يَسوعُ يَمْنَحُ الإثْنَي عَشَرْ سُلطانًا
1 وَدَعَا تَلامِيذَهُ الإِثْنَيْ عَشَرَ وَأَعْطاهُمْ قُوَّةً وَسُلْطانًا عَلَى جَميعِ الشَّياطِينِ وعَلَى شِفَاءِ الأَمْراضِ، 2 وَأَرْسَلَهُمْ لِيَكْرِزُوا بِمَلَكُوتِ اللّهِ وَيُبْرِئُوا المَرْضَى 3 وَقَالَ لَهُم: "لا تَحْمِلُوا فِي الطَّريقِ شَيْئًا، لا عَصًا وَلا مِزْوَدًا ولا خُبْزًا وَلا فِضَّةً وَلا يَكُنْ لِلواحِدِ مِنْكُم ثَوْبان. 4 وَأَيُّ بَيْتٍ دَخَلْتُمُوهُ، فَهُناكَ امْكُثُوا ومِنْ هُناكَ اخْرُجُوا 5 ومَنْ لا يَقْبَلُكُم، ففِي خُرُوجِكُم مِنْ تِلْكَ المَدينَةِ انْفُضُوا أَيْضًا غُبَارَ أَرْجُلِكُم شَهَادَةً عَلَيْهِمْ". 6 فَخْرَجُوا وَطَافُوا فِي القُرَى، يُبَشِّرُونَ وَيشْفُونَ فِي كُلِّ مَكانٍ.
حَيْرَةُ هيرودُس
7 وَسَمِعَ هِيرُودُسُ رَئيسُ الرُّبْعِ بِجَميعِ ما كانَ يُجْرِي عَلَى يَدَيْهِ فَتَحَيَّرَ، لأَنَّ بَعْضًا كانُوا يَقُولُون: "إِنَّ يُوحَنَّا قَدْ قَامَ مِنْ بَيْنِ الأَمُواتِ"، 8 وَبَعْضًا يقُولونَ: "إِنَّ إِيلِيَّا قَدْ ظَهَرَ"، وَآخَرينَ يَقُولون: "إِنَّ وَاحِدًا منَ الأَنبِياءِ الأَوَّلِينَ قامَ". 9 فَقَالَ هيرُودُس: "إِنَّ يُوحَنَّا قَدْ قَطَعْتُ أَنا رَأْسَهُ، فَمَنْ هَذَا الَّذِي أَسْمَعُ عَنْهُ أُمُورًا كَهذِهِ؟" وكَانَ يَطْلُبُ أَنْ يَرَاهُ.
10 وَلَمَّا رَجَعَ الرُّسُلُ أَخْبَرُوهُ بِجَميعِ مَا صَنَعُوا. فَأَخَذَهُمْ وَانْصَرَفَ إِلَى مَوْضِعٍ قَفْرٍ عَلَى انْفَرادٍ عِندَ مَدينَةٍ تَدْعَى بَيْتَ صَيْدَا. 11 فَعَلِمَ الجُموعُ بذَلِكَ وَتَبِعُوهُ، فَقَبِلَهُم وَصَارَ يُكَلِّمُهُم عَنْ مَلَكُوتِ اللّهِ، وأَبْرَأَ الَّذِينَ يَحْتَاجونَ إِلَى الشِّفاءِ.
