Ісус має владу прощати гріхи
1 Сівши в човен, Він переплив назад і прийшов до Свого міста.
2 І ось, принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!
3 Тут деякі з книжників заговорили між собою: Він Бога зневажає!
4 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве у ваших серцях?
5 Що легше: сказати «прощаються твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
6 Та щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи. Тоді каже паралізованому: Встань, візьми свою постіль і йди додому!
7 Підвівшись, [він узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.
8 А люди, побачивши це, налякалися і прославили Бога, Який дає таку владу людям.
Покликання Матвія. Не здорові потребують лікаря, а хворі
9 Відходячи звідти, Ісус запримітив чоловіка, який сидів на митниці і звався Матвієм, та й каже йому: Іди за Мною! Той підвівся і пішов слідом за Ним.
10 І коли Він сидів при столі в домі, прийшло багато митників та грішників, і посідали вони з Ісусом та Його учнями.
11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п’є] з митниками та грішниками?
12 Він же, почувши, відповів: Не здорові потребують лікаря, а хворі.
13 Ідіть же й навчіться, що то значить «хочу милосердя, а не жертви», адже Я прийшов закликати не праведників, а грішників [до покаяння].
Притча про бурдюки і про латки
14 Тоді підходять до Нього учні Івана й кажуть: Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?
15 А Ісус їм сказав: Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити.
16 Адже ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, тому що латка збіжиться на одязі, й діра стане ще більша.
17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться – і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки – і те й інше зберігається.
Жінка з кровотечею. Воскрешення дочки начальника синагоги
18 Коли Він це казав їм, підійшов один начальник, вклонився і сказав Йому: Моя донька щойно померла; прийди й поклади на неї Свою руку, – і вона оживе.
19 Тож Ісус та Його учні, вставши, пішли за ним.
20 І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,
21 бо говорила сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, стану здоровою.
22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Кріпися, дочко! Віра твоя тебе спасла. І жінка була оздоровлена тієї ж миті.
23 Прийшовши до дому начальника і побачивши сопілкарів та натовп, який голосив, Ісус
24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. Та з Нього почали глузувати.
25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, – і дівчина встала.
26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.
Ісус відкриває очі двом сліпим
27 А як Ісус відходив звідти, за Ним пішло двоє сліпих, котрі голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів!
28 Коли ж увійшов Він до хати, сліпі підійшли до Нього. Ісус сказав їм: Чи ви вірите, що Я можу це зробити? Вони відповіли Йому: Так, Господи!
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: Нехай вам станеться за вашою вірою!
30 І їхні очі відкрилися. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався!
31 Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.
Зцілення німого
32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, біснуватого.
33 Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.
34 А фарисеї говорили: То князем бісівським виганяє Він бісів.
Жнива великі, а женців мало
35 Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].
36 Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха.
37 Тоді каже Ісус Своїм учням: Жнива великі, а женців мало.
38 Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.
شِفاءُ المُخلَّعِ فِي كَفَرْناحومِ
1 فَدَخَلَ السَّفِينَةَ وَاجْتَازَ وَأَتَى إِلَى مَدينَتِهِ. 2 فَإِذَا بِمُخَلَّعٍ مُلْقًى عَلَى سَريرٍ قَدَّمُوهُ إِلَيْهِ. فَلَمَّا رَأَى يَسُوعُ إِيمَانَهُم، قَالَ لِلْمُخَلَّعِ: "ثِقْ يَا بُنَيَّ، مَغْفُورَةٌ لَكَ خَطَايَاكَ". 3 فقالَ قَوْمٌ مِنَ الكَتَبَةِ فِي أَنْفُسِهِمْ: "هَذَا يُجَدِّفُ". 4 فَعَلِمَ يَسُوعُ أَفْكارَهُم فَقَالَ: "لِمَاذَا تُفَكِّرونَ بِالشَّرِّ فِي قُلُوبِكُمْ؟ 5 مَا الأَيْسَرُ؟ أَنْ يُقَالَ: "مَغْفُورَةٌ لَكَ خَطَايَاكَ"، أَمْ أَنْ يُقَالَ: "قُمْ فَامْشِ؟" 6 وَلَكِنْ لِكَي تَعْلَمُوا أَنَّ ابْنَ البَشَرِ لَهُ سُلْطَانٌ عَلَى الأرْضِ أَنْ يَغْفِرَ الخَطَايَا". حِينَئِذٍ قَالَ لِلْمُخَلَّعِ: "قُمْ، فَاحْمِلْ سَرِيرَكَ وَاذْهَبْ إِلَى بَيْتِكَ". 7 فَقَامَ وَمَضَى إِلَى بَيْتِهِ. 8 فَلَمَّا نَظَرَتِ الجُمُوعُ ذَلِكَ تَعَجَّبُوا وَمَجَّدُوا اللّهَ الَّذِي أَعْطَى النَّاسَ سُلْطانًا كَهَذَا.
