Використання духовних дарів
1 Дбайте про любов, прагніть до духовного, особливо, щоби пророкувати.
2 Як хто говорить мовами, той говорить не людям, а Богові, бо ніхто не розуміє; він же духом говорить таємне.
3 А хто пророкує, той промовляє до людей для збудування, втіхи і розради.
4 Хто говорить мовами, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує Церкву.
5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще – щоби пророкували, адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоби церкві було на збудування.
6 Тепер же, брати, коли прийду до вас і буду говорити мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або відкриттям, або знанням, або пророцтвом, або повчанням?
7 Бо й бездушні речі, які видають звук, – чи то сопілка, чи то арфа, – якщо вони не звучать по‑різному, то як зрозуміти, що грає або що звучить?
8 Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто готуватиметься до бою?
9 Так і ви: якщо язиком не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер.
10 Хоч справді є багато мов у світі, та жодна [з них] не без значення.
11 Отже, якщо не розумію значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, а той, хто промовляє, – чужинцем для мене.
12 Так само і ви: оскільки прагнете духовних дарів, – просіть, щоб мати їх щедро на збудування Церкви.
13 Той, хто говорить мовами, нехай молиться, щоб умів пояснити.
14 Адже коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду.
15 Як же тоді бути? Помолюся духом – помолюся і розумом; заспіваю духом – заспіваю і розумом.
16 Бо коли благословляєш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь той, хто є на місці простої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш!
17 Ти добре дякуєш, але інший не будується.
18 Дякую Богові, що більше за всіх вас розмовляю мовами.
19 Але в Церкві волію п’ять слів сказати своїм розумом, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів незрозумілою мовою.
20 Брати, не будьте дітьми розумом. Будьте дітьми щодо зла, а розумом ставайте досконалими.
21 В Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони Мене не послухають, – каже Господь.
22 Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних, пророцтво ж не для невірних, а для вірних.
23 Коли зійдеться вся Церква разом, і всі говоритимуть мовами, а ввійдуть туди прості або невіруючі люди , то хіба вони не скажуть, що ви збожеволіли?
24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий або простий, то його всі звинуватять і всі засудять;
25 отже, приховане в його серці виявиться: він упаде ниць, поклониться Богові, заявляючи, що справді є Бог між вами.
26 Як же тоді бути, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має повчання, має мову, має відкриття, має пояснення, – то все нехай служить на збудування.
27 Якщо хто говорить мовою, говоріть по двоє або найбільше по троє, і то по черзі, а один нехай пояснює.
28 Якщо ж не буде того, хто пояснює, нехай у Церкві мовчить, а говорить собі та Богові.
29 А пророки хай промовляють по двоє або по троє, а інші хай розмірковують.
30 Коли ж іншому з тих, які сидять, буде відкриття, то першому слід замовкнути.
31 Бо всі можете один за одним пророкувати, щоб усі навчалися і всі втішалися.
Бог миру і порядку
32 Адже духи пророків коряться пророкам,
33 тому що Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих Церквах,
