Юдина зрада
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.
6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Господня Вечеря
7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Більший нехай буде як менший
24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.
25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга.
27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля
28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, –
30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
Ісус говорить про відречення Петра
31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть.
34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи , що не знаєш Мене!
В Ісусі справджуються пророцтва
35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Ісусова молитва в Гетсиманії
39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
41 А Сам відійшов від них на віддаль , як кинути каменем, упав на коліна й молився,
42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
46 І сказав їм: Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Схоплення Ісуса
47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, – Той і є].
48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
52 А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, – Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
53 Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Петро відрікається від Ісуса
54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
55 Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них.
56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти – один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я – ні!
59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він – галилеєць.
60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання над ув’язненим Ісусом
63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Перед збором старших, первосвящеників і книжників
66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
67 кажучи: Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
70 Тоді всі запитали: Чи Ти – Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.
71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
خِيَانَةُ يَهُوَذَا
1 وَقَرُبَ عيدُ الفَطِيرِ المُسَمَّى الفِصْحَ. 2 وَكَانَ رُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ وَالكَتَبَةُ يَلتَمِسُونَ كِيْفَ يَقتُلُونَهُ، لأَنَّهُمْ كَانُوا يَخَافُونَ مِنَ الشَّعْبِ.
3 فَدَخَلَ الشَّيْطَانُ فِي يَهُوَذَا المُلَقَّبِ بالاِسْخَرْيُوطِيِّ، وَهُوَ أَحَدُ الاثْنَيْ عَشَرَ، 4 فَمَضَى وَفَاوَضَ رُؤَسَاءَ الكَهَنَةِ وَالكَتَبَةَ وَقوَّادَ الحَرَسِ كَيفَ يُسْلِمُهُ إِلَيْهِمْ. 5 فَفَرِحُوا وَعَاهَدُوهُ أَنْ يُعْطُوهُ فِضَّةً، 6 فَوَاعَدَهُمْ وَكَانَ يَطْلُبُ فُرْصَةً ليُسْلِمَهُ إِلَيْهِمْ بِمَعْزِلٍ عَنِ الجَمْعِ.
العَشَاءُ السِّرِّي
