Притча про десятьох дів
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
2 П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі.
3 Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли із собою олії.
4 А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
5 Оскільки молодий запізнювався, всі задрімали й поснули.
6 А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
9 А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців та й купіть собі.
10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
11 Потім приходять й інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
12 А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
Притча про таланти
14 Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
15 одному дав п’ять талантів , другому – два, а третьому – один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
16 Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
17 так само той, хто взяв два, заробив ще два.
18 А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
19 Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, – приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
21 Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
22 Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
24 Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29 Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
30 А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!
Дві долі
31 Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;
32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;
33 і поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
34 Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!
35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;
36 не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!
37 Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
38 Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40 Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
41 Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!
42 Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;
43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.
44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?
45 Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.
46 І підуть ті на вічне покарання, а праведники – на життя вічне.
مَثَلُ العَذارى
1 حِينَئِذٍ يُشْبِهُ مَلَكُوتُ السَّمَاوَاتِ عَشْرَ عَذَارَى أَخَذْنَ مَصَابِيحَهُنَّ وَخَرجْنَ لِلِقَاءِ العَرُوس. 2 خَمْسٌ مِنْهُنَّ حَكِيمَاتٌ وَخَمْسٌ جَاهِلاتٌ. 3 فَأَخَذَتِ الجَاهِلاتُ مَصَابِيحَهُنَّ وَلَمْ يَأْخُذْنَ مَعَهُنَّ زَيْتًا، 4 وَأَمَّا الحَكِيمَاتُ، فَأَخَذْنَ زَيْتًا فِي أنِيَتِهِنَّ مَعَ مَصابِيحِهِنَّ. 5 وَإِذْ أَبْطأَ العَروسُ، نَعَسْنَ كُلُّهُنَّ وَنِمْنَ. 6 فَلمَّا انْتَصَفَ اللَّيْلُ، إِذَا صُراخٌ: "هُوذا العرُوسُ قَدْ أَقْبَلَ، أُخْرُجْنَ لِلِقائِهِ". 7 حِينَئِذٍ قَامَت أُولَئِكَ العَذَارَى جَمِيعًا وَأَصْلَحْنَ مَصَابِيحَهُنَّ. 8 فَقالَتِ الجَاهِلاتُ لِلحَكِيمَاتِ: أَعْطِينَنا مِن زَيتِكُنَّ فَإِنَّ مَصَابِيحَنا تَنْطَفِئُ". 9 فَأَجابَتِ الحَكِيمَاتُ قَائِلاتٍ: "لَعَلَّهُ لا يَكفِي لَنَا وَلَكُنَّ، فَاذْهَبْنَ إِلَى البَاعَةِ وَابْتَعْنَ لَكُنَّ". 10 وَلَمَّا ذَهَبْنَ لِيَبتَعْنَ، وَفَدَ العَرُوسُ، وَدَخَلَتْ مَعَهُ المُستَعِدَّاتُ إِلَى العُرْسِ وَأُغلِقَ البَابُ. 11 وَأَخِيرًا أَتَتْ بَقيَّةُ العَذَارَى قائِلاتٍ: "يا رَبُّ، يا رَبُّ، افْتَحْ لَنَا". 12 فَأَجَابَ وَقَال: "أَلحْقَّ أَقُولُ لَكُنَّ إِنِّي لا أعْرِفُكُنَّ". 13 فَاسْهَرُوا إِذَنْ، فَإنَّكُمْ لا تَعْلَمُونَ اليَوْمَ وَلا السَّاعَةَ الَّتِي يَأْتِي فِيها ابْنُ البَشَرِ.
