Зцілення раба сотника
1 Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум.
2 Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.
3 Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.
4 Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того , щоб Ти йому це зробив,
5 бо любить наш народ і синагогу нам збудував.
6 Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах;
7 тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово – і видужає мій слуга.
8 Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, – і він іде, а іншому: Прийди, – і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, – і він робить.
9 Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!
10 Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.
Ісус воскрешає сина вдови
11 Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей.
12 Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого – єдиного сина у матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста.
13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач!
14 Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!
15 Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері.
16 А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ!
17 І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні.
Посланці від Івана Хрестителя
18 І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван
19 послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?
20 Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?
21 Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.
22 Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангелія;
23 блаженний той, хто через Мене не спокуситься!
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
24 А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет?
25 То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах .
26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, – навіть більше, ніж на пророка!
27 Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою!
28 Кажу вам, що з‑поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього!
29 Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням,
Нерозсудливість фарисеїв і законників
30 а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них – не були хрещені ним.
31 Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?
32 Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!
33 Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має.
34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.
35 Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.
Ісус у домі фарисея Симона
36 Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу.
37 А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;
38 вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
39 Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, – що вона грішниця!
40 Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Вчителю!
41 Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв , а другий – п’ятдесят.
42 Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?
43 У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив.
44 Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла.
45 Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги.
46 Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.
47 Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!
48 А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи!
49 Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає?
50 Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!
شفَاءٌ عَبد قائد المئة
1 وَبَعدَما أَتمَّ كلامَهُ هَذَا كُلَّهُ عَلَى مَسامِعِ الشَّعْبِ دَخَلَ كَفَرْنَاحُومَ. 2 وَكانَ لِقائِدِ مِئَةٍ عَبْدٌ مَرِيضٌ قَدْ أَشْرَفَ عَلَى المَوْتِ، وَكَانَ عَزيزًا عَلَيْهِ. 3 فَلمَّا سَمِعَ بِيَسُوعَ أًرْسَلَ إِلَيْهِ شُيُوخَ اليَهُودِ يَسْأَلُونَهُ أَنْ يَأْتِيَ ويُنْقِذَ عَبدَهُ. 4 فَلَمَّا جَاؤُوا إِلَى يَسوعَ طَلَبُوا إِلَيْهِ بإِلْحَاحٍ قائِلينَ: "إِنَّهُ مُسْتَحِقٌّ أَنْ تَصْنَعَ لَهُ هَذَا. 5 لأَنَّهُ يُحِبُّ أُمَّتَنَا، وَقَدْ بَنَى لَنا المَجْمَع". 6 فَمَضَى يَسوعُ مَعَهُم. وَفَيمَا هُوَ غَيْرُ بَعِيدٍ مِنَ البَيْتِ أَرْسَل إِلَيْهِ قائِدُ المِئَةِ بَعْضَ أَصْدقائِهِ يَقولُ لَهُ: "يَا رَبُّ، لا تُتْعِبْ نَفْسَكَ، فَإِنِّي لا أَسْتَحِقُّ أَنْ تَدْخُلَ تَحْتَ سَقْفِي، 7 وَلِذَلِكَ لَمْ أَعْتَبِرْ نَفْسِي مُسْتَحِقًا أَنْ أَجيءَ إِلَيْكَ، وَلَكِنْ قُلْ كَلِمةً فَيَبْرَأَ خادمي. 8 فَإِنِّي أَنا أَيْضًا إِنْسانٌ مُرَتَّبٌ تَحْتَ سُلْطَةٍ وَلِي جُنْدٌ تَحْتَ إِمْرَتِي، أَقولُ لِهَذَا إِذْهَبْ! فَيذْهَبُ، ولِلآخَرِ تَعَالَ! فَيَأْتي، وَلِعْبدِيَ إعْمَلْ هَذَا فَيَعْمَل!". 9 فَلمَّا سَمِعَ يَسوعُ ذلك تَعَجَّبَ مِنْهُ وَالْتَفَتَ إِلى الجَمْعِ الَّذِي يَتبَعُهُ وَقَال: "أَقُولُ لَكُمْ: إِنِّي لَمْ أَجِدْ إِيَمانًا بِمِقْدارِ هَذَا وَلا فِي إِسْرائِيل". 10 وَرَجَعَ المُرْسَلُونَ إِلى البَيْتِ فَوَجَدُوا العَبْدَ المَريضَ قَدْ تَعافَي.
