Вітання та приємні спогади
1 Павло, Силуан і Тимофій – Солунській Церкві в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир [від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа].
2 Ми завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи в наших молитвах; постійно
3 пам’ятаємо перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про відчайдушну працю любові та терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа.
4 Знаємо, улюблені Богом брати, про ваш вибір.
5 Адже наша Євангелія до вас була не тільки в слові, а й у силі та у Святому Дусі, і з повним переконанням. Ви знаєте, якими були ми між вами і задля вас.
6 І ви стали наслідувати нас та Господа, прийнявши серед великих утисків слово з радістю Святого Духа,
7 тому ви стали взірцем для всіх вірних у Македонії та Ахаї.
8 Адже від вас рознеслося Господнє Слово не лише по Македонії та Ахаї, а ваша віра в Бога долинула до кожної місцевості. Так що нам не потрібно щось говорити,
9 бо вони самі про нас промовляють, який був наш прихід до вас, і як ви від ідолів навернулися до Бога, щоб служити живому й істинному Богові
10 та очікувати з небес Його Сина, Якого Він воскресив з мертвих – Ісуса, Котрий визволяє нас від майбутнього гніву.
شُكْرُ اللّه مِنْ أَجْلِ أَهْلِ تَسَالُونِيكِي
1 مِنْ بُولُسَ وَسِلْوَانُوسَ وَتِيمُوثَاوُسَ إِلَى كَنِيسَةِ التَّسَالُونِيكيِّينَ الَّتِي فِي اللّهِ الآبِ وَالرَّبِّ يَسُوعَ المَسِيحِ، نَعْمَةٌ لَكُمْ وسَلاَمٌ. 2 إنَّنا نَشْكُرُ اللّهَ كُلَّ حِينٍ مِنْ أَجلِكُمْ أَجْمَعين ذَاكِرِينَ إِيَّاكُمْ فِي صَلَوَاتِنَا، 3 وَنَتَذَكَّرُ بغَيْرِ انْقِطاعٍ عَمَلَ إِيَمانِكُمْ وَتَعَبَ مَحَبَّتِكُمْ وَصَبْرَ رَجَائِكُمْ بِرَبِّنا يَسُوعَ المَسِيحِ أَمَامَ اللّهِ أَبِينَا، 4 عَالِمينَ أنَّكُمْ مِنَ المُخْتَارِين أَيُّها الإِخْوَةُ المَحْبُوبُونَ مِنَ اللّهِ، 5 لأَنَّ تَبْشِيرَنَا لَمْ يَصِرْ إِليَكُمْ بِالكَلاَمِ فَقَطْ بَلْ بالقُوَّةِ أَيْضًا وَبِالرُّوحِ القُدُسِ وَبِيَقِينٍ شَدِيدٍ كَمَا تَعْلَمُونَ كَيْفَ كُنَّا بَيْنَكُمْ مِنْ أَجْلِكُمْ، 6 وَقَدْ صِرْتُمْ أَنْتُمْ مُقتَدينَ بِنَا وَبالرَّبِّ مُتَقَبِّلِينَ الكَلِمَةَ بفَرِحٍ منَ الرُّوحِ القُدُسِ رُغْمَ الضِّيقِ وَالمُعَانَاة. 7 حَتَّى صِرْتُم مِثَالاً لِجَمِيعِ المُؤْمِنينَ فِي مَكْدُونِيَةَ وَأَخَائِيَة. 8 لأنَّهُ مِنْكُمْ أُذِيعَتْ كَلِمَةُ الرَّبِّ، لاَ فِي مَكْدُونِيَةَ وَأَخَائِيَة فَقَطْ بَلْ فِي كُلِّ مَكَانٍ انْتَشَرَ إِيَمانُكُمْ بِاللّهِ حَتَّى لاَ حَاجَةَ لَنَا أَنْ نَتكلَّمَ شَيْئًا، 9 إذْ هُمْ أَنْفُسُهُم يُخبِرُونَ عَنَّا كَيْفَ كَانَ دُخُولُنا إِلَيْكُمْ وَكَيْفَ اهْتَدَيْتُمْ إِلَى اللّهِ وتَرَكْتُم الأَوْثَانِ لِتَعْبُدُوا اللّهَ الحَيَّ الحَقيقِيَّ. 10 وَتَنْتَظِروا ابْنَهُ مِنَ السَّمَاوَاتِ الَّذِي أَقَامَهُ مِنْ بَيْنِ الأمْوَاتِ يَسُوعَ الَّذِي يُنقِذُنَا مِنَ السُّخْطِ الآَتِي.
