Божі заповіді та перекази старших
1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають:
2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?
3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.
5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,
6 то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви – задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.
7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
Що опоганює людину
10 Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:
11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
12 Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
13 А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.
14 Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
16 [Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?
17 Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
18 А те, що виходить з уст, виходить із серця – воно опоганює людину.
19 Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.
20 Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.
Віра жінки‑ханаанки
21 І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.
22 Жінка‑ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!
23 Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
24 У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
25 Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!
26 А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.
27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.
28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.
29 Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.
30 І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.
31 Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, – прославляли Бога Ізраїлевого.
Нагодування чотирьох тисяч
32 А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.
33 Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?
34 А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.
35 Звелівши людям сісти на землі,
36 Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні – людям.
37 Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.
38 А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.
وَصَايا اللّهُ فَوْق سَنَّةِ البَشَر
1 حِينَئِذٍ دَنَا إِلَى يَسُوعَ كَتَبَةٌ وَفرِّيسِيُّونَ مِنْ أُورَشّليمَ، وَقَالُوا لَهُ: 2 "لِمَ يُخَالَفُ تَلامِيذُكَ سُنَّةَ الشُّيُوخ؟ فإِنَّهُمْ لا يَغِسلُونَ أَيْديَهُم عِنَدمَا يَأْكُلُونَ خُبْزًا". 3 فأَجَابَهُمْ قَائِلاً: "وَأَنْتُمُ لِمَ تُخَالِفُونَ وَصِيَّةَ اللّهِ مِن أَجْلِ سُنَّتِكُمْ؟ 4 فَقَدْ أَوْصَى اللّهُ قَائِلاً: "أَكْرِمْ أَبَاكَ وَأُمَّكَ، وَمَنْ شَتَمَ أَبَاهُ أَوْ أُمَّهُ فَلْيَمُتْ مَوْتًا". 5 وَأَنْتُمْ تَقُولُونَ: "مَنْ قَالَ لأَبيِه أَوْ أُمِّهِ قُرْبَانٌ هُوَ مَا تَنْتَفِعُ بِهِ منِّي فَلا يُكْرِمُ أَبَاهُ أَوْ أُمَّهُ، 6 فَقَد أَبْطَلْتُم وَصِيَّةَ اللّهِ مِنْ أَجْلِ سُنَّتِكُم. 7 يا مُراؤُونَ، حَسَنًا تَنَبَّأَ عَلَيْكُم إِشَعْياءُ قَائِلاً: 8 "هَذَا الشَّعْبُ يَقتَرِبُ مِنِّي بِفَمِهِ وَيُكَرِّمُنِي بِشَفَتَيهِ وَأَمَّا قُلوبُهُمْ فَبَعِيدَةٌ مِنِّي جِدًّا، 9 فَهُمْ باطِلاً يَعْبُدونَنِي، إِذْ يُعَلِّمونَ تَعَاليمَ هِيَ وَصَايا النَّاس".
الطَّاهِرُ وَالنَّجِس
10 ثُمَّ دَعَا الجَمْعَ وَقَالَ لَهُمْ: "اِسْمَعُوا وَافْهَمُوا، 11 لَيْسَ مَا يَدْخُلُ الفَمِ يُنَجِّسُ الإِنْسَانَ، بَلْ مَا يَخْرُجُ مِنَ الفَمِ هُوَ يُنَجِّسُ الإِنْسَان". 12 حِينَئِذٍ دَنَا إِلَيْهِ تَلامِيذُهُ وَقَالوا لَهُ: "أَعَلِمْتَ أَنَّ الفَرِّيسِيِّيِن لَمَّا سَمِعُوا هَذَا الكَلامَ شَكُّوا؟" 13 فَأَجَابَ وَقَالَ: "كُلُّ غَرْسٍ لَمْ يَغْرِسْهُ أَبِي السَّماويُّ يُقْلَع. 14 أُتْرُكُوهُمْ، فَإِنَّهُمْ عُمْيَانٌ، قَادَةُ عُمْيَانٍ، وَإِذَا كَانَ أَعْمَى يَقُودُ أَعْمَى، سَقَطَ كِلاهُمَا فِي حُفْرَةٍ". 15 فَأَجَابَ بُطْرُسُ وَقَالَ لَهُ: "فَسِّرْ لَنَا هَذَا المَثَلَ". 16 فَقَالَ يَسُوعُ: "أَحَتَّى الآنَ أَنْتُمْ أَيْضًا بِغَيْرِ فَهْمٍ؟ 17 أَمَا تَفْهَمُونَ أَنَّ كُلَّ مَا يَدْخُلُ الفَمَ يَنْزِلُ إِلَى الجَوْفِ، وَيُدفَعُ إِلَى المَخْرَجِ؟ 18 وَأَمَّا الَّذِي يَخْرُجُ مِنَ الفَمِ، فَمِنَ القَلْبِ يَصْدُرُ، وَهُوَ الَّذِي يُنَجِّسُ الإِنُسَانَ. 19 فَمِنَ القَلبِ تَخْرُجُ الأَفْكَارُ الشِّرِّيرةُ: القتلُ، وَالزِّنَى، وَالفُجُورُ، وَالسَّرِقَةُ، وَشَهَادَةُ الزُّورِ، وَالتَّجْدِيف. 20 هَذِهِ هِيَ الَّتِي تُنَجِّسُ الإِنْسَانَ، وَأَمَّا الأَكْلُ بِأَيِدٍ غَيْرِ مَغْسُولَةٍ فَلا يُنَجِّسُ الإِنْسَان".
