Семиголовий звір виходить з моря
1 І я побачив звіра, який виходив з моря і мав сім голів і десять рогів; на його рогах – десять вінців, а на його головах – богозневажливі імена.
2 Звір, якого я побачив, був подібний до леопарда, і ноги його – наче у ведмедя, а паща його – як паща лева. І змій дав йому свою силу, і свій престол, і велику владу.
3 А одна з його голів начебто мала смертельну рану, але ця рана загоїлася. І вся земля дивувалася, спостерігаючи за звіром.
4 І вклонилися змієві, який дав владу звірові. І вклонилися вони звірові, кажучи: Хто подібний до звіра і хто може з ним поборотися?
5 І дано йому уста, які говорили гордовито й богозневажливо; і дано йому владу діяти сорок два місяці.
6 І він відкрив свої уста, щоби зневажати Бога, аби зневажати Його Ім’я та Його оселю, як і тих, хто живе на небі.
7 І дано йому вести бій зі святими й перемогти їх; і дано йому владу над кожним поколінням, народом, народностями і племенами.
8 Тож поклонилися йому всі мешканці землі, імена яких не записані в книзі життя Агнця, заколеного від заснування світу.
9 Якщо хто має вухо, нехай слухає!
10 Той, хто в полон веде, в полон і піде; якщо хто мечем буде вбивати, той буде мечем убитий. Ось терпіння і віра святих!
Інший звір виходить із землі
11 І я побачив іншого звіра, який виходив із землі; він мав два роги, такі як у ягняти, але говорив, як змій.
12 І він діє всією владою першого звіра перед ним, і робить так, щоби земля і ті, хто живе на ній, поклонилися першому звірові, який був зцілений від смертельної рани.
13 І він робить великі чудеса, так що і вогонь зводить з неба на землю перед людьми,
14 і обманює мешканців землі ознаками, які дано йому робити перед звіром, намовляючи мешканців землі створити образ того звіра, який має рану від меча і залишився живим.
15 І дано йому вдихнути духа в образ звіра, щоб образ звіра заговорив і зробив так, аби той, хто лише не поклониться образові звіра, був убитий.
16 І він робить так, щоб усім – малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам – було дано знак на їхній правій руці або на їхніх чолах,
17 і щоб ніхто не зміг нічого купити, ні продати, а тільки той, хто має знак імені звіра або число його імені.
18 Тут – мудрість. Хто має розум, нехай вирахує число звіра, бо те число людське. І його число – шістсот шістдесят шість.
الوَحْشُ الخَارِجُ مِنَ البَحْرِ
