Божа Заповідь і перекази старших
1 Зібралися до Нього фарисеї та дехто з книжників, які прийшли з Єрусалима.
2 І помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками.
3 Адже фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, дотримуючись передань старших.
4 І, повернувшись з торгу, поки не помиються, не їдять. Є і багато чого іншого, що вони прийняли, щоби дотримуватися: миття чашок, глечиків, мідного посуду, лежаків.
5 І запитують Його фарисеї та книжники: Чому Твої учні не дотримуються передань старших і немитими руками їдять хліб?
6 А Він відповів їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей народ устами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
8 Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтеся людських передань: [миєте глечики, чашки й робите багато чого іншого, подібного до цього].
9 І Він говорив їм: Ви вміло відкидаєте Божу заповідь, аби лише зберегти передання ваші.
10 Адже Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; і ще: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.
11 Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: корван, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене,
12 то після цього вже дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, –
13 усуваєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей!
Що опоганює людину
14 І, покликавши знову людей, казав їм: Послухайте Мене всі та зрозумійте.
15 Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою, але те, що виходить із неї, – те людину опоганює.
16 [Якщо хто має вуха, нехай слухає].
17 І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу.
18 А Він сказав їм: Невже й ви такі нездогадливі? Хіба не розумієте, що все, що ззовні, входить у людину, не може зробити її нечистою,
19 бо воно не йде до серця, а в шлунок, і потім виходить – так очищується всяка їжа?
20 Він продовжував: Що виходить з людини, те її робить нечистою.
21 Адже зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
22 перелюб, зажерливість, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство.
23 Все це зло зсередини виходить і людину опоганює!
Велика віра жінки‑язичниці
24 Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього , але Він не зміг утаїтися.
25 Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг;
26 жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.
27 А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.
28 А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей!
29 І Він сказав їй: За ці слова – іди; біс уже вийшов з твоєї дочки.
30 Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї .
Чудесне зцілення глухонімого
31 Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя.
32 І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку.
33 Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика,
34 та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата ! тобто: Відкрийся!
