Ісуса ведуть до Пилата
1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Каяття Юди
3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
8 Тому те поле досі зветься Полем крові.
9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків – вартість Оціненого, – Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Суд у Пилата
11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього!
20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника ! Дивіться самі!
25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію , зібрали через Нього весь підрозділ.
28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
Дорога на Голгофу
31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
36 і, посідавши, стерегли Його там.
37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус – Цар юдейський.
38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного – праворуч, другого – ліворуч.
Глузування над розп’ятим Ісусом
39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього.
43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я – Божий Син!
44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
45 Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години.
46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю .
48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 І ось завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали
53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, мати Зеведеєвих синів.
Поховання Ісуса
57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса;
58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
59 Взявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном
60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Сторожа біля гробниці
62 Наступного дня, що після п’ятниці , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! – бо буде цей останній обман гірший від першого.
65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.
الذَّهابُ بِيَسُوعَ إِلَى بيلاطُس
1 وَلَمَّا كَانَ الصَّبَاحُ، تَشَاوَرَ كُلُّ رُؤَساءِ الكَهَنةِ وَشُيُوخُ الشَّعْبِ عَلَى يَسوعَ ليُمِيتُوهُ، 2 فَأَوْثَقُوهُ وَذَهَبُوا بِهِ وَأَسْلَمُوهُ إِلَى بِيلاطُسَ البُنْطِيِّ الوَالِي.
نِهايَةُ يَهُوَذَا
3 حِينَئِذٍ لَمَّا رَأَى يَهُوذا الَّذِي أَسْلَمَهُ أَنَّهُ قَدْ قَضِيَ عَلَيْهِ، نَدِمَ وَرَدَّ الثَّلاثِينَ مِنَ الفِضَّةِ إِلَى رُؤَسَاءِ الكَهَنةِ وَالشُّيُوخِ 4 قائِلاً: "إِنّي قَدْ أَخْطَأْتُ إِذْ أَسْلَمْتُ دَمًا زَكِيًّا". فَقَالُوا لَهُ: "مَاذا عَلَيْنَا؟ فَأَنْتَ أَبْصِر". 5 فَطَرَحَ الفِضَّةَ فِي الهَيْكَلِ وَانْصَرَفَ، ثُمَّ مَضَى فَخنَقَ نَفْسَهُ. 6 فَأَخَذَ رُؤَساءُ الكَهَنَةِ الفِضَّةَ وَقَالُوا: "لا يَحِلُّ أَنْ نَجْعَلَها فِي بَيْتِ التَّقْدِمَةِ لأَّنِها ثَمَنُ دَمٍ". 7 فتَشَاوَرُوا وَابْتَاعُوا بِهَا حَقْلَ الفَخَّارِ مَقبرَةً لِلغُرباءِ، 8 وَلِذلِكَ دُعِيَ ذَلكَ الحَقلُ حَقْلَ الدَّمِ إِلَى اليَوْم. 9 حِينَئِذٍ تَمَّ ما قِيلَ بِإِرْمِيَاءَ النَّبِيَّ القَائِلِ: "وَأَخَذُوا الثَّلاثِينَ مِنَ الفِضَّةِ ثَمَنَ المُثَمَّنِ الَّذِي ثَمَّنُوهُ مِنْ بَنِي إِسْرَائِيلَ، 10 وَدَفَعُوها عَنْ حَقْلِ الفَخَّارِ، كَمَا أَمَرَنِي الرَّبُّ!".
