Справжні сини Ізраїля
1 Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
2 я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
3 Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
5 Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
6 Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
8 Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
9 Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду – і в Сарри буде син!
10 І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
Боже передбачення у виборі
11 Та ще до їхнього народження, коли нічого – ні доброго, ні злого – вони ще не зробили, щоби постанова Божа виявилася у виборі,
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, – їй було сказано, що старший служитиме меншому,
13 згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
14 Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!
15 Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
16 Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
17 Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
18 Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
19 А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
20 О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
21 І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу – на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
23 щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, –
24 нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
25 Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ – Моїм народом, і нелюбиму – улюбленою.
26 І буде: на місці, де сказано їм: Ви – не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
27 Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
28 Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
29 Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
Праведність, що з віри
30 Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, – ту праведність, що з віри,
31 а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
32 Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
33 як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!
بُولُسُ يَحْزَنُ لِقَسَاوَة إسْرَائِيلَ
1 أَلْحَقَّ أَقُولُ فِي المَسِيحِ وَلاَ أَكْذِبُ، وَضَمِيرِي شَاهِدٌ لِي فِي الرُّوحِ القُدُسِ، 2 إِنَّ لِي غَمًّا عَظِيمًا وَوَجَعًا فِي قَلْبِي لاَ يَنْقَطِع. 3 فَإِنِّي كُنْتُ أَوَدُّ لَوْ أَكُونَ أَنَا نَفْسِي مَحْرُومًا مِنَ المَسِيحِ فِي سَبِيلِ إِخْوَتِي أَنْسِبَائِي بِحَسَبِ الجَسَدِ. 4 الَّذِينَ هُمْ إِسْرَائِيلِيُّونَ وَلَهُمْ التَّبَنِّي وَالمَجْدُ وَالعُهُودُ وَالاِِشْتِرَاعُ وَالعِبَادَةُ وَالمَوَاعِيدُ، 5 وَلَهُمُ الآبَاءُ وَمِنْهُمُ المَسِيحُ بِحَسَبِ الجَسَدِ، الَّذِي هُوَ فَوْقَ الجَمِيعِ الإِلَهُ المُبَارَكُ مَدَى الدُّهُورِ، آمِين.
لَهُمْ إسْرَائِيلُ وَالوَعْدُ الإلَهيُّ
6 وَهَذَا لاَ يَعْنِي أَنَّ كَلِمَةَ اللّهِ قَدْ سَقَطَتْ، لأَنَّهُ لَيْسَ جَمِيعُ الَّذِينَ مِنْ إِسْرَائِيلَ هُمْ إِسْرَائِيلُ 7 وَلاَ لِكَونِهِمْ مِنْ نَسْلِ إِبْرَاهِيمَ هُمْ جَمِيعًا أَوْلاَدٌ بَلْ "بِإِسْحَقَ يُدْعَى لَكَ نَسْلٌ"، 8 أَيْ لَيْسَ أَوْلاَدُ الجَسَدِ هُمْ أَوْلاَدُ اللّهِ بَلْ أَوْلاَدُ المَوْعِدِ هُمُ الَّذِينَ يُحْسَبُون نَسْلَهُ. 9 لأَنَّ كَلِمَةَ المَوْعِدِ هِيَ هَذِهِ: "سَآتِي فِي مِثْلِ هَذَا الوَقْتِ وَيَكُونُ لِسَارَةَ ابْنٌ". 10 وَلَيْسَ ذَلِكَ فَقَطْ بَلْ رِفْقَةُ أَيْضًا قَدْ حَبِلَتْ مِنْ رَجُلٍ وَاحِدٍ هُوَ أَبُونَا إِسْحَقْ.
11 وَقَبْلَ أَنْ يُوْلَدَ الصَّبِيَّانِ وَيَعْمَلاَ خَيْرًا أَوْ شَرًّا، لِكَيْ يَثْبُتَ قَصْدُ اللّهِ بِحَسَبِ الاِِخْتِيَارِ لاَ عَلَى أَسَاسِ الأَعْمَالِ بَلْ مِنْ قِبَلِ الَّذِي يَدْعُو، 12 قِيْلَ لَهَا: "إِنَّ الأَكْبَرَ يُسْتَعْبَدُ لِلأَصْغَرِ". 13 كَمَا قَدْ كُتِبَ: "إِنِّي أَحْبَبْتُ يَعْقُوبَ وَأَبْغَضْتُ عِيسُو".