يَسوعُ يَدعو متّى
9 وَفِيمَا يَسُوعُ مُجْتازٌ مِنْ هُنَاكَ رَأَى إنْسانًا جَالِسًا علَى مَائِدَةِ الجِبَايَةِ، اِسْمُهُ مَتَّى، فَقَالَ لَهُ: "اتْبَعْنِي". فَقَامَ وَتَبِعَهُ 10 وَفِيمَا كانَ مُتَّكِئًا فِي البَيْتِ، إِذَا بِعَشَّارِينَ كَثِيرِينَ وَخَطَأَةٍ جَاؤُوا وَاتَّكَؤُوا مَعَ يَسُوعَ وَتَلامِيذِهِ. 11 فَلَمَّا رَأَى الفَرِّيسِيُّونَ ذَلِكَ قَالُوا لِتَلاميذِهِ: "لِمَاذَا يِأْكُلُ مُعَلِّمُكُمْ مَعَ العَشَّارِينَ وَالَخطَأَةِ؟" 12 فَلَمَّا سَمِعَ يَسُوعُ قالَ: "لا يَحْتَاجُ الأَصِحَّاءُ إِلَى طَبِيبٍ، لَكِنْ ذَوُو الأَسْقَامِ. 13 فَاذْهَبُوا وَاعْلَمُوا مَا هُوَ، "إنِّي أُرِيدُ رَحْمَةً لا ذَبِيحَةً". لأنِّي لَمْ آتِ لأَدْعُوَ صِدِّيقِينَ، بَلْ خَطَأَةً إِلَى التَّوبَةِ.
السُّؤالُ عن الصَّوم
14 حينَئِذٍ دَنَا إِلَيْهِ تَلامِيذُ يُوحَنَّا قائِلِينَ: "لِمَاذَا نَحْنُ وَالفَرِّيسِيُّون نَصُومُ كَثِيرًا، وَتَلامِيذُكَ لا يَصُومُون؟" 15 فَقَالَ لَهُم يَسُوعُ: "هَلْ يَستَطِيعُ بَنُو العُرْسِ أَنْ يَنُوحُوا مَا دَامَ العَرُيسُ مَعَهُم؟ وَلَكِنْ سَتَأْتِي أَيَّامٌ يَرتَفِعُ فِيهَا العَرُيسُ عَنْهُمْ وَحِينَئِذٍ يَصُومُونَ. 16 لَيسَ أَحَدٌ يَجْعَلُ رُقْعَةً مِنْ قِطعَةٍ جَدِيدَةٍ فِي ثَوْبٍ بَالٍ، لأَنَّها تَأْخُذُ مِنَ الثَّوْب عَلَى مِقْدَارِها، فَيَصِيرُ الَخرْقُ أَسْوَأَ. 17 وَلا تُجْعَلُ خَمْرٌ جَديدَةٌ فِي زِقَاقٍ عَتِيقَةٍ، وَإلاَّ فَتَنْشَقُّ الزِّقَاقُ، وَتُرَاقُ الخَمْرُ وَتَتْلَفُ الزِّقَاقُ، وَلَكِنْ تُجْعَلُ الخَمْرُ الجَديدَةُ فِي زِقاقٍ جَديدَةٍ، فَتُحْفَظُ جَميعًا".