إحْيَاءُ ابنِ امرأةِ نَايِن
11 وَذَهَبَ بَعْدَئِذٍ إِلَى مَدينَةٍ اسْمُها نَايِنْ، وَكانَ يُرافِقُهُ كَثِيرُونَ مِنْ تَلامِيذِهِ وَجَمْعٌ كَثِيرٌ. 12 فَلَمَّا اقْتَرَبَ مِنْ بابِ المَدينَةِ، إِذَا مَيْتٌ مَحْمولٌ وَهُوَ ابْنٌ وَحِيدٌ لأُمِّهِ وَكَانَتْ أَرْمَلَةً، وَكَانَ مَعَها جَمْعٌ كَثيرٌ مِنَ المَدينَة. 13 فَلَمَّا رَآها الرَّبُّ تَحَنَّنَ عَلَيْها وَقَال لَها: "لا تَبْكِي!" 14 وَدَنَا وَلَمَسَ النَّعْشَ، فَوَقَفَ الحَامِلُون، فَقَال: "أَيُّها الشَّابُّ، لَكَ أَقُولُ: قُمْ!" 15 فَاسْتَوَى المَيْتُ وبَدَأَ يَتَكَلَّمْ، فَسَلَّمَهُ إِلَى أُمِّه. 16 فاسْتَوْلَى الخَوْفُ عَلَى الجَمِيعِ وَمَجَّدُوا اللّهَ قائِلِين: "لَقَدْ قَامَ فِينا نَبِيٌّ عَظِيمٌ، وَافْتَقَدَ اللّهُ شَعْبَهُ!" 17 وَذَاعَ عَنْهُ هَذَا الخَبَرُ فِي كُلِّ اليَهُودِيَّةِ وَجَميعِ النَّوَاحِي المُجَاوِرَةِ.
يَسوعُ يُجِيبُ عَلَى أَسْئلةِ تلامِيذِ يوحنَّا
18 وَأَخْبَرَ يُوحَنَّا تَلامِيذُهُ بِهَذِهِ الأُمُورِ كُلِّهَا. 19 فَدَعَا يُوحنَّا اثْنَيْنِ مِنْ تَلامِيذِهِ وَأَرْسَلَهُمَا إِلَى يَسوعَ قائِلاً: "أَأَنْتَ الآتِي أَمْ نَنْتَظِرُ آخَر؟" 20 فَأَقَبَلَ الرَّجُلانِ إِلَيْهِ وَقَالا: "إِنَّ يُوحَنَّا المَعْمَدانِ أَرْسَلَنا إِلِيْكَ قائِلاً: "أَأَنْتَ الآتِي أَمْ نَنْتَظِرُ آخَر؟" 21 وفِي تِلْكَ السَّاعَةِ شَفَى كَثِيرينَ مِنْ أَمْراضٍ وَأَوْجاعٍ وَأَرْواحٍ شِرِّيرَةٍ، وَوَهَبَ البَصَرَ لِعُمْيانٍ كَثِيرين. 22 فَأَجابَ يَسوعُ وَقَالَ لَهُمَا: "إِذْهَبا وَأَخبِرا يُوحَنَّا بِما رَأَيْتُما وَسَمِعْتُما، إِنَّ العُمْيانَ يُبْصِرُونَ والعُرْجَ يَمْشُونَ والبُرْصَ يَطْهُرُونَ وَالصُمَّ يَسْمَعُونَ وَالمَوْتَى يَقومُونَ والمَساكِينَ يُبَشَّرُون، 23 وَطُوبَى لِمَنْ لا يَشُكُّ فِيَّ".
