Обман Ананії та Сапфіри
1 А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток
2 і приховав частину грошей – про це знала й дружина, – а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів.
3 Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля?
4 Невже воно не твоє було? Хіба продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!
5 Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув.
6 Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
7 Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.
8 Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
9 А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, – і тебе винесуть!
10 Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка.
11 І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув.
Руками апостолів здійснюються чудеса
12 Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона.
13 Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.
14 Віруючих у Господа множилося – багато чоловіків та жінок.
15 Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них.
16 Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.
Ув’язнення і порятунок апостолів
17 Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, – вони наповнилися заздрощами,
18 наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю.
19 Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:
20 Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!
21 Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з‑поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.
22 Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,
23 кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, всередині вони нікого не знайшли.
Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей
24 Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися.
25 Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.
26 Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням.
27 Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,
28 кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка?
29 Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!
30 Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31 Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
32 І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів!
33 Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Мудра порада Гамалиїла
34 Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, – законовчитель, шанований усім народом, – вставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,
35 а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.
36 Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, – до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.
37 Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися.
38 І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, – вона загине;
39 якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, – щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його,
Апостолів побили й відпустили
40 і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили.
41 А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу.
42 І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа.
حَنَانْيَا وَسَفِيرَة
1 وَإِنَّ رَجُلاً اسْمُهُ حَنَانْيَا بَاعَ مُلْكًا لَهُ بِمُوافَقَةِ اِمْرَأَتِهِ سَفِيرَة 2 وَاخْتَلَسَ قِسْمًا مِنَ الثَّمَنِ بِعِلْمٍ مِنِ امْرَأَتِهُ وَأَتَى بِجُزْءٍ مِنْهُ وَأَلْقَاهُ عِنْدَ أَقْدَامِ الرُّسُل، 3 فَقَالَ لَهُ بُطْرُسُ: "يَا حَنَّانَيَا لِمَاذَا مَلأَ الشَّيْطَانُ قَلْبَكَ حَتَّى تَكْذِبَ عَلَى الرُّوحِ القُدُسِ وتَخْتَلِسَ مِنْ ثَمَنِ الحَقْلِ؟ 4 أَمَا كَانَ يَبْقَى لَكَ لَوْ بَقِيَ عَلَى حَالِهِ وَلَمَّا بِيعَ أَلَمْ يَكُنْ فِي سُلْطَانِك؟ فَمَا بَالُكَ جَعَلْتَ فِي قَلْبِكَ هَذَا الأَمْر؟ إِنَّكَ لَمْ تَكْذِبْ عَلَى النَّاسِ بَلْ عَلَى اللّهِ". 5 فَلَمَّا سَمِعَ حَنَانْيَا هَذَا الكَلاَمَ سَقَطَ وَمَاتَ، فَوَقَعَ خَوْفٌ عَظِيمٌ عَلَى جَمِيعِ الَّذِينَ سَمِعُوا بِذَلِكَ. 6 فَقَامَ الأَحْدَاثُ وَلَفُّوه وَحَمَلُوهُ وَدَفَنُوه. 7 وَبَعْدَ مُدَّةِ نَحْوِ ثَلاَثِ سَاعَاتٍ دَخَلَتِ امْرَأتُهُ وَهِيَ لاَ تَعْلَمُ بِمَا جَرَى 8 فَأَجَابَهَا بُطْرُسُ: "قُولِي لِي، أَبِهَذَا المِقُدَارِ بِعْتُمَا الحَقْل؟ فَقَالَتْك "نَعَمْ، بِهَذَا المِقْدَارِ". 9 فَقَالَ لَهَا بُطْرُسُ: "مَا بَالُكُمَا اتَّفَقْتُمَا عَلَى تَجْرِبَةِ رُوحِ الرَّبِّ؟ هُوَذَا أَرْجُلُ الَّذِينَ دَفَنُوا رَجُلَكِ بِالبَابِ وَهُمْ سَيَحْمِلُونَكِ". 10 فَسَقَطَتْ فِي الحَالِ عِنْدَ قَدَمَيْهِ وَمَاتَتْ. فَدَخَلَ الأَحْدَاثُ وَوَجَدُوهَا مَيْتَةً، فَحَمَلُوهَا وَدَفَنُوهَا بِجَانِبِ رَجُلِهَا 11 فَوَقَعَ خَوفٌ عَظِيمٌ عَلَى جَمِيعِ الكَنِيسَةِ وَعَلَى جَمِيعِ الَّذِينَ سَمِعُوا بِذَلِكَ.