يسوعُ عند بيلاطُس
11 وَوَقفَ يَسوعُ أَمامَ الوَالِي. فَسَأَلَه الوَالِي قائِلاً: "أَأَنْتَ مَلِكُ اليَهُودِ؟" فقالَ لَهُ يَسوعُ: "أَنْتَ تَقُول". 12 وَفِيمَا كَانَ رُؤَسَاءُ الكَهنَةِ وَالشُّيُوخُ يَشْكُونَهُ لَمْ يُجِبْ بِشَيءٍ. 13 فَقَالَ لَهُ بِيلاطُس: "أَمَا تَسْمَعُ كَمْ يَشْهَدُونَ عَلَيْكَ؟" 14 فَلَمْ يُجِبْهُ عَنْ كَلِمَةٍ حَتَّى تَعَجَّبَ الوَالِي جِدًّا. 15 وَكَانَ الوَالِي مُعْتَادًا أَنْ يُطْلِقَ لِلْجَمْعِ فِي العِيْدِ أَسِيرًا، مَنْ أَرَادُوا. 16 وَكَانَ لَهُمْ حِينَئِذٍ أَسِيرٌ مَشْهُورٌ يُدْعَى بَارَابَّاس 17 فَفِيمَا هُمْ مُجْتَمِعُونَ، قَالَ لَهُمْ بِيلاطُسُ: "مَن تُرِيدُونَ أَنْ أُطْلِقَ لَكُمْ؟ أَبَارَابَّاسَ أَمْ يَسوعَ الَّذِي يُدْعَى المَسيح؟" 18 لأنَّهُ كَانَ يَعلَمُ أَنَّهُمْ إِنَّمَا أَسْلَمُوهُ حَسَدًا. 19 وَبَيْنَمَا كَانَ جَالِسًا عَلَى كُرْسِيِّ القَضَاءِ، أَرْسَلَتِ امْرَأتُهُ إِلَيْهِ قَائِلةً: "إِيَّاكَ وَذَاكَ الصِّدِّيقَ، فَإِنِّي قَدْ تَوَجَّعْتُ اليَوْمَ كَثِيرًا مِنْ أَجْلِهِ فِي الحُلْمِ. 20 وَلَكْنَّ رُؤَسَاءَ الكَهَنَةِ وَالشُّيُوخَ أَقنَعُوا الجُمُوع بِطَلَبِ بَارَابَّاسَ وَإِهْلاكِ يَسوعَ. 21 فَأَجَابَ الوَالِي وَقَالَ لَهُم: "مَنْ تُرِيدُونَ أَنْ أُطْلِقَ لَكُمْ مِنَ الاثْنَيْن؟" فَقَالُوا: "بَارَابَّاس" 22 فَقَالَ لَهُمْ بِيلاطُسُ: "فَماذا أَصْنَعُ بِيَسوعَ الَّذِي يُقالُ لَهُ المَسِيحَ؟" فَقَالُوا كُلُّهُمْ: "لِيُصْلَبْ!" 23 فَقَالَ لَهُمُ الوَالِي: فَأَيَّ شَرٍّ صَنَعَ؟" فازْدَادُوا صِيَاحًا قَائِلينَ: "لِيُصْلَبْ!" 24 فَلَمَّا رَأَى بِيلاطُسُ أَنَّهُ لا يَنْتَفِعُ شَيْئًا، وَلَكْنِ يَزْدَادُ البَلبالُ، أَخَذَ ماءً وَغَسَلَ يَدَيْهِ قُدَّامَ الجَمْعِ قائِلاً: "إِنِّي بَريءٌ مِنْ دَمِ هَذَا الصِّدِّيقِ، أَبْصِرُوا أَنْتُمْ". 25 فَأَجابَ جَميعُ الشَّعبِ قائِلينَ: "دَمُهُ عَلَيْنَا وَعَلَى أَوْلادِنَا!" 26 حِينَئِذٍ أَطَلقَ لَهُمْ بَارَابَّاسَ، وَجَلَدَ يَسوعَ، وَأَسْلَمَهُ لِلصَّلْبِ.
إِكليلٌ مِنْ شَوكٍ عَلَى رَأْسِ يَسوعَ
27 حِينَئِذٍ أَخَذَ جُنْدُ الوَالِي يَسوعَ إِلَى دَارِ الوِلايَةِ وَجَمَعوا عَلَيْهِ الفِرْقَةَ كُلَّها، 28 وَنَزَعُوا عَنهُ ثِيَابَهُ وَأَلْبَسُوهُ رِدَاءً قِرمِزِيًّا، 29 وَضفَرُوا إِكْليلاً مِنْ شَوْكِ وَوَضَعُوهُ عَلَى رَأْسِهِ، وَجَعَلوا فِي يَمِيِنِه قَصَبَةً، ثُمَّ جَثَوْا عَلَى رُكَبِهِم قُدَّامَهُ وَصَارُوا يَهزَأَونَ بهِ قَائِلينَ: "أَلسَّلامُ يَا مَلِكَ اليَهُود"، 30 وَكَانُوا يَبْصُقُونَ عَليهِ وَيَأْخُذونَ القَصَبَةَ وَيَضْرِبونَ بِهَا رَأْسَهُ. 31 وَبَعَدَ مَا هَزَأوا بِهِ نَزَعُوا عَنْهُ الرِّدَاءَ، وَأَلبَسُوهُ ثِيابَهُ وَمَضَوْا بِهِ ليُصْلَبَ.
