Сім чаш Божого гніву
1 І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву!
2 І перший пішов та вилив свою чашу на землю, – і обсіли людей страшні й жахливі болячки – тих, хто мав знак звіра, які поклонялися його образові.
3 А другий вилив свою чашу в море – і стала кров, наче в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі.
4 А третій вилив свою чашу на ріки й джерела вод – і стали кров’ю.
5 І я почув ангела вод, який промовляв: Справедливий Ти, Хто є, і Хто був, і Святий, бо Ти це присудив, –
6 за те, що вони пролили кров святих і пророків, – і Ти дав їм пити кров. Вони варті того !
7 І я чув [від] жертовника слова: Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й праведні суди Твої!
8 А четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце – і дано йому палити людей вогнем.
9 І палила людей велика спека, а вони зневажали Ім’я Бога, Який має владу над цими карами, та не покаялися, щоб віддати Йому славу.
10 А п’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра – і стало царство його темним, і кусали свої язики від болю
11 та зневажали Бога Небесного від свого болю і від своїх ран, але не покаялися у своїх вчинках.
12 А шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат – і висохла вода, аби приготувати дорогу царям, які зі сходу сонця.
13 І я побачив, що з уст змія, і з уст звіра, і з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, наче жаби.
14 Це демонські духи, які роблять ознаки; вони виходять до царів усього світу, щоби зібрати їх на битву великого дня Бога Вседержителя.
15 Ось, приходжу, мов злодій. Блаженний, хто пильнує і хто береже свій одяг, щоб не ходити нагим і щоб не бачили його сорому!
16 І зібрав їх на місце, що по‑єврейськи називається Армаґедон.
17 А сьомий [ангел] вилив свою чашу на повітря – і залунав гучний голос із [небесного] храму, від престолу, проголошуючи: Сталося!
18 І зчинилися блискавки, голоси і громи, і стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!
19 І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву.
20 І зник кожний острів, і не стало гір.
21 І величезний град завбільшки з талант падав з неба на людей; і люди зневажали Бога за кару градом, тому що та кара була дуже велика.
الكُؤُوسُ الخَمْسُ وَالعِقَابُ المُلاَئِم
1 وَسَمِعْتُ صَوْتًا عَظِيمًا مِنَ الهَيْكَلِ قَائِلاً لِلْمَلاَئِكَةِ السَّبْعَةِ: "اِذْهَبُوا وَصُبُّوا كُؤُوسَ غَضَبِ اللّهِ عَلَى الأَرْضِ. 2 فَذَهَبَ الأَوَّلُ وَصَبَّ كَأْسَهُ عَلَى الأَرْضِ، فَأَصابَ قَرْحٌ خَبِيثٌ أَلِيمٌ النَّاسَ الَّذِينَ عَلَيْهِمْ سِمَةُ الوَحْشِ والَّذِينَ يَسْجُدُونَ لِصُورَتِهِ، 3 وَصَبَّ المَلاَكُ الثَّانِي كَأْسَهُ عَلَى البَحْرِ، فَصَارَ دَمًا كَدَمِ المَيْت، فَمَاتَتْ كُلُّ نَفْسٍ حَيَّةٍ فِيهِ. 4 وَصَبَّ الثَّالثُ كَأْسَهُ عَلَى الأَنْهَارِ وَعُيُونِ المِيَاهِ فَصَارَتْ كُلُّها دَمًا. 5 وَسَمِعْتُ مَلاَكَ المِيَاهِ يَقُولُ: "عَادِلٌ أَنْتَ يَا أَيُّهَا الَّذِي هُوَ كَائِنٌ وَكَانَ، أَيُّهَا القُدُّوس، إِذْ قَضَيْتَ هَكَذَا، 6 لأَنَّهُمْ سَفَكُوا دِمَاءَ القِدِّيسِينَ وَالأَنْبِيَاءَ فَأَعْطَيْتَهُمْ دَمًا لِيَشْرَبُوا، فَنَالُوا مَا يَسْتَحِقُّونَ". 7 وَسَمِعْتُ مِنَ المَذْبَحِ صَوْتًا يَقُولُ: "نَعَمْ أَيُّهَا الرَّبُّ الإِلَهُ الضَّابِطُ الكُلَّ، حَقٌّ أَحْكَامُكَ وَعَدْلٌ". 8 وَصَبَّ الرَّابِعُ كَأْسَهُ عَلَى الشَّمْسِ، فَأُعْطِيَتْ أَنْ تَحْرُقَ النَّاسَ بِالنَّارِ. 9 فَاحْتَرَقَ النَّاسُ بِالحَرِّ الشَّدِيدِ وَجَدَّفُوا عَلَى اسْمِ اللّهِ الَّذِي لَهُ سُلْطَانٌ عَلَى هَذِهِ الضَّرَبَاتِ وَلَمْ يَتُوبُوا فَيُمَجِّدُوه. 10 وَصَبَّ الخَامِسُ كَأْسَهُ عَلَى عَرْشِ الوَحْشِ، فَأَظْلَمَتْ مَمْلَكَتُهُ وَأَخَذَ النَّاسُ يَعَضُّونَ عَلَى أَلْسِنَتِهِمْ مِنَ الوَجَعِ 11 وَجَدَّفُوا عَلَى إِلَهِ السَّمَاءِ مِنْ أَوْجَاعِهِمْ وَقُرُوحِهِمْ وَلَمْ يَتُوبُوا مِنْ أَعْمَالِهِمْ.