7 وَبَلَغَ يَوْمُ الفَطِيرِ، الَّذِي كَانَ يَنْبَغِي أَنْ يُذْبَحُ فِيهِ الفِصْح، 8 فَأَرْسَلَ بُطْرُسَ وَيُوحَنَّا قَائِلاً: "اِمْضِيَا فَأَعِدَّا لَنَا الفِصْحَ لِنَأْكُلَ". 9 فَقَالا لَهُ: "أَيْنَ تُرِيدُ أَنْ نُعِدَّ؟" 10 فَقَالَ لَهُمَا: "إِذا دَخَلتُمَا المَدِينَةَ يَلْقَاكُمَا إِنْسَانٌ حَامِلٌ جَرَّةَ مَاءٍ، فَاتْبَعَاهُ إِلَى البَيْتِ الَّذِي يَدْخُلُهُ، 11 وَقُولا لِرَبِّ البَيْتِ: إِنَّ المُعَلِّمَ يَقُولُ لَكَ أَيْنَ الغُرْفَةُ الَّتِي آكُلُ فِيهَا الفِصْحَ مَع تَلاَمِيذِي؟ 12 فَهُوَ يُريكُما عُلِّيَّةً كَبِيرَةً مَفْرُوشَةً، فَأعِدَّاه هُنَاكَ". 13 فَانْطَلَقا فَوَجَدَا كَمَا قَالَ لَهُما وَأَعَدَّا الفِصْحَ. 14 وَلَمَّا أَتَتِ السَّاعَةُ اتَّكَأَ هُوَ وَالرُّسُلُ الاثْنَا عَشَرَ مَعَهُ. 15 فَقَالَ لَهُمْ: "لَقَد اشْتَهَيْتُ شَهْوَةً أَنْ آكُلَ هَذَا الفِصْحَ مَعَكُم قَبْلَ أَنْ أَتَأَلَّم، 16 فَإِنِّي أَقُولُ لَكُمْ: لَنْ آكُلَ مِنْهُ بَعدُ حَتَّى يَتِمَّ فِي مَلَكُوتِ اللّه". 17 ثُمَّ تَناوَلَ كَأْسًا وَشَكَرَ وَقَالَ: "خُذُوا فَاقْتَسِمُوا بَينَكُم، 18 فَإِنِّي أَقُولُ لَكُمْ: إِنِّي لاَ أَشْرَبُ مِنْ نِتَاجِ الكَرمَةِ حَتَّى يَأْتِيَ مَلَكُوتُ اللّهِ". 19 وَأَخَذَ خُبْزًا وَشَكَرَ وَكَسَرَ وَأَعْطَاهُمْ قَائِلاً: "هَذَا هُوَ جَسَدِي الَّذِي يُبْذَلُ عَنْكُمْ، اِصْنَعُوا هَذَا لِذِكْرِي". 20 وَكَذَلِكَ الكَأْسَ مِنْ بَعْدِ العَشَاءِ قَائِلاً: "هَذِهِ الكَأْسُ هي العَهدُ الجَدِيدِ بِدَمِي الَّذِي يُهْرَاقُ عَنْكُمْ. 21 ومَعَ ذَلِكَ فَهَا إِنَّ يَدَ الَّذِي يُسْلِمُني هِيَ مَعِي عَلَى المَائِدَة. 22 إِنَّ ابنَ البَشَرِ مَاضٍ كَمَا هُوَ مَحْدُودٌ. وَلَكِنِ الوَيْلُ لِذَلِكَ الإِنْسَانِ الَّذِي يُسْلِمُهُ!" 23 فَطَفِقُوا يَسْأَلُونَ بَعْضُهُم بَعْضًا مَنْ كَانَ مِنْهُم مُزْمِعًا أَنْ يَفْعَل ذلِكَ.
مَنْ هُوَ الأَكبر
24 وَوَقَعَتْ بَيْنَهُمْ مُجادَلةُ فِي أَيُّهُمْ يُحْسَبُ الأَكبرَ. 25 فَقَالَ لَهُمْ: "إِنَّ مُلُوكَ الأُمَم يسُودُونَهُمْ وَالمُتَسَلِّطِينَ عَلَيْهِم يُدْعَوْنَ مُحْسِنينَ، 26 وَأَمَّا أَنْتُمْ فَلَسْتُمْ كَذَلِكَ، وَلَكِنْ لِيَكُنِ الأَكبَرُ فِيكُمْ كَالأَصْغَرِ، وَالَّذِي يَتَقَدَّمُ كَالَّذِي يَخْدُم. 27 فَإِنَّهُ مَنْ أَكبَرُ أَلمُتَّكِئُ أَمِ الَّذِي يَخْدُم؟ أَلَيْسَ المُتَّكِئُ؟ فَأَنا بَينَكُمْ كَالَّذِي يَخْدُم. 28 وَأَنتُم هُمُ الَّذِينَ ثَبَتُّم مَعِي فِي تَجَارِبي، 29 فَأَنا أُعِدُّ لَكُمْ مَلَكُوتًا كَمَا أَعَدَّ لِي أَبِي 30 لِتَأْكُلوا وَتَشرَبُوا عَلَى مَائِدَتِي فِي مَلَكُوتِي وتَجْلِسوا عَلَى كَرَاسِيَّ تَدِينُونَ أَسْبَاطَ إِسْرِائِيلَ الاثْنَيْ عَشَر".
يسوعُ يُنْبِئُ بإِنْكَار بطرس
31 وَقَالَ الرَّبُّ: "سِمْعَانُ سِمْعَانُ، هُوَذَا الشَّيْطانُ يَطلُبُ أَنْ يُغَرْبِلَكُم مِثْلَ الحِنْطَة، 32 لَكِنِّي تَضَرَّعْتُ مِنْ أَجْلِكَ لِئَلاَّ يَفنَى إِيمَانُك، وَأَنْتَ مَتَى رَجَعْتَ فَثَبِّتْ إِخوَتَك". 33 فَقَالَ لَهُ: "يَا رَبُّ، أَنَا مُسْتَعِدٌ أَنْ أَمْضِيَ مَعَكَ إِلَى السِّجنِ وإِلَى المَوْتِ". 34 فَقَالَ: "إِنِّي أَقُولُ لَكَ يَا بُطرُسُ: إِنَّهُ لا يَصِيحُ الدِّيكُ اليَوْمَ حتَّى تُنْكِرَ ثَلاثَ مَرَّاتٍ أَنَّكَ تَعْرِفُني".
