Притча про нечесного управителя
1 Говорив же Він і до учнів: Був один багатий чоловік, котрий мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно.
2 Покликавши його, сказав йому: Що це я чую про тебе? Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш керувати!
3 Став міркувати собі управитель: Що маю робити, – мій пан позбавляє мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся.
4 Знаю, що зроблю: коли буду усунений від управління, то хай приймуть мене до своїх домів!
5 І, покликавши кожного з боржників свого пана, запитав першого: Скільки винен ти моєму панові?
6 Той відповів: Сто мірок олії. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п’ятдесят!
7 Потім запитав другого: А ти скільки винен? Той відказав: Сто мірок пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят.
8 І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив. Адже сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді.
9 І Я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель.
10 Вірний у найменшому – і у великому вірний; несправедливий у найменшому – і у великому несправедливий.
11 Тож коли в неправедному багатстві ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє?
12 І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?
Неможливо служити Богові й мамоні
13 Жодний раб не може двом панам служити: або одного буде ненавидіти, а другого любитиме; або одного буде триматися, а другим нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні!
Ісус викриває грошолюбство фарисеїв
14 Чули все це фарисеї, які були грошолюбами, і насміхалися з Нього.
15 А Він сказав їм: Ви вдаєте із себе праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що серед людей високе, – огидне перед Богом.
16 Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство, і кожний його здобуває силою.
17 Швидше небо й земля проминуть, ніж пропаде хоч одна риска із Закону.
Роз’яснення про розлучення
18 Кожний, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; і хто одружується на розлученій з чоловіком, – також чинить перелюб.
Притча про багатого й Лазаря
19 Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня.
20 А другий – бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми у струпах
21 і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани.
22 Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали.
23 І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,
24 й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї!
25 Та Авраам промовив: Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар – одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж – мучишся.
26 І, крім усього цього, між нами й вами лежить велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не переходили!
27 Той же відказав: Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька,
28 бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29 Та Авраам відповів: Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають!
30 А той продовжував: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються!
31 Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тому, хто з мертвих воскресне.
مَثَلُ وَكيلِ الظُّلم
1 وَقالَ أَيضًا لِتَلاميذِهِ: "كانَ إِنْسانٌ غَنِيٌّ لَهُ وَكيلٌ. فَوُشِيَ بِهِ إِلَيْهِ بِأَنَّهُ يُبَذِّرُ أَمْوَالَهُ. 2 فَدَعَاهُ وقالَ لَهُ: مَا هَذَا الَّذِي أَسمَعُ عَنْكَ؟ أَدِّ حِسابَ وَكالَتِكَ، لأَنَّهُ لا يُمْكِنُ أَنْ تَكُونَ وَكيلاً بَعْدُ. 3 فَقالَ الوَكِيلُ فِي نَفسِهِ، ما عَسَى أَنْ أَعْمَلَ ما دامَ سَيِّدي يَنزِعُ عَنِّي الوَكالةَ؟ وَلا أَستَطيعُ الفِلاحَةَ وأَخْجَلُ أَنْ أَستَعطِي. 4 قَدْ عَلِمْتُ مَاذَا أَصْنَع، حتَّى إِذَا عُزِلْتُ عَنِ الوَكَالَةِ يَقْبَلُونَنِي فِي بُيُوتِهِم.
5 فَدَعا مَدِينِي سَيِّدِهِ وَاحِدًا فَوَاحدًا، وَقَالَ للأَوَّل: كَمْ عَلَيْكَ لِسَيِّدِي؟ 6 قَال: مِئَةُ بَثِّ زَيْتًا. فقالَ لَهُ: خُذْ صَكَّكَ وَاجْلِس سَريعًا وَاكْتُبْ خَمْسِين. 7 ثُمَّ قالَ للآخَرِ: وأَنتَ كَمْ عَلَيْكْ؟ قال: مِئَةُ كُرِّ حِنْطَةٍ. فقَالَ لَهُ: خُذْ صَكَّكَ وَاكتُبْ ثَمانِين. 8 فَأَثْنَى السَّيِّدُ عَلَى وَكِيلِ الظُّلْمِ، لأَنَّهُ بِحِكْمَةٍ صَنَع. فَإِنَّ أَبْنَاءَ هَذَا الدَّهْرِ أَحْكَمُ مِنْ أَبْناءِ النُّورِ فِي جِيلِهِم. 9 وأَنا أَقولُ لَكُمُ: اِجْعَلُوا لَكُم أَصْدِقاءَ بِمالِ الظُّلْمِ، حَتَّى إِذَا أَدْرَكَكُمُ الاِضْمِحْلالُ، يَقْبَلُونَكُمْ فِي المَظالَّ الأَبَدِيَّة. 10 إِنَّ الأَمِينَ فِي القَلِيلِ أَمينٌ أَيْضًا فِي الكَثِيرِ وَالظَّالمِ فِي القَلِيلِ ظَالِمٌ أَيْضًا فِي الكَثِير. 11 فإِنْ كُنْتُمْ غَيْرَ أُمَناءَ فِي مَالِ الظُّلْم، فَمَنْ يَأْتَمِنُكُمُ عَلَى مَالِ الحَقِّ؟ 12 وَإِذا لَمْ تَكونُوا أُمَناءَ عَلَى مَا لَيْسَ لَكُمْ فَمَنْ يُعْطِيكُمْ ما هُوَ لَكُم؟ 13 ما مِنْ خادِمٍ يَسْتَطيعُ أَنْ يَعْمَلَ لِسَيِّدَيْنِ، لأَنَّهُ إِمَّا أَنْ يُبغِضَ الواحِدَ ويُحِبَّ الآخَرَ، أَوْ يُلازِمَ الواحِدَ ويَرذُلَ الآخَر. لا تَقدِرونَ أَنْ تَعبُدوا اللّهَ والمَال".
