بَرْنَابَا وَبُولُسُ فِي قُبرُسَ
1 وَكَانَ فِي الكَنِيسَةِ الَّتِي فِي أَنْطاكِيَةَ بَعْضَ الأَنْبِيَاءِ وَالمُعلِّمينَ، وَهُمْ بَرْنَابَا، وَسِمعَانُ المُلَقَّبُ بِنيجَرَ وَلوكْيُوسُ القَيْرَوَانِيُّ ومَنايِنُ الَّذِي تَرَبَّى مَعَ هِيرَوْدُسَ رَئِيسِ الرُّبعِ وَشاوُل. 2 وَفِيمَا هُم يَتعبَّدُونَ للرَّبِّ وَيصُومُون قَالَ الرُّوحُ القُدُسُ: "إفْرِزُوا لِي بَرْنَابَا وَشَاوُلَ لِلْعَمَلِ الَّذِي دَعَوْتُهُمَا إِلَيْهِ". 3 فَصَامُوا حِينَئِذٍ وَصَلُّوا وَوَضَعُوا أَيْدِيَهُمْ عَلَيْهِمَا وَصَرَفُوهُمَا. 4 وَلمَّا كَانَا مُوفَدَيْنِ مِنَ الرُّوحِ القُدُسْ اِنْحَدَرا إِلَى سلُوكِيَةَ وَمِنْ هُنَاكَ أَقْلَعَا إِلَى قُبرُسَ. 5 وَلمَّا انتَهَيَا إِلَى سَلاَمِينَا بَشَّرا بِكَلِمَةِ اللّهِ فِي مَجَامِعِ اليَهُودِ، وَكَانَ يُعَاوِنُهُمَا يُوحَنَّا.
السَّاحِرُ عَلِيمُ وَاهْتِدَاءُ سرْجيُوسَ بُولُسَ
6 وَلمَّا اجْتَازَا الجَزِيرَةَ كُلَّها إِلَى بافُسَ وَجَدَا رَجُلاً سَاحِرًا نَبِيًّا كَاذِبًا يَهُودِيًّا اسمُهُ بَرْيشوع، 7 وكَانَ مُقَرَّبًا مِنَ الوَالِي سِرْجْيُوسَ بُولُسَ وَكَانَ الحَاكِمُ ذَكِيًّا فَاسْتَدْعَى بَرْنَابَا وَشَاوُلَ وَطلَبَ أَنْ يسمَعَ كَلِمةَ اللّهِ 8 فَقَاوَمَهُمَا السَّاحِرُ عَلِيمُ، وَهَذَا هُوَ تَفْسِيرُ اسمِه، مُحَاوِلاً أنْ يَصْرِفَ الوالي عَنِ الإيمَانِ. 9 فَامْتَلأَ شَاوُلُ، وَاسْمُهُ بولُسُ أيْضًا، مِنَ الرُّوحِ القُدُسُ وَتَفَرَّسَ فِيهِ 10 وَقَالَ: "يَا مُمْتَلِئًا مِنْ كُلِّ غِشٍّ وخُبْثٍ، يا ابْنَ إبْلِيسَ وَعَدُوَّ كُلِّ بِرٍّ، أَمَا تَكِفُّ عَنْ تَعْوِيجِ سُبُلِ الرَّبِّ المُسْتَقِيمَةِ؟ 11 فَالآنَ هُوَذَا يَدُ الرَّبِّ عَلَيْكَ فَتَكُونَ أَعْمَى لا تُبصِرُ الشَّمْسَ إِلَى حِين". فَفِي الحَالِ وَقَعَ عَلَيْهِ ضَبَابٌ وَظُلْمَةٌ، وَطَفِق يَدُورُ مُلْتَمِسًا مَنْ يَقُودُه بِيَدِه 12 فَلَمَّا رَأَى الوَالِي مَا حَدَثَ آمَنَ مُتَعَجِّبًا مِنْ تَعْلِيمِ الرَّبِّ.
