Шлях до звільнення від Закону
1 Хіба ви не знаєте, брати, – а звертаюся я до тих, хто знає Закон, – що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
2 Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
4 Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, – Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
5 Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
6 Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
Гріх пізнається через Закон
7 То що ж скажемо? [Хіба] Закон – то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
8 Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону – мертвий.
9 Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
10 а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
11 Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
12 Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра.
13 Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Закон Божий і закон гріха
14 Бо знаємо, що Закон є духовний, а я – тілесний, проданий гріхові.
15 Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
16 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
17 Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
18 Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
19 Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, – те роблю.
20 Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
21 Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
22 За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
23 та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
24 Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
25 Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом – законові гріха.
المَسِيحيُّونَ لَيْسُوا مُلْزَمِينَ بحِفْظِ النَّامُوسِ
1 أَتَجْهَلُونَ أَيُّهَا الإِخْوَةُ، وَأَنَا أُكَلِّمُ الَّذِينَ يَعْرِفُونَ النَّامُوسَ، أَنَّ النَّامُوسَ يَسُودُ عَلَى الإِنْسَانِ مَا دَامَ حَيًّا؟ 2 فَإِنَّ المَرْأَةَ المُتَزَوِّجَةَ مُرْتَبِطَةٌ بِالنَّامُوسِ بِرَجُلِهَا مَا دَامَ حَيًّا، فَإِنْ مَاتَ بَرِئَتْ مِنْ رِبَاطِ النَّامُوسِ هَذَا. 3 وَإِنْ صَارَتْ إِلَى رَجُلٍ آخَرَ وَزَوْجُهَا حَيٌّ فَإِنَّهَا تُعْتَبَرُ زَانِيَةً، وَإِنْ مَاتَ رَجُلُهَا حُلَّتْ مِنَ النَّامُوسِ حَتَّى إِنَّهَا إِنْ صَارَتْ لِرَجُلٍ آخَرَ فَلَيْسَت بِزَانِيَةٍ، 4 هَكَذَا أَنْتُمْ يَا إِخْوَتِي، قَدْ أُمِتُّمْ عَنِ النَّامُوسِ بِجَسَدِ المَسِيحِ حَتَّى تَصَيرُوا لآخرَ إِلَى الَّذِي أُقِيمَ مِنْ بَيْنِ الأَمْوَاتِ لِكَيْ نُثْمِرَ لِلَّه. 5 لأَنَّا حِيْنَ نَحْيَا حَيَاةَ الجَسَدِ كَانَتْ أَهْوَاءُ الخَطَايَا الَّتِي فِي النَّامُوسِ تَعْمَلُ فِي أَعْضَائِنَا حَتَّى نُثْمِرَ لِلمَوْت، 6 وَأَمَّا الآنَ فَقَدْ بَرِئْنَا مِنَ النَّامُوسِ إِذْ مُتْنَا عَنِ الَّذِي كَانَ يُقَيِّدُنَا حَتَّى نَخْدُمَ بِجِدَّةِ الرُّوحِ لاَ بِعِتْقِ الحَرْف.
الهَدَفُ الَّذِي مِنْ أَجْلِهِ أُعْطِيَ النَّامُوسُ
7 فَمَاذَا نَقُول؟ أَيَكُونُ النَّامُوسُ خَطِيئَةً؟ كلاَّ، لَكِنِّي مَا عَرَفْتُ الخَطِيئَةَ إِلاَّ بِالنَّامُوسِ، فَإِنِّي لَمْ أَعْرِفِ الشَّهْوَةَ لَوْ لَمْ يَقُلِ النَّامُوسُ: "لاَ تَشْتَهِ"، 8 وَلَكِنَّ الخَطِيئَةَ وَجَدَتْ فِي هَذِهِ الوَصِيَّةِ فُرْصَةً لِتُثِيرَ فِيَّ كُلَّ شَهْوَةٍ، لأَنَّ الخَطِيئَةَ بِدُونِ النَّامُوسِ مَيِّتَةٌ. 9 وَقَدْ كُنْتُ أَنَا عَائِشًا زَمَانًا بِدُونِ النَّامُوس، فَلَمَّا جَاءَتِ الوَصِيَّةُ عَاشَتِ الخَطِيئَةُ، 10 وَمُتُّ أنَا. فَإِذَا بِالوَصِيَّةِ الَّتِي هِيَ لِلحَيَاة، قَادَتْنِي أَنَا إِلَى المَوْت، 11 لأَنَّ الخَطِيئَةَ اتَّخَذَتْ مِنَ الوَصِيَّةِ سَبِيلاً فَأَضَلَّتْنِي وَقَتَلَتْنِي بِهَا. 12 فَالنَّامُوسُ إِذَنْ مُقَدَّسٌ وَالوَصِيَّةُ مُقَدَّسَةٌ وَعَادِلَةٌ وَصَالِحَةٌ. 13 فَهَلْ صَارَ الصَّالِحُ سَبَبًا لِمَوتِي؟ حَاشا، بَلْ هِيَ الخَطِيئَةُ تَذَرَّعَتْ بِالصَّالِحِ فَعَمِلَتْ لِمَوتِي حَتَّى تَظْهَرَ أَنَّهَا خَطِيئَةٌ وَتَذَرَّعَتْ بِالوَصِيَّةِ حَتَّى تَبْلُغَ أَقْصَى حُدُودِ الخَطِيئَة.
