З Ефесу до Троади
1 Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вибрався йти до Македонії.
2 Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції
3 і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.
4 З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.
5 Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді,
Павло в Троаді
6 а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.
Оздоровлення Євтиха
7 Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.
8 У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
9 А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв, Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.
10 Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!
11 Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.
12 А юнака привели живим, і безмірно зраділи.
Продовження подорожі
13 Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, – він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.
14 Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його та й прибули до Мітилени;
15 наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,
16 оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
Настанова ефеським пресвітерам
17 А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.
18 Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
19 служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;
20 я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,
21 засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
22 І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,
23 проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
24 Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!
25 І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
26 Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
27 Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.
28 Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.
29 [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.
30 І з‑поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
31 Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас .
32 І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
33 Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.
34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.
35 Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!
36 Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.
37 Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,
38 сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.
بُولُسُ فِي مَكْدُونِية وَمِنْهَا فِي تُرُوَاس
1 وَلَمَّا سَكَنَ الْبَلْبَالُ دَعَا بُولُسُ التَّلامِيذَ فَوَدَّعَهُمْ وَخَرَجَ لِيَنْطَلِقَ إِلَى مَكْدَونِيَةَ. 2 فَاجْتَازَ فِي تِلْكَ النَّواحِي وَوَعَظَهُمْ بِكَلاَمٍ كَثِيرٍ، ثُمَّ وَصَلَ إِلَى اليُونانْ، 3 فَلَبِثَ هُنَاكَ ثَلاثَةَ أشْهُرٍ، وَبَيْنَمَا هُوَ يَسْتَعِدُّ لِلْسَّفَرِ بَحْرًا إِلَى سُورِيَة تَآمَرَ اليَهُودُ لِقَتْلِهِ فَرَأى أَنْ يَرْجِعَ بِطَرِيقِ مَكْدُونِيَةَ. 4 فَرَافَقَهُ إِلَى آسِيَةَ سُوبَتْرُسُ (بْنُ بِرُّسَ) مِنْ بِيرِيَةَ وأرِسْتَرْخُسُ وَسَكُنْدُسُ مِنْ تَسَالُونِيكيَ وغَايُوسُ وَتِيمُوثَاوُسُ مِنْ دَرْبَةَ وَتِيخِيكُسُ وَتَرُوفِمُسُ مِنْ آسِيةَ. 5 فَهؤلاء سَبَقُوا وَانتَظَرُونَا فِي تُرُوَاسَ، 6 أمَّا نَحْنُ فَأقْلَعْنَا مِنْ فِيليبِّي بَعْدَ أيَّامِ الفَطِيرِ وَلَحِقْنا بِهِمْ فِي خَمْسَةِ أيَّامٍ إِلَى تُرُوَاسَ حَيْثُ مَكَثْنَا سَبْعَةَ أيَّامٍ.
7 وَفِي أَوَّلِ أَيَّامِ الأُسْبُوعِ، إذَ اجْتَمَعْنَا لِنَكسِرَ الخُبْزَ أَخَذَ بُولُسُ يُخَاطِبْهُمْ وَهُوَ مُزْمِعٌ أنْ يُسَافِرَ فِي الغَد، وَأَطَالَ الكَلاَمَ إِلَى مُنْتَصْفِ اللَّيْلِ. 8 وَكَانَتَ مَصَابِيحُ كَثِيرةٌ فِي العِلِّيَّةِ الَّتِي اجْتَمَعْنَا فِيهَا. 9 وَكَانَ فَتىً اسْمُهُ افتِيخُسَ قَدْ جَلَسَ عَلَى كُوَّةٍ فَغَشِيَهُ نُعَاسٌ عَمِيقٌ، وَإِذْ كَانَ بُولُسُ يُطِيلُ الخِطَابَ غَلَبَ عليهِ النَّوْمُ فَسَقَطَ مِنَ الطَّبَقَةِ الثَّالِثَةِ إِلَى أَسْفَلِ وحُمِلَ مَيْتًا. 10 فَنَزَلَ بُولُسُ وانْطَرَحَ عَلَيْهِ وعَانَقَهُ وَقَالَ: "لا تَضْطَرِبوا فَإنَّ نَفْسَهُ فيهِ". 11 ثُمَّ صَعِدَ وكَسَرَ الخُبْزَ وأَكَلَ وتَكَلَّمَ كَثِيرًا إِلَى الفَجْرِ وهَكَذَا خَرَجَ. 12 وأَتَوُا بالوَلَدِ حيًّا فَكَانَ لَهُمْ عَزَاءٌ كَبِيرٌ.