شِفاءُ ابنَةِ الكَنعانِيّة
21 ثُمَّ خَرَجَ يَسوعُ مِنْ هُنَاكَ وَأَتَى إِلَى نَوَاحِي صُوَرَ وَصَيْدَا. 22 وَإِذَا بِامْرَأَةٍ كَنْعَانِيَّةٍ قَدْ خَرَجَتْ مِنْ تِلْكَ التُّخُومِ وَصَرَخَتْ إِلَيْهِ قَائِلَةً: "اِرْحَمْنِي يَا رَبُّ! يَا ابْنَ دَاوُد، فَإِنَّ اِبْنَتِي بِهَا شَيْطَانٌ يُعَذِّبُها جِدًّا. 23 فَلَمْ يُجِبْهَا بِكَلِمَةٍ. فَدَنَا تَلامِيذُهُ وَسَأَلُوه قَائِلِين: "اِصْرِفْهَا، فَإنَّها تَصِيحُ فِي إِثْرِنَا". 24 فَأَجَابَ وَقَالَ لَهُمْ: "لَمْ أُرْسَلِ إِلاَّ إِلَى الخِرَافِ الضَّالَّةِ مِنْ بَيْتِ إِسْرَائِيل". 25 فَأَتَتْ وَسَجَدتْ لَهُ قَائِلةً: "أَغِثْنِي يَا رَبُّ". 26 فَأَجَابَ قَائِلاً: "لَيْسَ حَسَنًا أَنْ يُؤْخَذَ خُبْزُ البَنِينَ وَيُلْقَى لِجِراءِ الكِلاب". 27 فَقَالَتْ: "نَعَمْ يَا رَبُّ، فَإِنَّ جِراءَ الكِلابِ أيْضًا تَأْكُلُ مِنَ الفُتاتِ الَّذِي يَسْقُطُ مِنْ مَوَائِد أَرْبَابِها". 28 حينئذٍ أَجَابَ يَسُوعُ وَقَالَ لَهَا: "يَا امْرَأةُ، عَظِيمٌ إِيمَانُكِ، فَلْيَكُنْ لَكِ كَمَا أَرَدْتِ". فَشُفِيت ابْنَتُهَا مِنْ تِلْكَ السَّاعَة.
يَسُوعُ يَشْفي المرضَى
29 ثُمَّ انْتَقَلَ يَسُوعُ مِنْ هُنَاكَ وَأَتَى إِلَى جَانِبِ بَحْرِ الجَلِيل، وَصَعِدَ إِلَى الجَبَلِ وَجَلَسَ هُنَاكَ. 30 فَدَنَتْ إِلَيْهِ جُمُوعٌ كَثِيرَةٌ وَمَعَهُم عُرْجٌ وَعُميانٌ وَخُرْسٌ وَشُلٌّ وَآخَرُونَ كَثِيرُونَ، فطَرَحُوهُمْ عِنْدَ قَدَمَيْ يَسُوعَ، فَشَفَاهُمْ، 31 حتَّى تَعَجَّبَ الجُمُوعُ إِذْ رَأَوُا الخُرْسَ يتَكَلَّمُونَ وَالشُلَّ يَصِحُّون وَالعُرْجَ يَمشُونَ وَالعُمْيَانَ يُبِصرُون، وَمَجَّدُّوا إِلَه إِسْرَائِيلَ.
مُعجِزَةُ الخُبْزِ وَالسَّمَكِ الثَّانية
32 ثُمَّ دَعَا يَسُوعُ تَلامِيذَهُ وَقَالَ لَهُمْ: إِنَّنِي أَتَحنَّنُ عَلَى الجَمْعِ، فَإنَّهُمْ مُنْذُ ثَلاثَةِ أَيَّامٍ يُلازِمُونَنِى وَلَيْسَ عِنْدَهُمْ مَا يَأْكُلون، وَلا أُرِيدُ أَنْ أَصْرِفَهُم صَائِمين، لِئَلاَّ يَخُورُوا فِي الطَّرِيقِ". 33 فَقَالَ لَهُ تَلاميذُهُ: "مِنْ أَينَ لَنَا فِي البَرِّيَّةِ خُبزٌ بِهَذَا المِقْدَارِ حَتَّى يُشْبِعَ مِثْلَ هَذَا الجَمْعَ؟" 34 فَقَالَ لَهُم يَسوعُ: "كَمْ عِندَكُم مِنَ الخُبز؟" فَقَالوا: "سَبعَةٌ وَيَسِيرٌ مِنْ صِغارِ السَّمَك". 35 فَأَمَرَ أَنْ يَتَّكِئَ الجُموعُ عَلَى الأَرضِ. 36 ثُمَّ أَخَذَ الأَرغِفَةَ السَّبْعَةَ وَالسَّمكَ، وَشَكَرَ وَكَسَرَ وَأَعْطَى تَلامِيذَهُ، وَالتَّلامِيذُ ناوَلُوا الجَمْع. 37 فَأَكَلُوا جَميعُهُم وَشَبِعُوا، وَرَفَعوا ما فَضَلَ منَ الكِسَرِ سَبْعَ سِلالٍ مملوءَةٍ، 38 وَكَانَ الآكِلُونَ أَربعةَ آلافِ رَجُلٍ سِوَى النِّسَاءِ وَالأَوْلاد. 39 ثُمَّ صَرَفَ الجُمُوعَ وَرَكِبَ السَّفِينَةَ وَجَاءَ إِلَى تُخُومِ مَجْدَلَ.