عَجَائِبُ الرُّسُلِ
12 وَجَرَتْ عَلَى أَيْدِي الرُّسُلِ آيَاتٌ وَعَجَائِبُ كَثِيرَةٌ فِي الشَّعْبِ، وَكَانُوا كُلُّهُمِ بِنَفْسٍ وَاحِدَةٍ فِي رِوَاقِ سُلَيْمَانَ، 13 وَلَمْ يَكُنْ أَحَدٌ مِنَ الآخَرِينَ يَجْتَرِئُ أَنْ يُخَالِطَهُمْ لَكِنْ كَانَ الشَّعْبُ يُعَظِّمُهُمْ، 14 وَكَانَتْ جَمَاعَاتٌ مِنْ رِجَالٍ وَنِسَاءٍ يَنْضَمُّونَ بِكَثْرَةٍ مُؤمِنِينَ بِالرَّبِّ، 15 حَتَّى إِنَّهُمْ كَانُوا يَخْرُجُونَ بِالمَرْضَى إِلَى السَّاحَاتِ وَيَضَعُونَهُم عَلَى فُرُشٍ وَأَسِرَّةٍ لِيَقَعَ وَلَوْ ظِلُّ بُطْرُسَ عِنْدَ اجْتِيَازِهِ عَلَى بَعْضٍ مِنْهُمْ. 16 وَكَانَ يَأْتِي أيْضًا إِلَى أُورَشَلِيم جَمْهُورُ المُدُنِ الَّتِي حَوْلَهَا يَحْمِلُون مَرضَى وَمُعَذَّبِينَ مِنْ أَرْوَاحٍ نَجِسَةٍ، فَكَانُوا يُشفَونَ جَمِيعُهُم.
الرُّسُلُ فِي السِّجْنِ وَإنْقَاذُهُمْ العَجِيبِ
17 فَقَامَ رئِيسُ الكَهَنَةِ وَكُلُّ الَّذِينَ مَعَهُ وَهُمُ مِنْ شِيعَةِ الصُّدُّوقِييِّنَ، وَامْتَلأُوا غِيرَةً 18 فَأَلْقَوْا أَيْدِيَهُم عَلَى الرُّسُّلِ وَجَعَلُوهُم فِي الحَبْسِ العَامِّ. 19 فَفَتَحَ مَلاَكُ الرَّبِّ أَبْوَابَ السِّجْنِ لَيْلاً وَأَخْرَجَهُمْ وَقَالَ: 20 "أُمْضُوا وَقِفُوا فِي الهَيْكَلِ وَكَلِّمُوا الشَّعْبَ بِجَمِيعِ كَلِمَاتِ هَذِهِ الحَيَاةِ". 21 وَلَمَّا سَمِعُوا ذَلِكَ دَخَلُوا إِلَى الهَيْكَلِ نَحْوَ الفَجْرِ وَطَفِقُوا يُعْلِّمُونَ. ثُمَّ أَقْبَلَ رَئِيسُ الكَهَنَةِ وَالَّذِينَ مَعَهُ وَدَعَوْا المَحْفِلَ وَجَمِيعَ مَشْيَخَةِ بَنِي إِسْرَائِيلَ وَأَنْفَذُوا إِلَى السِّجْنِ مَنْ يُحْضِرُهُمْ. 22 فَلَّمَا جَاءَ الخُدَّامُ لَمْ يَجِدُوهُمْ فِي السِّجْنِ فَعَادُوا وَأَخْبَرُوا. 23 قَائِلِينَ: "إِنَّنَا وَجَدْنَا السِّجْن مُقْفَلاً بِغَايَةِ الحِرْصِ وَالحُرَّاسَ وَاقِفِينَ أَمَامَ الأَبْوَابِ، فَفَتَحْنَا وَلَمْ نَجِدْ فِي الدَّاخِل أَحَدًا". 24 فَلَمَّا سَمِعَ هَذَا الكَلاَمَ كَاهِنُ الهَيْكَلِ وَقَائِدُ جُنْدِهِ وَرُؤَسَاءُ الكَهَنَةِ تَحَيَّرُوا فِي أَمْرِهِمْ مَا عَسَى أَنْ يَكُونَ هَذَا. 25 فَأَقْبَلَ وَاحِدٌ وَأَخْبَرَهُمْ أَنْ "هُوَذَا الرِّجَالُ الَّذِينَ وَضَعْتُمُوهُمْ فِي السِّجْنِ هُمْ فِي الهَيْكَلِ وَاقِفِينَ يُعَلِّمُونَ الشَّعْب. 26 حِينَئِذٍ انْطَلَقَ القَائِدُ مَعَ الخُدَّامِ وَأَحْضَرُوهُم مِنْ غَيْرِ عُنْفٍ، لأَنَّهُمْ كَانُوا يَخَافُونَ مِنَ الشَّعْبِ أَنْ يَرْجُمَهُمْ، 27 وَلَمَّا أَحْضَرُوهُم أَقَامُوهُم فِي المَحْفِل. فَسَأَلَهُم رَئِيسُ الكَهَنَةِ 28 قَائِلاً: "أَمَا أَوْصَيْنَاكُمْ وَصِيَّةً أَنْ لاَ تُعَلِّمُوا بِهَذَا الاِسْمِ؟ وَهَا إِنَّكُمْ قَدْ مَلأَتُمْ أُورَشَلِيم مِنْ تَعْلِيمِكُم وَتُرِيدُونَ أَنْ تَجْلِبُوا عَلَيْنَا دَمَ هَذَا الإِنْسَان. 29 "فَأَجَابَ بُطْرُسُ وَالرُّسُلُ وَقَالُوا: اللّهُ أَحَقُّ بِالطَّاعَةِ مِنَ النَّاسِ. 30 إِنَّ إِلَهَ آبَائِنَا قَدْ أَقَامَ يَسُوعَ الَّذِي قَتَلتُمُوهُ أَنْتُمْ إِذْ عَلَّقْتُمُوهُ عَلَى خَشَبَةٍ، 31 هَذَا رَفَعَهُ اللّهُ بِيَمَينِهِ رَئِيسًا وَمُخَلَّصًا ليُعْطِيَ إِسْرَائِيلَ التَّوْبَةَ وَمَغْفِرَةَ الخَطَايَا. 32 وَنَحْنُ شُهُودٌ لَهُ بِهَذِهِ الأُمُورِ وَالرُّوحُ القُدْسُ أيْضًا الَّذِي أَعْطَاهُ اللّهُ لِلَّذِينَ يُطِيعُونَهُ.