يَسوعُ يَمدَحُ يُوحَنَّا
24 فَلَمَّا انْصَرَف تِلْمِيذَا يُوحَنَّا، أَخَذَ يَقولُ لِلجُمُوعِ عَنْ يُوحَنَّا: "مَاذَا خَرَجْتُم إِلَى البَرِّيَّةِ تَنْظُرُون؟ أَقَصَبَةً تَهُزُّها الرِّيحُ؟ 25 هُوَذا الَّذِينَ فِي اللِّباسِ الفَاخِرِ وَالتَّرَفِ هُمْ فِي قُصُورِ المُلُوك. 26 أَمْ مَاذَا خَرَجْتُم تَنْظُرُون؟ أَنَبِيًّا؟ نَعَمْ أَقُولُ لَكُم: وأَفْضَلَ مِنْ نَبِيّ. 27 فَإِنَّ هَذَا هُوَ الَّذِي كُتِبَ عَنْهُ: "هَأَنَذَا مُرْسِلٌ رَسُولِي أَمامَ وَجْهِكَ يُهَيِّئُ طَريقَكَ قُدَّامَك". 28 فَإِنِّي أَقولُ لَكُمْ: "إِنَّهُ لَيْسَ فِي مَوَالِيدِ النِّساءِ نَبِيٌّ أَعْظَمُ مِنْ يُوحَنَّا المَعْمَدان، ولَكِنَّ الأَصْغَرَ فِي مَلَكُوتِ اللّهِ أَعْظَمُ مِنْهُ". 29 فَلَمَّا سَمِعَ جَمِيعُ الشَّعْبِ وَالعَشَّارُونَ بَرَّرُوا اللّهَ، مُعْتَمِدينَ بِمَعْمودِيَّةِ يُوحنَّا، 30 وَأَمَّا الفَرِّيسِيُّونَ ومُعَلِّمُو النَّامُوسِ فَرَفَضُوا مَشِيئَةَ اللّهِ فِيهِمْ إِذْ لَمْ يَعْتَمِدُوا مِنْهُ.
كُفْرُ الجيلِ المُعاصِرِ لِيَسوع
31 "بِمَنْ أُشَبِّهُ أُنَاسَ هَذَا الجِيلِ وَمَنْ يُشْبِهُون؟" 32 يُشْبهُونَ صِبْيانًا جُلُوسًا فِي السُّوقِ يَصِيحُ بَعْضُهُمْ بِبَعْضٍ ويَقولُونَ: "زَمَّرْنَا لَكُمْ فَلَمْ تَرْقُصُوا، نُحْنَا لَكُمْ فَلَمْ تَبْكُوا". 33 فَقَد جَاءَ يُوحَنَّا المَعْمَدَانُ لا يَأْكُلُ خُبْزًا وَلا يَشْرَبُ خَمْرًا، فَقُلْتُمْ: "إِنَّ بِهِ شَيْطانًا". 34 وَجَاءَ ابْنُ البَشَرِ يَأْكُلُ وَيَشْرَبُ فَقُلْتُمْ: "هُوَذَا إِنْسانٌ أَكُولٌ شِرِّيبٌ لِلخَمْرِ صَدِيقٌ لِلعَشَّارِينَ وَالخَطَأَة". 35 وَتَبَرَّأَتِ الحِكْمَةُ مِنْ جَميعِ بَنيِهَا".