35 І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
36 Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.
37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він добре все робить: глухим дає слух, а німим – мову.
الفَرِّيسِيُّونَ والتَّقليد
1 واجْتَمَعَ إِلَيْهِ الفَرِّيسِيُّونَ وقَوْمٌ مِنَ الكَتَبَةِ آتِينَ مِنْ أُورُشَليم، 2 فَرَأَوْا بَعْضَ تَلاميذِهِ يَأْكُلُونَ خُبْزًا بأَيْدٍ نَجِسَةٍ أَيْ غَيْرِ مَغْسُولَةٍ فَلامُوهُم، 3 لأَنَّ الفَرِّيسِيِّينَ وسَائِرَ اليَهودِ لا يَأْكُلُونَ ما لَمْ يَغْسِلُوا أَيْدِيَهُم بِاعتِنَاء تَمَسُّكًا بِتَقْلِيدِ الشُّيُوخِ، 4 ومِنَ السُّوقِ إِنْ لَمْ يَغْتَسلُوا لا يَأْكُلونَ، وأَشْياءُ أُخْرَى كَثيرَةٌ مِنْ التَّقْلِيدِ تَمَسَّكُوا بِهَا مِن غَسْلِ كُؤُوسٍ وَجِرَارٍ وَآنِيَةِ نُحاسٍ وَأَسِرَّةٍ، 5 فَسَأَلَهُ الفَرِّيسِيُّونَ وَالكتَبة: "لِمَ لاَ يَجْرِي تَلاَمِيذُكَ عَلَى تَقْلِيدِ الشُّيُوخِ، ولَكِنْ يَأْكُلونَ الخُبْزَ بِأَيْدٍ غَيْرَ مَغْسُولَةٍ؟" 6 فَأَجابَهُم قائِلاً: "حَسَنًا تَنَبَّأَ عَليْكُم إِشَعْيَاءُ أَيُّها المُراؤُونَ، كَمَا هُوَ مَكْتوبٌ: هَذَا الشَّعْبُ يُكَرِّمُنِي بِشَفَتيْهِ، وأَمَّا قُلوبُهُم فَبَعِيدةٌ عنِّي جِدًّا، 7 فَهُمْ باطِلاً يَعْبُدونَنِي إِذْ يُعَلِّمُونَ تَعالِيمَ هِيَ وَصَايَا النَّاسِ 8 لأنَّكُم تَرَكْتُم وَصِيَّةَ اللّهِ وتَمَسَّكتُمْ بِتَقْليدِ النَّاسِ، مِنْ غَسْلِ جِرارٍ وكُؤُوسٍ، وأَشْياءَ أُخْرَى كَثِيرةً أَمْثالَ هَذِهِ تَفْعَلُونَها". 9 وقَالَ لَهُمْ: "إِنَّكُم قَدْ رَفَضْتُم وَصِيَّةَ اللّهِ لِتَحْفَظُوا تقلِيدَكُم! 10 فَقَدْ قَالَ مُوسَى: "أَكْرِمْ أَباكَ وأُمَّكَ"، "ومَنْ شَتَمَ أَبَاهُ أَوْ أُمَّهُ فَلْيَمُتْ مَوْتًا". 11 وأَنْتُم تَقُولُون: "إنْ قَالَ إِنْسانٌ لأَبيهِ أَوْ أُمِّه قُرْبانٌ، أَيْ هَدِيَّةٌ، هُوَ ما تَنْتَفِعُ بِهِ منِّي" 12 "فَلا تَدَعُونَهُ يَصْنَعُ لأَبِيهِ أَوْ أُمِّهِ شَيْئًا البَتَّة، 13 مُبْطِلينَ كَلامَ اللّهِ بِتَقْلِيدِكُمْ الَّذِي تَقَلَّدْتُم، وَأَشِيَاءَ أُخْرَى كَثيرةً أَمْثالَ هَذِهِ تَفْعَلُونَهَا". 14 ثَمَّ دَعَا الجَمْعَ كُلَّهُ وقَالَ لَهُمْ: "اِسْمَعُوا لِي جَميعُكُم وافْهَمُوا. 15 لا شَيْءَ مِمَّا هُوَ خَارِجٌ عَنِ الإِنْسانِ إِذَا دَخَلَهُ يَقْدِرُ أَنْ يُنَجَّسَهُ بَلْ ما يَخْرُجُ مِنَ الإِنْسانِ هُوَ الذي يُنَجِّسُهُ. 16 وإِنْ كَانَ لأَحَدٍ أُذُنانِ لِلسَّمَعِ فَلِيَسْمَعْ".
17 ولَمَّا دَخَلَ مِنْ عِنْدِ الجَمْعِ إِلَى بَيْتٍ سَأَلَهُ تَلامِيذُهُ عَنْ المَثَل. 18 فَقَالَ لَهُمْ: "أَهَكَذَا أَنْتُم أَيْضًا بِغَيْرِ فَهْمٍ؟ أَمَا تَفْهَمُونَ أَنَّ كُلَّ ما يَدْخُلُ الإِنْسانَ مِنْ خَارِجٍ لا يَقْدِرُ أَنْ يُنَجِّسَهُ؟ 19 لأنَّهُ لا يَدْخُلُ إِلَى قَلْبِهِ بَلْ إِلَى الجَوْفِ ويَذْهَبُ إِلَى المَخْرَجِ وتُنَقَّى بِهِ جَمِيعُ الأَطعِمَةِ". 20 وقَالَ: "إِنَّ الَّذِي يَخْرُجُ مِنَ الإِنْسانِ هُوَ الَّذِي يُنَجِّسُ الإِنْسانَ. 21 لأنَّهُ مِنَ الدَّاخِلِ مِنْ قُلوبِ النَّاسِ تَنْبَعِثُ الأَفْكارُ الرَّدِيئَةُ الزِّنَى وَالفُجُورُ وَالقَتْلُ 22 وَالسَّرِقَةُ وَالطَّمَعُ وَالخُبْثُ وَالغِشُّ وَالعَهَارَةُ وَالعَيْنُ الشِّرِّيرَةُ وَالتِّجْدِيفُ وَالكِبْرِياءُ وَالجَهْلُ، 23 جَميعُ هَذهِ الشُّرورِ تَنْبَعِثُ مِنَ الدَّاخِلِ فَتُنَجِّسُ الإِنْسانَ".