بُولُسُ وَبَرْنَابَا فِي أنْطَاكِيَةَ بِيسيدِية
13 وَلمَّا أَقْلَعَ بُولُسُ ومَنْ مَعَهُ مِنْ بَافُسَ أَتَوا إِلَى بَرجَةِ بَمْفِيلِية فَفُارَقَهُمَا يُوحَنَّا وَعَادَ إِلَى أُورَشَلِيم. 14 أَمَّا هما فاْجَتَازا مِنْ بَرْجَةَ وَأَقبَلاَ إِلَى أَنْطَاكِيَةِ بِيسِيدِيَةَ وَدَخَلا المَجْمَعَ يومَ السَّبْتِ وَجَلَسَا. 15 وَبَعْدَ تِلاَوَةٍ مِنَ النَّامُوسِ وَكَتَبَ الأنْبِيَاءِ أَرْسَلَ إِلَيْهِمَا رُؤَسَاءُ المَجمَعِ قائِلينَ: "أيُّها الرَّجُلانِ الأَخَوَانِ، إِنْ كَانَ عِنْدَكُما كَلاَمُ وَعْظٍ لِلشَّعْبِ فَتَكَلَّمَا". 16 فَقَامَ بُولُسُ وَأشَارَ بِيَدِهِ وَقَالَ: يَا بَنِي إسْرَائيلَ وَيَا أيُّها الَّذِينَ يَتَّقُونَ اللّهَ اسْمَعُوا. 17 إنَّ إله شَعْبِ إسْرَائيلَ هَذَا اخْتَارَ آبَاءَنَا وَرَفَعَ شَأْنَ الشَّعْبِ طِوَالَ غُرْبَتِه فِي أرْضِ مِصرَ وَأَخْرَجَهُم مِنْهَا بِقُوَّةِ ذِرَاعِهِ، 18 وَاحْتَمَلَ مَا كَانَ مِنْهُمْ أَرْبَعِينَ سَنَةً فِي البَرِّيَّةِ، 19 وأَبَادَ سَبْعَ أُمَمٍ فِي أَرْضِ كَنْعَانَ وَأَوْرَثَهُمْ أَرْضَهُمْ 20 ثُمَّ جَعَلَ لَهُمْ بَعْدَ ذَلِكَ قُضاةً مُدَّةَ نحْوِ أرْبَعِ مِئَةٍ وَخَمسِينَ سَنَةً حَتَّى صَمُوئِيِلَ النَّبيِّ 21 ومِنْ ثُمَّ طَلَبُوا مَلِكًا فَأْعْطَاهُمُ اللّهُ شَاوُلُ بْنَ قَيْسٍ رَجُلاً من سِبطِ بِنْيَامِين مُدَّةَ أَرْبَعينَ سَنَةً، 22 ثُمَّ عَزَلَهُ وَأَقَامَ لَهُمْ دَاوُدَ مَلِكًا الَّذِي شَهِدَ لَهُ قَائِلاً: وَجَدْتُ دَاوُدَ بْنَ يَسىَّ رَجُلاً عَلَى حَسَبِ قَلْبي وَهُوَ سَيَصْنَعُ مَشِيئَتِي كُلَّها. 23 ومِنْ نَسْلِ هَذَا أَقَامَ اللّهُ لإِسْرَائِيلَ بِحَسَب الوَعْدِ يَسُوعَ مُخَلِّصًا، 24 وَقَدْ سَبَقَ يُوحَنَّا فَكَرَزَ قَبْلَ مَجِيئِهِ بِمَعْمُودِيَّةِ التَّوْبَةِ لِجَميعِ شَعْبِ إسْرَائِيل.
