دِفَاعُ بُولُس أَمَامَ الجُمُوعِ
1 "أَيُّهَا الرِّجَالُ الإِخْوَةُ وَالآبَاءُ، اِسْمَعُوا الآنَ دِفَاعِي عَنْ نَفسِي". 2 فَلَمَّا سَمِعُوهُ يُخَاطِبُهُمْ بِاللُّغَةِ العِبْرِيَّةِ ازْدَادُوا هُدُوءًا. 3 فَقَالَ: "إِنِّي رَجُلٌ يَهُودِيٌّ وَلِدْتُ فِي طَرَسُوسَ مِنْ كِيلِيكِيَةَ عَلَى أنِّي نَشَأْتُ فِي هذِهِ المَدِينَةِ وتَعَلَّمْتُ عِنْدَ قَدَمَيْ غمَالائِيلَ التَّرْبِيَةَ المُوافِقَةَ تمَامًا لِشَريعَةِ الآباءِ وَكُنْتُ غَيُورًا لِلَّهِ كَمَا أَنْتُم جَمِيعُكُمُ اليَوْمَ. 4 وَقَدِ اضْطَهَدْتُ هَذَا الطَّريقَ حَتَّى المَوْت فَاعْتَقَلْتُ الرِّجَالَ وَالنِّسَاءَ وَأَلْقَيْتُهُمْ فِي السُّجُونِ 5 كَمَا يَشْهَدُ لِي رَئيسُ الكَهَنَةِ وَجَمِيعُ الشُّيُوخِ. فَقَدْ أَخَذْتُ مِنْهُمْ رَسَائِلَ إِلَى الإِخْوَةِ وَانْطَلَقْتُ إِلَى دِمَشقَ لاعْتِقَالِ مَنْ كَانَ فِيهَا مِنْهُمْ فَأَسُوقَهُ إِلَى أُورَشَلِيم لِيُعَاقَبَ. 6 فَاتَّفَقَ وَأَنَا سَائرٌ وَقَدْ دَنَوتُ مِنْ دِمَشْقَ عِنْدَ الظُّهْرِ أَنْ أَبْرَقَ حَوْلِي مِنَ السَّماءِ بَغتَةً نُورٌ عَظيمٌ 7 فَسَقَطْتُ عَلَى الأرْض وَسَمِعْتُ صَوْتًا يَقُولُ لِي: شَاوُلُ شَاوُلُ لِمَاذَا تَضْطَهِدُنِي؟ 8 فَأجَبْتُ: مَنْ أنْتَ، يَا رَبُّ؟ فَقَالَ لي: أنَا يَسُوعُ النَّاصِرِيُّ الَّذِي أنْتَ تَضْطَهِدُهُ. 9 والَّذِينَ كَانُوا مَعِي رَأَوا النُّورَ وخَافُوا وَلكِنْ لَمْ يَسْمَعُوا صَوْتَ الَّذِي كَلَّمَنِي. 10 فَقُلْتُ: مَاذا أَصْنَعُ يَا رَبُّ؟ فَقَالَ لِي الرَّبُّ: قُمْ وَادْخُلْ إِلَى دِمَشْقَ وَهُناكَ تُخْبِرُ بِجَمِيعِ مَا رُسِمَ عَلَيْكَ أنْ تَعْمَلَهُ. 11 وَإذْ كُنْتُ لاَ أُبْصِرُ لِبَهاءِ النُّورِ قَادَنِي بِاليَدِ الَّذِينَ كَانُوا مَعِي فَأتَيْتُ إِلَى دِمَشْقَ. 12 وَكَانَ فِي دِمَشْقَ رَجُلٌ تَقِيٌّ مُتَمَسِّكٌ بِالشَّرِيعَةِ اِسْمُهُ حَنَانيَا يَشْهَدُ لَهُ جَمِيعُ القَاطِنِينَ فِي دِمَشْقَ مِنَ اليَهُودِ، 13 جاءَ إِلَيَّ وَوَقَفَ عِنْدِي وَقَالَ: يَا شَاوُلُ أخِي أَبْصِرْ. وَفِي تِلكَ السَّاعَةِ نَظَرْتُ إليْهِ. 14 فَقَالَ: إِنَّ إلَهَ آبائِنَا قَدِ انْتَخَبَكَ لِتَعْرِفَ مَشِيئَتَهُ وَتُعايِنَ البَارَّ وَتَسْمَعَ صَوْتًا مِنْ فِمِهِ 15 لأَنَّكَ سَتَكُونُ شَاهِدًا لَهُ عِندَ جَمِيعِ النَّاسِ بِمَا رَأيْتَ وَسَمِعْتَ. 16 والآنَ لِمَاذا تُبْطِئْ؟ قُمْ فَاعْتَمِدْ وَاغْسِلْ خَطَايَاكَ دَاعِيًا باسْمِ الرَّبِّ. 17 وَلَمَّا رَجَعْتُ إِلَى أُورَشَلِيم وَكُنْتُ أُصَلِّي فِي الهَيْكَلِ حَدَثَ لِيَ انْجِذَابٌ فَرَأيْتُهُ يَقُولُ لِي: 18 بَادِرْ وَاخْرُجْ سَرِيعًا مِنْ أُورَشَلِيم فَإنَّهُم لا يَقْبَلُونَ شَهَادَتَكَ لِي. 19 فَقُلتُ: يا رَبُّ إنَّهُم يَعْلَمُونَ أنِّي كُنْتُ فِي كُلِّ مَجْمَعٍ أَحْبِسُ وَأضْرِبُ المُؤمِنِينَ بِكَ، 20 وَحِينَ سُفِكَ دَمُ إِسْتِفَانُسَ شَهِيدِكَ كُنْتُ أنَا أيْضًا واقِفًا ومُوَافِقًا لِقَاتِليهِ وَمُحَافِظًا عَلَى ثِيَابِهِم. 21 فَقَالَ لِيَ: انْطَلِقْ فَإنِّي سَأُرْسِلُكَ بعيدًا، إِلَى الأمَمِ". 22 وكانوا يَصْغُونَ إلَيْهِ حَتَّى قَالَ هَذِهِ الكَلِمَات، فَرَفَعُوا أَصْوَاتَهُمْ قَائِلِينَ: "اِنْزَعْ هَذَا الرَّجُلَ مِنَ الأَرْضِ، إنَّهُ لاَ يستَحِقُّ الحَياةَ". 23 وبَيْنَمَا هُمْ يَصْرُخُونَ وَيَنْزِعُونَ ثِيابَهُمْ وَيَدُرُّونَ غُبارًا فِي الجَوِّ 24 أَمَر القَائِدُ أنْ يُؤْتَى بِهِ إِلَى المُعَسْكَرِ ثُمَّ يُمْتَحَنَ وهُوَ يُجلَد، ليَعْلَمَ لأَيَّ شَيْءٍ يَصِيحونَ عَلَيْهِ ذَاكَ الصِّيَاح.