يَسوعُ يُطْعِم خَمْسَةُ آلافِ رَجُلٍ
12 وَأَخَذَ النَّهارُ يَمِيلُ، فَدَنا إِلَيْهِ الإِثْنا عَشَرَ وقَالُوا لَهُ: "إِصْرِفِ الجَمْعَ لِيَمْضُوا إِلَى القُرَى وَالحُقولِ المُجَاوِرَةِ، فَيَبِيتُوا وَيَجِدُوا قُوتًا، لأَنَّنا هَهُنا فِي مَكانٍ قَفْرٍ". 13 فَقَالَ لَهُم: "أَعْطُوهُمْ أَنْتُمْ لِيَأْكُلُوا". فَقَالوا: "لَيْسَ عِندَنا أَكْثَرُ مِنْ خَمْسَةِ أَرْغِفَةٍ وَسَمَكَتَيْنِ، إِلاَّ أَنْ نَمْضِيَ وَنَبْتاعَ لِهَذَا الشَّعبِ كُلِّهِ طَعامًا". 14 وَكَانُوا نَحْوَ خَمْسةِ آلافِ رَجُلٍ. فَقَالَ لِتَلامِيذِهِ: "أَجْلِسُوهُمْ جَماعَاتٍ، خَمْسِينَ خَمْسِين". 15 فَفَعَلُوا هَكَذا وَأَجْلَسُوهُمْ جَمِيعًا. 16 فَأَخَذَ الأَرْغِفَةَ الخَمْسَةَ والسَّمَكَتَيْنِ ونَظَرَ إِلَى السَّماءِ وبَارَكَها وَكَسَرَهَا وأَعْطَى تَلامِيذَهُ لِيُقَدِّمُوا لِلجَمْع. 17 فَأَكَلَ الجميعُ وَشَبِعُوا، وَرُفِعَ ما فَضَلَ عَنْهُم مِنَ الكِسَرِ اثْنَتَا عَشْرَةَ قُفَّةً.
بُطرسُ يَشهَدُ بحقيقةِ يسوع
18 وَفِيمَا كانَ يُصَلِّي عَلَى انْفِرَادٍ وَالتَّلامِيذُ مَعَهُ سَأَلَهُم قائِلاً: "مَنْ تَقُولُ الجُموعُ إِنِّي أَنَا؟" 19 فأَجابُوا: "يُوحنَّا المَعْمَدانِ، وَآخَرُونَ إِنَّكَ إِيلِيَّا، وَآخَرُونَ إِنَّ نَبيًّا مِنَ الأَوَّلِينَ قَدْ قَام". 20 فَقَالَ لَهُم: "وَأَنْتُمْ مَنْ تَقولونَ إِنِّي أَنا؟" أَجَابَ بُطْرُسُ قائِلاً: "أَنْتَ مَسيحُ اللّه". 21 فَأَوْصاهُمْ مُنْتَهِرًا أَنْ لا يَقُولُوا ذَلِكَ لأَحَدٍ.
يسوعُ يُنْبِئُ بآلامِهِ وموتِهِ وقيامتِهِ
22 وَقَالَ: "إِنَّهُ يَنْبَغِي لاِبْنِ البَشَرِ أَنْ يَتَأَلَّمَ كَثِيرًا وَأَنْ يُرْذَلَ مِنَ الشُّيوخِ ورُؤَساءِ الكَهَنَةِ والكَتَبَةِ، ويُقْتَلَ ويَقومَ فِي اليَوْمِ الثَّالِث".
يَسوعُ يَطْلُبُ من أتباعِهِ الإنكارُ بالذَّات
23 وقَالَ لِلجَميعِ: "مَنْ أَرادَ أَنْ يَتْبَعَنِي، فَلْيَكْفُرْ بِنَفْسِهِ ويَحْملْ صَلِيبَهُ كُلَّ يَوْمٍ ويَتْبَعْنِي".
قِيمَةُ النَّفْسِ
24 "لأَنَّ مَنْ أَرادَ أَنْ يُخَلِّصَ نَفْسَهُ يُهْلِكُها، ومَنْ أَهلَكَ نَفْسَهُ مِنْ أَجْلِي فَهُوَ يُخَلِّصُها. 25 فَإِنَّهُ مَاذَا يَنْتَفِعُ الإِنْسانُ لَوْ رَبِحَ العَالَمَ كُلَّهُ وَخَسِرَ نَفْسَهُ أَوْ أَهْلَكَها؟ 26 لأَنَّ مَنْ يَسْتَحِي بِي وَبِكلامِي يَسْتَحي بِهِ ابْنُ البَشَرِ مَتَى جَاءَ فِي مَجْدِهِ وَمَجْدِ الآبِ والمَلائِكَةِ القِدِّيسِين. 27 وَبِالحَقِّ أَقُولُ لَكُمْ: "إِنَّ قَوْمًا مِنَ القَائِمِينَ هَهُنَا لَنْ يَذُوقُوا المَوْتَ حَتَى يَرَوْا مَلَكُوتَ اللّهِ".