الاِسْتِعدادُ لِلمِحْنَةِ الكبرى
35 ثُمَّ قَالَ لَهُمْ: "لمَّا أَرْسَلْتُكُمْ بِلاَ كِيْسٍ وَلا مِزوَدٍ وَلا حِذِاءٍ، هَلْ أَعْوَزَكُمْ شَيءٌ؟ "قَالُوا: "لا". 36 فَقَالَ لَهُمْ: "أَمَّا الآنَ فَمَنْ لَهُ كِيسٌ فَليَأْخُذْهُ وَكَذَلِكَ مَنْ لَهُ مِزوَدٌ، وَمَنْ لَيْسَ لَهُ فَليَبِعْ ثَوبَهُ وَيَشتَرِ سَيفًا. 37 فَإِنِّي أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّهُ يَنْبَغِي أَنْ يَتِّمَ فِيَّ أَيْضًا هَذَا المَكْتُوبُ: "وَأُحْصِيَ مَعَ الأَثمَة"، لأَنَّ مَا يَخْتَصُّ بِي آخِذٌ فِي التَّمَام". 38 فَقَالُوا: "يا رَبُّ، هَا إِنَّ هَهُنَا سَيْفَين" فَقَالَ لَهُمْ: "يَكْفِي".
يَسوعُ يُصَلِّي فِي بُستانِ الزَّيتون
39 ثُمَّ خَرَجَ وَمَضَى عَلَى عَادَتِهِ إِلَى جَبَلِ الزَّيْتُونِ، وَتَبِعَهُ تَلامِيذُهُ. 40 فَلَمَّا انْتَهى إِلَى المَكَانِ قَالَ لَهُمْ: "صَلُّوا لِئَلاَّ تَدْخُلُوا فِي تَجْرِبَةٍ". 41 ثُمَّ انْفَصَلَ عَنْهُم نَحْوَ رَميَةِ حَجَرٍ وَجَثَا عَلَى رُكبَتَيهِ وَصَلَّى 42 قَائِلاً: "يَا أَبَتِ، إِنْ شِئْتَ فَأَجِزْ عَنِّي هَذِهِ الكَأْسَ، لَكِنْ لِتَكُنْ لا مَشِيئَتِي بَلْ مَشِيئَتُك". 43 وَتَرَاءَى لَهُ مَلاكٌ مِنَ السَّمَاءِ يُشَدِّدُهُ. 44 وَلمَّا صَارَ فِي النِّزَاعِ أَطَالَ فِي الصَّلاةِ، وَصَارَ عَرَقُهُ كقَطَرَاتِ دَمٍ نازِلَةٍ عَلَى الأَرْضِ. 45 فَقَامَ مِنَ الصَّلاةِ وَجَاءَ إِلَى تَلامِيذِهِ فَوَجَدَهُمْ نَائِمِينَ مِنَ الحُزْنِ 46 فَقَالَ لَهُمْ: "مَا بَالُكُمْ نَائِمينَ؟ قُومُوا فَصَلُّوا لِئَلاَّ تَدْخُلوا فِي تَجْرِبَةٍ".
اعْتِقالُ يَسوعَ
47 وَفَيمَا هُوَ يَتَكَلَّمُ إِذَا بِجَمْعٍ وَالمَدْعُوُّ يَهُوَذا أَحَدُ الاثْنَيْ عَشَرَ يَتَقَدَّمُهُمْ، فَدَنَا مِنْ يَسوعَ لِيُقَبِّلَهُ، 48 فَقَالَ لَهُ يَسوعُ: "يَا يَهُوَذَا، أَبِقُبْلَةٍ تُسْلِمُ ابْنَ البَشَرِ؟" 49 فَلمَّا رَأَى الَّذِينَ حَوْلَهُ مَا سَيَحْدُثُ قَالُوا لَهُ: "يَا رَبُّ، أَنَضْرِبُ بِالسَّيْفِ؟" 50 وَضَربَ أَحَدُهُم عَبْدَ رَئِيسِ الكَهَنَةِ فَقَطَعَ أُذُنَهُ اليُمْنَى. 51 فأَجَابَ يَسوعُ وَقَالَ: "دَعُوا إِلَى هَذَا الحَدّ!". ثُمَّ لَمَسَ أُذُنَهُ فَأَبْرَأَهُ. 52 ثُمَّ قَالَ يَسوعُ لِلَّذِينَ أَقبَلُوا عَلَيهِ مِن رُؤسَاءِ الكَهَنَةِ وَقُوَّادِ حَرَسِ الهَيْكَلِ وَالشُّيُوخِ: "كَأَنَّما خَرَجْتُم إِلَى لِصٍّ بِسُيُوفٍ وَعَصِيٍّ؟ 53 عِنْدَمَا كُنْتُ مَعَكم كُلَّ يَومٍ فِي الهَيْكَلِ، لَمْ تَمُدُّوا عَلَيَّ الأَيْدِي. وَلَكِنْ هَذِهِ سَاعَتُكُمْ! وَهَذَا سُلْطَانُ الظُّلْمَةِ!".
