بُولُسُ وَبَرْنَابَا فِي إيقُونِيَةَ
1 وَجَرَى مِثلُ ذَلِكَ فِي إيْقونِيَةَ إذْ دَخَلا إِلَى مَجْمعِ اليَهودِ وتَكلَّما كَلاَمًا جَعَلَ جَمْعًا كَبِيرًا مِنَ اليَهُودِ وَالْيُونَانِيِّينَ يُؤْمِنُون. 2 لَكِنَّ الَّذِينَ لَمْ يُؤمِنُوا مِنَ اليَهُودِ أَثَارُوا الوَثَنيِّينَ وَأَوْغَرُوا صُدُورَهُم عَلَى الإِخْوَةِ. 3 وَلَكِنَّهُمَا مَكَثا هُناكَ مَدَّةً طَويلَةً يَتَكلَّمَانِ بِجُرْأَةٍ فِي الرَّبِّ وَهوَ يَشْهدُ لِكَلِمَةِ نِعْمَتهِ بِمَا أَجْرَاهُ مِنْ آيَاتٍ وَعَجَائِبَ عَلَى أَيْدِيهِمَا 4 فَانْقَسَمَ أَهْلُ المَدِيِنَةِ فَكانَ بَعْضُهُم مَعَ اليَهودِ وَبَعْضُهُمْ مَعَ الرَّسولَيْنِ. 5 وَإذْ تَواثَبَ الوَثَنِيُّونَ وَاليَهُودُ مَعَ رُؤَسَائِهِم لِيَشْتِمُوهُما ويَرْجُمُوهُما، 6 شَعَرَا هُمَا بذلِكَ فلَجَآ إِلَى مَديَنَتَيْ لِيكَأُونِيَةَ: لِسْترَةَ ودَرْبَةَ وَنَواحِيهِمَا 7 وَكَانَا هُنَاكَ يُبَشِّرَان.
فِي لِسْتَرَةَ وَدَرْبَةَ
8 وَكَانَ فِي لِسْتَرةَ رَجُلٌ عَاجِزٌ كَسيحٌ مُقعَدٌ منْ بطنِ أُمِّه، لَمْ يَمْشِ قَطُّ 9 وَكَانَ هَذَا يُصْغي إِلَى بُولُسَ وَهُوَ يَتَكَلَّمُ، فَتَفَرَّسَ فِيهِ وَإِذْ رَأَى أَنَّ لَهُ إِيمانًا لِيَخْلُص، 10 قَالَ بصَوْتٍ عَظِيمٍ: "قُمْ عَلَى رِجْلَيْكَ مُنتَصِبًا". فَوَثَبَ وَطفِقَ يَمْشِي. 11 فَلَمَّا رَأتِ الجُمُوعُ مَا صَنَعَ بُولُسُ، رَفَعُوا أَصْوَاتَهُمْ بِلُغَةٍ لِيكَأُوِنيَةٍ قَائِلينَ: إنَّ الآلِهَةَ تَشَبَّهُوا بِالنَّاسِ وَنَزَلوا إليْنَا"، 12 وَسَمَّوا بَرْنَابَا زَفْسًا وبُولُسَ هِرمِيسَ لأنَّهُ كَانَ المُتَقَدِّمَ فِي الكَلاَمِ 13 وَأَتَى كَاهِنُ زَفْسَ الَّذِي كَانَ عِنْدَ مَدْخَلِ المَدِينَةِ بِثِيرانٍ وَأَكَالِيلَ عِنْدَ الأَبْوَابِ وَأَرَادَ تَقْرِيبَ ذَبِيحَتِهُ مَعَ الجُمُوعِ 14 فَلَمَّا سَمِعَ الرَّسُولاَنِ بَرْنَابَا وَبُولُسُ مَزَّقَا ثَيابَهُمَا وَوَثَبَا نَحْوَ الجَمْعِ صَارِخَيْنِ 15 وَقَائِلَيْن: "أَيُّها الرِّجَالُ لِمَاذَا تَصْنَعُونَ هَذَا؟ إِنَّمَا نَحْنُ بَشَرٌ ضُعَفَاءُ مِثْلَكُمْ، وَنَحْنُ نُبَشِّرُكُمْ بِأَنْ تَرْتَدُّوا عَنْ هَذِهِ الأَبَاطِيلِ إِلَى الإلَهِ الحَيِّ الَّذِي خَلَقَ السَّمَاءَ وَالأَرْضَ وَالبَحْرَ وَكُلَّ مَا فِيها، 16 الَّذِي تَرَكَ الأُمَمَ فِي الأجْيَالِ السَّالِفةِ يَسْلُكُون فِي طُرُقِهِمْ، 17 مَعْ هَذَا لَمْ يَدَعْ نَفْسَهُ بِغَيرِ شُهُودٍ وَهُوَ يَفْعَلُ خَيْرًا يَرْزُقُنا مِنَ السَّمَاءِ أَمْطَارًا وَأَزْمِنَةً مُثْمِرَةً ويَمْلأُ قُلُوبَنَا طَعَامًا وَسُرُورًا". 18 بِهَذَا الكَلاَمِ تَمَكَنَّا بَعْدَ جُهْدٍ مِنْ إقْنَاعِ الجُمُوع بِعَدَم تَقْدِيمِ الذَّبَائِحِ لَهُمَا.