تَجَلِّي يَسوع
28 وَبَعْدَ هَذَا الكَلامِ بِنَحْوِ ثَمانِيَةِ أَيَّامٍ أَخَذَ بُطْرُسَ ويُوحنَّا ويَعْقُوبَ وَصَعِدَ إِلَى الجَبَلِ ليُصَلِّي. 29 وبَيْنَما كَانَ يُصَلِّي تَغَيَّرَ مَنْظَرُ وَجْهِهِ وَصَارَ لِباسُهُ أَبْيضَ بَارِقًا. 30 وَإِذَا بِرَجُلَيْنِ يُخاطِبانِهِ، وَهُمَا مُوسَى وَإِيلِيَّا 31 تَرَاءَيا فِي مَجْدٍ وَكَانَا يَتَكَلَّمانِ عَنْ خُرُوجِهِ الَّذِي كانَ مُزْمِعًا أَنْ يُتَمِّمَهُ فِي أُورَشَليمَ. 32 وكَانَ بُطرُسُ وَالَّلذَانِ مَعَهُ قَدْ أَخَذَهُم ثِقَلُ النَّوْمِ، فَلَمَّا أَفاقُوا رَأَوْا مَجْدَهُ والرَّجُلَيْنِ الوَاقِفَيْنِ مَعَهُ. 33 وَفِيما هُمَا يُفارِقانِهِ قَالَ بُطرُسُ لِيَسوعَ: "يا مُعَلِّمُ، حَسَنٌ أَنْ نَكونَ هَهُنَا، فَلنَصْنَعْ ثَلاثَ مَظالٍّ، واحِدَةً لَكَ وَوَاحِدَةً لِموسَى وَوَاحِدَةً لإِيلِيَّا!" وَلَمْ يَكُنْ يَدْري ما يَقُولُ. 34 وَفيما هُوَ يَقُولُ ذَلِكَ جَاءَتْ سَحَابَةٌ فَظَلَّلتْهُم، فَخَافُوا عِندَ دُخُولِهِمْ فِي السَّحَابَةِ، 35 وَكانَ صَوْتٌ مِنَ السَّحابةِ يَقولُ: "هَذَا هُوَ ابْنِي الحَبِيبُ، فَلَهُ اسْمَعُوا". 36 وعِندَما كَانَ الصَّوْتُ يَنْطَلقُ وَجِدَ يَسوعُ وحْدَهُ. فَصَمَتُوا وَلَمْ يُخْبِرُوا أَحَدًا فِي تَلْكَ الأَيَّامِ بِشَيْءٍ مِمّا رَأَوْا.
يسوعُ يَشفِي صَبِيًّا مصابًا بالصَّرع
37 وفِي اليَوْمِ التَّالِي نَزَلُوا مِنَ الجَبَلِ فَلاَقاهُ جَمعٌ كَثِيرٌ. 38 وَإِذَا بِرَجُلٍ مِنَ الجَمْعِ صَاحَ قائِلاً: "يا مُعَلِّمُ، أَتَوَسَّلُ إِلَيكَ أَنْ تَنْظُرَ إِلَى ابْنِي فَإِنَّهُ وَحيدٌ لِي، 39 وَإِنَّ رُوحًا يَأْخُذُهُ فَيَصْرُخُ بَغْتَةً فَيَخْبُطُهُ فَيُزْبِدُ وَلا يَكادُ يُفارِقُهُ وَهُوَ يُرَضِّضُهُ، 40 وَقَدْ تَوَسَّلْتُ إِلَى تَلاميذِكَ أَنْ يُخْرِجُوهُ فَلَمْ يَسْتَطيعُوا".
