Агнець на Сіонській горі
1 І я глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним – сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах.
2 І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах.
3 І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4 Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей – перші плоди для Бога та Агнця.
5 В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні.
Настає година Божого суду
6 І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічну Євангелію, щоби звіщати її жителям землі, – усякому народові, поколінню, племені й народності, –
7 проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!
8 Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!
9 А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,
10 то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, й буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем.
11 І дим їхніх мук підіймається навіки‑віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, – ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!
12 Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!
Блаженний, хто вмирає в Господі
13 І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними.
Земні жнива та збір винограду
14 І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці – гострий серп.
15 А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі!
16 І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата.
17 А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп.
18 І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли!
19 І ангел пустив свого серпа на землю – і зібрав виноград землі, й вкинув до великої давильні Божого гніву.
20 І вичавлене було в давильні поза містом – і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій .
الحَمَلُ مَعَ مُخْتَارِيهِ
1 وَرَأَيْتُ حَمَلاً يَقِفُ عَلَى جَبَلِ صِهْيُونَ وَمَعَهُ مِئَةٌ وَأَرْبَعَةُ وَأَرْبَعُونَ أَلْفًا كُتِبَ عَلَى جِبَاهِهِمْ اسْمُهُ وَاسْمُ أَبِيهِ. 2 وَسَمِعْتُ صَوْتًا مِنَ السَّمَاءِ كَصَوْتِ مِيَاهٍ غَزِيرَةٍ وَكَدَويِّ رَعْدٍ قاصِفٍ، وَكَانَ الصَّوْتُ الَّذِي سَمِعْتُهُ أَشْبَهَ بصَوْتِ عَازِفِينَ بِالقِيثَارَةِ يَضْرِبُونَ بِقِيثَارَاتِهِم. 3 وَيُنْشِدُونَ تَسْبِيحَةً جَدِيدَةً أَمَامَ العَرْشِ وَأَمَامَ الحَيَوَانَاتِ الأَرْبَعَةِ وَالشُّيُوخ. وَلَمْ يَسْتَطِعْ أَحَدٌ أَنْ يَتَعلَّمَ تِلْكَ التَّسْبِيحَةَ إِلاَّ المِئَةُ وَالأَرْبَعَةُ وَالأَرْبَعُونَ أَلْفًا الَّذِينَ افْتُدُوا مِنَ الأَرْض. 4 هَؤُلاَءِ هُمُ الَّذِينَ لَمْ يَتَنَجَّسُوا مَعَ النِّسَاءِ، لأَنَّهُمْ أَبْكَارٌ. هُمُ التَّابِعُونَ لِلْحَمَلِ حَيْثُمَا يَذْهَب. وَقَدِ افْتُدُوا مِنْ بَيْنِ النَّاسِ بَاكُورَةً لِلَّهِ وَلِلْحَمَلِ، 5 مَا نَطَقَ لِسَانُهُمْ بِالكَذِبِ، لأَنَّهُمْ بِلاَ عَيْبٍ.