مَثَلُ الوَزَنات
14 وَذَلِكَ كَمَثَلِ إِنْسَانٍ مُسَافِرٍ، دَعَا عَبِيْدَه وَسَلَّمَ إِلَيْهُمْ أَمْوَالَهُ، 15 فَأَعْطَى وَاحِدًا خَمْسَ وَزَنَاتٍ وَآخَرَ وَزْنَتَينِ وَآخَرَ وَزْنَهً، كُلَّ وَاحِدٍ عَلَى قَدْرِ طاقَتِهِ، وَسَافَرَ لِلوقت. 16 فَذَهَبَ الَّذِي أَخَذَ الوَزَنَاتِ الخَمْسَةَ وَتَاجَرَ بِهَا وَرَبِحَ خَمْسَ وَزَنَاتٍ. 17 وَهَكَذا الَّذِي أَخَذَ الوَزْنَتَينِ رَبِحَ وَزْنَتَينِ أُخْرَيَيْن. 18 وَأَمَّا الَّذِي أَخَذَ الوَزْنَةَ الوَاحِدَةَ، فَذَهَبَ وَحَفَرَ فِي الأَرْضِ وَطَمَرَ فِضَّةَ سَيِّدِهِ. 19 وَبَعْدَ زَمَانٍ طَوِيلٍ، قَدِمَ سَيِّدُ أُولَئِكَ العَبيدِ وَحَاسَبَهَم. 20 فَدَنَا الَّذِي أَخَذَ الوَزَنَاتِ الخَمْسَةَ، فأَدَّى خَمْسَ وَزَنَاتٍ أُخَرَ قَائِلاً: "يا سَيِّدُ، خَمْسَ وَزَنَاتٍ سَلَّمَتَ إِلَيَّ، وَهَا خَمْسُ وَزَنَاتٍ أُخَرُ رَبِحْتُها فَوْقَها". 21 فَقالَ لَهُ سَيِّدُهُ: "نِعِمًّا أيُّها العَبْدُ الصَّالِحُ الأَمِين. قَدْ وُجِدتَ أَمِينًا فِي القَلِيلِ، فَسَأُقِيمُكَ عَلَى الكَثِيرِ، أُدْخُلْ إِلَى فَرَحِ رَبِّكَ". 22 وَدَنا الَّذِي أَخَذَ الوَزْنَتَينِ وَقَالَ: "يا سَيِّدُ، وَزْنَتَينِ سَلَّمْتَ إِلَيَّ، وَها وَزْنَتَانِ أُخْريَانِ رَبِحتُهُمَا فَوقَهُمَا". 23 فَقَالَ لَهُ سَيِّدُهُ: "نِعِمًّا أَيُّها العَبْدُ الصَّالِحُ الأَمِين، قَدْ وَجِدَتَ أَمينًا فِي القَليلِ، فَسَأُقِيمُكَ عَلَى الكَثِيرِ، أُدخُلْ إِلَى فَرَحِ رَبِّك". 24 وَدَنا الَّذِي أَخَذَ الوَزْنَةَ وَقَالَ: يا سّيِّدُ، عَلِمْتُ أَنَّكَ إِنْسَانٌ قَاسٍ، تَحْصُدُ مِن حَيْثُ لَمْ تَزْرَعْ، وَتَجْمَعُ مِن حَيْثُ لَمْ تَبْذُرْ، 25 فَخِفْتُ وَذَهَبْتُ وَطَمَرْتُ وَزْنَتَكَ فِي الأَرْض، فَإِلَيكَ مَا لَكَ". 26 فَأَجَابَ سَيِّدُهُ وَقَالَ لَهُ: "أيُّهَا العَبْدُ الشِّرِّيرُ الكَسْلان! قَدْ عَلِمْتَ أَنِّي أَحْصُدُ مِنْ حَيْثُ لَمْ أَزْرَعْ، وَأَجْمَعُ مِنْ حَيْثُ لَمْ أَبذُرْ. 27 فَكَانَ يَنْبَغِي أَنْ تُسَلِّمَ فِضَّتِي إِلَى الصَّيَارِفَةِ، حَتَّى إِذَا قَدِمْتُ آخُذُ مَالِي مَعْ رِبًا". 28 فَخُذُوا مِنْهُ الوَزْنَةَ وَأَعْطُوهَا لِلَّذي مَعَهُ الوَزَنَاتُ العَشْرُ. 29 لأَنَّ كُلَّ مَنْ لَهُ يُعْطَى فَيُزدادُ، وَمَنْ لَيْسَ لَهُ فَالَّذِي لَهُ يُؤْخَذُ مِنْهُ. 30 وَالعَبْدُ البَطَّالُ أَلْقُوهُ فِي الظُّلْمَةِ الخارِجِيَّةِ، هُنَاكَ يَكُونُ البُكَاءُ وَصَرِيفُ الأسْنَانِ.