25 وَلمَّا بَلَغَ يُوحَنَّا قَضَاءَ سَعْيِهِ طَفِقَ يقولُ: مَنْ تَحْسَبونَ أَنِّي أَنَا؟ لَسْتُ أَنَا إِيَّاهُ، وَلَكِنْ هُوَذَا يَأْتِي بَعْدِي مَنْ لاَ أَستَحقُّ أنْ أَحُلَّ رِباطَ حِذائِهِ. 26 أَيُّهَا الرِّجَالُ الإخْوَةُ بَنِي جِنْس إبراهيمَ وَيَا أيُّهَا الَّذِينَ يَتَّقُونَ اللّهَ بَيْنَكُمْ، إلَيْكُمْ أُرْسِلَتْ كَلِمَةُ هَذَا الخَلاَص 27 لأنَّ السَّاكِنِينَ فِي أُورَشَلِيم وَرُؤَسَاءَهم مِنْ حَيْثُ إنَّهُمْ لمَ يَعْرِفُوهُ حَكَمُوا عَلَيْه، فَأَتَمُّوا أَقْوَالَ الأنْبِيَاءِ الَّتِي تُتْلَى فِي كُلِّ سَبْتٍ، 28 وَمَعَ أَنَّهُمْ لَمْ يَجِدُوا عَلَيْهِ وَلاَ عِلَّةً لِلْمَوْتِ طَلَبُوا مِنْ بِيلاَطُسَ أَنْ يَقْتُلَه. 29 وَلمَّا أَتَّموا كُلَّ مَا كُتِبَ عَنْهُ أَنْزَلُوهُ عَنِ الخَشَبةِ وَوَضَعُوهُ فِي قَبْرٍ 30 لَكِنَّ اللّه أَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأَمْوَات، 31 وَتَرَاءَى أيَّامًا كَثيرةً للَّذِينَ صَعِدوا مَعَهُ مِنَ الجَليلِ إِلَى أُورَشَلِيم وَهُمْ شُهودٌ الآنَ عِنْدَ الشَّعْب. 32 وَنَحَنُ نُبشِّرُكُمْ بِالمَوْعِدِ الَّذِي كَانَ للآبَاءِ بِأنَّ اللَّهَ قَدْ أَتَمَّهُ لَنَا نَحْنُ أوْلاَدَهُمْ إذْ أَقَامَ يَسُوع، 33 كَمَا كُتبَ فِي المَزْمُورِ الثَّانِي: أَنْتَ ابْنِي وَأَنَا اليَوْمَ وَلَدْتُكَ. 34 وَأَمَّا أَنَّهُ أَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأمْوَاتِ بِحَيْثُ لاَ يَعُودُ أيْضًا إِلَى الفَسَادِ فَهَكَذَا قَالَ، إنِّي سَأعْطْيكُم البَرَكَاتِ المُقَدَّسَةَ الصَّادِقَةَ الَّتِي وَعَدْتُ بِهَا دَاوُد. 35 وَلِهَذَا قَالَ أيْضًا فِي مَزْمُورٍ آخَرٍ: إنَّكَ لاَ تَدَعُ قُدُّوسَكَ يَرَى الفَسَاد. 36 فَإنَّ دَاوُدَ بَعْدَ أَنْ خَدَمَ مَشيئَةَ اللَّهِ فِي جِيلِهِ رَقَدَ وَانْضَمَّ إِلَى آبَائِهِ وَرَأَى الفَسَادْ، 37 وَأَمَّا الَّذِي أَقَامَهُ اللّهُ فَلمْ يرَ الفَسَادْ، 38 فَلْيَكُنْ مَعْلُومًا عِنْدَكُم أَيَّها الرِّجَالُ الإخْوَة، أَنَّكُم بِهَذَا تُبَشَّرُونَ بِمغْفِرَةِ الخَطَايَا 39 وَأَنَّ كُلَّ مَا لَمْ تَسْتَطِيعُوا أَنْ تُبَرَّرُوا مِنْهُ بِنامُوسِ مُوسَى بِهِ يُبَرَّرُ مِنْهُ كُلُّ مَنْ آمَنَ. 40 فَاحْذَروا أنْ يَحِلَّ بِكُمْ مَا قِيل فِي الأنْبِيَاء: 41 أنْظُروا أيُّها المُتَهاوِنُونَ وتَعَجَّبوا وَاضْمَحِلُّوا فَإنِّي أَعْمَلُ فِي أيَّامِكُم عَمَلاً لَوْ حَدَّثَكُم بِهِ أَحَدٌ لمَ تُصَدِّقوهُ". 42 وَفِيمَا هُمَا خَارِجَانِ مِنْ مَجْمَعِ اليَهُودِ سَأَلَهُمَا الوَثَنِيُّونَ أَنْ يُكَلِّمَاهُمْ بِهَذَا الكَلاَمِ فِي السِّبتِ الآخَرِ. 43 فَلمَّا انْفَضَّ المَجْمَعُ تَبِعَ بُولُسَ وَبَرْنَابَا كَثِيرُونَ مِنَ اليَهُودِ وَالدُّخَلاءِ المُتَعَبِّدينَ فَكَلَّماهُمْ وَشَجَّعاهُمْ عَلَى الثَّبَاتِ فِي نِعْمَةِ اللّهِ.
