يَسُوعُ والإِمْرَأَةُ الخَاطِئْة
1 وَمَضَى يَسُوعُ إِلَى جَبَلِ الزَّيتُون، 2 ثُمَّ رَجِعَ بَاكِرًا إِلَى الهَيْكَلِ، فَأَقْبَلَ إِلَيْهِ الشَّعْبُ كُلُّهُمْ فَجَلَسَ يُعَلِّمُهُمْ. 3 وجَاءَ الكَتَبَةُ والفَرِّيسِيُّونَ بِامْرَأَةٍ أُخِذَتْ فِي زِنًى وَأَقَامُوهَا فِي الوَسَطِ 4 وقَالُوا لَهُ: "يَا مُعَلِّمُ، إِنَّ هَذِهِ المَرْأَةَ قَدْ أُخِذَتْ فِي الزِّنَى، 5 وَقَدْ أَوْصَى مُوسَى فِي نَامُوسِنَا أَنْ تُرْجَمَ مِثْلُ هَذِهِ. 6 فَمَاذَا تَقُولُ أَنْتَ؟" وإِنَّمَا قَالُوا هَذَا مُجَرِّبِينَ إِيَّاهُ لِيَجِدُوا مَا يَشْكُونَهُ بِهِ. أَمَّا يَسُوعُ فَانْحَنَى وَبَدَأَ يَكْتُبُ بِإصْبَعِهِ عَلَى الأَرْضِ. 7 وَلمَّا أَلَحُّوا يَسْأَلُونَهُ انْتَصَبَ وَقَالَ لَهُمْ: "مَنْ كَانَ مِنْكُمْ بِلا خَطِيئَةٍ، فَلْيَبْدأْ وَيَرْجِمْهَا بِحَجَرٍ!" 8 ثُمَّ انْحَنَى ثَانِيَةً وعَادَ يَكتُبُ عَلَى الأَرْضِ. 9 أَمَّا أُولَئِكَ فَلَمَّا سَمِعُوا، طَفِقُوا يَخْرُجُونَ وَاحِدًا فَوَاحِدًا مُبتَدِئِينَ مِنَ الشُّيُوخِ وَبَقِيَ يَسُوعُ وَحْدَهُ وَالمَرْأَةُ قَائِمَةٌ فِي الوَسَطِ. 10 فَانْتَصَبَ يَسُوعُ وَقَالَ لَهَا: "يَا امْرَأَةُ، أَيْنَ هُمْ؟ أَمَا حَكَمَ عَلَيْكِ أَحَدٌ؟" 11 قَالَتْ: "لا يَارَبُّ". فَقَالَ لَهَا يَسُوعُ: "وَلا أَنَا أَحْكُمُ عَلَيْكِ، إِذْهَبِي ولا تَعُودِي تُخْطِئِين".
يَسُوعُ نُورُ العَالم
12 ثُمَّ كَلَّمَهُمْ أَيْضًا يَسُوعُ قَائِلاً: "أَنَا نُورُ العَالَم، مَنْ يَتْبَعْنِي فَلا يَمْشِي فِي الظَّلامِ بَلْ يَكُونُ لَهُ نُورُ الحَيَاةِ". 13 فَقَالَ لَهُ الفَرِّيسِيُّونَ: "أَنْتَ تَشْهَدُ لِنَفْسِكَ، فلَيْسَتْ شَهَادَتُكَ حَقًّا". 14 أَجَابَ يَسُوعُ وَقَالَ لَهُمْ: "إِنِّي وَإِنْ كُنْتُ أَشْهَدُ لِنَفْسِي، فَشَهَادَتِي حَقٌّ لأَنِّي أَعْلَمُ مِنْ أَيْنَ جِئْتُ وَإِلَى أَيْنَ أَذْهَبُ، وَأَمَّا أَنْتُمْ فَلا تَعْلَمُونَ مِنْ أَيْنَ أَتَيْتُ وَلا إِلَى أَيْنَ أَذْهَبُ. 15 أَنْتُمْ إِنَّما تَدِينُونَ حَسَبَ الجَسَدِ وَأَنَا لا أَدِينُ أَحَدًا. 16 وإِنْ أَنَا دِنْتُ، فَدَيْنُونَتِي حَقٌّ لأَني لَسْتُ وَحْدي بَلْ أَنَا وَالآبُ الَّذِي أَرْسَلَنِي. 17 وَقَدْ كُتِبَ فِي نَامُوسِكُمْ أَنَّ شَهَادَةَ رَجُلَيْنِ حَقٌّ. 18 أَنَا هُوَ الشَّاهِدُ لِنَفْسِي وَأَبِي الَّذِي أَرْسَلَنِي يَشهَدُ لي". 19 فَقَالُوا لَهُ: "أَيْنَ أَبُوكَ؟" أَجَابَ يَسُوعُ: "إِنَّكُمْ لا تَعْرِفُونَنِي أَنَا ولا أَبِي، لَو كُنْتُمْ تَعْرِفُونَنِي لَعَرَفتُمْ أَبِي أَيْضًا". 20 هَذَا الكَلامُ قَالَهٌ يَسُوعُ فِي الخِزَانَةِ وهُوَ يُعَلِّمُ فِي الهَيْكَلِ ولَمْ يُمسِكْهُ أَحَدٌ لأَنَّ سَاعَتَهُ لَمْ تَكُنْ قَدْ جَاءَتْ بَعْدُ.