بُولُسُ فِي ميليتس
13 أَمَّا نَحْنُ فَسَبقْنَاهُ وَرَكِبْنَا السَّفِينَةَ فَأَقْلَعْنَا إِلَى أَسُّسَ لِنَأْخُذَ بُولُسَ مَعَنَا مِنْ هُنَاك كَمَا طَلَبَ مِنَّا لأنَّه أَرَادَ السَّفَرَ إِلَيْهَا مَاشِيًا. 14 فَلَمَّا التَقَانَا فِي أَسُّسَ أَخَذْنَاهُ وَأتَيْنَا إِلَى مِيتِيلِيني، 15 وَأَقْلَعْنَا مِنْ هُنَاكَ وَبَلَغْنَا فِي الغَدِ إِلَى قُبَالَةِ خِيُوسْ وَفِي اليَوْمِ الآخَرِ وَصَلْنَا إِلَى سَامُوسَ وَأَمْسَيْنَا فِي طَروجِيلِيوسَ وَفِي اليَوْمِ التَّالِي أَتَيْنَا إِلَى مِيليتُسَ. 16 وارْتَأَى بُولُسُ أَنْ يَتَجَاوَزَ أفَسُسَ لئَلاَّ يَعْرِضَ لَهُ أَنْ يُبْطِئَ فِي آسِيَةَ. لأنَّهُ كَانَ يُريدُ السُّرعَةَ حَتَّى يَكُونَ فِي أُورَشَلِيم يَومَ العَنْصَرَةِ.
حَدِيثُ بُولُسُ لِقُسُوسِ أفَسُس
17 فَمِنْ مِيليتُس بَعَثَ إِلَى أفَسُسَ فاستَدعَى قُسُوسَ الكَنِيسَة 18 فَلمَّا وَصَلُوا إلَيْهِ قالَ لَهُمْ: "تَعْلَمُون مِنْ أوَّلِ يَوْمِ دَخَلتُ آسِيةَ كَيْفَ كَانَتُ سِيرَتِي مَعَكُمْ طَوَالَ المُدّةِ الَّتِي قَضَيْتُها بَينَكُم. 19 فَقَدْ كُنْتُ أَخْدِمُ الرَّبِّ بِكُلِ تَوَاضُعِ وَبِدُمُوعٍ كثيرةٍ. وَبَلايَا أَصَابَتْنِي مِنْ مَكَايِدِ اليَهُودِ 20 وَكَيْفَ لَمْ أُقَصِّرْ فِي شَيْءٍ مُفِيدٍ لَكُمْ إلاَّ أَخْبَرْتُكُمْ بِهِ وَعَلَّمْتُكُمْ عَلاَنِيَةً وفِي البُيُوتِ. 21 ونَاشَدْتُ اليَهُودَ وَاليُونَانِيِّينَ أَنْ يَتُوبُوا إِلَى اللّهِ وَأَنْ يُؤْمِنُوا بِرَبِّنَا يَسُوعَ المَسِيحِ. 22 وَالآنَ هَا أنَا مَاضٍ إِلَى أُورَشَلِيم مَدْفُوعًا بِالرُّوحِ لاَ أدْرِي مَاذَا يَنْتَظِرُني هُنَاكَ، 23 إلاَّ أَنَّ الرُّوحَ القُدُسَ يَشْهَدُ فِي كُلِّ مَدينَةٍ قَائِلاً: إنَّ قُيودًا وَمَصَائِبَ تَنْتَظِرُني 24 وَلَكِنِّي لاَ أَخْشَى مِنْ هَذَا شَيْئًا وِلاَ أَحْسَبُ حَيَاتِي كَريمَةً لَدَيَّ، حَسبي أَنْ أُتَمِّمَ بِفَرَحٍ طَرِيقِي وَخِدمَةَ الكَلِمَةَ الَّتِي قَبِلْتُها مِنَ الرَّبِّ يَسُوعَ لأَشهَدَ بِبشَارَةِ نِعمَةِ اللّهِ. 25 والآنَ هَا إنِّي عَالِمٌ بِأنَّكُمْ لنْ تَرَوْنَ وَجْهِي بَعْدَ اليَوْم أَنْتُمُ الَّذِينَ تَجَوَّلْتُ بينَكُمِ جَمِيعًا مُبَشِرًا بِمَلَكوتِ اللّهِ. 26 فلِذَلِكَ أشْهَدُ لَكُمُ اليَوْمَ بِأَنِّي بَريءٌ مِنْ دَمِ الجَمِيعِ، 27 لأَنِّي لَمْ أَتَأَخَّرْ عَنْ أنْ أُخبِرُكَمْ بِمَقَاصِدِ اللّهِ كُلِّهَا.
