يَسُوعُ يَشْفِي المُخَلَّعَ فِي بَيْتَ حِسْدا
1 وبَعْدَ ذَلِكَ كَانَ عِيدُ اليَهُودِ، فَصَعِدَ يَسُوعُ إِلى أُورُشَلِيمَ. 2 وإِنَّ فِي أُورُشَلِيمَ عِنْدَ بابِ الغَنَمِ بِرْكَةً تُسَمَّى بالعِبْرَانِيَّةِ بَيْتَ حِسْدا، لَهَا خَمْسَةُ أَرْوِقَةٍ. 3 كَانَ مُضْطَجِعًا فِيهَا جُمْهُورٌ كَثِيرٌ مِنَ المَرْضَى مِنْ عُمْيَانٍ وَعُرْجٍ وَيَابِسِي الأَعْضَاءِ يَنْتَظِرُونَ تَحْرِيكَ المَاءِ. 4 لأَنَّ مَلاكًا كَانَ يَنْزِلُ أَحْيَانًا فِي البِرْكَةِ ويُحَرِّكُ المَاءَ، وَالَّذِي كَانَ يَنْزِلُ أَوَّلاً مِنْ بَعْدِ تَحْرِيكِ المَاءِ كَانَ يُبْرَأُ مِنْ أَيِّ مَرَضٍ اعْتَرَاهُ. 5 وَكَانَ هُنَاكَ إِنْسَانٌ بِهِ مَرَضٌ مُنْذُ ثَمَانٍ وثَلاثِينَ سَنَةً. 6 هَذَا إِذْ رَآهُ يَسُوعُ مُلْقًى، وعَلِمَ أَنَّ لَهُ زَمانًا كَثِيرًا قَالَ لَهُ: "أَتُريدُ أَنْ تَبْرَأَ؟" 7 فَأَجَابَهُ المَريضُ: "يَا سَيِّدُ، لَيْسَ لي إِنْسَانٌ مَتَى حُرِّكَ المَاءُ يُلْقِيَنِي فِي البِرْكَةِ، بَلْ بَينَمَا أَكُونُ آتِيَا يَنْزِلُ قَبْلِي آخَرُ". 8 فَقَالَ لَهُ يَسُوعُ: "قُمِ احْمِلْ سَرِيرَكَ وَامْشِ". 9 فَلِلَوقْتِ بَرِئَ الرَّجُلُ وَحَمَلَ سَريرَهُ وَمَشَى. وَكَانَ فِي ذَلِكَ اليَومِ سَبْتٌ، 10 فَقَالَ اليَهُودُ لِلَّذِي شُفِيَ: "إِنَّهُ سَبْتٌ، فَلا يَحِلُّ لكَ أَنْ تَحْمِلَ السَّريرَ". 11 فَأَجَابَهُم: "إِنَّ الَّذِي أَبْرَأَنِي هُوَ قَالَ لِي، إِحْمِلْ سَرِيرَكَ وَامْشِ". 12 فَسَأَلُوهُ: "مَنْ هُوَ الإِنْسَانُ الَّذِي قَالَ لَكَ احْمِلْ سَرِيرَكَ وَامْشِ؟" 13 أَمَّا الَّذِي شُفِيَ فَلَمْ يَكُنْ يَعْلَمُ مَنْ هُوَ، لأَنَّ يَسُوعَ اعْتَزَلَ إِذْ كَانَ فِي المَوَضِعِ جَمْعٌ 14 وبَعْدَ ذَلِكَ وَجَدَهُ يَسُوعُ فِي الهَيْكَلِ، فَقَالَ لَهُ: "هَا قَدْ عُوفِيتَ، فَلا تَعُدْ تُخْطِئُ لِئَلاَّ يُصِيبَكَ أَشَرُّ". 15 فَذَهَبَ ذَلِكَ الإِنْسَانُ وَأَخْبَرَ اليَهُودَ أَنَّ يَسُوعَ هُوَ الَّذِي أَبْرَأَهُ. 16 وَلِهَذَا كَانَ اليَهُودُ يُطارِدُونَ يَسُوعَ ويَطْلُبُونَ قَتْلَهُ لأَنَّهُ صَنَعَ ذَلِكَ فِي السَّبْتِ.
