Ісус зціляє в суботу
1 І Він прийшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав суху руку.
2 Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити.
3 І каже чоловікові, який мав суху руку: Стань посередині.
4 А їх запитує: В суботу годиться робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити? Вони ж мовчали.
5 І, глянувши на них з обуренням, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув – і його рука стала здоровою.
6 І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як Його погубити.
Великий натовп супроводжує Ісуса
7 А Ісус відійшов зі Своїми учнями до моря, і багато людей пішло за Ним з Галилеї та з Юдеї,
8 з Єрусалима та з Ідумеї, із Зайордання, з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив Він, зібрався до Нього.
9 І сказав Своїм учням приготувати човен, щоб народ не тіснив Його;
10 бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися.
11 І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: Ти – Син Божий!
12 Та Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його.
Дванадцять апостолів
13 Ісус вийшов на гору і закликав тих, кого Сам хотів, і вони прийшли до Нього.
14 Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, аби були з Ним, і щоби посилати їх проповідувати,
15 і щоб вони мали владу виганяти бісів.
16 Він призначив дванадцятьох і дав Симонові ім’я Петро,
17 а Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав ім’я Воанергес, тобто сини грому;
18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта,
19 і Юду Іскаріотського, який і видав Його.
Суперечка про Ісусову владу
20 І приходить додому; і знову збирається натовп, тож не мали вони змоги навіть хліба попоїсти.
21 Коли Його рідні почули, то вийшли, щоби забрати Його, бо говорили, що Він не в Собі.
22 А книжники, які поприходили з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє.
23 Покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти?
24 І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство;
25 і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім;
26 і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він встояти, але то йому кінець.
27 Ніхто не може пограбувати майно сильного, вдершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, – і лише тоді пограбує його дім.
28 Запевняю вас, що всі гріхи й богозневага простяться людським синам, хоч скільки б вони не зневажали,
29 а хто буде зневажати Святого Духа, той не матиме прощення довіку, а підпаде під вічний осуд.
30 Оскільки вони казали: Він має нечистого духа!
Мати та брати Ісуса
31 Його мати та Його брати прийшли і, стоячи надворі, послали по Нього, щоби покликати Його.
32 А довкола Нього сидів натовп. І переказували Йому: Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри надворі шукають Тебе.
33 А Він у відповідь їм каже: Хто Моя мати та Мої брати?
34 І, поглянувши довкола Себе на тих, які сиділи, каже: Ось Моя мати та Мої брати!
35 Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати.
الإنسانُ ذو اليَدِ اليابِسَة
1 ودَخَلَ المَجْمَعَ أَيْضًا، وَكَانَ هُناكَ إِنْسانٌ يَدُهُ يَابِسةٌ. 2 وكَانُوا يُراقِبونَهُ هَلْ يَشْفِيهِ فِي السَّبْتِ لِكَيْ يَشْكُوهُ. 3 فَقالَ للإِنْسانِ اليابِسِ اليَدِ: "قُمْ إِلَى الوَسَطِ". 4 ثُمَّ قَالَ لَهُم: "أَعَمَلُ الخَيْرِ يَحِلُّ فِي السَّبْتِ أَمْ عَمَلُ الشَّر؟ أَنْ تُخَلَّصَ نَفْسٌ أَمْ أَنْ تُقتَل؟" فَصَمَتُوا. 5 فَأَدَارَ نَظَرَهُ فِيهِم بِغَيظٍ وهُوَ مُغتَمٌّ لِقَسَاوَةِ قُلُوبِهِم، ثُمَّ قَالَ للإِنْسَانِ: "أُمْدُدْ يَدَكَ". فَمَدَّها فَعادَتْ يَدُهُ صَحِيحَةً كالأُخْرَى. 6 فَخَرَجَ الفَرِّيسِيُّون ولِلوَقْتِ تَشَاوَرُوا مَعَ الهِيرُودُسِيِّينَ لِكَيْ يُهْلِكوهُ.
7 فانْصَرَفَ يَسوعُ مَعَ تَلاميذِهِ إِلَى البَحرِ، وتَبِعَهُ جَمعٌ كثِيرٌ مِنَ الجَليلِ 8 واليَهودِيَةِ وأورُشَليمَ وأَدومَ وعَبْرِ الأردُنِّ، وَضَوَاحي صُورَ وصَيْدا، وَقَدْ سَمِعوا بِمَا صَنَعَ فَأَتَوا إِلَيهِ. 9 فَأَمَرَ تَلامِيذَهُ بِأَنْ تُلازِمَهُ سَفِينَةٌ صَغِيرَةٌ مِن أَجْلِ الجَمْعِ لِئَلاَّ يَزْحَمُوهُ، 10 لأنَّهُ شَفَى كَثِيرينَ، حَتَّى كَانَ كُلُّ مَنْ بِهِ دَاءٌ يَتَهَافَتُ عَلَيْهِ لِيَلْمِسَهُ، 11 وَكانَتِ الأَرْواحُ النَّجِسَةُ إِذَا رَأَتْهُ تَخُرُّ أَمَامَهُ وتَصْرُخُ قائِلَةً: "إِنَّك أَنْتَ ابْنُ اللّه!" 12 فَيَنْتَهِرُها كَثِيرًا أَلاَّ تُظْهِرَهُ.