عَدَاوَةُ اليَهُودِ
44 وَفِي السَّبْتِ التَّالِي اجْتَمَعَ نَحْوَ جَمِيعِ أَهْلِ المَدينَةِ تَقْرِيبًا لِيَسْمَعُوا كَلِمَةَ اللّهِ. 45 فَلَمَّا رَأَى اليَهُودُ الجُمُوعَ امْتَلأُوا حَسَدًا وَجَعَلوا يُعَارِضُونَ كَلامَ بُولُسَ ويُجَدِّفُونَ. 46 فَقَالَ بُولُسُ وَبرْنَابَا بِجُرْأَةِ: "إنَّمَا كَانَ يَجِبُ أَنْ تُقالَ كَلِمَةُ اللّهِ لَكُم أوَّلاً، وَلَكِنْ بِما أَنَّكُم رَفَضْتُمُوهَا وَحَكَمْتُم بأنَّكُم غَيرُ مُستَحِقِّينَ لِلحَيَاةِ الأبَدِيَّةِ فَها نَحنُ نَتَوجَّهُ إِلَى الأُمَمِ. 47 لأنَّ الرَّبَّ هَكَذَا أَوْصَانَا: "إني جَعَلْتُكَ نُورًا لِلأُمَمِ لِتَكونَ لِلْخَلاصِ إِلَى أَقْصَى الأَرْضِ". 48 فَلمَّا سَمِعَ الوَثَنِيّونَ ذَلِكَ فَرِحُوا وَقَبِلُوا كَلِمَةَ الرَّبِّ وآمَنَ كُلُّ مَنْ أَعَدَّهُمُ لِلْحَيَاةِ الأبَدِيَّةِ، 49 وَانتْشَرَتْ كَلِمَةُ الرَّبِّ فِي كُلِّ المِنْطَقَة.
50 أَمَّا اليَهودُ فَجَعَلوا يُحَرِّضُونَ النِّساءَ المُتَعَبِّدَاتِ وَالنِّسَاءَ النَّبِيلاَتِ وَأَعْيانَ المَدِينَةِ وَأَثَارُوا اضْطِهادًا عَلَى بُولُسَ وَبرْنَابَا وَطَرَدُهُما مِنْ تُخُومِهِمْ 51 فَنَفَضَا عَلَيْهِمْ غُبارَ أرْجُلِهِمَا وَأَتَيَا إِلَى إيقُونِيَةَ. 52 وَكانَ التَلاميذُ يَمْتَلِئُونَ مِنَ الفَرَحِ وَالرُّوحِ القُدُسِ.
Перша подорож Павла до язичників
1 В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.
2 Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.
3 Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили.
4 Вони були послані Святим Духом і пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
5 Будучи в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах. І мали Івана до послуг.
Навернення проконсула
6 Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка‑ворожбита, лжепророка, юдея на ім’я Вар‑Ісус,
7 який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово.
8 Та проти них виступив Еліма – ворожбит, – так перекладається його ім’я, – намагаючись відвернути проконсула від віри.
9 Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього,
10 сказав: О, сповнений усякого підступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги?
11 І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і темрява огорнули його, і, ходячи навпомацки, він шукав провідника.
12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись вченню Господа.
Проповідь в Антіохії Пісидійській
13 Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим.
14 Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.
15 Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!
16 Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте!
17 Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї.
18 І сорок років годував їх у пустелі.
19 Підкоривши сім народів у ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю –
20 майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів – до пророка Самуїла.
21 Потім просили царя – і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніяміна, – на сорок років.
22 Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, – він виконає всі Мої наміри!
23 З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса.
24 Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові.
25 А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття!
26 Мужі‑брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння.
27 Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи.
28 Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його.
29 Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.
30 Та Бог воскресив Його з мертвих!
31 Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми.
32 І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам;
33 Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
34 А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида!
35 Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
36 А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, – і побачив тління.
37 Але Той, Кого Бог воскресив, – не побачив тління.
38 Тому нехай буде відомо вам, мужі‑брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, –
39 у цьому кожний, хто вірить, оправдується.
40 Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:
41 Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, – справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам!
42 Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова.
43 Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті.
44 А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово.
Опір юдеїв
45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили.
46 Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників.
47 Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі!
48 Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя.
49 І Слово Господнє ширилося по всій країні.
50 А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території.
51 Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії.
52 А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.
