Диявол спокушає Ісуса в пустелі
1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з‑над Йордану, і Дух повів Його в пустелю;
2 сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів.
3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти – Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!
4 Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].
5 І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу,
6 і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її;
7 отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!
8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!
9 Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху , та сказав Йому: Якщо Ти – Син Божий, кинься звідси додолу,
10 бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе,
11 і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою!
12 А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого!
13 Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу.
Початок проповіді в Галилеї
14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці.
15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.
Холодна зустріч у Назареті
16 І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати.
17 Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано:
18 Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю;
19 звіщати рік Господнього помилування!
20 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним.
21 І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, сповнилося це Писання.
22 Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Чи не син це Йосипа?
23 А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі.
24 І Він промовив: Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині.
25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі.
26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську – до жінки‑вдови.
27 І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман – сирієць!
28 Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом.
29 І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути;
30 та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.
Зцілення біснуватого в Капернаумі
31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи.
32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу.
33 А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого – демона. І він закричав гучним голосом:
34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!
35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни і вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди.
36 І всіх охопив жах. І вони говорили один одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.
Зцілення тещі Петра та інших
38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї.
39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.
40 Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх.
41 Виходили біси з багатьох, викрикуючи й гукаючи: Ти – Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос.
Ісус проповідує по всій Юдеї
42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх.
43 А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.
44 І Він проповідував по юдейських синагогах.
الشِّيطانُ يُجَرِّبُ يسوع
1 وَرَجَعَ يَسوعُ مِنَ الأُردُنِّ، وَهُوَ مُمْتَلِئٌ مِنَ الرُّوحِ القُدُسِ، فَاقْتَادَهُ الرُّوحُ فِي البَرِّيَّةِ، 2 أَرْبَعِينَ يَوْمًا، يُجرَّبُ مِنْ إبِلِيس، وَلَمْ يَأْكُلْ شَيئًا فِي تِلْكَ الأَيَّام، وَلَمَّا تَمَّتْ جَاعِ. 3 فقالَ لَهُ إِبلِيس: "إِنْ كُنتَ ابْنَ اللّه، فَمُرْ هَذا الحَجَرَ أَنْ يَصِير خُبزًا". 4 فأَجَابَهُ يَسوعُ وَقَال: "مَكْتُوبٌ لَيْسَ بِالخُبْزِ وَحْدَهْ يَحْيَا الإِنْسانُ بَلْ بِكُلِّ كَلِمَةٍ مِنْ اللّه". 5 فأَصْعَدَهُ إِبْلِيسُ إِلَى جَبَلٍ عَالٍ، وَأَرَاهُ جَمِيعَ مَمَالِكِ المَسْكُونَةِ فِي لَمْحَةٍ مِنَ الزَّمَانِ، 6 وَقَالَ لهُ: "لكَ أُعْطِي جَميعَ سُلْطانِ هَذهِ المَمالِكِ وَمَجْدَها لأَنَّهُ إِلَيَّ قَدْ دُفِعَ فأَنا أُعْطِيهِ لِمَن أَشَاءْ. 7 فإِنْ سَجَدْتَ أَمَامِي، يَكونُ لَكَ ذَلِكَ جَميعُهُ". 8 فَأَجابَ يَسوعُ وَقَالَ لَهُ: "إِذْهَبْ خَلفِي يا شَيْطان، لأَنَّهُ قَدْ كُتِبَ: لِلرَّبِّ إِلهِكَ تَسْجُدُ وَإِيَّاهُ وَحَدَهُ تَعبُد". 9 وَأَتَى بِهِ إِلَى أُورَشَليمَ، وَأَقامَهُ عَلَى جَنَاحِ الهَيْكَلِ وَقالَ لَهُ: "إِنْ كُنْتَ ابْنَ اللّهِ، فَأَلْقِ بِنَفْسِكَ مِنْ هَهُنا إِلَى أَسْفل، 10 لأَنَّهُ مَكْتُوبٌ: إِنَّهُ يُوصِي مَلائِكَتَهُ بِكَ ليَحْفَظوكَ، 11 وإِنَّها تَحْمِلُكَ عَلَى الأَيادِي لِئَلاَّ تَصْدِمَ بِحَجَرٍ رِجلَك". 12 فَأجابَ يَسوعُ وَقَالَ لَهُ: "قَد قِيلَ لا تُجَرِّبِ الرَّبَّ إِلَهَكَ". 13 فَلَمَّا أَتمَّ إِبلِيسُ كُلَّ تَجْرِبَةٍ، انْصَرَفَ عَنْهُ إِلَى حِينٍ.
