ والتَّوَاضُع
7 وَضَرَبَ مَثَلاً لِلمَدْعُوِّينَ، وَهُوَ يُراقِبُ تَخَيُّرَهُمْ أَوَّلَ المُتَّكآتِ، فَقَالَ لَهُم: 8 "مَتَى دُعِيتَ إلى عُرْسٍ فَلا تَتَّكِئْ فِي أوَّلِ المُتَّكآت، فَلَعَلَّ أَكْرَمَ مِنْكَ يَكُونُ قَدْ دُعِيَ إِلَيْهِ، 9 فَيَأْتِي الَّذِي دَعاكَ وَإيَّاهُ وَيَقولُ لكَ: أَخْلِ المَوْضِعَ لِهَذَا، وَعِنْدَئِذٍ تَنْسَحِبُ بِخَجَل لِتَأْخُذَ المَكانَ الأَخِيرَ. 10 وَلَكِنْ مَتَى دُعِيتَ فَامْضِ وَاتَّكِئْ فِي المَكَانِ الأَخِير، حَتَّى إِذَا جَاءَ الَّذِي دَعاكَ يَقولُ لَكَ: يا صَدِيقي، اِرْتَفِعْ إِلَى فَوْق، فَيَرْتَفِعُ قَدْرُكَ أَمامَ المُتَّكِئِينَ مَعَك. 11 لأَنَّ كُلَّ مَنْ رَفَعَ نَفْسَهُ اِتَّضَعَ وَمَنْ وَضَعَ نَفْسَهُ اِرْتَفَع".
12 فَقَالَ لِلَّذِي دَعاهُ: "إِذا صَنَعْتَ غَداءً أَوْ عَشاءً فَلا تَدْعُ أَصدِقاءَكَ وَلا إِخْوَتَكَ وَلا أَقْرِباءَكَ وَلا الجِيرانَ الأَغْنِياءَ، لِئَلاَّ يَدْعوك هُمْ أَيضًا فَتَنالَ المُكافَأَةَ عَنْ صَنيعِكَ. 13 وَلَكِنْ إِذَا صَنَعْتَ مَأدُبَةً فَادْعُ المَساكينَ وَالجُدْعَ وَالعُرْجَ وَالعُمْيانَ، 14 فَتكُونَ لَكَ الطُّوبَي إِذْ ذَاكَ لأَنَّهُم لَيْسَ بِإِمْكانِهِم أَنْ يُكافِئُوك، فَتَكُونُ مُكافَأَتَك فِي قِيامَةِ الصِّدِّيقِين".
مَثَلُ العَشاءِ العَظِيم
15 فَلَمَّا سَمِعَ هَذَا أَحَدُ المُتَّكِئينَ مَعَهُ قَالَ لَهُ: "طُوبَى لِمَنْ يَتَناوَلُ الغِذَاءَ فِي مَلَكوتِ اللّه". 16 فَقَالَ لَهُ: "إِنْسانٌ صَنَعَ عَشاءً عَظِيمًا وَدَعا كَثِيرِين، 17 فَأَرْسَلَ عَبْدَهُ فِي سَاعَةِ العَشاءِ يَقولُ لِلمَدْعُوِّينَ: تَعالُوا، فَكُلُّ شَيءٍ قَدْ أُعِدَّ. 18 فَطَفِقَ كُلُّهُم واحِدٌ فَوَاحِدٌ يَستَعْفُون، فَقَالَ لَهُ الأَوَّل: قَدِ اشْتَرَيْتُ حَقْلاً وَعَلَيَّ أَنْ أَخْرُجَ وأَنْظُرَهُ، أَسْأَلُكَ أَنْ تُعفِيَني. 19 وقالَ الآخَرُ: قَدِ اشتَرَيْتُ خَمْسَةَ أَزْوَاجِ بَقَرٍ، وَأَنا مَاضٍ لأُجَرِّيَها، أَسألُكَ أَنْ تُعْفِيَني. 20 وَقالَ الآخَر: قَدْ تَزَوَّجْتُ بامْرَأَةٍ، فَلِذَلِكَ لا أَسْتَطَيعُ أَنْ أَجِيءَ. 21 فرَجَعَ العَبْدُ وَأَخبَرَ سَيِّدَهُ بِذَلِكَ. فَعِنْدَئِذٍ غَضِبَ رَبُّ البَيْتِ وَقَالَ لِعَبْدِه: أُخْرُجْ سَريعًا إِلَى شَوَارِعِ المَدينَةِ وَأَزِقَّتِها، وَأَدْخِلِ المسَاكِينَ وَالجُدْعَ وَالعُرْجَ وَالعُمْيَانَ إِلَى هَهُنَا. 22 فَقَالَ العَبْدُ، يا سَيِّدْ: قد قُضيَ ما أَمَرْتَ بِهِ وَيُوجَدُ بَعْدُ مَكانٌ. 23 فَقَالَ السَّيِّدُ لِلعَبْدِ: أُخْرُجْ إِلَى الطُّرُقِ وَالأَسْيِجَةِ وَأَرْغِمْ مَنْ فِيهَا عَلَى الدُّخُولِ حَتَّى يمَتَلِئَ بَيْتِي. 24 فَإِنِّي أَقولُ لَكُمْ: إِنَّ وَاحِدًا مِنْ أُوَلَئِكَ الرِّجالِ المَدْعُوِّينَ لَنْ يَذُوقَ عَشَائِي".