الظُّهور الثَّاني للرَّبِّ وَالدَّينونة الأخيرة وَالجَزاء
31 وَمَتَى جَاءَ ابْنُ البَشَرِ فِي مَجْدِهِ، وَجَميعُ المَلائِكَةِ القِدِّيسِينَ مَعَهُ، فَحِينَئِذٍ يَجْلِسُ عَلَى عَرْشِ مَجْدِه، 32 وَتُجْمَعُ إِلَيْهِ كُلُّ الأمَمِ، فَيُمَيِّزُ بَعْضَهُمْ مِنْ بَعضٍ، كَمَا يُمَيِّزُ الرِّاعِي الخِرافَ عَنِ الجِدَاءِ. 33 وَيُقِيمُ الخِرَافَ عَنْ يَمينِهِ وَالجِداءَ عَن يَسَارِه. 34 حِينَئِذٍ يَقولُ المَلِكُ لِلَّذِينَ عَنْ يمِينِهِ: "تَعَالَوا، يا مُبَارَكِي أَبي، رِثُوا المُلْكَ المُعَدَّ لَكُمْ مُنذُ إِنْشَاءِ العَالَم. 35 لأَنِّي جُعْتُ فَأَطْعَمْتُمُونِي، وَعَطِشْتُ فَسَقَيْتُمُونِي، وَكُنْتُ غَرِيبًا فآوَيتُمُونِي، 36 وَعُرْيَانًا فكَسَوتُمُونِي، وَمَريضًا فعُدْتُمُونِي، وَمَحْبُوسًا فَأَتَيتُمْ إِلَيَّ". 37 حِينَئِذٍ يُجِيبُهُ الصِّدِّيقُونَ قَائِلين: "يَا رَبُّ، متَى رأَيْنَاكَ جَائِعًا فَأَطعَمْنَاكَ أَوْ عَطْشَانًا فَسَقَيْنَاكَ؟ 38 وَمَتى رَأَيْنَاكَ غَريبًا فآوَينَاكَ أَوْ عُرْيَانًا فَكَسَوْنَاَك؟
39 وَمَتَى رَأَيْنَاكَ مَريضًا أَوْ مَحْبُوسًا فَأَتَينَا إِلَيك؟" 40 فيُجِيبُ المَلِكُ وَيقُولُ لَهُمْ: "أَلحَقَّ أَقولُ لَكُمْ: بِمَا أَنَّكُمْ فَعَلتُمْ ذَلِكَ بِأحَدِ إِخْوَتِي هَؤُلاءِ الصِّغَار، فَبِي فَعَلْتُمُوه". 41 حِينَئِذٍ يقولُ أَيْضًا لِلَّذين عَنْ يَسَارِهِ: "إِذْهَبوا عنِّي، يا مَلاعِين، إِلَى النَّارِ الأبَدِيَّةِ المُعَدَّةِ لإِبْلِيسَ وَمَلائِكتِه. 42 لأنَّي جُعتُ فلَم تُطِعمُونِي، وَعَطِشْتُ فَلَمْ تَسْقُوني، 43 وَكُنْتُ غَرِيبًا فَلَم تُؤْوُونِي، وعُريانًا فَلَمْ تَكْسُونِي، وَمَريضًا وَمَحْبُوسًا فلَم تَزُورُونِي". 44 حِينَئِذٍ يُجِيبُونَه هُم أَيْضًا قَائِلين: "يا رَبُّ، مَتَى رَأَيْناكَ جائِعًا أَوْ عطْشَانًا أَوْ غَرِيبًا أَو عُرْيَانًا أَوْ مَرِيضًا أَوْ مَحْبُوسًا وَلَمْ نخدُمْكَ؟" 45 حِينَئِذٍ يُجيبُهم قَائِلاً: "ألحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: بِمَا أَنَّكُمْ لَمْ تَفْعَلُوا ذَلِكَ بِأَحَدِ هَؤُلاءِ الصِّغَارِ فَبِي لَمْ تَفْعَلُوه". 46 فَيذْهَبُ هَؤُلاءِ إِلَى العَذَابِ الأَبَديّ، وَالصِّدِّيقونَ إِلى الحَياةِ الأبَدِيَّةِ".