صَلْبُ يَسوع
32 وَفِيمَا هُمْ خَارِجُونَ، وَجَدُوا إِنْسَانًا قَيْرَوَانيًّا اسْمُهُ سِمْعَانُ، فَسَخَّروهُ أَنْ يَحْمِلَ صَلِيبَهُ. 33 وَلَمَّا أَتَوا إِلى مَكَانٍ يُسَّمَى الجُلْجُلَةَ، وَهُوَ المُسَّمَى مَوْضِعَ الجُمْجُمَةِ، 34 أَعْطَوْهُ خَلاًّ مَمْزُوجًا بمَرَارَةٍ لِيَشْرَبَ، فَذَاقَ وَلَمْ يُردْ أَنْ يَشْرَبَ. 35 وَلَمَّا صَلَبوهُ اقْتَسَمُوا ثِيَابَهُ مُقْتَرِعِينَ عَلَيْهَا. 36 ثُمَّ جَلَسُوا يَحْرِسُونَهُ هُنَاكَ. 37 وَجَعَلُوا فَوْقَ رَأْسِهِ عِلَّتَهُ مَكْتُوبَةً: "هَذَا هُوَ يَسوعُ مَلِكُ اليَهُودِ".
38 حِينَئِذٍ صُلِبَ مَعَهُ لِصَّانِ، وَاحِدٌ عَنِ اليَمِينِ وَالآخَرُ عَنِ اليَسَار. 39 وَكَانَ المُجْتَازُونَ يُجَدِّفونَ عَليهِ وَهُم يَهُزُّونَ رُؤُوسَهُم 40 وَيَقولون: "يا ناِقضَ الهَيْكَلِ وَبَانِيَهُ فِي ثَلاثةِ أَيَّامٍ! خَلِّصْ نَفْسَكَ، إِنْ كُنْتَ ابْنَ اللّهِ فانْزِلْ عَنِ الصَّليبِ". 41 وَهَكَذَا رُؤَساءُ الكَهَنَةِ مَعَ الكَتَبَةِ وَالشُّيُوخِ كَانُوا يَهْزَأونَ بِهِ قائِلينَ: 42 "خَلَّصَ آخَرِينَ، وَنَفْسُهُ ما يَقْدِرُ أَنْ يُخَلِّصَها، إِن كانَ هُوَ مَلِكَ إِسْرائيلَ، فَلْيَنزِلِ الآنَ عَنِ الصَّليبِ فَنُؤْمِنَ بِهِ، 43 إِنَّهُ مُتَّكِلٌ عَلَى اللّهِ، فَلْيُنْقِذْهُ الآنَ، إِنْ كَانَ رَاضِيًا عَنْهُ، لأِنَّهُ قَالَ: "أَنَا ابْنُ اللّه". 44 وَكَذَلِكَ اللِّصَّانِ اللَّذَانِ صُلِبَا مَعَهُ كَانَا يُعَيِّراِنِه.
مَوتُ يسوع
45 وَمِنَ السَّاعَةِ السِّادِسَةِ كَانَتْ ظُلْمَةٌ عَلَى الأَرْضِ كُلِّها إِلَى السَّاعَةِ التَّاسِعَةِ. 46 وَنَحْوَ السَّاعةِ التَّاسِعَةِ صَرَخَ يَسوعُ بِصُوْتٍ عَظِيمٍ قائلاً: "إِيلِي إِيلِي لِمَا شَبَقْتَني"، أَيْ: "إِلَهِي إِلَهِي لِمَاذا تَرَكْتَني؟" 47 فَسَمِعَ قَومٌ مِنَ الوَاقِفينَ هُنَاكَ فَقَالوا: "إِنَّهُ يُنادي إِيلِيَّا". 48 وَلِلْوَقت أَسْرَعَ وَاحِدٌ مِنْهُمْ وَأَخَذَ إِسْفَنْجَةً وَمَلأها خَلاَّ، وَجَعَلَها عَلَى قَصَبةٍ وَسَقاهُ. 49 فقَالَ البَاقُونَ: "دَعْ لِنَنظُرَ هَل يَأْتِي إِيلِيَّا يُنَجِّيهِ". 50 وَصَرَخَ أَيْضًا يَسوعُ بِصَوتٍ عَظيمٍ، وأَسْلَمَ الرُّوحِ. 