بُولُسُ أَمِينٌ فِي الرِّسَالَةِ الَّتِي حَدَّدَها اللّهُ لَهُ
1 أَطْلُبُ إِلَيْكُمْ بِوَدَاعَةِ المَسِيحِ وَحِلْمِهِ أَنَا بُولُسَ المُتَواضِعَ بَيْنَكم وَالجَرِئَ عَلَيْكُمْ عَنْ بُعدٍ، 2 وَأَتَمَنَّى أَنْ لاَ أَجْتَرِئَ فِي حُضُورِي بِتِلْكَ الثِّقةِ الَّتِي أُحْسَبُ أنَّي سَأَتَجَاسَرُ بِهَا عَلَى قَوْمٍ يَحْسَبُونَنَا نَسْلُكُ بِحَسَبِ الجَسَد، 3 فَإِنَّا وَإِن كُنَّا نَسْلُكُ بِحَسَبِ الجَسَدِ لا نُحَارِبُ بِحَسَبِ الجَسَد. 4 لأَنَّ أَسْلِحَةَ مُحَارَبَتِنَا لَيْسَتْ جَسَدِيَّةً بَلْ هِيَ قَادِرةٌ بِاللّهِ عَلَى هَدْمِ الحُصُونِ، 5 فَنَهْدِمُ الآرَاءَ وَكُلَّ عُلُوٍّ يَرْتَفِعُ ضِدَّ مَعْرِفَةِ اللّه، وَنَأسُرُ كُلَّ فِكْرٍ ونُخْضِعُهُ لِطَاعَةِ المَسِيحِ 6 وَنَحنُ مُستَعِدُّونَ أَنْ نَنْتَقِمَ مِنْ كُلِّ مَعْصيَةٍ مَتَى كَمُلَتْ طاعَتُكُم. 7 تَنْظُرُون إِلَى الظَّوَاهِر. إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَثِقُ مِنْ نَفْسِهِ بِأَنَّهُ لِلْمَسِيحِ فَلْيَحْسَبْ أَيْضًا مِنْ نَفْسِهِ أَنَّهُ كَمَا هُوَ لِلمْسِيحِ كَذَلِكَ نَحْنُ أَيْضًا لِلْمَسِيح. 8 وإنْ بالَغْتُ فِي الاِفْتِخَارِ بِسُلْطَانِنَا الَّذِي وَهَبَه الرَّبُّ لَنَا لِبُنْيانِكُمْ لاَ لِخَرَابِكُمْ فَلا أُخْجِل، 9 لِكَيْ لاَ أَظْهَرَ كَأَنِّي أُخِيفُكُمْ بِالرَّسَائِل. 10 لأَنَّهُ يَقُولُ قَائِلٌ: إِنَّ الرَّسَائِلَ ثَقِيلَةٌ وَقَويَّةٌ وَأَمَّا حُضُورُ الجَسَدِ فَضَعِيفٌ وَالكَلاَمُ حَقِيرٌ. 11 فَلْيَحْسَبْ مِثْلُ ذَلِكَ أنَّا نَكُونُ بِالقَوْلِ فِي الرَّسَائلِ وَنَحْنُ غَائِبُونَ كَذَلِكَ نَكُونُ بِالفِعْلِ وَنَحْنُ حَاضِرُون. 12 لأَنَّا لاَ نَتَجَاسَرُ أَنْ نَعُدَّ أَنْفُسَنا أَوْ نُشَبِّهَ أنْفُسَنَا بِقَوْمٍ يُوَصُّونَ بِأَنْفُسِهِمْ، فَإِنَّهُمْ يَقِيسُونَ أنفُسَهُمْ بأَنْفسِهِم وَيُشَبِّهُونَ أَنْفُسِهُمْ بِأَنْفُسِهِمْ فَيَفْقِدُون رُشْدَهُم. 13 وَنَحْنُ لا نَفْتَخِرُ فَوْقَ القِيَاسِ بَلْ بِحَسَبِ قِيَاسِ القَانُونِ الَّذِي قَسَمَهُ اللّهُ لَنَا قِياسًا للبُلوُغِ إِلَيْكُمْ. 14 لأنَّا لاَ نُمَدِّدُ أَنْفُسَنَا كَأَنَّنا لاَ نَبْلُغُ إِلَيْكُمْ، إِذْ قَدْ وَصَلْنَا إِلَيْكُمْ فِعْلاً بِإِنْجِيلِ المَسِيحِ 15 غَيْرَ مُفْتَخرِينَ فَوْقَ القِيَاسِ بأَتْعَابِ غَيْرِنا، وَلَكِنْ نَرْجُو إِذا نَمَا إِيَمانُكُمْ أَنْ نُعَظَّمَ بَيْنَكُم عَلَى مُقْتَضَى قَانُونِنا 16 لِنُبَشِّر فِيمَا وَرَاءَكُمْ لاَ لِنَفتَخِرَ بِالأُمُورِ المُعَدَّةِ بقَانُونِ غَيْرِنَا. 17 "وَمَنْ يَفْتَخرْ فَلْيَفْتَخِرْ بالرَّبِّ"، 18 لأنَّهُ لَيْسَ مَنْ وَصَّى بِنَفْسِهِ هُوَ المُزَكَّى بَلْ مَن وصَّى بِهِ الرَّبُّ.
Відповідь на звинувачення
1 Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, – я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній – відважний» стосовно вас.
2 Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по‑тілесному.
3 Але, перебуваючи в тілі, ми не по‑тілесному воюємо!
4 Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми
5 та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;
6 ми готові відплатити за будь‑який непослух, коли сповниться ваш послух.
7 Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми – Христові.
8 Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений.
9 Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями.
10 Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, – то немічний», і мова моя жалюгідна.
11 Та нехай знає такий, що які ми на словах в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.
Боже мірило
12 Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними.
13 Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас.
14 Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелією Христа!
15 Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем,
16 щоби звіщати Євангелію далеко за вашими околицями , а не хвалитися готовим на чужому полі.
17 Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі.
18 Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь.