يسوعُ يَخْتارُ الاثْنَيْ عَشَر
13 ثُمَّ صَعِدَ إِلَى الجَبَل ودَعَا الَّذينَ أَرادَهُمْ فَأَقْبَلُوا إِلَيْهِ. 14 وَعَيَّنَ منْهُمْ اثنَيْ عَشَرَ لِيَكونُوا مَعَهُ وَلِيُرْسِلَهُم لِيَكْرِزُوا 15 ولِيَكُونَ لَهُم سُلطانٌ أَنْ يَشْفُوا الأَمْراضَ ويُخْرِجُوا الشِّياطينَ، 16 وجَعَلَ لِسِمْعَانَ اسْمَ بُطرُسَ، 17 أَمَّا يَعْقوبُ بْنُ زَبَدى ويُوحنَّا أَخُو يَعقوب، فَلَقَّبَهُما بُوَانَرْجِس، أَيِ ابْنَيِ الرَّعْدِ، 18 وَأَنَدَرَاوُسُ وفِيلِبُّسُ وبَرثُلُماوُسُ ومَتَّى وتُوما ويَعقوبُ بْنُ حَلْفَى وتَدَّاوُسُ وسِمعانُ القَانَوِيُّ 19 ويَهُوَذا الإسْخَريُوطِيُّ الَّذي أَسْلَمَهُ. 20 وَأَتَوا إِلَى بَيْتٍ فَاجتَمَعَ أَيْضًا جَمْعٌ حَتَّى لَمْ يَقْدِروا أَنْ يَأْكُلُوا خُبْزًا. 21 وَسَمِعَ ذَوُوهُ فَخَرَجوا لِيُمْسِكُوهُ، لأنَّهُم قَالُوا: إِنَّهُ شَارِدُ العَقْل. 22 وأَمَّا الكتَبَةُ الَّذينَ نَزَلوا مِنْ أورُشَليمَ فَقَالُوا: إِنَّ فِيهِ بَعْلَ زَبولَ، وإِنَّهُ بِرَئِيسِ الشَّياطِينِ يُخْرِجُ الشَّياطين. 23 فَدَعَاهُم وَكَلّمَهُم بِأَمْثالٍ وَقال: "كَيْفَ يَقْدِرُ شَيْطانٌ أَنْ يُخْرِجَ شَيْطانًا؟ 24 فَإِذَا انْقَسَمتْ مَمْلَكَةٌ عَلَى نَفْسِها فَلا يُمكْنُ لِتلْكَ المَمْلَكَةِ أَنْ تَثبُتَ، 25 وإِذَا انْقَسَمَ بَيْتٌ عَلَى نَفْسِهِ فَلا يُمكِنُ لِذَلِكَ البَيْتِ أَنْ يَثبُتَ. 26 وإِذَا قَامَ الشَّيْطانُ عَلَى نَفْسِهِ وانْقَسَمَ، فَلا يُمْكِنُ لَهُ أَنْ يَثبُتَ بَل يَضْمَحِلُّ. 27 لا يَسْتَطيعُ أَحَدٌ أَنْ يَدْخُلَ بَيْتَ القَويِّ ويَنْهَبَ أَمْتعِتَهُ إذَا لَمْ يَربِطِ القَوِيَّ أَوَّلاً وحِينَئِذٍ يَنْهَبُ بَيتَهُ.
التَّجديفُ عَلَى الرُّوحِ القُدُس
28 ألحَقَّ أَقُولُ لَكُم: "إِنَّ كُلَّ الخَطايَا وَالتَّجادِيفَ الَّتِي يُجَدِّفُ بِها بَنُو البَشَرِ تُغْفَرُ لَهُم، 29 وَأَمَّا مَنْ جَدَّفَ عَلَى الرُّوحِ القُدُسِ فَلا مَغْفِرَةَ لَهُ إِلَى الأَبْدِ، بَلْ هُوَ مُسْتَوْجِبٌ دَيْنُونَةً أَبَدِيَّةً"، 30 لأنَّهُمُ قَالوا إنَّ فيهِ رُوحًا نَجِسًا.
أُمُّ يسوعَ وإِخوَتُه
31 فَجَاءَتْ أُمُّهُ وإِخْوتُهُ وَوَقَفوا خَارِجًا وأَرْسَلُوا إِلَيْهِ يَدْعُونهُ. 32 وكَانَ الجَمْعُ جُلوسًا حَوْلَهُ، فَقَالُوا لَهُ: "هَا أُمُّكَ وإِخْوَتُكَ خَارِجًا يَطلْبونَكَ". 33 فَأَجابَهُمُ قائِلاً: "مَنْ أُمِّي وإِخْوَتيَ؟" 34 ثُمَّ أَدارَ نَظَرَهُ فِي الجالِسِينَ حَولَهُ وقَالَ: "هَؤلاءِ هُمْ أمِّي وإخْوَتِي، 35 لأَنَّ مَنْ يَعْمَلُ بمَشِيئَةِ اللّهِ هُوَ أَخي وأُخْتِي وأُمِّي".