بُولُسُ مُوَاطِنٌ رُومَانيٌّ
25 فَلَمَّا رَبَطُوهُ لِيَجْلِدُوهُ قَالَ بُولُسُ لِقَائِدِ المِئَةِ وَكَانَ قائِمًا إِلَى جَنْبِهِ: "أَيَجُوزُ لَكُمْ أنْ تَجْلِدوا رَجُلاً رُومَانِيًّا قَبْلَ مُحاكَمَتِهِ؟" 26 فَلَمَّا سَمِعَ قَائِدُ المِئَةِ ذَلِكَ دَنَا إِلَى قَائِدِ الأَلْفِ وَأَخْبَرَهُ قائِلاً: مَاذَا أَنْتَ مُزْمِعٌ أَنْ تَصْنَع، فَإنَّ هَذَا الرَّجُلَ رُومَانيٌّ" 27 فَدَنَا إلَيْهِ قَائِدُ الأَلْفِ وَقَالَ لَهُ: "قُلْ لي أَرُومَانِيٌّ أَنْتَ؟" فَقَالَ لَهُ: "نَعَم". 28 فَأَجَابَ قَائِدُ الأَلْفِ: "إنِّي بِمَالٍ كَثِيرٍ اقْتَنَيتُ هَذِهِ الجِنْسيَّة" فَقَالَ بُولُسُ: "أَمَّا أَنَا فَفِيهَا وُلِدْتُ". 29 فَلِلوَقْتِ ابْتَعَدَ عَنْهُ الَّذِينَ أَزْمَعُوا أَنْ يَسْتَجْوِبُوهُ وَخَافَ قَائِدُ الأَلْفِ لَمَّا عَلِمَ أنَّهُ رُومانِيٌّ وَقَدْ قَيِّدَهُ. 30 وَفِي الغَدِ أَرَادَ أَنْ يَعْلَمَ الحَقِيقَةَ مَاذَا يَدَّعِي عَلَيْهِ اليَهُودُ فَحَلَّهُ مِنَ القُيُودِ وَأَمَرَ رُؤسَاءَ الكَهَنَةِ وَالمَحْفِلَ كُلَّهُ أَنْ يَجْتَمِعُوا وَأَخْرَجَ بُولُسَ وأَقَامَهُ أَمَامَهم.
Виправдання Павла перед народом
1 Мужі‑брати і батьки! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами.
2 Почувши, що заговорив до них єврейською мовою, ще більше притихли. А він сказав:
3 Я – чоловік‑юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я – ревнитель Бога, як всі ви сьогодні.
4 Я цей напрям вчення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, –
5 як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були.
6 Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло.
7 Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш?
8 Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я – Ісус Назарянин, Якого ти переслідуєш.
9 А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули.
10 Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити!
11 І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку.
12 А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї – мешканці [Дамаска], –
13 прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його.
14 Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст,
15 бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув.
16 А тепер чого очікуєш? Встань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я!
17 І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, – в пориві захоплення
18 я побачив Його… Він говорив до мене: Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене!
19 А я сказав: Господи, вони самі знають, що я кидав до в’язниць та бив по синагогах тих, які вірять у Тебе,
20 а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, які його вбивали!
21 Та Він сказав мені: Іди, тому що Я пошлю тебе далеко – до народів.
22 Слухали його аж до цього слова, а тоді піднесли свої голоси, вигукуючи: Геть такого із землі, бо не годиться йому жити!
23 Вони кричали, кидали одяг і жбурляли порох у повітря.
Павла ув’язнюють у римській казармі
24 Тож тисяцький звелів відвести його до казарми, наказавши бичуванням допитати його, щоби зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього.
25 А коли розтягли його ременями, то Павло сказав сотникові, який стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка – римлянина і не засудженого?
26 Почувши, сотник підійшов до тисяцького й сповістив, кажучи: [Вважай], що хочеш робити, бо цей чоловік – римлянин!
27 Наблизившись, тисяцький запитав його: Скажи мені, ти римлянин? Він відказав: Так.
28 А тисяцький відповів: Я набув це громадянство за великі гроші. Павло ж сказав: А я в ньому й народився.
29 Тоді від нього негайно відступили ті, які мали його допитувати, а тисяцький налякався, довідавшись, що він римлянин і що він його зв’язав.
30 А наступного дня, бажаючи краще дізнатися, в чому його звинувачують юдеї, звільнив його [з кайданів] і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон . І, привівши Павла, поставив його перед ними.