21 وَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ ثَانِيَةً: "أَنَا أَذْهَبُ وَسَتَطْلُبُونَنِي وَتَمُوتُونَ فِي خَطِيئَتِكُمْ، حَيْثُ أَذْهَبُ أَنَا لا تَقْدِرُونَ أَنْتُمْ أَنْ تَأْتُوا". 22 فَقَالَ اليَهُودُ: "أَلَعَلَّهُ يَقْتُلُ نَفْسَهُ لأَنَّهُ يَقُولُ: حَيْثُ أَذْهبُ أَنَا لا تَقْدِرُونَ أَنْتُمْ أَنْ تَأْتُوا؟" 23 فَقَالَ لَهُمْ: "أَنْتُمْ مِنْ أَسْفَل، وَأَنَا مِنْ فَوق، أَنْتُمْ مِنْ هَذَا العَالَم، وَأَنَا لَسْتُ مِنْ هَذَا العَالَمِ. 24 فَقُلْتُ لَكُمْ: إِنَّكُمْ تَمُوتُونَ فِي خَطَايَاكُمْ، لأَنَّكُمْ إِذَا لَمْ تُؤْمِنُوا أَنِّي أَنَا هُوَ، تَمُوتُونَ فِي خَطَايَاكُمْ". 25 فَقَالُوا لَهُ: "مَنْ أَنْتَ؟" فَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "أَنَا مَا أَقُولُهُ لَكُمْ مُنْذُ البَدْءِ. 26 إِنَّ عِنْدِي كَثِيرًا أَقُولُهُ وَأَحْكُمُ بِهِ فِي شَأْنِكُمْ، ولَكِنَّ الَّذِي أَرْسَلَنِي هُوَ حَقٌّ، وَالَّذِي سَمِعْتُهُ أَنَا مِنْهُ بِهِ أَتَكَلَّمُ فِي العَالَمِ". 27 فَلَمْ يَعْرِفُوا أَنَّهُ كَانَ يَقُولُ لَهُمْ عَنِ الآبِ. 28 فَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "مَتَى رَفَعْتُمُ ابْنَ البَشَرِ، فَحِينَئِذٍ تَعْرِفُونَ أَنِّي أَنَا هُوَ وَلَسْتُ أَفْعَلُ شَيْئًا مِنْ عِنْدِي وَلَكِنْ كَمَا عَلَّمَنِي أَبِي أَقُولُ. 29 وَالَّذِي أَرْسَلَنِي هُوَ مَعِي، وَلَمْ يَدَعْنِي الآبُ وحْدِي لأَنِّي أَفْعِلُ فِي كُلِّ حِينٍ مَا يُرْضِيهِ".