51 وَإِذَا حِجَابُ الهَيْكَلِ قَدِ انْشَقَّ اثْنَينِ مِن فَوقَ إِلَى أَسْفَلَ، وَالأَرْضُ تَزَلْزَلَتْ وَالصُّخُورُ تَشَقَّقَتْ 52 وَالقُبَورُ تَفَتَّحَتْ وَقَامَ كَثِيرٌ مِنْ أَجْسَادِ القِدِّيسِينَ الرَّاقِدِينَ، 53 وَخَرَجُوا مِنَ القُبُورِ بَعْدَ قِيَامَتِهِ وَأَتَوْا إِلى المَدِينَةِ المُقدَّسَةِ وَظَهَرُوا لِكَثِيرِينَ. 54 وَإِنَّ قَائِدَ المِئَةِ وَالَّذِينَ مَعَهُ يَحْرُسونَ يَسوعَ، لَمَّا رَأَوْا الزِّلْزَلَةَ وَمَا حَدَثَ، خَافوا جِدًّا وَقَالُوا: "فِي الحَقِيقَةِ كَانَ هَذَا ابْنَ اللّهِ". 55 وَكَانَ هُنَاكَ نِسَاءٌ كَثِيرَاتٌ يَنْظُرْنَ عَن بَعْدٍ، وَهُنَّ اللَّوَاتِي تَبِعْنَ يَسُوعَ مِنَ الجَلِيلِ يَخْدُمْنَهُ، 56 وَبَيْنَهُنَّ مَرْيَمُ المَجدَلِيَّةُ، وَمَريَمُ أُمُّ يَعْقوبَ وَيُوسِي، وَأُمُّ ابْنَيْ زَبَدَى.
دَفْنُ يسوع
57 وَلَمَّا كَانَ المَسَاءُ، جَاءَ إِنْسانٌ غَنِيٌ مِنَ الرَّامَةِ اسْمُهُ يُوسُفُ، وَكَانَ هُوَ أَيْضًا تِلْميذًا لِيَسوع. 58 هَذَا دَنَا إِلَى بِيلاطُسَ وَطَلَبَ مِنْهُ جَسَدَ يَسوعِ. فَأَمَرَ بيلاطُسُ حِينَئِذٍ بأَنْ يُسَلَّمَ إِلَيْهِ. 59 فَأَخَذَ يُوسُفُ الجَسَدَ وَلَفَّهُ بِكَتَّانٍ نَقِيٍّ، 60 وَوَضَعَهُ فِي قَبْرِهِ الجَدِيدِ الَّذِي كَانَ قَدْ نَحَتَهُ فِي الصَّخْرَةِ، ثُمَّ دَحْرَجَ حَجَرًا عَظِيمًا عَلَى بَابِ القَبْرِ وَمَضَى. 61 وَكَانَتْ هُنَاكَ مَريَمُ المَجْدَلِيَّةُ وَمَرْيَمُ الأخْرَى جَالِسَتَيْنِ مُقَابِلَ القَبْرِ.
حِراسةُ القَبْرِ
62 فِي الغَدْ الَّذِي بَعْدَ التَّهْيِئَةِ، اجْتَمَعَ رُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ وَالفَرِيسِيُّونَ إِلَى بِيلاطُس 63 قائِلينَ: "أَيُّها السَّيِّدُ، قَدْ تَذَكَّرْنا أَنَّ ذَلِكَ المُضِلَّ قَالَ وَهُو حَيٌّ: "إِنِّي بَعْدَ ثَلاثَةِ أَيَّامٍ أَقُومُ". 64 فَمُرْ أَنْ يُضْبَطَ القَبْرُ إِلَى اليَوْمِ الثَّالِثِ لِئَلاَّ يَأْتِيَ تَلامِيذُهُ لَيْلاً وَيَسْرِقُوهُ، وَيَقُولُوا لِلشَّعْبِ: "إِنَّهُ قَدْ قَامَ مِنْ بَيْنِ الأَمْواتِ"، فَتكُونَ الضَّلالَةُ الأَخِيرَةُ شَرًّا مِنَ الأُولى. 65 فَقَالَ لَهُمْ بِيلاطُسُ: "إِنَّ عِنْدَكُمْ حُرَّاسًا، فاذْهَبوا وَاضْبُطُوا كَمَا تَعْلَمُونَ". 66 فَمَضَوا، وَضَبَطوا القَبْرَ بِالحُرَّاسِ، خَاتِمينَ الحَجَرَ.