يَسُوعُ يُعَلِّمُ وَيَصْنَعُ أَعْمَالاً إِلَهيَّةً بالاِشْتِراكِ مَعْ أبِيه
17 فَأَجَابَهُم يَسُوعْ: "إِنَّ أَبِي حَتَّى الآنَ يَعْمَلُ، وَأَنَا أَيْضًا أَعْمَلُ". 18 فازْدَادَ اليَهُودُ لأَجْلِ هَذَا طَلَبًا لِقَتْلِهِ لأَنَّهُ لَمْ يَكُنْ يَنْقُضُ السَّبْتَ فَقَطْ بَلْ أَيْضًا كَانَ يَقُولُ إِنَّ اللّهَ أَبوهُ مُسَاوِيًا نَفْسَهُ بِاللّهِ. 19 فأَجَابَ يَسُوعُ وَقَالَ لَهُمْ: "الحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّ الاِبْنَ لا يَقْدِرُ أَنْ يَعْمَلَ مِنْ نَفْسِهِ شَيْئًا إِلاَّ مَا يَرَى الآبَ يَعْمَلُهُ، لأَنَّ مَا يَعْمَلُهُ ذَاكَ، يَعْمَلُهُ الاِبْنُ كَذَلِكَ. 20 لأَنَّ الآبَ يُحِبُّ الاِبْنَ ويُريِهِ جَمِيعَ مَا يَعْمَلُهُ وَسَيُرِيهِ أَعْمَالاً أَعْظَمَ مِنْ هَذِهِ لِتَتَعَجَّبُوا أَنْتُمْ. 21 فَكَمَا يُقِيمُ الآبُ المَوْتَى وَيُحْيِيِهِم، كَذَلِكَ الاِبْنُ أَيْضًا يُحْيِي مَنْ يَشَاءُ. 22 لأَنَّ الآبَ لا يَدِينُ أَحَدًا بَلْ أَعْطَى الحُكْمَ كَلَّهُ لِلاِبنِ، 23 لِيُكَرِّمَ الجَمِيعُ الاِبْنَ كَمَا يُكَرِّمُونَ الآبَ. ومَنْ لا يُكَرِّمُ الاِبْنَ لا يُكَرِّمُ الآبَ الَّذِي أَرْسَلَهُ.
24 الحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّ مَنْ يَسْمَعُ كَلامِي وَيُؤْمِنْ بِالِّذِي أَرْسَلَنِي، فَلَهُ الحَيَاةُ الأَبَدِيَّةُ ولا يَأْتِي إِلَى دَينُونَةٍ بَلْ قَدِ انْتَقَلَ مِنَ المَوتِ إِلَى الحَيَاة". 25 الحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّهَا تَأْتِي سَاعَةٌ وهِيَ الآنَ حَاضِرَةٌ حِينَ يَسْمَعُ الأَمْوَاتُ صَوْتَ ابْنِ اللّهِ، والَّذِين يَسْمَعُونَ يَحْيَوْنَ، 26 لأَنَّهُ كَمَا أَنَّ الآبَ لَهُ حَيَاةٌ فِي ذاتِهِ كَذَلِكَ أَعْطَى الاِبْنَ أَيْضًا أَنْ تَكونَ لَهُ حَيَاةٌ فِي ذاتِهِ، 27 وَأَعْطَاهُ سُلطَانًا أَنْ يُجْرِيَ الحُكْمَ لأَنَّهُ ابْنُ البَشَرِ. 28 لا تَعْجَبُوا مِنْ هَذَا، أَنَّهَا تَأْتِي سَاعَةٌ يَسْمَعُ فِيهَا جَمِيعُ مَنْ فِي القُبُورِ صَوتَهُ، 29 فِيَخْرُجُ الَّذِينَ عَمِلُوا الصَّالِحَاتِ إِلَى قِيَامَةِ حَيَاةٍ والَّذِين عَمِلُوا السَّيِّئَاتِ إِلَى قِيَامَةِ دَينُونَةٍ. 30 أَنَا لا أَقْدِرُ أَنْ أَعْمَلَ مِنْ نَفْسِيَ شَيْئًا. كَمَا أَسْمَعُ أَحْكُمُ وحُكْمي عادِلٌ، لأَنِّي لا أَطْلُبُ مَشِيئَتِي بَلْ مَشِيئَةَ الآبِ الَّذِي أَرْسَلَنِي.