34 хай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже.
35 Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо не личить жінці в Церкві говорити.
36 Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних?
37 Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що оце пишу я вам, бо то – Господня заповідь.
38 Коли хто не розуміє, – хай не розуміє.
39 Тому, брати [мої], майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами.
40 Але все нехай відбувається пристойно і організовано.
النُّبُوَّةُ وَالتَّكَلُّمُ بِاللُّغَاتِ
1 إتَّبِعُوا المَحَبَّةَ، وَتَنَافَسُوا فِي الرُّوحِيَّاتِ وَلاَ سِيَّما النُبُوءَة. 2 فَإِنَّ الَّذِي يَنْطِقُ بِلسَانٍ لاَ يُكَلِّمُ النَّاسَ بَلِ اللّهَ، إِذْ لاَ يَسْمَعُ أَحَدٌ غَيْرَ أَنَّهُ بِالرُّوحِ يَنطِقُ بِأَسْرَارٍ، 3 أَمَّا الَّذِي يَتَنَبَّأُ فَيُكَلِّمُ النَّاسَ كَلاَمَ بُنْيَانٍ وَتَشْجِيعٍ وَتَعْزِيةٍ. 4 النَّاطِقُ بِلِسَانٍ إِنَّمَا يَبْنِي نَفْسَهُ، أَمَّا الَّذِي يَتَنَبَّأُ فَيَبْنِي الكَنِيسَة. 5 إِنِّي أُرِيدُ أَنْ تَنطِقوا جَمِيعُكم بأَلسِنَةٍ وَلَكِنْ بِالأَحْرَى أَنْ تَتَنَبَّأُوا، لأَنَّ الَّذِي يَتَنَبَّأُ أَعْظَمُ مِمَّن يَنْطِقُ بِأَلْسِنَةٍ إِلاَّ إِذَا كَانَ يُتَرْجِمُ لِتَنَالَ الكَنِيسَةُ بُنْيَانَها. 6 فَالآنَ، أَيُّهَا الإِخْوَةُ، إِذَا قَدِمْتُ إِلَيْكُمْ نَاطِقًا بِأَلْسِنةٍ فَمَاذَا أَنْفَعُكُمْ مَا لَمْ أُكَلِّمْكُم بِوَحْيٍ أَوْ عِلْمٍ أَوْ نُبُوءَةٍ أَوْ تَعليمٍ؟ 7 بَلْ آلاتُ العَزْفِ مِزْمَارًا كَانَتْ أَوْ قِيثَارَةً إِنْ لَمْ تُبْدِ فَرْقًا بَيْنَ الأَصْوَاتِ فَكَيْفَ يُعْرَفُ مَا زُمِّرَ أَوْ عُزِفَ بِهِ؟ 8 وَإِنْ أَبْدَى البُوقُ صَوْتًا غَيرَ وَاضِحٍ فَمَنْ يَسْتَعِدُّ للقِتال؟ 9 فَكَذَلِكَ أَنْتُمْ إِنْ لَمْ تُبْدُوا بِاللِّسَانِ كَلاَمًا مَفْهُومًا فَكَيْفَ يُعْرَفُ مَا تَنْطِقُون بِهِ؟ بَلْ يَذْهَبْ كَلاَمُكُمْ فِي الهَوَاءِ. 10 إِنَّ فِي العَالَمِ أَنْوَاعًا كَثِيرَةً مِنَ الأَصْوَاتِ وَلاَ شَيْءَ بِلاَ صَوْتٍ، 11 فَإِنْ كُنْتُ لاَ أَعْرِفُ قُوَّةَ الصَّوْتِ أَكُونُ عِنْدَ النَّاطِقِ بِهِ أَعْجَمِيًّا وَيَكُونُ النَّاطِقُ أَعْطَمِيًّا عِنْدِي. 12 هَكَذَا أَنْتُمْ بِمَا أَنَّكُمْ مُتَنَافِسُوَن فِي مَواهِبِ الرُّوحِ فَلِبُنْيَانِ الكَنِيسَةِ ابْتَغُوا أَنْ تُزدَادُوا. 13 فَلِذَلِكَ مَنْ يَنْطِقُ بِلِسَانٍ فَلْيُصَلِّ لِكَيْ يُتَرْجِمَ. 14 لأنِّي إِنْ كُنْتُ أُصَلِّي بِلِسَانٍ فَرُوحي يُصَلِّي، أَمَّا عَقْلِي فَهُوَ بِلا ثَمَرٍ. 15 فَمَا العَمَلُ إِذًا؟ إنِّي أُصَلِّي بِالرُّوحِ وَأُصَلِّي بِالعَقْلِ أَيْضًا. أُرَنِّمُ بِالرُّوحِ وَأُرَنِّمُ بِالعَقْلِ أَيْضًا. 16 فَإنَّهُ إِذَا بَارَكْتَ بِالرُّوحِ فَكَيْفَ يَقُولُ الَّذِي يَقُومُ مَقَامَ الأُمِّيِّ آمِينَ عِنْدَ شُكْرِكَ وَهُوَ لاَ يَعْرِفُ مَاذَا تَقُول؟ 17 إِنَّكَ تُحْسِنُ فِي الشُّكْرِ إِلاَّ أَنَّ غيرَك لا يُبنَى. 18 أَشْكُرُ اللّهَ أَني أَنْطِقُ بِالأَلْسِنَةِ أَكْثَر مَمَّا تَنْطِقُون كُلُّكُمْ، 19 وَلَكِنِّي أُوثِرُ أَنْ أَقُولَ فِي الكَنِيسةِ خَمْسَ كَلِمَاتٍ بِعَقْلِي أُعَلِّمُ بِهَا آخَرِينَ عَلَى أنْ أَقُلَ عَشَرَةَ آلافِ كَلِمةٍ بِلِسَانٍ.
20 أَيُّهَا الإِخْوَةُ، لاَ تَكُونُوا أَطْفَالاً فِي أَذْهَانِكُمْ بَلْ كُونُوا أَطْفَالاً فِي الشَّرِّ، أَمَّا فِي أَذْهَانِكُمْ فَكُونُوا كَامِلِينَ. 21 لَقَدْ كُتِبَ فِي النَّامُوسِ: "إنِّي بِأَلْسِنَةٍ أُخْرَى وَبِشِفَاهٍ أُخْرَى سَأُكَلِّمُ هَذَا الشَّعْبَ وَمَعْ ذَلِكَ لاَ يُصْغُونَ إِليَّ، يَقُولُ الرَّبُّ. 22 إذَنْ فَالأَلْسِنَةُ آيَةٌ لاَ لِلْمُؤمِنِينَ بَلْ لِلْكَفَرَةِ وَأَمَّا النُّبُوءَةُ فَلَيْسَتْ لِلْكفَرَةِ بَلْ لِلْمُؤْمِنِين.