إِيمانُ الكَنعانِيَّة
24 ثُمَّ قَامَ مِنْ هُناكَ وذَهَبَ إِلَى تُخُومِ صُورَ وصَيْدَا. ودَخَلَ بَيْتًا ولَمْ يُرِدْ أَنْ يَعْلَمَ أَحَدٌ فَلَمْ يَقْدِرُ أَنْ يَسْتَتِرَ. 25 لأَنَّ امْرَأَةً كَانَ بِابْنَتِها رُوحٌ نجِسٌ، حَالمِا سَمِعَتْ بِهِ جَاءَتْ وَخَرَّتْ عِنْدَ قَدَمَيْهِ، 26 وكَانَتِ المَرْأَةُ يُونانِيَّةً، مِنْ أَصْلٍ فِينِيقيٍّ سُورِيّ، وسَأَلَتْهُ أَنْ يُخْرِجَ الشَّيْطانَ مِنِ ابْنَتِهَا 27 فَقَالَ لَهَا يَسوعُ: دَعِي البَنِينَ يَشْبَعونَ أَوَّلاً، لأنَّهُ لَيْسَ حَسَنًا أَنْ يُؤْخَذَ خُبْرُ البَنِينَ ويُلْقَى لِصِغَارِ الكِلاَبِ". 28 فَأَجابَتْ وَقَالَتْ لَهُ: "نَعَمْ يَا رَبُّ، فَإِنَّ صِغَارَ الكِلابِ أَيْضًا تَأْكُلُ تَحْتَ المائِدَةِ مِنْ فُتاتِ الأَوْلاد". 29 فَقالَ لَها: "لأَجْلِ كَلامِكِ هَذَا اِذْهَبي، فَقَدْ خَرَجَ الشَّيْطانُ مِنْ ابْنَتِكِ". 30 فَلَمَّا مَضَتْ إِلَى بَيْتِها وَجَدَتِ الابْنَةَ مُضْطَجِعَةً عَلَى السَّرِيرِ وَالشَّيْطانُ قَدْ خَرَجَ.
شِفاءُ الأصَمَّ والأَخْرَسَ
31 ثُمَ خَرَجَ مِنْ تُخومِ صُورَ وَصَيْدَا وَجَاءَ فِيمَا بَيْنَ تُخُومِ المُدُنِ العَشْرِ إِلَى بَحْرِ الجَلِيل. 32 فَجاؤُوهُ بِأَصَمَّ أَبْكَمَ وطَلَبُوا إِلَيْهِ أَنْ يَضَعَ يَدَهُ عَلَيْهِ. 33 فَأَخَذَهُ مِنْ بَيْنِ الجَمْعِ عَلَى حِدَةٍ وجَعَلَ أَصابِعَهُ فِي أذُنَيْهِ وَتَفَلَ وَلَمَسَ لِسانَهُ، 34 ثُمَّ رَفَعَ عَينَيْهِ إِلَى السَّماءِ مُتَنَهِّدًا وَقَالَ لَهُ: "إفَّثا"، أَيْ: "اِنْفَتِحْ". 35 وفِي الحَالِ انْفَتَحَ مِسْمَعاهُ وَانْحَلَّتْ عُقْدَةُ لِسَانِهِ وَتَكَلَّمَ بِطَلاقَةٍ. 36 فَأَوْصَاهُم أَلاَّ يَقُولُوا لأَحَدٍ، غَيْرَ أَنَّهُم كانُوا كُلَّما أَوْصاهُم يَزْدَادُونَ نِداءً. 37 وكَانَ يَشْتَدُّ دَهَشُهُمْ قائِلينَ: "لَقَد أَحْسَنَ فِي كُلِّ مَا صَنَعَ، جَعَلَ الصُّمَّ يَسْمَعون والبُكْمَ يَنْطِقُونَ".