طِيبُ الامرأةِ الخاطِئَة
36 وسَأَلَهُ أَحَدُ الفَرِّيسِيِّينَ أَنْ يَأْكُلَ مَعَهُ، فَدَخَلَ بَيْتَ الفِرِّيسيّ وَاتَّكَأْ. 37 وَإِذَا امْرَأةٌ خَاطِئَةٌ فِي المَدينَةِ لَمَّا عَلِمَتْ أَنَّهُ مَتَّكِئُ فِي بَيْتِ الفِرِّيسِيّ جَاءَتْ بِقَارُورَةِ طِيبٍ 38 وَوَقَفَتْ عِنْدَ رِجْلَيْهِ مِنْ ورَائِهِ بَاكِيةً، وجَعَلَتْ تَبُلُّ رِجْلَيْهِ بِالدُّمُوعِ وَتَمْسَحُهُمَا بِشَعْرِ رَأْسِها وَتُقَبِّلُ قَدَمَيْهِ وَتَدْهَنُهُمَا بِالطِّيبِ. 39 فَلَمَّا رَأَى الفِرِّيسِيُّ الَّذِي دَعَاهُ ذَلِكَ، حَدَّثَ نَفْسَهُ قائِلاً: "لَوْ كَانَ هَذا نَبِيًّا، لَعَلِمَ مَنْ هِيَ المَرْأَةُ الَّتِي تَلْمِسُهُ وَمَا حَالُها إِذْ هِيَ خَاطِئَةٌ". 40 فَأَجابَ يَسوعُ وَقَالَ لَهُ: "يا سِمْعانُ، عِندي شَيْءٌ أَقولُهُ لَكَ". فَقَال: "قُلْ، يا مُعلِّم". قَال: 41 "كَانَ لِمُدايِنٍ مَدْيُونَان، عَلَى أَحَدِهِما خَمْسُمَائِةٍ دِينَارٍ وَعَلَى الآخَرِ خَمْسُون. 42 وَإِذَ لَمْ يَكُنْ لَهُما ما يُوفِيانِ سَامَحَهُما كِلَيْهِمَا. فَقُلْ: "أَيُّهُمَا يَكونُ أَكْثَرَ حُبًّا لَهُ؟" 43 فَأَجابَ سِمْعانُ وَقَال: "هُوَ فِيما أَظُنُّ الَّذِي سامَحَهُ بِالأَكْثر". فقَالَ لَهُ: "بِالصَّوَابِ حَكَمْتَ". 44 ثُمَّ التَفَتَ إِلَى المَرْأَةِ وَقَالَ لِسِمْعَان: "أَتَرَى هَذِهِ المَرْأَة؟ أَنا دَخَلْتُ إِلَى بَيْتِكَ فَلَمْ تَسْكُبْ عَلَى رِجْلَيَّ مَاءً، وَهَذِهِ بَلَّتْ رِجْلَيَّ بِالدُّموعِ وَمَسَحَتْهُما بِشَعْرِ رَأْسِها. 45 أَنْتَ لَمْ تُقَبِّلْنِي، وَهَذِهِ مُنْذُ دَخَلْتُ لَمْ تَكُفَّ عَنْ تَقْبيلِ قَدَمَيَّ. 46 أَنْتَ لَمْ تَدْهَنْ رَأْسِي بِزَيْتٍ، وَهَذِهِ دَهَنَتْ قَدَمَيَّ بِالطِّيب، 47 لأَجْلِ ذَلِكَ أَقُولُ لَكَ: "إِنَّ خَطايَاها الكَثِيرةَ مَغْفُورَةٌ لَهَا لأَنَّها أَحَبَّتْ كَثِيرًا، والَّذِي يُغْفَرُ لَهُ قَليلٌ يُحِبُّ قَليلاً". 48 ثُمَّ قَالَ لَها: "مَغْفُورَةٌ لَكِ خَطايَاكِ". 49 فَأَخَذَ المُتَّكِئُونَ مَعَهُ يَقولُونَ فِي أنْفُسِهِمْ: "مَنْ هَذا الَّذِي يَغْفِرُ الخَطايا أَيْضًا؟" 50 فَقَالَ لِلمَرْأَة: "إِيمانُكِ خَلَّصَكِ فاذْهَبِي بِسَلام".