يَسوعُ فِي النَّاصرة
14 وَرَجَعَ يَسوعُ بِقُوَّةِ الرُّوحِ إِلَى الجَليلِ، وَذاعَ خبَرُهُ فِي جَميعِ الكُورَةِ المُحِيطَة. 15 وَكَانَ يُعَلِّمُ فِي مَجَامِعِهِم مُمَجَّدًا مِنَ الجَميعِ.
16 وَأَتَى إِلَى النَّاصِرَةِ حَيْثُ كانَ قَدْ تَرَبَّى، وَدَخَلَ كَعادَتِهِ، إِلَى المَجْمَعِ يَوْمَ السَّبْتِ وَقَامَ لِيَقْرَأ. 17 فَدُفِعَ إِلَيْهِ سِفْرُ أَشَعْياءَ النَّبيّ، فَلَمَّا فَتَحَ السِّفْرَ وَجَدَ المَوْضِعَ المَكْتُوبَ فِيه: 18 إِنَّ رُوحَ الرَّبِّ عَلَيَّ وَلأَجْلِ ذلِكَ مَسَحَنِي وَأَرْسَلَنِي لأُبَشِّرَ المَسَاكينَ وَأَشفِيَ مُنكَسِرِي القُلُوب، 19 وَأُعِلنَ لِلمَأْسورينَ بِالتَّخْلِيةِ وَلِلعُميانِ بِالبَصرِ وَأُطْلِقَ المُهَشَّمِينَ إِلَى الخَلاصِ وَأَكْرِزَ بَسَنَةِ الرَّبِّ المَقْبُولَة". 20 ثُمَّ طَوَى السِّفْرَ وَدَفَعَهُ إِلَى الخَادِمِ وجَلَسْ، وَكَانَتْ عُيُون جَمِيعِ الَّذِينَ فِي المَجْمَعِ شَاخِصَةً إِلَيْهِ. 21 فَأَخَذَ يَقُولُ لَهُم: "الْيَومَ تَمَّتْ هَذِهِ الكِتَابَةُ الَّتِي تُلِيَتْ عَلَى مَسَامِعِكُم". 22 وَكَانَ جَمِيعُهُم يَشْهَدُونَ لَهُ وَيَتعَجَّبُونَ مِنْ كَلامِ النِّعْمَةِ البَارِزِ مِنْ فَمِهِ قَائِلِين: "أَلَيْسَ هَذَا ابْنَ يوسفَ؟" 23 فَقَالَ لَهُمْ: "لا شَكَّ أَنَّكُمْ تَقُولُونَ لي هَذَا المَثَل: "أيُّهَا الطَّبِيبُ اشْفِ نَفْسَك". كُلُّ مَا سَمِعْنا أَنَّهُ جَرَى فِي كَفَرْنَاحُومَ اصْنَعْهُ أَيضًا هَهُنا فِي وَطَنِك". 24 وَقَالَ: "ألْحَقَّ أَقُولُ لَكُم: إِنَّهُ لَيْسَ نَبِيٌّ مَقْبُولاً فِي وَطَنِه. 25 فِي الحَقيقَةِ أَقولُ لَكُم: "إِنَّ أَرَامِل كَثِيرَاتٍ كُنَّ فِي إِسْرَائِيلَ فِي أَيَّامِ إِيلِيَّا، حِينَ أُغلِقَتِ السَّماءُ ثَلاثَ سِنِينَ وَسِتَّةَ أَشْهُرٍ، وحَدثَ جُوعٌ عَظيمٌ فِي الأَرضِ كُلِّها، 26 فَلَمْ يُرْسَلْ إِيليَّا إِلَى وَاحِدَةٍ مِنْهُنَّ إِلاَّ إِلَى صَرْفَةِ صَيْدا إِلَى امْرَأَةٍ أَرْمَلَة. 27 وكانَ بُرْصٌ كَثيرونَ فِي إِسْرائيلَ فِي زَمَنِ أَليشَعَ النَّبيّ، وَلَمْ يُطَهَّرْ أَحَدٌ مِنْهُم، إِلاَّ نُعْمانُ السُّورِيّ". 28 فَامْتَلأَ جَميعُ مَنْ فِي المَجْمَعِ غَضَبًا لَمَّا سَمِعُوا هَذِهِ الأُمُور، 29 فَقَاموا وَدَفَعُوه إِلَى خَارِجِ المَدِينَةِ وَاقْتَادُوهُ إِلَى قِمَّةِ الجَبَلِ الَّذِي كَانَتْ مَدِينَتُهُم مَبْنِيَّةً عَلَيْهِ لِيَطْرَحُوهُ إِلَى أَسْفَل. 30 أَمَّا هُوَ فَجَازَ فِي وَسْطِهِمْ وَمَضَى.