1 وَوَقَفْتُ عَلَى رَمْلِ البَحْرِ، وَرَأَيْتُ وَحْشًا خَارِجًا مِنَ البَحْرِ وَلَهُ سَبْعَةُ رُؤُوسٍ وَعَشَرَةُ قُرُونٍ وَعَلَى قُرُونِهِ عَشْرَةُ تِيجَانٍ وَعَلَى رُؤُوسِهِ أَسْمَاءُ تَجْدِيفٍ. 2 وَكَانَ الوَحْشُ الَّذِي رَأَيْتُه يُشْبِهُ النَّمرَ وَرِجْلاَهُ كَرْجْلَيَّ الدُّبِّ وَفَمُهُ كَفَمِ الأَسَدِ. وَقَدْ أَعْطَاهُ التِّنِّينُ قُوَّتَهُ وَعَرْشَهُ وَسُلْطَانًا عَظِيمًا، 3 وَرَأَيْتُ أَحَدَ رُؤُوسِهِ كَأَنَّهُ ذُبِحَ ذَبْحًا مُمِيتًا. وَجُرْحُهُ المُمِيتُ قَدْ بَرِئَ وَالأَرْضُ كُلُّهَا سَارَتْ مُتَعَجِّبَةً خَلْفَ الوَحْش. 4 وَسَجَدَ النَّاسُ لِلتِّنِّينِ الَّذِي أَعْطَى الوَحْشَ سُلْطَانَهُ وَسَجَدُوا لِلْوَحْشِ قَائِلِين: "مَنْ يُشْبِهُ الوَحْشَ؟ وَمَنْ يَسْتَطِيعُ أَنْ يُحَارِبَهُ؟" 5 وَأُوتِيَ الوَحْشُ فَمًا يَنْطُقُ بِكَلاَمِ الكِبْرِيَاءِ والتَّجْدِيفِ، وَمْنِحَ سُلْطَانًا أَنْ يُحَارِبَ مُدَّةَ اثْنَينِ وَأَرْبَعِينَ شَهْرًا. 6 فَفَتَحَ فَاهُ بِالتَّجْدِيفِ عَلَى اللّهِ مُجَدِّفًا عَلَى اسْمِهِ وَعَلَى مَسْكِنِهِ وَعَلَى سُكَّانِ السَّمَاءِ. 7 وَأُتِيحَ لَهُ أَنْ يُحَارِبَ القِدِّيسِينَ وَيَغْلِبَهُمْ وَأُوتِيَ سُلْطَانًا عَلَى كُلِّ قَبِيلَةٍ وَشَعْبٍ وَلِسَانٍ وَأُمَّةٍ. 8 وَسَيَسْجُدُ لَهُ جَمِيعُ سُكَّانِ الأَرْضِ الَّذِين لَمْ تُكْتَبْ أَسْمَاؤُهُمْ فِي سِفْرِ الحَيَاةِ لِلْحَمَلِ المَذْبُوحِ مُنْذُ إِنْشَاءِ العَالَمْ. 9 مَنْ لَهُ أُذَنَان فَلْيَسْمَعْ. 10 مَنْ سَاقَ إِلَى السَّبْيِ فَإِلَى السَّبْيِ يُسَاقُ وَمَنْ قَتَلَ بِالسَّيْفِ فبالسَّيْفِ يُقْتَلُ. هَهُنَا صَبْرُ القِدِّيسِينَ وَإِيَمانُهُمْ.
الوَحْشُ الَّذِي يُمَثِّلُ النَّبِيَّ الدَّجَّال يَصْعَدُ إِلَى اليَابِسَةِ وَيَضَعُ نَفْسَهُ تَحْتَ تَصَرُّفِ الوَحْشِ الأَوَّل
11 وَرَأَيْتُ وَحْشًا آخَرَ صَاعِدًا مِنَ الأَرْضِ لَهُ قَرْنَانِ كَالحَمَلِ وَكَانَ يَتَكَلَّمُ كَالتِّنِّينِ. 12 وَيَسْتَعْمِلُ كُلَّ سُلْطَانِ الوَحْشِ الأَوَّلِ أَمَامَهُ. وَيَجْعَلُ الأَرْضَ وَالسَّاكِنينَ فِيهَا يَسْجُدُونَ لِلْوَحْشِ الأَوَّلِ الَّذِي شُفِيَ مِنْ جُرْحِهِ المُمِيت. 13 وَيَصْنَعُ عَجَائِبَ عَظِيمَةً حَتَّى أَنَّهُ يُنْزِلُ نَارًا مِنَ السَّمَاءِ عَلَى الأَرْضِ، عَلَى مَرْأَى مِنَ النَّاسِ. 14 وَيُضِلُّ سُكَّانَ الأَرْضِ بِالعَجَائِبِ الَّتِي أُوُتِيَ أَنْ يَعْمَلَهَا أَمَامَ الوَحْشِ آمِرًا سُكَّانَ الأَرْضِ أَنْ يَصْنَعُوا صُورَةً لِلْوَحْشِ الَّذِي كَانَ قَدْ جُرِحَ بالسَّيفِ ولكنَّه عَاشَ. 15 وَأُوتِيَ أَنْ يَجْعَلَ فِي صُورَةِ الوَحْشِ رُوحًا حَتَّى تَتَكَلَّمَ صُورَةُ الوَحْشِ وَتَأْمُرَ بِقَتْلِ كُلِّ مَنْ لاَ يَسْجُدُ لِصُورَةِ الوَحْش. 16 وَجَعَلَ الجَمِيعُ، الصِّغَارُ وَالكِبَارُ وَالأَغْنِيَاءُ وَالفُقَرَاءُ وَالأَحْرَارُ وَالعَبِيدُ يتَّسِمُونَ بِسِمَةٍ فِي أَيْدِيَهُمْ اليُمْنَى أَوْ فِي جِبَاهِهِمْ 17 وَلاَ يَسْتَطِيعُ أَحَدٌ مِنْهُمْ أَنْ يَشْتَرِيَ أَوْ يَبِيعَ إِلاَّ مَنْ كَانَتْ عَلَيْهِ السِّمَةُ أَوْ إِسْمُ الوَحْشِ، أَوْ عَدَدُ اسْمِه. 18 هُنَا الحِكْمَةُ. مَنْ كَانَ ذَا فَهْمٍ فَلْيَحْسِبْ عَدَدَ اسمِ الوَحْشِ فَإِنَّهُ عَدَدُ اسم إِنْسَانٍ، وَعَدَدُهُ سِتُّ مِئَةٍ وَسِتَّةٌ وَسِتُّون.