لَوْمُ إسْرَائِيلَ وَالعَدْلُ الإِلَهِيُّ
14 فَمَاذَا نَقُولُ؟ أَلَعَلَّ عِنْدَ اللّهِ ظُلْمًا؟ حَاشَى لَهُ. 15 فَإِنَّهُ قَدْ قَالَ لِمُوسَى: "سَأَرْحَمُ مَنْ أَرْحَمُ وَأَتَرَأَفُ بِمَنْ أَتَرَأَفُ بِهِ". 16 فَلَيْسَ الأَمْرَ إِذَنْ لِمَنْ يَشَاءُ وَلاَ لِمَنْ يَسْعَى بَلْ للّهِ الَّذِي يَرْحَم. 17 فَقَدْ قَالَ الكِتَابُ لِفَرْعَوْنَ: "إِني إِنَّمَا أَقَمْتُكَ لِهَذَا الأَمْرِ لِكَيْ أُظْهِرَ فِيكَ قُدْرَتِي وَلِكَيْ يُخْبَرَ بِاسْمِي فِي جَمِيعِ الأَرْضِ". 18 إِذَنْ هُوَ يَرْحَمُ مَنْ يَشَاءُ وَيُقَسِّي قَلْبَ مَنْ يَشَاءُ. 19 وَلَعَلَّكَ تَقُولُ لِي: فَلِمَاذَا يَلُومَ بَعْدُ؟ مَنْ ذَا يُقَاوِمُ مَشِيئَتَهُ؟
20 تُرَى مَنْ أَنْتَ أَيُّهَا الإِنْسَانُ حَتَّى تَعْتَرِضَ عَلَى اللّهِ؟ "أَلَعَلَّ الجَبْلَةَ تَقُولُ لِجَابِلِهَا: لِمَ خَلَقْتَنِي هَكَذَا؟" 21 أَلَيْسَ لِلخَزَّافِ سُلْطَانٌ عَلَى الطِّينِ أَنْ يَصْنَعَ مِنْ كُتْلَةٍ وَاحِدَةٍ إِنَاءً لِلكَرَامَةِ وَإِنَاءً لِلهَوَان؟ 22 فَمَاذَا إِنْ كَانَ اللّهُ يُرِيدُ أَنْ يُبْدِيَ غَضَبَهُ وَيُبَيِّنَ قُدْرَتَهُ فَاحْتَمَلَ بِأَنَاةٍ طُوِيلَةٍ آنِيَةَ غَضَبٍ مُهَيَّأَةً لِلْهَلاَك، 23 وَلِكَيْ يُبَيِّنَ غِنَىِ مَجْدِهِ عَلَى آنِيَةِ الرَّحْمَةِ الَّتِي سَبَقَ فَأَعَدَّهَا لِلمَجْدِ، 24 أَيْ عَلَيْنَا نَحْنُ الَّذِينَ قَدْ دَعَانَا لَيْسَ مِنَ اليَهُودِ فَقَطْ بَلْ مِنَ الأُمَمِ أَيْضًا، 25 كَمَا يَقُولُ فِي هُوشَعَ: "إِنِّي سَأَدْعُو الَّذِينَ لَيْسُوا بِشَعْبٍ لِي شَعْبِي وَالَّتِي لَيْسَتْ بِمَحْبُوبَةٍ لِي مَحْبُوبَةً"، 26 وَسَيَكُونَ فِي المَوْضِعِ الَّذِي قِيلَ لَهُمْ فِيهِ: "لَسْتُمْ شَعْبِي، أَنَّهُمْ هُنَاكْ يُدْعَوْنَ أَبْنَاءَ اللّهِ الحَيِّ. 27 وَإِشَعْيَاءُ يَهْتِفُ مِنْ جِهَةِ إِسْرَائِيلَ "وَإِنْ كَانَ بَنُو إِسْرَائِيلَ عَدَدَ رَمْلِ البَحْرِ فَالبَقِيَّةُ سَتَخْلُص"، 28 "لأَنَّهُ مُتَمَّمُ كَلاَمٍ وَمُخْتَصَرُهُ بِعَدْلٍ، كَلاَمًا مُخْتَصَرًا عَادِلاً سَيُنْجِزُ الرَّبُّ عَلَى الأَرْضِ". 29 وَكَمَا سَبَقَ إِشَعْيَاءُ فَقَالَ: "لَوْلاَ أَنَّ رَبَّ الصَّبَاؤُوتِ أَبْقَى لَنَا ذُرِّيَّةً لَصِرْنَا مِثْلَ سَدُومَ وَأَشْبَهْنَا عَمُورَةَ". 30 فَمَاذَا نَقُولُ؟ إِنَّ الأُمَمَ الَّذِينَ لَمْ يَسْعَوا فِي طَلَبِ البِرِّ قَدْ نَالُوا البِرَّ، البِرَّ الَّذِي بِالإِيَمانِ، 31 وَلَكِنَّ إِسْرَائِيلَ وَهُوَ يَسْعَى فِي طَلَبِ نَامُوسِ البِرِّ لَمْ يُدْرِكْ نَامُوسَ البِرِّ. 32 وَلِمَاذَا؟ لأَنَّهُ لَمْ يَطْلِبْهُ بِالإِيَمانِ بَلْ بِأَعْمَالِ النَّامُوسِ "فَعَثَرُوا بِحَجَرِ العِثَار". 33 كَمَا كُتِبَ: "هَا إِني وَاضِعٌ فِي صِهْيُونَ حَجَرَ عِثَارٍ وَصَخْرَةَ شَكٍّ، وَكُلُّ مَنْ يُؤْمِنُ بِهِ لاَ يُخْزَى.