بُطْرُسُ يُنكِرُ يَسوع
54 فَقَبَضُوا عَلَيْهِ وَقَادُوهُ وَأَدْخَلوهُ إِلَى بَيْتِ رَئِيسِ الكَهَنَةِ. فتَبِعَهُ بُطرُسُ مِنْ بَعيدٍ. 55 وإِذْ أَضْرَموا نارًا فِي وَسَطِ الدَّارِ، وَجَلَسوا مَعًا حَوْلَها جَلَسَ بُطْرُسُ فِيمَا بَينَهُمْ. 56 فَرَأَتهُ جَارِيَةٌ جَالِسًا عِنْدَ النَّارِ المُضِيئَةِ فَتَفَرَّسَتْ فِيهِ ثُمَّ قَالَتْ: "إِنَّ هَذَا أَيْضًا كَانَ مَعَهُ!" 57 فَأَنكَرَ قَائِلاً: "يا امْرَأَةُ، إِنِّي لَسْتُ أَعرِفُهُ". 58 وَبَعْدَ قَلِيلٍ رَآهُ آخَرُ فَقَالَ: "أَنْتَ أَيْضًا مِنْهُم". فَقَالَ بُطرُسُ "يَا إِنْسَانُ، أَنا لَسْتُ مِنْهُم". 59 وَبَعْدَ نَحْوِ سَاعَةٍ أَكَّدَ آخَرُ قَائِلاً: "فِي الحَقِيقَةِ هَذَا أَيْضًا كَانَ مَعَهُ، فَإِنَّهُ جَلِيليٌّ". 60 فَقَالَ بُطْرُسُ: "يَا إِنْسَانُ، لا أَدْرِي مَا تَقُول". وفِي الحَالِ بَيْنَمَا هُوَ يَتَكلَّمُ صَاحَ الدِّيكُ. 61 فَالْتَفَتَ الرَّبُّ وَنظَرَ إِلَى بُطْرُسَ، فَتَذَكَّرَ بُطْرُسُ كَلامَ الرَّبِّ إِذْ قَالَ لَهُ: "إِنَّكَ قَبْلَ أَنْ يَصِيحَ الدِّيكُ تُنْكِرُنِي ثَلاثَ مَرَّاتٍ". 62 فَخَرَجَ بُطْرُسُ إِلَى خَارِجٍ وَبَكى بُكاءً مُرًّا.
يَسوعُ فِي مَجْلِسِ اليَهود
63 وَكَانَ الرِّجَالُ الَّذِينَ يَحْرُسُونَ يَسُوعَ يَهْزَؤُونَ بِهِ ويَجلِدُونَهُ، 64 وَبَعْدَما غَطَّوا رَأْسَهُ طَفِقُوا يَلْطِمُونَهُ عَلَى وَجْهِهِ وَيَسْأَلونَهُ قَائِلِينَ: "تَنبَّأ! مَنِ الَّذِي ضَرَبَكَ؟" 65 وَوَجَّهُوا إِلَيْهِ شَتَائِمَ أُخْرَى كَثِيرَةً.
66 وَلمَّا كَانَ النَّهَارُ، اجْتَمَعَ مَجْلِسُ شُيُوخِ الشَّعْبِ وَرُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ وَالكَتَبَةُ، وَأَصْعَدُوهُ إِلَى مَحْفِلِهِم وَقَالُوُا: 67 "إِنْ كُنْتَ أَنْتَ المَسِيح، فَقُلْ لَنَا!" فَقَالَ لَهُمْ: "إِنْ قُلتُ لَكُمْ لا تُصَدِّقُونَ، 68 وإِنْ سَأَلتُكُمْ لا تُجِيبُونِي وَلا تُطْلِقُوني، 69 وَلَكِنَّهُ مِنَ الآنَ يَكُونُ ابْنُ البَشَرِ جَالِسًا عَنْ يَمِينِ قُدْرَةِ اللّهِ". 70 فَقَالَ الجَمِيعُ: "أَفَأَنْتَ ابْنُ اللّهِ؟" فَقَالَ لَهُمْ: "أَنتُمْ تَقُولُونَ إِنِّي أَنَا هُوَ". 71 فَقَالُوا: "مَا حَاجَتُنا بَعْدُ إِلَى شَهَادَةٍ؟ فَإِنَّا قَدْ سَمِعْنَا نَحْنُ مِنْ فَمِهِ".