14 وَكانَ الفِرِّيسِيُّونَ يَسْمَعونَ هَذَا كُلَّهُ وَهُمْ مُحِبُّونَ لِلمالِ، فَهَزَأُوا بِهِ. 15 فَقَالَ لَهُم: إِنَّكُمْ تُزَكُّونَ أَنفُسَكُم قُدَّامَ النَّاسِ، لَكِنَّ اللّهَ عَالِمٌ بِقُلُوبِكُم، لأَنَّ الرَّفِيعَ عِنْدَ النَّاسِ هُوَ رِجْسٌ قُدَّامَ اللّه.
16 كَانَ النَّاموسُ وَالأَنبِياءُ إِلَى يُوحنَّا، وَمُنْذُئِذٍ يُبَشَّرُ بِمَلَكوتِ اللّهِ وَكُلٌّ يَغْصِبُ نَفْسَهُ إِلَيْهِ. 17 وأَنْ تَزُولَ السَّماءُ وَالأَرضُ أَسهَلُ مِنْ أَنْ تَسْقُطَ نُقْطَةٌ وَاحِدَةٌ مِنَ النَّامُوس. 18 كُلُّ مَنْ طَلَّقَ امْرَأَتَهُ وَتَزَوَّجَ أُخْرَى فَقَدْ زَنى، وَكُلُّ مَنْ تَزَوَّجَ مُطَلَّقَةً مِنْ رَجُلٍ فَقَدْ زَنى.
مَثَلُ الغَنيِّ ولَعازَرُ
19 كَان إِنْسانٌ غَنِيٌّ يَلبَسُ الأُرْجُوَانَ وَالبَزَّ ويَتَنَعَّمُ كُلَّ يَوْمٍ تَنَعُّمًا فَاخِرًا. 20 وَكانَ مِسْكِينٌ اسْمُهُ لَعازَرُ مَطْرُوحًا عِنْدَ بابِهِ مُصَابًا بِالقُرُوحِ 21 وَكانَ يَشْتَهِي أَنْ يَشْبَعَ مِنَ الفُتاتِ الَّذِي يَسْقُطُ مِنْ مائِدَةِ الغَنِيّ، بَلْ كَانَتِ الكِلابُ تَأْتِي وَتَلْحَسُ قُرُوحَه. 22 ثُمَّ ماتَ المِسْكينُ، فَنَقَلَتْهُ المَلائِكَةُ إِلَى حِصْنِ إِبْرَاهِيمَ، وَمَاتَ الغَنِيُّ أَيضًا فَدُفِن. 23 فَرَفَعَ عَيْنَيهِ وَهُوَ فِي الجَحِيم يَتَغَذَّبُ، فَرَأَى إِبْراهِيمَ مِنْ بَعِيدٍ وَلَعازَرَ فِي حِضْنِهِ. 24 فَنَادَى قائِلاً: "يا أَبَتِ إِبراهيمُ ارْحَمني وأَرسِلْ لَعازَرَ لِيَبُلَّ طَرَفَ إِصْبَعِهِ فِي الماءِ وَيُبَرِّدَ لِسَانِي، لأَنِّي أَتَعَذَّبُ فِي هَذَا اللَّهيبِ. 25 فَقالَ إِبْرَاهيمُ: تَذَكَّرْ يا ابْنِي أَنَّكَ نِلْتَ خَيْراتِكَ فِي حَياتِكَ وَلَعازَرُ كَذَلِكَ بَلايَاه، وَالآنَ فَهُوَ يَتَعَزَّى وَأَنْتَ تَتَعَذَّب، 26 وَعَلاوةً عَلَى هَذَا كُلِّه فَبَيْنَنا وَبَينكُم هُوَّةٌ عَظيمةٌ، قَدْ أُثْبِتَتْ حَتَّى إِنَّ الَّذِينَ يُريدونَ أنْ يَجْتازوا مِنْ هُنَا إِلَيْكُم لا يَستَطِيعُونَ وَلا الَّذِينَ هُناكَ أَنْ يَعبُرُوا إِلَيْنا. 27 فَقَال: أَسأَلُكَ إِذَنْ يا أَبَتِ، أَنْ تُرْسِلَهُ إِلَى بَيْتِ أَبي، 28 فإِنَّ لي خَمسَةَ إِخْوَةٍ، حَتَّى يَشْهَدَ لَهُمْ، لِكَيْْ لا يَأْتُوا هُمْ أَيْضًا إِلَى مَوْضِعِ العَذابِ هَذَا. 29 فَقَالَ لَهُ إِبراهيمُ: إِنَّ عِنْدَهُم مُوسى وَالأَنْبِياء، فَلْيَسْمَعُوا مِنْهُم. 30 فَقَال: لا يا أَبَتِ إِبْرَاهيمُ، بَلْ إِذَا مَضَى إِلَيْهِمْ واحِدٌ مِنَ الأَمْوَاتِ يَتُوبُون.
31 فَقَالَ لَهُ: إِنْ لَمْ يَسْمَعُوا مِنْ مُوسَى والأَنْبِيَاء، فَإِنَّهُم وَلا إِنْ قَامَ وَاحِدٌ مِنَ الأَمْوَاتِ يَقْتَنِعُون".