يَسُوعُ يُنْذِرُ اليَهُودَ
30 وَفِيمَا هُوَ يَتَكَلَّمُ بِهَذَا، آمَنَ بِهِ كَثِيروُنَ. 31 فَقَالَ يَسُوعُ لِلَّذِينَ آمَنُوا بِهِ مِنَ اليَهُودِ: "إِنْ أَنْتُمْ ثَبَتُّمْ فِي كَلامِي، فَبِالحَقِيقَةِ تَكُونُونَ تَلامِيذِي 32 وَتَعْرِفُونَ أَلحَقَّ وَالحَقُّ يُحَرِّرُكُمْ". 33 فَأَجَابُوهُ: "نَحْنُ ذُرِّيَّةُ إِبْرَاهِيمَ، وَلَمْ نُسْتَعْبَدْ لأَحَدٍ قَطُّ! فَكَيْفَ تَقُولُ أَنْتَ: إِنَّكُمْ تَصِيرُونَ أَحْرَارًا؟" 34 فَأَجَابَهُمْ يَسُوعُ: "أْلحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنَّ كُلَّ مَنْ يَعْمَلُ الخَطِيئَةَ هُوَ عَبْدٌ لِلخَطِيئَةِ. 35 وَالعَبْدُ لا يَثْبُتُ فِي البَيتِ إِلَى الأَبَدِ، وَأَمَّا الاِبْنُ فِيثْبُتُ إِلَى الأَبَدِ. 36 فَإِنْ حَرَّرَكُمُ الاِبْنُ صِرْتُمْ أَحْرَارًا حَقًّا. 37 قَدْ عَرَفْتُ أَنَكُمْ ذُرِّيَّةُ إِبْرَاهِيمَ، وَلَكِنَّكُمْ تَطْلُبُونَ قَتْلِي لأَنَّ كَلامِي لا مَحَلَّ لَهُ فِيكُمْ. 38 وَأَنَا أَتَكَلَّمُ بِمَا رَأَيتُ عِنْدَ أَبِي، وَأَنْتُمْ تَعْمَلَونَ مَا رَأَيتُمْ عِنْدَ أَبِيكُمْ". 39 أَجَابُوا وَقَالُوا لَهُ: "إِنَّ أَبَانَا هُوَ إِبْرَاهِيمُ". فَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "لَو كُنْتُمْ أَوْلادَ إِبْرَاهِيمَ، لَكُنْتُمْ تَعْمَلَونَ أَعْمَالَ إِبْرَاهِيمَ. 40 لَكِنَّكُمِ الآنَ تَطْلُبُونَ قَتْلِي، وَأَنَا إِنْسَانٌ قَدْ كَلَّمْتُكُمْ بِالحَقَّ الَّذِي سَمِعْتُهُ مِنَ اللّهِ، وذَلِكَ لَمْ يَعْمَلهُ إِبْرَاهِيمُ. 41 أَنْتُمْ تَعْمَلَونَ أَعْمَالَ أَبِيكُمْ". فَقَالُوا لَهُ: "نَحْنُ لَمْ نُوْلَدْ مِنْ زِنًى، وَإِنَّمَا لَنَا أَبٌ وَاحِدٌ هُوَ اللّهُ". 42 فَقَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "لَوْ كَانَ اللّهُ أَبَاكُمْ لَكُنْتُمْ تُحِبُّونَنِي، لأَنِّي مِنَ اللّهِ خَرَجْتُ وَأَتَيتُ، وَلَمْ آتِ مِنْ نَفْسِي، بَلْ هُوَ أَرْسَلَنِي. 43 لِمَاذَا لا تَفْهَمُونَ كَلامِي؟ لأَنَّكُمْ لا تَسْتَطِيعُونَ أَنْ تَسْمَعُوا كَلِمَتِي. 44 أَنْتُمْ مِنْ أَبٍ هُوَ إِبْلِيسُ وَشَهَوَاتُ أَبِيكُمْ تُرِيدُونَ أَنْ تَعْمَلَوا. ذَاكَ كَانَ قَتَّالاً لِلنَّاسِ مُنْذُ البَدْءِ ولَمْ يَثْبُتْ فِي الحَقِّ لأَنَّهُ لَيْسَ فِيهِ حَقٌّ. مَتَى تَكَلَّمَ بِالكَذِبِ فَإِنَّمَا يَتَكَلَّمُ مِمَّا هُوَ لَهُ لأَنَّهُ كَذُوبٌ وَأَبُو الكَذِبِ. 45 وَأَمَّا أَنَا فَلأَنِّي أَقُولُ الحَقِّ لا تُصَدِّقُونَنِي. 46 مَنْ مِنْكُمُ يُثْبِتُ عَلَيَّ خَطِيئَةً؟ فَإِنْ كُنْتُ أَقُولُ الحَقَّ فَلِمَاذَا لا تُصَدِّقُونَنِي؟ 47 مَنْ كَانَ مِنَ اللّهِ يَسْمَعُ أَقُوالَ اللّهِ، لِذَلِكَ أَنْتُمْ لا تَسْمَعُونَ، لأَنَّكُمْ لَسْتُمْ مِنَ اللّهِ". 48 فَأَجَابَ اليَهُودُ وقَالُوا لَهُ: "أَلَمْ نُحْسِنْ بِقَوْلِنَا إِنَّكَ سَامِرِيٌّ، وَإِنَّ بِكَ شَيْطَانًا؟" 49 أَجَابَ يَسُوعُ: "أَنَا لَيْسَ بِي شَيْطَانٌ، لَكِنِّي أُكَرِّمُ أَبِي وَأَنْتُمْ تُهِينُونَنِي. 50 وَأَنَا لا أَطْلُبُ مَجْدِي، يُوْجَدُ مَنْ يَطْلُبُهُ ويَدِينُ. 51 أَلحَقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَحْفَظُ كَلامِي فَلَنْ يَرَي المَوْتَ إِلَى الأَبَدِ". 52 فَقَالَ لَهُ اليَهُودُ: "الآنَ عَلِمْنَا أَنَّ بِكَ شَيْطَانًا. قَدْ مَاتَ إِبْرَاهِيمُ وَالأَنْبِيَاءُ، وَأَنْتَ تَقُولُ: إِنْ كَانَ أَحَدٌ يَحْفَظُ كَلامِي فَلا يَذُوقُ المَوتَ إِلَى الأَبَدِ؟ 53 أَلَعَلَّكَ أَعْظَمُ مِنْ أَبِينَا إِبْرَاهِيمَ الَّذِي مَاتَ؟ وَالأَنْبِيَاءُ مَاتُوا، مَنْ تَجْعَلُ نَفْسَكَ؟" 54 أَجَابَ يَسُوعُ: "إِنْ كُنْتُ أَنَا أُمَجِّدُ نَفْسِي فَليْسَ مَجْدِي شَيْئًا. أَبِي هُوَ الَّذِي يُمَجِّدُنِي الَّذِي تَقُولُونَ أَنْتُمْ إِنَّهُ إِلَهُكُمْ 55 وَأَنْتُمْ لَمْ تَعْرِفُوهُ، وَأَمَّا أَنَا فَأَعْرِفُهُ. وَإِنْ قُلْتُ: إِنِّي لا أَعْرِفُهُ، صِرْتُ مِثْلَكُمْ كَاذِبًا، وَلَكِنِّي أَعْرِفُهُ وَأَحْفَظُ كَلامَهُ. 56 إِبْرَاهِيمُ أَبُوكُمُ ابْتَهَجَ حَتَّى يَرَى يَومِي فَرَآهُ وَفَرِحَ". 57 فَقَالَ لَهُ اليَهُودُ: "أَرَأَيْت إِبْرَاهِيمَ وَمَا بَلْغْتَ الخَمْسِينَ؟" 58 قَالَ لَهُمْ يَسُوعُ: "أَلحْقَّ الحَقَّ أَقُولُ لَكُمْ: قَبْلَ أَنْ يَكُونَ إِبْرَاهِيمُ، أَنَا كَائِنٌ". 59 فَأَخَذُوا حِجَارَةً لِيرْجُمُوهُ، فَتَوارَى يَسُوعُ وَخَرَجَ مِنَ الهَيْكَلِ مُجْتَازًا فِي وسْطِهِمْ ومَضَى.
Ісус прощає жінці‑перелюбниці
1 Ісус пішов на Оливну гору.