الكأْسُ السَّادِسُ وَالأَرْوَاحُ النَّجِسَةُ الثَّلاثة
12 وَصَبَّ السَّادِسُ كَأْسَةُ عَلَى نَهْرِ الفُرَاتِ العَظِيمِ فَجَفَّ مَاؤُهُ لِيَتَهَيَّأَ الطَّرِيقُ لِمُلُوكِ المَشْرِقْ. 13 وَرَأَيْتُ ثَلاَثَةَ أَرْوَاحٍ نَجِسَةٍ تُشْبِهُ الضَّفَادِعَ خَارِجَةً مِنْ فَمِ التِّنِّينِ وَمِنْ فِمِ الوَحْشِ وَمِنْ فِمِ النَّبِيِّ الكَذَّاب، 14 وَهِيَ أَرْوَاحٌ شَيْطَانِيَّةٌ تَصْنَعُ عَجَائِبَ وَتَنْطَلِقُ إِلَى مُلُوكِ المَسْكُونَةِ كُلِّهَا لِتَجْمَعَهُمْ إِلَى قِتَالِ ذَلِكَ اليَوْمِ العَظِيمِ يَوْمِ اللّهِ الضَّابِطِ الكُلِّ. 15 هَا أَنَا آتٍ كَاللصِّ، فَطُوبَى لِمَنْ يَسْهَرُ وَيَحْفَظُ ثِيَابَهُ فَلاَ يَمْشِي عُرْيَانًا فَيَرَى النَّاسُ عَوْرَتَه. 16 فَجَمَعَتْهُمْ فِي المَوْضِع المُسَمَّى بِالعِبْرَانِيَّةِ هَرْمَجِدُّون.
الجَامُ السَّابِعُ وَسُقُوطُ بَابِلَ الخَاطِئَةِ أَيْ رُومِيَة
17 وَصَبَّ السَّابِعُ كَأْسَهُ فِي الجَوِّ، وَخَرَجَ صَوتٌ عَظِيمٌ مِنْ هَيْكَلِ السَّمَاءِ مِنْ عِنْدِ العَرْشِ قَائِلاً: "قَدْ تَمَّ". 18 فَحَدَثَتْ بُرُوقٌ وَأَصْوَاتٌ وَرُعُودٌ وَكَانَتْ زَلْزَلَةٌ شَدِيدَةٌ حَتَّى إِنَّهُ لَمْ يَكُنْ مُنْذُ كُوِّنَ الإِنْسَانُ عَلَى الأَرْضِ زَلْزَلَةٌ بِهَذِهِ الشِّدَّة. 19 وَصَارَتِ المَدِينَةُ العَظِيمَةُ ثَلاَثَةَ أَقْسَامٍ وَسَقَطَتْ مُدُنُ الأُمَمِ وَذَكَرَ اللَّهث بَابِلَ العَظِيمَةَ لِيَسْقِيَهَا كَأْسًا تَغْلِي بِخَمْرِ غَضَبِهِ. 20 وَهَرَبَتِ الجُزُرُ كُلُّها، وَاخْتَفَتِ الجِبَالُ. 21 وَنَزَلَ مِنَ السَّمَاءِ عَلَى النَّاسِ يَرَدٌ ضَخْمٌ بِمِثْقَالِ وَزْنَهٍ، وَجَدَّفَ النَّاسُ عَلَى اللّهِ لِضَرْبَةِ البَرَدِ لأَنَّ ضَرْبَتَهُ كَانَتْ عَظِيمَةٌ جِدًّا.