إِعْلاَنُ المَلاَئِكَةِ عَنْ سَاعَةِ الدَّيْنُونَةِ
6 وَرَأَيْتُ مَلاَكًا آخَرَ يَطِيرُ فِي وَسَطِ السَّمَاءِ وَمَعَهُ الإِنْجِيلُ الأَبَدِيُّ لِيُبَشِّرَ بِهِ القَاطِنينَ فِي الأَرْضِ وَكُلَّ أُمَّةٍ وَقَبِيلَةٍ وَلِسَانٍ وَشَعْبٍ 7 قَائِلاً بِصَوْتٍ عَظِيمٍ: "اِتَّقُوا الرَّبَّ وَمَجِّدُوهُ فَإِنَّ سَاعَةَ دَيْنُونَتِهِ قَدْ أَتَتْ وَاسْجُدُوا لِمَنْ خَلَقَ السَّمَاءَ وَالأَرْضَ وَالبَحْرَ وَيَنَابِيعَ المِيَاهِ". 8 وَتَبِعَهُ مَلاَكٌ آخَرُ يَقُولَ: "سَقَطَتْ، سَقَطَتْ بَابِلُ العَظِيمَةُ الَّتِي سَقَتْ جَمِيعَ الأُمَمِ مِن فَوْرَةِ خَمْرِ زِنَاهَا". 9 وَتَبِعَهُمَا مَلاَكٌ ثَالِثٌ يَقُولُ بِصَوتٍ عَظِيمٍ: "مَنْ سَجَدَ لِلْوَحْشِ وَلِصُورَتِهِ وَاتَّسَمَ بِالسِّمَةِ فِي جَبْهَتِهِ أَوْ فِي يَدِهِ، 10 فَإِنَّهُ يُسْقَى مِنْ خَمْرِ غَضَبِ اللّهِ المَسْكُوبَةِ صِرْفًا فِي كَأْسِ غَضَبِهِ وَيُعذَّبَ بِالنَّارِ وَالكِبْرِيتِ أَمَامَ المَلاَئِكَةِ القِدِّيسِينَ وَبِحَضْرَةِ الحَمَل. 11 وَيَصْعَدُ دُخَانُ عَذَابِهِمْ إِلَى دَهْرِ الدَّاهِرِينَ وَلاَ رَاحَةَ فِي النَّهَارِ وَلاَ فِي اللَّيْلِ لِلَّذِينَ قَدْ سَجَدُوا لِلْوَحْشِ وَلِصُورَتِهِ وَلِمَنْ أَخَذَ سِمَةَ اسْمِهِ. 12 هُنَا صَبْرُ القِدِّيسِينَ الَّذِينَ يَحْفَظُونَ وَصَايَا اللّهِ وَإِيرُؤْيا القِدِّيس يُوحَنَّا اللاهوتيمَانَ يَسُوعَ".
13 وَسَمِعْتُ صَوْتًا مِنَ السَّمَاءِ قَائِلاً: "أُكْتُبْ، طُوبَى لِلأَمْوَاتِ الَّذِينَ يَمُوتُونَ فِي الرَّبِّ مُنْذُ الآن. يَقُولُ الرُّوحُ، نَعَمْ، لِكَيْ يَسْتَرِيحُوا مِنْ أَتْعَابِهِمْ، لأَنَّ أَعْمَالَهُمْ تَتْبَعُهُم".
حَصَادُ الأُمَمِ وَقِطَافُهَا
14 وَرَأَيْتُ سَحَابَةً بَيْضَاءَ جَلَسَ عَلَيْها مَنْ هُوَ أَشْبَهُ بِابْنِ البَشَرِ وَعَلَى رَأْسِهِ إِكْلِيلٌ مِنَ الذَّهَبِ وَبِيَدِهِ مِنْجَلٌ حَادٌّ. 15 وَخَرَجَ مِنَ الهَيْكَلِ مَلاَكٌ آخَرُ يَصْرُخُ بِصَوْتٍ عَظِيمٍ لِلْجَالِسِ عَلَى السَّحَابَةِ: "أَرْسِلْ مِنْجَلَكَ وَاحْصُدْ، أَتَتْ سَاعَةُ الحَصَادِ وَنَضِجَ حَصَادُ الأَرْض". 16 فَأَلْقَى الجَالِسُ عَلَى السَّحَابَةِ مِنْجَلَهُ عَلَى الأَرْضِ فَحُصِدَتِ الأَرْضُ. 17 وَخَرَجَ مَلاَكٌ آخَرُ مِنَ الهَيْكَلِ الَّذِي فِي السَّمَاءِ وَمَعَهُ أَيْضًا مِنْجَلٌ حَادٌّ. 18 وَخَرَجَ مَلاَكٌ آخَرُ مِنَ المَذْبَحِ وَلَهُ سُلْطَانٌ عَلَى النَّار، فَصَاحَ صِيَاحًا عَالِيًا بِصَاحِبِ المِنْجَلِ الحَادّ: "أَرْسِلْ مِنْجَلَكَ الحَادَّ وَاقْطِفْ عَنَاقِيدَ كَرْمِ الأَرْضِ لأَنَّ عِنَبَهَا قَدْ نَضِج". 19 فَأَلْقَى المَلاَكُ مِنْجَلَهُ عَلَى الأَرْضِ وَقَطَفَ كَرْمَ الأَرْضِ وَأَفْرَغَهُ فِي مِعْصَرَةِ غَضَبِ اللّهِ العَظِيمَةِ. 20 وَدِيسَتِ المِعْصَرَةُ بِالأَقْدَامِ خَارِجَ المَدِينَةِ وَخَرَجَ دَمٌ مِنَ المَعْصَرَةِ حَتَّى بَلَغَ لُجُمَ الخَيْلِ إِلَى مَدَى أَلْفٍ وَسَتِّ مِئَةِ غَلْوَة.