33 فَلَمَّا سَمِعُوا ذَلِكَ اسْتَشَاطُوا غَضَبًا وَتَشَاوَرُوا فِي قَتْلِهِمْ.
دِفَاعُ غَمَالاَئِيلَ
34 فَنَهَضَ فِي المَحْفِلِ فَرِّيسِيٌّ اسْمُهُ غَمَالاَئِيل وَهُوَ مُعَلِّمٌ لِلنَّامُوسِ لَهُ حُرْمَةٌ عِنْدَ جَمِيعِ الشَّعْبِ وَأَمَر بِأَنْ يُخْرَجَ الرُّسُلُ قَلِيلاً 35 وَقَالَ لَهُمْ: "أَيُّهَا الرِّجَالُ الإِسْرَائِيلِيِّين، احْذَرُوا لأَنْفُسِكُمْ مِنْ أُولَئِكَ الرِّجَال فِيمَا أَنْتُم صَانِعُونَ بِهِمْ. 36 فَإِنَّهُ قَبْلَ هَذِهِ الأَيَّامِ قَامَ ثَاوُدَاسُ زَاعِمًا أَنَّهُ شَخْصٌ عَظِيمٌ، فَانْحَازَ إِلَيْهِ عَدَدٌ مِنَ الرِّجَالِ نَحْوُ أرْبَعِ مِئَةٍ، ثُمَّ قُتِلَ وتَشَتَّتَ جَمِيعُ الَّذِينَ أَطَاعُوهُ وَلَمْ يَبْقَ لَهُمْ أَثَرٌ. 37 وَبَعْدَ هَذَا قَامَ يَهُوَذَا الجَلِيلِيُّ فِي أَيَّامِ الإِكْتِتَابِ وَأَزَاغَ شَعْبًا كَثِيرًا لاتِّبَاعِهِ فَهَلَكَ هُوَ أيْضًا وَتَبَدَّدَ كُلُّ الَّذِينَ أَطَاعُوهُ. 38 فَالآنَ أقُولُ لَكُمُ: ابْتَعِدُوا عَنْ هَؤُلاَء الرِّجَالِ وَاتْرُكُوهُمْ، لأَنَّهُ إِنْ كَانَ هَذَا الرَّأْيُ أَوْ هَذَا العَمَلُ مِنَ النَّاسِ فَسَوْفَ يَنْتَقِضُ 39 وَإِنْ كَانَ مِنَ اللّهِ فَلاَ تَسْتَطِيعُونَ نَقْضَهُ لِئَلاَّ تَجِدُوا أَنْفُسَكُمْ مُحَارِبِينَ لِلَّهِ أيْضًا. 40 فَأَخَذُوا بِرَأْيهِ وَدَعَوا الرُّسُلَ وَجَلَدوُهُمْ وَأَمَرُوهُمْ أَنْ لاَ يَتَكَلَّمُوا بِاسْمِ يَسُوعَ ثُمَّ أَطْلَقُوهُمْ. 41 أَمَّا هُمْ فَخَرَجُوا مِنْ وَجْهِ المَحْفِلِ فَرِحِينَ بِأَنَّهُم اعْتُبِرُوا أَهْلاً أَنْ يُهَانُوا لأِجْلِ اسْمِهِ، 42 وَكَانُوا لاَ يَنْفَكُّونَ كُلَّ يَومٍ فِي الهَيْكَلِ وَفِي البُيُوتِ يُعَلِّمُونَ وَيُبَشِّرُونَ بِيَسُوعَ المَسِيحِ.
