Жінка і семиголовий змій
1 І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок;
2 і маючи в утробі, вона кричала від болю – терпіла муки родів.
3 І з’явилася на небі інша ознака: ось, великий червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів, і на його головах – сім вінців.
4 А його хвіст змів третину небесних зірок і скинув їх на землю. І змій став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли народить, пожерти її Дитину.
5 І вона народила Дитину чоловічої статі, Котра має пасти всі народи залізним жезлом. І взяте було її Дитя до Бога і до Його престолу.
6 А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там утримувати її тисячу двісті шістдесят днів.
Архангел Михаїл скидає змія на землю
7 І сталася на небі війна: Михаїл та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели.
8 І не перемогли: не знайшлося для них більше місця на небі.
9 І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним.
10 І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч.
11 І вони перемогли його кров’ю Агнця та словом свого свідчення, і не злюбили свого життя навіть до смерті.
12 Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!
Змій‑диявол переслідує жінку
13 І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко.
14 І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів‑часу від обличчя змія.
15 А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою.
16 Та земля допомогла жінці, – земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст.
17 Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса.
18 І опинився на морському піску.
الإمْرَأَةُ المَجِيدَةُ وَالتِّنِّين
1 وَظَهَرَتْ فِي السَّمَاءِ آيَةٌ عَظِيمَةٌ، امْرَأةٌ مُلْتَحِفَةٌ بِالشَّمْسِ وَالقَمَرُ تَحْتَ قَدَمَيْهَا وَعَلَى رَأْسِهَا إِكْلِيلٌ مِنْ اثْنَي عَشَرَ كَوْكَبًا، 2 وَهِيَ حُبْلَى تَصِيحُ مِنْ أَلَمْ المَخَاضِ وَتَتَوَجَّعُ وَهِيَ تَلِدُ. 3 وَظَهَرَتْ آيَةٌ أُخْرَى فِي السَّمَاءِ: تِنِّينٌ أَحْمَرُ عَظِيمٌ لَهُ سَبْعَةُ رُؤُوسٍ وَعَشَرَةُ قُرُونٍ وَعَلَى رُؤُوسِهِ سَبْعَةُ تِيجَانٍ 4 وَقَدْ جَرَّ ذَنَبُهُ ثُلْثَ كَوَاكِبِ السَّمَاءِ وَأَلَقَاهَا إِلَى الأَرْضِ. وَوَقَفَ التِّنِّينُ قُبَالَةَ المَرْأَةِ المُشْرِفَةِ عَلَى الوِلاَدَةِ لِيَبْتَلِعَ وَلَدَهَا عِنْدَمَا تَلِدُهُ. 5 فَوَلَدَت وَلَدًا ذَكَرًا هُوَ مُزْمِعٌ أَنْ يَرْعَى جَمِيعَ الأُمَمْ بِعَصًا مِنْ حَدِيد، فَاخْتُطِفَ وَلَدُهَا إِلَى اللّهِ وَإِلَى عَرْشِهِ. 6 وَهَرَبَتِ المَرْأَةُ إِلَى البَرِّيَّةِ حَيْثُ أَعَدَّ اللّهُ لَهَا مَكَانًا تُعَالُ فِيهِ مُدَّةَ أَلْفٍ وَمِئَتَينِ وَسِتِّينَ يَوْمًا.
القِتَالُ بَيْنَ مِيخَائِيلَ وَالتِّنِّين
7 وَنَشَبَتْ حَرْبٌ فِي السَّمَاءِ بَيْنَ مِيخَائِيلَ وَمَلائِكَتِهِ وَبَيْنَ التِّنِّينَ، فَقَاتَلَهُمْ التِّنِّينُ بِمَلاَئِكَتِهِ 8 وَلَكِنَّهُمْ انْهَزَمُوا وَخَسِرُوا مَكَانَهُمْ فِي السَّمَاءِ. 9 فَطُرِحَ التِّنِّينُ، الحَيَّةُ العَظِيمَةُ القَدِيمَة المُسَمَّى إِبْلِيسُ وَالشَّيْطَانُ الَّذِي يُضِلُّ المَسْكُونَةَ كُلَّهَا طُرِحَ إِلَى الأَرْضِ وَطُرِحَتْ مَلاَئِكَتُه مَعَهُ. 10 وَسَمِعْتُ صَوْتًا عَظِيمًا فِي السَّمَاءِ قَائِلاً: "الآنَ صَارَ الخَلاَصُ وَقُدْرَةُ إِلَهِنَا وَمُلْكُهُ وَسُلْطَانُ مَسِيحِهِ لأَنَّ المُشْتَكِيَ عَلَى إِخْوَتِنَا قَدْ طُرِحَ إِذْ هُوَ يَشْتَكِي عَلَيْهِمْ عِنْدَ إِلهِنَا نَهَارًا وَلَيْلاً. 11 وَقَدْ غَلَبُوهُ بِدَمِ الحَمَلِ وَبِكَلِمَةِ شَهَادَتِهِمْ وَلَمْ يُحِبُّوا نُفُوسَهُمْ حَتَّى لَقَوا المَوْتَ. 12 فَلِذَلِكَ ابْتَهِجِي أَيَّتُهَا السَّمَاوَاتُ وَيَا أَيُّها السَّاكِنُونَ فِيهَا، وَالوَيْلُ لِلأَرْضِ وَالبَحْرِ لأَنَّ إِبْلِيسَ قَدْ نَزَلَ إِلَيْكُمَا وَغَضَبُهُ عَظِيمٌ لِعِلْمِهِ أَنَّ أيَّامَهُ قَصِيرَةٌ.
مُطَارَدَةُ المَرْأَةِ وَهُرُوبُهَا إِلَى البَرِّيَّةِ
13 وَلَمَّا رَأَى التِّنِّينُ أَنَّهُ قَدْ طُرِحَ إِلَى الأَرْضِ أَخَذَ يُطَارِدُ المَرْأَةَ الَّتِي وَلَدَتِ الوَلَدَ الذَّكَر. 14 فَأُعْطِيَتِ المَرْأَةُ جَنَاحَي النَّسْرِ العَظِيمِ لِتَطِيرَ إِلَى البَرِّيَّةِ إِلَى مَوْضِعِهَا حَيْثُ تَعَالُ بِمَأْمَنِ مِنَ الحَيَّةِ مُدَّةَ زَمَانٍ وَزَمَانَيْنِ وَنِصْفَ زَمَانٍ. 15 وَأَخْرَجَتِ الحَيَّةُ مِنْ فَمِهَا مَاءً كَالسَّيْلِ لِتُغْرِقَهَا فِيه. 16 فَأَغَاثَتِ الأَرْضَ المَرْأَةَ فَفَتَحَتْ فَاهَا وَابْتَلَعَتِ السَّيْلَ الَّذِي أَخْرَجَهُ التِّنِّينُ مِنْ فَمِهِ. 17 فَاغْتَاظَ التِّنِّينُ مِنَ المَرْأَةِ وَذَهَبَ لِيُحَارِبَ بَاقِيَ نَسْلِهَا الَّذِينَ يَحْفَظُونَ وَصَايَا اللّهِ وَعِنْدَهُمْ شَهَادةَ يَسُوعَ.