23 فَإِذَا اجْتَمَعَتِ الكَنِيسَةُ كُلُّها مَعًا وَنَطَقَ الجَمِيعُ بِأَلْسِنةٍ فَدَخَلَ أُمِّيُّونَ أَوْ كَفَرَةٌ أَفَمَا يَقُولُون إنَّكُمْ قَدْ جُنِنْتُم؟ 24 أمَّا إِذَا تَنَبَّأ الجَمِيعُ فَدَخَلَ كَافِرٌ أَوْ أُمِّيٌّ فَإنَّهُ يُوَبِّخُ مِنَ الجَمِيعِ وَيُحْكَمُ عَلَيْهِ مِنَ الجَمِيع 25 فَتَنْكشِفُ خَفَايَا قَلْبِهِ، فَيَخِرُّ حِينَئِذٍ عَلَى وَجْههِ وَيسْجُدُ لِلَّهِ مُنَادِيًا: "إِنَّ اللّهَ فِيكُمْ بِالحَقِيقَة".
قَوَاعِدُ عَملِيَّةٌ فِي حُسْنِ التَّصَرُّفِ فِي المَوَاهِبِ
26 فَمَاذَا إذًا أَيُّهَا الإخْوَةُ، إذَا اجْتَمَعْتُمْ قَدْ يَأْتِي كُلٌّ مِنْكُمْ بِمَزْمُورٍ أَوْ تَعْلِيمٍ أَوْ لِسَانٍ أَوْ وَحْي أَوْ تَرْجَمَةٍ فَلْيُجْرَ كُلُّ شَيْءٍ لِلبُنْيانِ. 27 إذَا كَانَ أَحَدٌ يَنْطِقُ بِلِسَانٍ فَلْيَنطِقْ إِثْنَانِ أَوْ ثَلاثَةٌ عَلَى الأَكثَرِ عَلَى التَّنَاوُبِ وَلْيُتَرْجِمْ وَاحِدٌ، 28 فَإِنْ لَمْ يَكُنْ مُتَرْجِمٌ فَلْيَصْمُتِ النَّاطِقُ فِي الكَنِيسَةِ وَلْيُكَلِّمْ نَفْسَهُ وَاللَّهَ. 29 أَمَّا الانْبِيَاءُ فَلْيَتَكَلَّمْ مِنْهُمْ إِثْنَانِ أَوْ ثَلاَثَةٌ وَلْيَحْكُمِ الآخَرُونَ، 30 إِنْ أوُحِيَ إِلَى آخَرَ وَهُوَ جَالِسٌ فَليَصْمُتِ الأَوَّل. 31 فَإنَّكُمْ تَستَطِيعُون أَنْ تَتَنَبَّأُوا جَمِيعُكمِ وَاحِدًا فَوَاحِدًا لِيَتَعَلَّمَ الجَمِيعُ وَيُوعَظَ الجَمِيعُ. 32 إنَّ أَرْوَاحَ الأَنِبيَاِ خَاضِعَةٌ للأَنْبِيَاءِ، 33 لأنَّ اللّهَ لَيْسَ إِلَهَ تَشْوِيشٍ بَلْ إِلَهَ سَلامٍ.
34 كَمَا فِي جَمِيعِ كَنَائِسِ القِدِّيسِينَ لِتَصْمُتْ نِسَاؤُكُمْ فِي الكَنَائِس، فَإنَّهُ لاَ يُباحُ لَهُنَّ أَنْ يَتَكلَّمْنَ بَلْ عَلَيْهِنَّ أَنْ يَخْضَعْنَ كَمَا يَقُولُ النَّامُوسُ أَيْضًا. 35 فَإِنِ ابْتَغَيْنَ أَنْ يَتَعَلَّمْنَ شَيْئًا فَلْيَسْأَلْنَ رِجَالَهُنَّ فِي البَيْتِ، فَإنَّهُ عَارٌ عَلَى النِّسَاءِ أَنْ يَتَكَلَّمْنَ فِي الكَنِيسَة. 36 أَمِنْ عِنْدِكِمْ صَدَرَتْ كَلِمَةُ اللّهِ أَمْ إِلَيْكُمْ وَحْدَكُمِ انْتَهَتْ؟ 37 إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَحْسَبُ نَفْسَهُ نَبِيًّا أَوْ رُوحِيًّا فَلْيَعْلَمْ أنَّ مَا أكْتُبُ بِهِ إلَيْكُمْ هُوَ وَصَايَا الرَّبِّ، 38 فَإنْ جَهِلَ أَحَدٌ فَلْيَجْهَلْ. 39 تَنَافَسُوا إذًا أيُّهَا الإِخْوَةُ، فِي التَّنَبُّؤِ وَلاَ تَمْنَعُوا التَّكَلُّم بِأَلْسِنَةٍ، 40 وَلْيُجْرَ كُلُّ شَيْءٍ بِليَاقَةٍ ونِظَامٍ.