شِفَاءُ إنسانٍ فيه روحٌ نَجِسٌ
31 وَنَزَلَ إِلَى كَفَرْنَاحُومَ مَدِينَةٍ مِنَ الجَليلِ وَكانَ يُعَلِّمُهُم فِي السُّبُوتِ، 32 فَبُهِتُوا مِنْ تَعْلِيمِهِ لأَنَّ كَلامَهُ كَانَ بسلطان.
33 وَكَانَ فِي المَجْمَعِ إِنْسانٌ بِهِ رُوحُ شَيْطانٍ نَجِسٍ، فَصَاحَ بِصَوتٍ عَظيمٍ 34 قائِلاً: "آه! مَا لَنَا وَلَكَ يا يَسوعُ النَّاصِريّ؟ أَأَتَيْتَ لِتُهلِكَنا؟ قَدْ عَرَفتُكَ مَنْ أَنْتَ، إِنَّكَ قُدُّوسُ اللّه". 35 فَانْتَهَرَهُ يَسوعُ قَائِلاً: "إِخْرَسْ وَاخْرُجْ مِنْهُ!" فَصَرَعَهُ الشَّيْطانُ فِي الوَسَطِ وَخَرَجَ مِنْهُ وَلَمْ يَضُرَّهُ شَيْئًا. 36 فَوَقَعَ الإِنْذِهَالُ عَلَى الجَميعِ، وَأَخَذوا يُكَلِّمونَ بَعْضُهُمِ بَعْضًا قائِلينَ: "مَا هَذَا الكَلامَ؟ فَإِنَّهُ بِسُلْطانٍ وَقُوَّةٍ يَأْمُرُ الأَرْوَاحَ النَّجِسَةَ فَتَخْرُجْ؟" 37 فَذَاعَ صِيتُهُ إِلَى كُلِّ مَكانٍ مِنَ المَنْطِقَةِ المُجاوِرَةِ.
شِفَاءُ حُماةِ بُطرس
38 ثُمَّ غَادَرَ المَجْمعَ ودَخَلَ بَيْتَ سِمْعَان، وَكَانَتْ حَماةُ سِمْعانَ مُصَابَةً بِحُمَّى شَدِيدَةٍ فَسَأَلُوهُ لأَجْلِهَا. 39 فوَقَفَ عِنْدَها، وَزَجَرَ الحُمَّى فَفَارَقَتْهَا، وفِي الحَالِ قامَتْ وَأَخَذَتْ تَخْدُمُهُم.
40 وَلَمَّا غَرَبَتِ الشَّمْسُ، أَخَذَ جَمِيعُ الَّذِينَ كانَ عِنْدَهُم مَرْضَى بِعِلَلٍ مُخْتَلِفَةٍ يَأْتُونَهُ بِهِمْ، فَوَضَعَ يَدَيْهِ عَلَى كُلِّ وَاحِدٍ مِنْهُمْ فَشَفَاهُمْ. 41 وَكَانَ الشَّياطِينُ يَخْرُجُونَ مِنْ كَثِيرِينَ صَارِخينَ وَقائلين: "إِنَّكَ أَنْتَ المَسِيحُ ابْنُ اللّه!" فَكَانَ يَنْتَهِرُهُمْ وَلاَ يَدَعُهُمْ يَتَكَلَّمُونَ إِذْ عَرَفُوا أَنَّهُ المَسيح. 42 وَلَمَّا طَلَعَ النَّهارُ خَرَجَ وَذَهَبَ إِلَى مَوْضِعٍ قَفْرٍ، وَكَانَ الجُمُوعُ يَطْلُبُونَهُ، فوَصَلُوا إِلَيْهِ وَتَمَسَّكُوا بِهِ لِئَلاَّ يَذْهَبَ عَنْهُمِ. 43 فَقَالَ لَهُمْ: "إِنَّهُ يَنْبَغِي لِي أَنْ أُبَشِّرَ المُدُنَ الأُخْرَى أَيْضًا بِمَلَكُوتِ اللّه، لأَنِّي لِهَذَا أُرْسِلْتُ". 44 وَكانَ يَكرِزُ فِي مَجامِعِ الجَليل.
