Очищення прокаженого
1 Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішов великий натовп.
2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й говорив: Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.
3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим! – і він вмить очистився від прокази.
4 А Ісус йому каже: Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у Законі] на свідчення їм.
Зцілення сотникового слуги
5 Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його
6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.
7 [Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.
8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, – і мій слуга одужає.
9 Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! – і йде; іншому: Прийди! – і приходить; моєму рабові: Зроби це! – і робить.
10 А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.
11 Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному,
12 а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.
13 А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті одужав.
Зцілення Петрової тещі та інших
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці;
15 Він доторкнувся до її руки, – і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.
16 А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих,
17 щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.
Застереження послідовникам
18 Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, то наказав [учням] відплисти на другий бік.
19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов.
20 Ісус же йому каже: Лисиці мають нори, небесні птахи – гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити.
21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька.
22 Та Ісус каже йому: Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців.
Ісус наказує вітрам і морю
23 Як увійшов Він до човна, за Ним пішли Його учні.
24 І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав.
25 Підійшовши, [Його учні] розбудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо!
26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді Він встав і наказав вітрам та морю, – і настала велика тиша.
27 А люди дивувалися й говорили: Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?
Зцілення двох біснуватих
28 Коли Він прибув на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою.
29 І ось, вони закричали, гукаючи: Що Тобі до нас, [Ісусе], Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?
30 На віддалі від них паслося велике стадо свиней.
31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32 І сказав їм: Ідіть! Вони ж, вийшовши, увійшли у свиней. І ось, усе стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.
33 А пастухи втекли і, прибігши до міста, сповістили про все і про біснуватих.
34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.
شِفاءُ الأبْرَص
1 وَلَمَّا نَزَلَ مِنَ الَجبَلِ، تَبِعَتْهُ جُمُوْعٌ كَثيرةٌ. 2 وَإِذَا أَبْرَصُ قَدْ جاءَهُ فَسَجَدَ لَهُ وَقَالَ: "يَا رَبُّ، إِنْ شِئْتَ، فَأَنتَ قادِرٌ أَنْ تُطَهِّرَني". 3 فَمَدَّ يَسُوعُ يَدَهُ وَلَمَسَهُ قَائِلاً: "قَدْ شِئْتُ، فَاطْهُرْ". وَلِلْوَقْتِ طَهُرَ مِنْ بَرَصِهِ. 4 فَقَالَ لَهُ يَسُوعُ: "أُنْظُرْ، لا تَقُلْ لأَحَدٍ، وَلَكِنِ امْضِ فَأَرِ نَفْسَكَ لِلْكاهِنِ، وَقَدِّمِ القُرْبَانَ الَّذِي أَمَرَ بِهِ مُوسَى شَهَادَةً لَهُمْ".
شِفاءُ عَبْدِ قائِدِ المِئَةِ
5 وَلَمَّا دَخَلَ كَفَرْنَاحُومَ، دَنَا إِلَيْهِ قَائِدُ مِئَةٍ وَطَلَبَ إِلَيْهِ قَائِلاً: 6 "يَا رَبُّ، إِنَّ فَتَايَ مُلْقَىً فِي البَيْتِ مُخَلَّعًا، يُعَذَّبُ بِعَذَابٍ شَدِيدٍ". 7 فَقَالَ لَهُ يَسُوعُ: "أَنَا آتِي وَأَشْفِيهِ". 8 فَأَجَابَ قَائِدُ المِئَةِ قَائِلاً: "يَا رَبُّ، لَسْتُ مُستَحِقًّا أَنْ تَدْخُلَ تَحْتَ سَقْفِي، وَلَكِنْ قُلْ كَلِمَةً لا غَيْرُ فَيَبْرَأَ فَتَايَ. 9 فإنِّي أَنَا إنْسَانٌ تَحتَ سُلْطانٍ وَلِي جُنْدٌ تَحْتَ يَدِي، أَقولُ لِهَذَا: "اِذْهَبْ!" فَيَذْهَبُ، وَلِلآخَرِ: "تعالَ!" فَيأْتِي، وَلِعَبْدِيَ: "اِعْمَلْ هَذَا!" "فَيَعْمَل". 10 فَلَمَّا سَمِعَ يَسوعُ، تَعَجَّبَ وَقالَ لِلَّذيِنَ يَتْبَعونَهُ: "أَلَحقَّ أَقولُ لَكُم: "إنّي لَمْ أَجِدْ إِيمانًا بِمِقْدارِ هَذَا وَلا فِي إسْرَائِيِل". 11 أَقولُ لَكُم: "إِنَّ كَثِيرِينَ سَيَأْتُونَ مِنَ المَشَارِقِ وَالمَغارِبِ وَيَتَّكئُوِن مَعَ إبراهِيِمَ وَإِسْحَقَ وَيَعقوبَ فِي مَلَكُوتِ السَّمَاوَات، 12 وَأَمَّا بَنُو المَلَكُوتِ فَيُلْقَوْنَ فِي الظُّلْمَةِ الخَارِجِيَّةِ، هُنَاكَ يَكُونُ البُكَاءُ وَصَرِيفُ الأَسْنانِ". 13 ثُمَّ قَالَ يَسوعُ لِقائِدِ المَئِةِ: "اِذْهَبْ وَلْيَكُنْ لَكَ كَمَا آمَنْتَ". فَشفِيَ فَتَاهُ فِي تِلْكَ السَّاعَةِ.
شِفاءُ حَماةِ بطْرُس
14 وَأَتَى يَسُوعُ إِلَى بَيْتِ بُطرُسَ، فَرَأَى حَمَاتَهُ مُلْقَاةً مَحْمُومَةً. 15 فَلَمَسَ يَدَهَا فَفَارَقَتْهَا الُحمَّى، فَقَامَتْ وَأَخَذَتْ تَخْدِمُهُ.