الخَاطِئُ وَصِرَاعُهُ الدَّاخِلِيُّ عِنْدَ الخَطِيئَةِ
14 إِنَّنَا نَعْلَمُ أَنَّ النَّامُوسَ رُوحِيٌّ، لَكِنِّي بَشَرٌ بِيعَ عَبْدًا لِلخَطِيئَة. 15 فَإِنِّي لاَ أَعْرِفُ مَا أَنَا عَامِلُهُ، إِذْ لَسْتُ أَعْمَلُ مَا أُرِيدُهُ بَلْ مَا أُبْغِضُهُ فَإِيَّاهُ أَعْمَلِ. 16 فَإِنْ كُنْتُ أَنَا أَعْمَلُ مَا لاَ أُرِيدُهُ فَأَنَا شَاهِدٌ لِلنَّامُوسِ بِأَنَّهُ حَسَنٌ. 17 فَالآنَ لَسْتُ بَعْدُ أَعْمَلُ ذَلِكَ أَنَا بَلِ الخَطِيئَةُ السَّاكِنَةُ فِيَّ. 18 فَإِنِّي أَعْلَمُ أَنَّهُ لاَ يَسْكُنُ فِيَّ أَيْ فِي جَسَدِي شَيْءٌ صَالِحٌ، لأَنَّ الإِرَادَةَ حَاضِرَةٌ لِي وَأَمَّا فِعْلُ الخَيْرِ فَلاَ أَجِدُهُ، 19 لأَنَّ الخَيْرَ الَّذِي أُرِيدُهُ لاَ أَعْمَلُهُ وَالشَّرَّ الَّذِي لاَ أُرِيدُهُ أَعْمَل. 20 فَإِنْ كُنْتُ أَعْمَلُ مَا لاَ أُرِيدُهُ فَلَسْتُ أَنَا أَعْمَلُ ذَلِكَ بَلِ الخَطِيئَةُ السَّاكِنَةُ فِيَّ. 21 إِذَنْ أَجِدُ النَّامُوسَ مُوافِقًا حِينَمَا أُريدُ أَنْ أَفْعَلَ الخَيْرَ غَيْرَ أَنَّ الشَّرَّ حَاضِرٌ فِيَّ، 22 فَإِنِّي أُسَرُّ بِنَامُوسِ اللّهِ بِحَسَبِ الإِنْسَانِ البَاطِن، 23 لَكِنِّي أَرَى نَامُوسًا آخَرَ فِي أَعْضَائِي يَتَجِنَّدُ ضِدَّ نَامُوسِ عَقْلِي وَيَأْسِرُنِي لِنَامُوسِ الخَطِيئَةِ الَّذِي فِي أَعْضَائِي. 24 الوَيْلُ لِي أَنَا الإِنْسَانُ! مَنْ يُنْقِذُنِي مِنْ جَسَدِ المَوْتِ هَذَا؟ 25 أَشْكُرُ اللّهَ بِيَسُوعَ المَسِيحِ رَبِّنَا. فَهَأَنَذَا عَبْدٌ بِالعَقْلِ لِنَامُوسِ اللّهِ وَعَبْدٌ بِالجَسَدِ لِنَامُوسِ الخَطِيئَةِ.