المَطلوبُ من أَتباعِ يسوع
25 وَكَانَتْ جُمُوعٌ كَثِيرَةٌ تَسِيرُ مَعَهُ، فَالتَفَتَ وَقَالَ لَهُم: 26 "إِنْ كانَ أَحَدٌ يَأْتِي إِلَيَّ وَلا يُبِغضُ أَباهُ وَأُمَّهُ وَامرَأَتَهُ وَأَوْلادَهُ وَإِخْوَتَهُ وَأَخَوَاتِهِ بَلْ وَنَفْسَهُ فَلا يَسْتَطِيعُ أَنْ يَكونَ لِي تِلميذًا. 27 ومَنْ لا يَحْمِلْ صَلِيبَهُ وَيَتْبَعْنِي، فَلا يَسْتَطِيعُ أَنْ يَكونَ لِي تِلْميذًا. 28 فَإِنَّهُ مَنْ مِنْكُم يُريدُ أَنْ يَبْنِيَ بُرْجًا وَلا يَجْلِسُ أَوَّلاً وَيَحْسِبُ النَّفَقَةَ، هَلْ عِنْدَهُ ما يُكَمِّلُهُ بِهِ، 29 لِئَلاَّ يَضَعَ الأَساسَ ثُمَّ يَعجِزَ عَنِ الإِتْمَام، فَيَبتَدِئُ جَمِيعُ النَّاظِرِين يَسْخَرونَ مِنهُ 30 قَائِلِينَ: إِنَّ هَذَا الإِنْسَانَ قَدْ شَرَعَ فِي بِنَاءٍ وَلَمْ يَسْتَطِعْ أَنْ يُتِمَّهُ؟ 31 ثُمَّ أَيُّ مَلِكٍ يَخْرُجُ لِمُحَارَبَة مَلِكٍ آخرَ، وَلا يَجْلِسُ أَوَّلاً يُشاوِرُ نَفْسَهُ هَلْ يَسْتَطيعُ أَنْ يُلاقِيَ بِعَشْرَةِ آلافٍ مَنْ يَأْتِي عَلَيْهِ بِعِشْرينَ أَلفًا؟ 32 وَإِلاَّ فَيُرْسِلُ وَفْدًا وَهُوَ بَعِيدٌ وَيَلْتَمِسُ ما هُوَ مِنْ أَمْرِ الصُّلْحِ. 33 فَكَذلِكَ كُلُّ واحِدٍ مِنْكُم إِنْ لَمْ يَرفُضْ جَمِيعَ أَمْوَالِهِ فَلا يَستَطيعُ أَنْ يَكونَ لي تِلميذًا. 34 أَلمِلْحُ جَيِّدٌ، وَلَكِنْ إِذا فَسَدَ المِلْحُ فَبِمَاذَا يُمَلَّحْ؟ 35 إِنَّهُ لا يَصْلُحُ لِلأَرْضِ وَلا لِلمَزبَلَةِ بَلْ يُطرَحُ خارِجًا. مَنْ لهُ أُذُنانِ لِلسَّمْعِ فَليَسْمَعْ".