إحْيَاءُ ابْنَةِ يَايْرُوسَ وَشِفاءُ امْرأةٍ لَمَسَتْ ثَوبَ يَسُوعَ
18 وَفِيمَا هُوَ يَتَكَلَّمُ بِهَذَا، دَنَا إِلَيْهِ رَئِيسٌ وَسَجَدَ لَهُ قَائِلاً: "إِنَّ ابْنَتِي قَدْ مَاتَتِ الآنَ، لَكِنْ هَلُمَّ وَضَعْ يَدَكَ عَلَيْهَا فَتَحْيَا". 19 فَقَامَ يَسُوعُ وَتَبِعَهُ هُوَ وَتَلامِيذُهُ. 20 وَإِذَا بِامْرَأَةٍ، بِهَا نَزْفُ دَمٍ مُنْذُ اثْنَـَتيْ عَشْرَةَ سَنَةً، دَنَتْ مِنْ خَلْفِهِ وَمَسَّتْ طَرَفَ ثَوبِهِ، 21 لأنَّهَا قالَتْ فِي نَفْسِهَا: "إِنْ مَسَسْتُ ثَوبَهُ فَقَطْ بَرِئْتُ". 22 فَالْتَفَتَ يَسُوعُ فَرَآها فَقَالَ: "ثِقِي يَا ابْنَةُ، إِيَمانُكِ أَبْرِأَكِ". فَبَرِئَتِ الَمرْأَةُ مُنذُ تِلْكَ السَّاعَة. 23 وَجاءَ يَسوعُ إِلَى بَيْتِ الرَّئِيسِ فَرَأى الزَّمَّارينَ وَالَجمْعَ يَضِجُّونَ، فَقَالَ: 24 "تَنَحَّوْا، إِنَّ الصَّبِيَّةَ لَمْ تَمُتْ، وَلَكِنَّها نَائِمَةٌ". فَضَحِكُوا عَلَيْهِ. 25 فَلَمَّا أُخْرِجَ الجَمْعُ، دَخَلَ وَأَمْسَكَ بِيَدِهَا فَقَامَتِ الصَّبِيَّةُ. 26 فَذَاعَ هَذَا الخَبَرُ فِي تِلْكَ الأَرْضِ كُلِّهَا.
شِفاءُ الأَعمَيَين
27 وَفِيمَا يَسُوعُ مُجْتَازٌ مِنْ هُنَاكَ، تَبِعَهُ أَعْمَيَانِ يَصِيحَانِ وَيَقُوْلانِ: "اِرْحَمْنَا يا ابْنَ دَاوُد". 28 فَلَمَّا دَخَلَ البَيْتَ دَنَا إِلَيْهِ الأَعْمَيَانِ، فَقَالَ لَهُمَا يَسُوعُ: "هَلْ تُؤْمِنَانِ أَني أَقْدِرُ أَنْ أَفْعَلَ ذَلِكَ؟" فَقَالا لَهُ: "نَعَمْ، يَا رَبُّ". 29 حِينَئِذٍ لَمَسَ أَعْيُنَهُما قَائِلاً: "فَلْيَكُنْ لَكُمَا بَحَسَبِ إِيمَانِكُمَا" 30 فَانْفَتَحَتْ أَعْيُنُهُما. فَانْتَهَرَهُمَا يَسُوعُ قَائِلاً: "أُنْظُرَا، لا يَعلَمْ أحدٌ". 31 فَلَمَّا خَرَجَا شَهَراهُ فِي تِلْكَ الأَرْضِ كُلِّهَا.
شِفاءُ الأَخرَس
32 وَبَعْدَ خُرُوجِهِمَا قَدَّمُوا إِلَيْهِ أَخْرَسَ بِهِ شَيْطَانٌ، 33 فَلَمَّا أُخْرِجَ الشَّيْطَانُ تَكَلَّم الأَخْرَسُ. فَتَعَجَّبَ الُجمُوعُ قَائِلِين: "لَمْ يَظْهَرْ قَطُّ مِثْلُ هَذَا فِي إِسْرَائِيلَ!" 34 أَمَّا الفَرِّيسِيُّونَ فَقَالُوا: "إِنَّه بِرَئِيسِ الشَّيَاطِينِ يُخْرِجُ الشَّيَاطِين".
يَسُوعُ يُشْفِقُ عَلَى الجُمُوع
35 وَكَانَ يَسُوعُ يَطُوفُ المُدُنَ كُلَّها وَالقُرَى يُعَلِّمُ فِي مَجَامِعِهِم وَيَكْرِزُ بِبِشارَةِ المَلَكُوتِ، وَيَشْفِي كُلَّ مَرَضٍ وَكُلَّ ضُعْفٍ فِي الشَّعْبِ. 36 وَلَمَّا رَأَى الجَمُوعَ تَحَنَّنَ عَلَيْهِم، لأنَّهُمْ كانُوا مُنْزَعِجِينَ وَمُنْطَرِحِينَ مِثْلَ خِرَافٍ لا رَاعِيَ لَهَا. 37 حِينَئِذٍ قَالَ لِتَلامِيذِهِ: "إِنَّ الَحصَادَ كَثيِرٌ، وَأَمَّا العَمَلَةُ فَقَلِيلُون، 38 فَاطْلُبوا إِلَى رَبِّ الحَصَادِ أَنْ يُرْسِلَ عَمَلَةً إِلَى حَصَادِهِ".