شِفاءُ كَثيرٍ مِنَ الَمرضى
16 وَلَمَّا كَانَ الَمسَاءُ، قَدَّموا إِلَيْهِ كَثِيرينَ بِهِمْ شَيَاطِينُ، وَكَانَ يُخْرجُ الأَرْوَاحَ بِكَلِمَةٍ، وَأبْرَأَ كُلَّ مَنْ كَانَ بِهِ سُقْمٌ، 17 لِكي يَتِمَّ مَا قِيَل بِإِشَعْياءَ النَّبِيَّ القائِلِ: "إنَّهُ أّخَذَ أَسْقَامَنا وَحَمَلَ أَمْراضَنَا".
يَسوعُ يَدْعو إِلَى إِنْكارِ الذَّات
18 وَلَمَّا رَأَى يَسُوعُ جُمُوعًا كَثِيرَةً حَوْلَهُ أَمَرَ بِالذَّهابِ إِلَى العَبْرِ. 19 فَدَنَا مِنْهُ كَاتِبٌ وَقَالَ لَهُ: "يَا مُعَلِّمُ، أَتْبَعُكَ إِلَى حَيْثُ تَمْضِي" 20 فَقَالَ لَهُ يَسُوعُ: "إِنَّ لِلْثَّعَالِبِ أَوْجِرَةً، وَلِطُيورِ السَّماءِ أَوْكارًا، وَأَمَّا ابْنُ البِشَرِ فَلَيسَ لَهُ مَوْضِعٌ يُسْنِدُ إِلَيْهِ رَأْسُهُ". 21 وَقَالَ لَهُ آخَرُ مِنْ تلاميِذِهِ: "يَا رَبُّ، اِئْذَنْ لِي أنْ أَمْضِيَ أَوَّلاً وَأَدْفِنَ أَبي". 22 فَقَالَ لَهُ يَسُوعُ: "اِتْبَعْنِي وَدَعِ المَوْتَى يَدْفِنُونَ مَوتَاهُمْ".
يَسوعُ يُسَكِّنُ العاصِفَة
23 وَلَمَّا دَخَلَ السَّفِينَةَ تَبِعَهُ تلامِيذُهُ. 24 وَإِذَا اضْطِرابٌ عَظِيمٌ حَدَثَ فِي البَحْرِ، حَتَّى غَمَرَتِ الأَمْوَاجُ السَّفِينَةَ، وَكَانَ هُوَ نَائِمًا. 25 فَدَنَا تَلامِيذُهُ وَأَيْقَظوهُ قَائِلِين: "يَا رَبُّ، نَجِّنا، فَقَدْ هَلَكْنا". 26 فَقَالَ لَهُمْ: "لِمَاذَا أَنتُم خَائِفُونَ، يَا قَلِيلِي الإيمَانْ؟" حِينَئِذٍ قَامَ وَانْتَهَزَ الرِّيَاحَ وَالبَحْرَ، فَحَدَثَ هُدُوءٌ عَظيمٌ. 27 فَتَعَجَّبَ النَّاسُ قَائِلِين: "أَيُّ إنْسانٍ هَذَا، فَإنَّ الرِّيَاحَ أَيْضًا وَالبَحْرَ تُطِيْعُهُ!".
طَرْدُ الشَّيَاطِين وَغَرَقُ الخَنَازِير
28 وَلَمَّا أَتَى إِلَى العَبْرِ، إِلَى كُوْرَةِ الجِرْجِسيِّينَ، اسْتَقْبَلَهُ مَجْنونَانِ خَارِجانِ مِنَ القُبورِ، شَرسَانِ جِدًّا، حَتّى لَمْ يَكُنْ أَحَدٌ يَقْدِرُ أَنْ يَجْتَازَ مِنْ تِلْكَ الطَّرِيق. 29 فَصَاحَا قَائِلَيْن: "مَا لَنَا وَلَكَ، يَا يَسوعُ ابْنَ اللّهِ؟ أَجِئْتَ إِلَى هَهُنا قَبْلَ الزَّمَانِ لِتُعَذِّبَنا؟" 30 وَكَانَ بَعيدًا مِنْهُمْ قَطِيعُ خَنازِيرَ كَثيرَةٍ تَرْعَى. 31 فَأَخَذَ الشَّيَاطِينُ يَطلُبُونَ إِلَيْهِ قَائِلينَ: "إِنْ كُنْتَ تُخْرِجُنا، فَأْذَنْ لَنَا أَنْ نَمْضِي إِلَى قَطِيع الخَنَازِير". 32 فَقَالَ لَهُمُ: "اِذْهَبُوا". فخَرَجُوا وَمَضَوْا إِلَى قَطِيعِ الخَنَازِير، فَإِذَا بِالقَطِيعِ كُلِّهِ قَدْ وَثَبَ عَنِ الجُرُفِ إِلَى البَحْرِ وَماتَ فِي المِيَاه. 33 أَمَّا الرُّعَاةُ فَهَرَبُوا، وَمَضَوا إِلَى المَدِينَةِ، وَأَخْبرَوا بِكُلِّ شَيءٍ وَبِأَمْرِ المَجْنُونَيْنِ. 34 فَخَرجَتِ المَدِينَةُ كُلُّها لِلِقَاءِ يَسُوعَ، وَلَمَّا رَأُوْهُ طَلَبُوا إِلَيْهِ أَنْ يَتَحَوَّلَ عَنْ تُخُومِهِم.