28 فاحْذَرُوا لأنفُسِكُمْ ولِجَميعِ الرَّعِيَّةِ الَّتِي أَقَامَكُمُ الرُّوحُ القُدُسُ فِيهَا أَسَاقِفَةً لِتَرْعَوْا كَنِيسَةَ الرَّبِّ والإِلَه الَّتِي اقتَناها بِدَمِه. 29 فَإنِّي أعلَمُ هَذَا أنَّهُ سَيَدْخُلُ بَيْنَكُم بَعْدَ ذَهَابِي ذِئَابٌ خَاطِفَةٌ لاَ تُشْفِقُ عَلَى الرَّعِيَّة، 30 وَمِنْكُم أَنْفُسِكُم سَيَقُومُ رِجَالٌ يَتَكَلَّمُونَ بِأُمورٍ مُلْتَويةٍ لِيَجتَذِبُوا التَّلامِيذَ وَرَاءَهم. 31 لِذَلِكَ اسْهَرُوا مُتَذَكِّرينَ أَنِّي مُدَّةَ ثَلاثِ سِنِينَ لَمْ أَكْفُفْ لَيْلاً وَنَهَارًا أَنْ أَنْصَحَ كُلَّ واحِدٍ بِدُمُوعٍ. 32 وَالآنَ يَا إخْوَتي، أَسْتَودِعُكُمُ اللّهَ وكَلِمَةَ نِعْمَتِه، فَهُوَ القَادِرُ عَلَى أَنْ يُقَوِّيَكُمْ وَيَمَنَحَكُمْ مِيراثًا مَعَ جَمْيعِ المُقَدَّسِين. 33 إنِّي لَمْ أَشْتَهِ فِضَّةً أَوْ ذَهَبًا أَوْ لِبَاسَ أَحَدٍ. 34 وأَنْتُم تَعلَمُونَ أَنَّ حَاجَاتي وَحَاجَاتِ الَّذِينَ مَعِي خدَمَتْها هَاتَان اليَدَانِ. 35 فِي كُلِّ شَيْءٍ بَيَّنْتُ لَكُمْ أَنَّهُ يَنْبَغي أنْ نَتْعَبَ لِنُساعِدَ الضُّعَفاءَ وَأَنْ نَتَذَكَّرَ كَلامَ الرَّبِّ يَسُوعَ، فَإنَّهُ قَالَ: "ألغِبْطَةُ فِي العَطَاءِ أَكْثَرُ مِمَّا فِي الأَخْذ". 36 وَلمَّا قَالَ هَذَا جَثَا عَلَى رُكْبَتَيْهِ مَعَهُمْ جَمِيعًا وَصَلَّى. 37 وَبَكَوْا كُلُّهُمْ كَثِيرًا وَألْقَوْا بِأَنْفُسِهِم عَلَى عُنُقِ بُولُسَ يُقَبِّلُونَهُ 38 مُكتَئِبِينَ وَعَلَى الخُصُوصِ لِقَولِهِ: إنَّهُم لاَ يُعَايِنُونَ وَجْهَهُ بَعْدُ. ثُمَّ شَيَّعُوهُ إِلَى السَّفِينَةِ.