31 إِنْ كُنْتُ أَنَا أَشْهَدُ لِنفْسِي فَشَهَادَتِي لَيسَتْ حْقًّا. 32 إِنَّمَا الَّذِي يَشْهَدُ لِي هُوَ آخَرُ وَأَنَا أَعْلَمُ أَنَّ شَهَادَتَهُ الَّتِي يَشْهَدُ لِي بِهَا هِيَ حَقٌّ. 33 أَنْتُمْ أَرْسَلتُمْ رُسُلاً إِلَى يُوحَنَّا فَشَهِدَ لِلحَقِّ، 34 وَأَمَّا أَنَا فَلا أَقْبَلُ شَهَادَةً مِنْ إِنْسَانٍ ولَكِنِّي أَقُولُ هَذَا لَتَخْلُصُوا أَنْتُمْ. 35 ذَاكَ كَانَ السِّرَاجَ المُوقَدَ المُنِيرَ وَأَنْتُمْ أَرَدْتُمْ أَنْ تَبْتَهِجُوا بِنُورِهِ سَاعَةً. 36 وَأَمَّا أَنَا فَلِي شَهَادَةٌ أَعْظَمُ مِنْ يُوحَنَّا، لأَنَّ الأَعْمَالَ الَّتِي أَعْطَاني الآبُ أَنْ أُتَمِّمَهَا، هَذِهِ الأَعْمالُ بِعَيْنِها الَّتِي أَنَا أَعْمَلُهَا تَشْهَدُ لِي بِأَنَّ الآبَ قَدْ أَرْسَلَنِي. 37 والآبُ الَّذِي أَرْسَلَنِي هُوَ شَهِدَ لِي. وَأَنْتُمْ لَمْ تَسْمَعُوا صَوتَهُ قَطُّ، ولا رَأَيْتُمْ صُورَتَهُ، 38 وكَلِمَتُهُ لَيسَتْ فِيكُم ثَابِتَةً، لأَنَّكُمْ لا تُؤْمِنُونَ بِالَّذِي أَرْسَلَهُ هُوَ. 39 أَنْتُمْ تَبْحَثُونَ فِي الكُتُبِ لأَنَّكُمْ تَحْسَبُونَ أَنَّ لَكُمْ فِيهَا حَيَاةً أَبَدِيَّةً، فَهِيَ الَّتِي تَشْهَدُ لِي، 40 ولا تُرِيدُونَ أَنْ تُقْبِلُوا إِلَيَّ لِتَكُونَ لَكُمْ حَيَاةٌ.
لِمَاذَا يَكْفُرُ اليَهُودُ بالمَسِيِح
41 مَجْدًا مِنَ النَّاسِ لَسْتُ أَقْبَل، 42 لَكِنِّي قَدْ عَرَفْتُكُمْ أَنْ لَيْسَت فِيكُمْ مَحَبَّةُ اللّهِ. 43 أَنَا أَتَيْتُ بِاسْمِ أَبِي، فَلَمْ تَقْبَلَونِي، وَإِنْ أَتَاكُمْ آخَرُ بِاسْمِ نَفْسِهِ فَذَاكَ تَقْبَلُونَهُ 44 كَيْفَ تَقْدِرُونَ أَنْ تُؤْمِنُوا وَأَنْتُمْ تَقْبَلُونَ مَجْدًا بَعْضُكُمْ مِنْ بَعْضٍ ولا تَبْتَغُونَ المَجْدَ الَّذِي مِنْ عِنْدِ اللّهِ وحْدَهُ؟ 45 لا تَظُنُّوا أَنِّي أَشْكُوكُمْ عِنْدَ الآبِ، لَكُمْ مَنْ يَشْكُوكُم، وهُوَ مُوسَى الَّذِي فِيهِ رَجاؤُكُم. 46 فَلَوْ كُنْتُمْ تُصَدِّقُونَ مُوسَى لَكُنْتُمْ تُصَدِّقُونَنِي، لأَنَّهُ هُوَ كَتَبَ عَنِّي. 47 فَإِنْ كُنْتُمْ لا تُصَدِّقُونَ كُتُبَ ذَاكَ فَكَيْفَ تُصَدِّقُونَ كَلامِي؟".
Зцілення поблизу Витезди
1 Після цього було юдейське свято, й Ісус прийшов у Єрусалим.
2 Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по‑юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
3 У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
4 Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
7 Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
11 Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
13 Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
Ісус – Син Божий
16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, – працюю і Я.
18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
19 У відповідь Ісус говорив їм: Істинно, істинно кажу вам: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, – те й Син також робить.
20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
24 Істинно, істинно кажу вам, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
Про воскресіння мертвих
25 Істинно, істинно кажу вам, що надходить час, – і він вже є, – коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, – у воскресіння суду.
30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, – [Отця].
Істинне свідчення про Ісуса
31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
32 Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
34 Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
35 Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
36 Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, – ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Слави від людей Я не приймаю,
42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, – і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, – не шукаєте?
45 Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, – Мойсей, на якого ви надієтеся.
46 Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.
47 Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?