41 فَأَجابَ يَسوعُ وَقَال: "أَيُّها الجِيلُ غَيْرُ المُؤْمِنِ والمُنْحَرِف، إِلَى مَتَى أَكونُ مَعَكُمْ وَأَحْتَمِلُكُمْ؟ قَدِّمِ ابْنَكَ إِلَى هَهُنَا!" 42 وَفِيمَا هُوَ يَدْنُو صَرَعَهُ الشَّيْطانُ وخَبَطَهُ، فانْتَهَرَ يَسوعُ الرُّوحَ النَّجِسَ، فأَبْرَأَ الصَّبِيَّ وَسَلَّمَهُ إِلَى أَبيهِ.
يسوعُ يُنبِئُ ثانِيةً عَنْ آلامِهِ ومَوْتِه
43 فَبُهِتَ الجَميعُ مِنْ عَظَمَةِ اللّهِ. وَإِذْ كَانُوا مُتَعَجِّبينَ جَمِيعًا مِنْ كُلِّ ما فَعَلَ يَسُوعُ قالَ لِتَلاميذهِ: 44 "أَوْدِعُوا أَنْتُمْ هَذِهِ الكَلِمَاتِ فِي آذَانِكُمْ، إِنَّ ابْنَ البَشَرِ مُزْمِعٌ أَنْ يُسْلَمَ إِلَى أَيْدِي النَّاس". 45 وَأَمَّا هُمْ فَلَمْ يَفْهَمُوا هَذَا الكَلامَ وكانَ مُخفيً عَلَيْهِمْ حَتَّى لا يُدْرِكُوه، وَكَانوا خَائِفِينَ أَنْ يَسْأَلُوهُ عَنْ هَذا الكَلام.
مَنْ هُوَ الأَعظَمُ أمامَ اللّه
46 ودَاخَلَهُمْ فِكْرٌ فِي مَنْ هُوَ الأَعْظَمُ فِيهِمْ. 47 فعَلِمَ يَسوعُ أَفْكارَ قُلُوبِهِم فَأَخَذَ وَلَدًا وأَقامَهُ بِجانِبِهِ 48 وَقَالَ لَهُم: "مَنْ قَبِلَ هَذَا الوَلَدَ بِاسْمِي فَإِيَّايَ يَقْبَلْ، وَمَنْ قَبِلَنِي فَقَدْ قَبِلَ الَّذِي أَرْسَلَني، لأَنَّ الأَصْغَر بَيْنَكُم جَمِيعًا هُوَ يَكُونَ عَظِيمًا".
مَنْ لَيْسَ عَلَينا فَهُوَ مَعَنَا
49 أَجابَ يُوحَنَّا قَائِلاً: "يا مُعلِّمُ، رَأَيْنَا وَاحِدًا يُخْرِجُ الشَّياطِينَ بِاسْمِكَ فَمَنَعْنَاهُ، لأَنَّهُ لا يَتْبَعُكَ مَعَنا". 50 فقَالَ لَهُ يَسوعُ: "لا تَمْنَعُوهُ، مَنْ لَيْسَ عَلَيْكُم فَهُوَ مَعَكُم".
قَريَةُ السَّامريِّينَ ترفُضُ يسوع
51 وَعِندَمَا تَمَّتِ الأَيَّامُ لاِرْتِفَاعِهِ صَمَّمَ بِعَزْمٍ عَلَى المُضِيِّ إِلَى أُورَشَليمَ، 52 فَأَرْسَلَ قُدَّامَهُ رُسُلاً. فَمَضُوا وَدَخَلوا قَرْيَةً لِلسَّامِرِيِّين لِكَى يُعِدُّوا لَهُ. 53 فَلَمْ يَقْبَلوهُ لأَنَّهُ كَانَ مُتَّجِهًا إِلَى أُورَشَليم. 54 فَلمَّا رَأَى ذَلِكَ تِلمِيذاهُ يَعْقوبُ ويُوحنَّا قَالا: "يا رَبُّ أَتُريدُ أَنْ نَطْلُبَ أَنْ تَنْحَدِرَ نارٌ مِنَ السَّماءِ فَتُفَنِيهُمْ كَما فَعَلَ إِيليِّا أَيْضًا؟" 55 فَالْتَفَتَ وَزَجَرَهُما قائِلاً: "لا تَعْلَمَانِ مِنْ أَيِّ رُوحٍ أَنْتُما، 56 إِنَّ ابْنَ البَشَرِ لَمْ يَأْتِ لِيُهَلِكَ نُفوسَ النَّاسِ، بَلْ لِيُخَلِّصَها". ومَضَوْا إِلَى قَريةٍ أُخَرى.