2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.
3 А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,
4 кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.
5 В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?
6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].
7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!
8 І знову, схилившись, писав по землі.
9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.
10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?
11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
Ісус – Світло для світу
12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я – Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.
13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.
14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15 Ви по‑тілесному судите, – Я ж не суджу нікого.
16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, – з Отцем.
17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, – Отець!
19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.
20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, й ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
Ісус робить те, що до вподоби Отцю
21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!
22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?
23 А Він говорив їм: Ви – здолу, Я – звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.
25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я – Початок, що й кажу вам.
26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.
27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, – те й говорю.
29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!
30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.
Істина вільними вас зробить
31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями
32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!
33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?
34 Відповів їм Ісус: Істинно, істинно кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.
36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.
37 Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.
38 Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
Діти Авраама і діти диявола
39 У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;
40 нині ж ви шукаєте вбити Мене – Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.
41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця – Бога!
42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, – не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.
43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.
44 Ви від вашого батька – диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди .
45 А коли Я істину кажу, – ви не вірите Мені.
46 Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!
48 Відповідаючи на це , юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?
49 Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.
50 Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.
Хто береже Моє слово, не побачить смерті повік
51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!
Ісус знає Отця і зберігає Його слово
52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.
53 Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?
54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя – ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, – Той, про Кого ви кажете: Він – наш Бог;
55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас – неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.
Христос був до Авраама
56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів!
57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
58 Та Ісус їм сказав: Істинно, істинно кажу вам: Перш ніж був Авраам, – Я є!
59 Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].