19 ثُمَّ أَتَى يَهُودٌ مِنْ إنْطَاكيَةَ وَإيْقُونَيةَ وَأَقْنَعُوا الجُمُوعَ، فَرَجَمَوا بُولُسَ وَجَرُّوهُ إِلَى خَارِجِ المَدِينَةِ، ظَانِّينَ أَنَّهُ مَاتَ. 20 غَيرَ أَنَّهُ بَيْنَمَا كَانَ التَّلاَمِيذُ مُحِيطِينَ بِهِ قَامَ وَدَخَلَ المَدِينَةَ، وَفِي الغَدِ خَرَجَ مَعَ بَرْنَابَا إِلَى دَرْبَةَ 21 فَبَشَّرَا فِي تِلْكَ المَدِينَةِ وَتَلمَذَا كِثِيرِينَ، ثُمَّ رَجَعَا إِلَى لِستَرَةَ وإيقُونِيَةَ وَإنْطَاكِيَةَ 22 يُشَدِّدَان عَزَائِمَ التَّلامِيذِ وَيُشَجِّعَانِهِمْ عَلَى الثَّبَاتِ فِي إيمَانِهِمْ. وَيَقُولاَنِ لَهُمْ إنَّهُ بِضِيقاتٍ كَثِيرَةٍ يَنْبَغِي لَنَا أنْ نَدْخُلَ مَلَكُوتَ اللّهِ 23 وَبَعْدَ أَنْ رَسَمَا قُسُوسًا فِي كُلِّ كَنِيسةٍ وَصَلَّيَا وَصَامَا اسْتَودَعَاهُم الرَّبَّ الَّذِي كَانُوا قَدْ آمَنوا بِهِ.
العَوْدَةُ إِلَى إنْطَاكِيَةَ فِي سُورية
24 وَبَعدَ أَنِ اجْتازا فِي بِيسِيدِيَةَ أََتَيا إِلَى بَمْفِيلِيَةَ 25 فَكَلَّمَا بِالكَلِمَةِ فِي بَرْجَة، ثُمَّ انحَدَرا إِلَى أتَّالِيةَ، 26 وَمِنْ هُناكَ أقْلَعَا إِلَى إنْطَاكِيَة الَّتِي خَرَجَا مِنْهَا تَرْعَاهُمَا نِعْمَةُ اللّهِ مِنْ أَجْل العَمَل الَّذِي قَامَا بِهِ. 27 وَلَمَّا قَدِمَا وَجَمَعَا الكَنِيسَةَ أَخَبَرَا بِكُلِّ مَا صَنَعَ اللّهُ مَعَهُمَا وَأَنَّهُ فتَحَ للأُمُمِ بَابَ الإيمَانِ 28 وَأَقَامَا هُنَاكَ زَمَانًا غَيرَ قليلٍ مَعَ التَّلاَمِيذِ.
Павло і Варнава проповідують в Іконії та Лістрі
1 В Іконії сталося таке , що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків.
2 Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів.
3 Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками.
4 І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші – з апостолами.
5 Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням,
6 вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці
7 і там благовістили.
8 У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.
9 Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення,
10 Павло дуже голосно сказав: Встань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити.
11 Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по‑лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі!
12 І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, оскільки той був провідним у слові.
13 Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.
14 Почувши це , апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи:
15 Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них.
16 Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.
17 Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця!
18 І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.
19 Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер.
20 Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
Повернення в Антіохію
21 Звістивши Євангелію тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, – казали вони, – через великі утиски ввійти до Царства Божого.
23 І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили.
24 Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію
25 і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії.
26 Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили.
27 Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри.
28 І немало часу перебували вони з учнями.