الدَّعوةُ إِلَى إِنكارِ الذَّاتِ بصورةٍ كاملة
57 وفِيمَا هُمْ سَائِرُونَ فِي الطَّرِيقِ قَالَ لَهُ وَاحِدٌ: "أَتْبَعُكَ إِلَى حَيْثُ تَمْضِي يَا رَبُّ". 58 فقَالَ لَهُ يَسوعُ: "إِنَّ لِلثَّعالِبِ أَوْجِرَةً ولِطيورِ السَّماءِ أَوْكارًا، وَأَمَّا ابْنُ البَشَرِ فَلَيْسَ لَهُ ما يُسْنِدُ إِلَيْهِ رَأَسَهُ". 59 وَقَالَ لِلآخَرِ: "اتْبَعْني!" فَقَالَ: "يَا رَبُّ، أئْذَنْ لي أَنْ أَمْضِي أَوَّلاً وأَدْفِنَ أَبِي". 60 فقَالَ لَهُ يَسوعُ: "دَعِ المَوْتَى يَدْفِنُونَ مَوْتاهُم، وأَنْتَ فَامْضِ وبَشِّرْ بِمَلَكْوتِ اللّه". 61 وقَالَ لَهُ آخرُ: "أَتبَعُكَ يَا ربُّ، لَكِنِ ائْذَنْ لِي أَوَّلاً أَنْ أُوَدِّعَ أَهْلَ بَيْتي". 62 فَقَالَ لَهُ يَسوعُ: "لَيْسَ أَحَدٌ يَضَعُ يَدَهُ عَلَى المِحْراثِ ويَنْظُرُ إِلَى الوَرَاءِ يَصْلُحُ لِمَلَكوتِ اللّه".
Ісус посилає апостолів на проповідь
1 А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.
2 І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.
3 І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.
4 І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.
5 А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг – на свідчення проти них.
6 Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангелію та оздоровлюючи всюди.
Збентеження Ірода
7 Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван встав із мертвих;
8 інші – що це Ілля з’явився; ще інші – що воскрес один із давніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.
Повернення апостолів. Нагодування п’ятитисячного натовпу
10 Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15 І зробили так, і розсадили всіх.
16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Учні визнають Ісуса Месією
18 І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?
19 Вони у відповідь сказали: Деякі – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще інші – за одного з давніх пророків, який воскрес.
20 Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!
21 Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
Ісусові доведеться багато постраждати
22 пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.
Як праведно слідувати за Христом
23 А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.
24 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.
25 Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?
26 Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.
27 Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!
Чудесне преображення Ісуса
28 Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.
29 І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.
30 І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,
31 котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.
32 Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.
33 І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.
34 Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті ввійшли в хмару.
35 І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний – Його слухайтеся!
36 Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
Зцілення біснуватого хлопця
37 Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.
38 І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;
40 благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!
41 У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!
42 Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.
43 І всі дивувалися з величі Божої.
Ісус говорить про Свої страждання
Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44 Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!
45 Вони не розуміли цього , бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.
Шлях до справжньої величі
46 І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
47 А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
Хто не проти вас, той за вас
49 У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50 Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
Ісус докоряє учням за жорстокосердість
51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю .
53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
54 І, побачивши це , учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх ].
56 І Він пішов до іншого села.
Слідування за Христом
57 А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
58 Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59 До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60 Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.
